Рішення

від 29.08.2016 по справі 10/5005/8979/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.08.16р. Справа № 10/5005/8979/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю готель "Європейський", м. Дніпро

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничої фірми "Дніпронафта", м. Дніпро

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий альянс "Манхеттен", м. Дніпро

про примусове виконання обов'язку в натурі з повернення безпідставно набутого майна

Суддя Колісник І.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 26 від 29.08.2016 року, представник;

від відповідача-1: ОСОБА_2, довіреність № 1 від 14.10.2014 року, представник;

від відповідача-2: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

У липні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Готель "Європейський" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничої фірми "Дніпронафта" в якому просить в порядку примусового виконання обов'язку в натурі з повернення безпідставно набутого майна вилучити з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничої фірми "Дніпронафта" та передати позивачеві майно загальною вартістю 7087,79 грн., а саме:

- мотокосу AL-KO BC 4125 351 0.85 кВт 32.6 см. куб. (придбано позивачем за накладною № НЛ 581028012 від 28.10.08р.);

- сейф G.300. ДО 40509106, Відкривачку офіціанта PRESTO 420240, Ліхтар LED 9003 (придбано позивачем згідно чека № НЛ 56810160074 від 16.10.08р.);

- килимок брудозахисний "Weathered Bricks", 46х76 (придбано позивачем за накладною № НЛ 581016010 від 16.10.08р.);

- ковдру клітинку в асорт. У БЕ-14 - 6 штук (придбано позивачем за накладною № НЛ 581021018 від 21.10.08р.);

- кротон штучний 0104, диффенбахія штучна 0070, філодендрон на стеблині 6952420, монстера штучна 15426-2 штуки; міні-орхідея фіолетова, вазон- 4 штуки, міни орхідея вазон білий - 4 штуки (придбано позивачем за накладною № НЛ 580815022 від 15.08.08р.);

- силікон санітарн прозорий Ceresit 280 мл., пістолет "Майстер" 310 мл. 0669 STAYER, цемент марки М-400, 50 кг., дюбеля із шурупом 6*50 У-NTW - 20 шт. (придбано позивачем за накладною № НЛ 580611023 від 11.06.08р.);

- кронштейн сталевий "ARENA" алюм. 120*80 мм (10910-00024), кронштейн сталевий "INA" 250*200 мм (10928-00012) (придбано позивачем за накладною № НЛ 580530022 від 30.05.08р.);

- кут універсальний ELESGO 32*32 2,6 м Дуб натур кремовий - 4 штуки (придбано позивачем за накладною № НЛ 580321025 від 21.03.08р.);

- шліфув. стрічку тк80 75*475 коло ВТХ 22-3 LT 7948 - 2 штуки, трійник ?В-В-У латунь 0787.1 НІК, кран кульовий нар. - нар. 3/4 ІІ VT.219 - 2 штуки, губку целюлозну 7449-Т - 6 штук (придбано позивачем за накладною № НЛ 580317017 від 17.03.08р.);

- кут універсальний ELESGO 32*32 2,6 м Дуб натур кремовий - 4 штуки (придбано позивачем за накладною № НЛ 580225008 від 25.02.08р.);

- штору 160х300 (18130/160), біла - 4 штуки (придбано позивачем за накладною № НЛ 580123016 від 23.01.08р.);

- органзу Фікс 21533 У-1Св.глина (каченяти. 300 див.) 57835 (придбано позивачем за накладною № НЛ 571123026 від 23.11.07р.);

- лампи Elektrum лин.117,6 мм 100 W - 5штук, лампи ен.сбер CFL еко 11 Вт/865 Е27 Philips - 5 штук, лампи люм. DULUXSTAR 11W/827 Е 27 OSRAM - 5 штук, доводчик дверний ДД-2/85 кг. (придбано позивачем за накладною № НЛ 571106006 від 06.11.07р.);

- світильники ННБ 01-40-326 ЛД-3 темний 2 штуки, вази Осінь шкіряні - 2 штуки (придбано позивачем за накладною № НЛ 570917009 від 17.09.07р.);

- пістолет електрич. 50ВТ/220 11 мм 0680-11 STAYER (придбано позивачем за накладною № НЛ 570917008 від 17.09.07р.);

- іриси різнокольорові SA 0699 - 3 штуки, тример Hander HGT-300-2 0/3 кВт ширина 30 см. (придбано позивачем за накладною № НЛ 570618014 від 18.06.07р.);

- вазони Монстера - 2 штуки, вазон Цикламен*9, Вазон Папороть, вазон Шефлера (придбано позивачем за накладною № НЛ 570615007 від 15.06.07р.);

- горщики керамічні з підставкою 1886 порівн - 2 штуки, горщик керамічний з підставкою 1886 м., горщики з підставками Дама 20*20 4л білий флок 1120125-4 штуки, гілки яблуні білі SS 4229 D - 3шт., рослини штучні Мак* - 3 штуки (придбано позивачем за накладною № НЛ 570411002 від 11.04.07р.);

- совок для сміття з довгою ручкою Тандем зачин. В 10095, фото рамки 50*70 арт. 3.5070 - 2 штуки, репродукції 50*70 SNR 5070 - 2 штуки, репродукцію 35*50 арт. ЕЕ 3550, фоторамку 40*50 арт.1.4050 (придбано позивачем за накладною № НЛ 570406007 від 06.04.07р.) /а.с. 2 - 5 том 1/.

За заявою від 20.10.2009 року позивач доповнив свої позовні вимоги та просив суд у порядку примусового виконання обов'язку в натурі з повернення безпідставно набутого відповідачем майна вилучити з його незаконного володіння додаткове майно на загальну суму 5719,47 грн., а саме:

- ліжко 2-х спальне Ар-Кр3 1600, ОСОБА_2 Ар-Кр3 1600, вартістю 1949 грн. (придбано позивачем за накладною № 351 від 09.04.09р. у ЗАТ Дніпропетровський меблевий комбінат);

- програвач DVD Odeon DVP-361, код ЦОФО 29137, вартістю 375 гривень (придбано позивачем за накладною № ДПТ 000745 від 15.06.07р. у ТОВ "Персональна електроніка");

- ширму SD 7022, вартістю 1092 гривні (придбано позивачем за накладною № 25 від 06.02.07р. у НП ОСОБА_3В.);

- стіл СТО-1 однотумбовий 1200х740х650 горіх італійський (12692-01) - 2 штуки, вартістю 746 гривень (придбано позивачем за накладною № ДНЕ -000177 від 18.09.07р. у ТОВ Новий Статус Плюс);

- шампанське флейта В 40309-190104-01А-ОКА-6 - 12 штук, Келих Вино В 40309-185101-6 -18 штук, ложка чайна 6016.37 - 10 штук, ложка столова 6016.01 - 10 штук, Ніж для риби 6016.28 - 10 штук, Чаша для супу 460 мл PRA 1146- 15 штук, Блюдце 17см PRI 1717 - 15 штук, попільниця МАР 4711 (виробництва Чехія) загальною вартістю 1557,47 грн. (придбано позивачем за накладною № 02/04 від 06.04.07р. у ПП Данилова) /а.с. 4-5 том 2/.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що він є власником спірного майна, яке знаходилось в будинку ділового центру по вул. Леніна, 22 м. Дніпропетровська, орендованого ним на підставі договору № 1/2009 від 31.12.2008 року.

05.06.2009 року об'єкт нерухомого майна разом із спірним майном вибув у примусовому порядку із володіння позивача і був переданий відповідачеві в порядку примусового виконання Бабушкінським відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції наказу господарського суду Херсонської області від 12.03.2009 року у справі № 3012/08-1/38-пд-09, виданого на підставі судової ухвали цього ж суду від 11.03.2009 року.

На вимогу про повернення належного позивачеві майна відповідач не реагує, що, на думку позивача, є підставою для витребування його в натурі згідно зі статтями 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 22.10.2009 року у цій справі, що мала № 2/177-09, було залучено до участі у справі іншого відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий альянс "Манхеттен" (а.с. 38 том 2).

Рішенням господарського суду від 03.02.2011 року (суддя Боділовська М.М.) на підставі статті 1213 Цивільного кодексу України стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий альянс "Манхеттен" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель "Європейський" 12 807,26 грн. основного боргу, 128,07 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У позові до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничої фірми "Дніпронафта" відмовлено (а.с. 26 - 31 том 4).

Не погодившись із вказаним рішенням суду, відповідач-2 подав апеляційну скаргу, в якій просив судове рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

При цьому відповідач-2 зазначав, що факт знаходження вказаного позивачем рухомого майна в будівлі ділового центру за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 22, а також те, що відповідач-2 коли-небудь отримував від позивача чи інших осіб будь-яке, в тому числі і спірне рухоме майно, не доведений позивачем належними та допустимими доказами. Зазначає, що рухоме майно, яке позивач перелічує у своїй позовні заяві, цілком відповідає природі речей, визначених родовими ознаками. Проте за віндикаційним позовом можна витребувати лише індивідуально-визначену річ. Родова річ витребовується за допомогою віндикаційного позову лише за наявності достатніх ознак, підтверджуючих, що це саме та річ, яка вибула з володіння власника, що не доведено позивачем. У випадку ж якщо родову річ неможливо виділити з однорідних речей фактичного власника, то віндикація неможлива. Вважає, що оскільки позивач жодним чином не індивідуалізував зазначене спірне майно, висновки суду не можна вважати достовірними (а.с. 42 - 46 том 4).

На вказане судове рішення була подана апеляційна скарга й позивачем, у якій він також просив його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги до відповідача-1 у повному обсязі. Свої вимоги позивач вмотивовував наданими суду першої інстанції доказами на підтвердження того, що 04.06.2009 року та 05.06.2009 року ним було перевірено фактичне знаходження спірного майна та його відповідність балансу, рахункам бухгалтерського обліку. Перевірка здійснювалась безпосередньо в кожному приміщенні будівлі ділового центру за адресою по вул. Леніна, 22 у м. Дніпропетровську. Зазначав також, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що відповідачем-1 не спростовані відомості про знаходження у нього майна, яким він фактично володів внаслідок придбання приміщення (а.с. 50 - 52 том 4).

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.04.2011 року (головуючий - суддя Лотоцька Л.О., судді Бахмат Р.М., Євстигнеєв О.С.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2011 року скасовано, а у позові відмовлено.

Приймаючи судове рішення, суд апеляційної інстанції вказав на те, що позивачем фактично пред'явлені позовні вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння, виходячи з речових прав позивача на спірне майно, а саме права власності.

Витребування майна з чужого незаконного володіння є віндикаційними вимогами, що відносяться до речових способів захисту на відміну від вимог про повернення безпідставно набутого майна, які є кондикційними, що належать до зобов'язально-правових способів захисту.

Передбачені статтею 1212 Цивільного кодексу України кондикційні вимоги є субсидіарними до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння та не можуть бути застосовані до спірних правовідносин (а.с. 106 - 108 том 4).

Постановою Вищого господарського суду України від 29.06.2011 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2011 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.04.2011 року було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

При цьому суд касаційної інстанції вказав на те, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, змінив підстави позову, не звернув уваги на те, що вимоги позивача були заявлені на підставі 1212 Цивільного кодексу України, а не статті 387 цього Кодексу, а тому дійшов передчасного висновку про відмову у позові.

Разом з тим, аналізуючи рішення господарського місцевого суду, Вищий господарський суд України зазначив, що він безпідставно, на порушення статті 22 Господарського процесуального кодексу України, задовольнив позовні вимоги про повернення майна, які були заявлені до першого відповідача, шляхом стягнення його вартості з другого відповідача, оскільки суд першої інстанції не встановив, якими ознаками (індивідуальними чи родовими) визначене спірне рухоме майно, не обгрунтував, чому майно, яке є предметом позову, неможливо повернути в натурі.

Під час нового розгляду справи зобов'язав місцевий господарський суд взяти до уваги наведене і вирішити спір згідно з вимогами чинного законодавства (а.с. 135 - 138 том 4).

За частиною першою статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

На підставі п. 3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, справу № 2/177-09 із присвоєнням їй нового № 10/5005/8979/2011 передано для розгляду судді Кощеєву І.М.

Ухвалою господарського суду від 15.07.2011 року справу №10/5005/8979/2011 прийнято до свого провадження суддею Кощеєвим І.М. з призначенням її до розгляду у судовому засіданні на 28.07.2011 року, після чого розгляд справи відкладався на 08.09.2011 року (а.с. 140 том 4, а.с. 12 - 14 том 5).

Під час нового розгляду справи позивач підтримав свої позовні вимоги. У своїх письмових поясненнях від 08.09.2011 року, наполягає на задоволенні позову з підстав, передбачених статтями 1212, 1213 Цивільного кодексу України (а.с. 39-40 том 5).

У порядку обгрунтування позову позивач посилається на:

докази щодо свого права власності на спірне майно: видаткові накладні та банківські виписки (а.с. 22 - 73 том 1; а.с. 6 - 15 том 2);

докази знаходження спірного майна у будівлі ділового центру: акти інвентаризації активів від 05.06.2009 року та 06.06.2009 року (а.с. 21 - 55 том 3); висновки експертного дослідження № 55 від 15.04.2010 року, складеного Приватним підприємством "Економічна експертиза та аудит" (а.с. 73 - 78 том 3); акти огляду рухомого майна №№ 1 - 4 (а.с. 66 - 79 том 4).

Відповідач-1 надав відзив на позов у якому просить суд відмовити у його задоволенні. При цьому посилається на те, що наявні у справі первинні документи - видаткові накладні на придбання позивачем спірного майна не відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо порядку їх оформлення, оскільки не містять усіх обов'язкових реквізитів, як-то: особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Тому такі накладні не є належними та допустимими доказами у розумінні статей 34, 36 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, відповідач-1 стверджує, що на момент подання позову до суду він не був власником ні ділового центру, ані спірного майна. Доказів, які б підтверджували знаходження спірного майна саме у нього, позивачем не надано.

Відповідач-1 також вважає, що майно, яке зазначене у позові, має лише родові ознаки, які не дають змогу відрізнити таке майно від ряду однорідних речей, що виключає можливість задоволення вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння, які, на його думку, фактично пред'явлені.

Отже, на думку відповідача-1, позивач обрав неналежний спосіб захисту.

Разом з тим, посилаючись на обставини, встановлені під час вирішення аналогічного спору між тими ж сторонами у справі № 32/270-09, відповідач-1 зауважує на недостовірності наданих позивачем інвентаризаційних актів від 05 та 06 червня 2009 року, оскільки у цей період об'єкт нерухомого майна за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 22 разом із майном, що знаходилося в ньому, вибув у примусовому порядку з його володіння у зв'язку з проведенням виконавчих дій, його працівники не були допущені у приміщення будівлі ділового центру, а відтак не могли у повному складі інвентаризаційної комісії з матеріально-відповідальними особами бути присутніми у цій будівлі (а.с. 95 - 101 том 5).

У своєму відзиві на позов відповідач-2 також просить відмовити у задоволенні позову.

Обгрунтовуючи свої заперечення, вказує на те, що за договором від 03.07.2009 року, укладеним із відповідачем-1, він придбав у останнього у свою власність будівлю ділового центру по вул. Леніна, 22 у м. Дніпропетровську. Однак предметом договору купівлі-продажу було виключно нерухоме майно, ніякого рухомого майна за цим договором йому не передавалося.

Стосовно можливості витребування спірного рухомого майна з незаконного володіння третіх осіб відповідач-2 вважає, що воно неможливе, так як позивачем не надані належні та допустимі докази, які б індивідуалізували перелічене у позовній заяві рухоме майно (а.с. 27 - 29 том 5).

Ухвалою господарського суду від 08.09.2011 року провадження у справі було зупинено до вирішення слідчими органами питання про достовірність даних, зазначених у первинних документах, наданих позивачем; встановлення фактичної наявності або відсутності спірного майна (переліченого у позовній заяві ) у відповідачів чи у будь-яких третіх осіб та вирішення питання відповідно до приписів статті 97 Кримінального процесуального кодексу України у відношенні винних осіб (а.с. 45 - 50 том 5).

У зв'язку з обранням судді Кощеєва І.М. безстроково на посаду судді Дніпропетровського апеляційного господарського суду, за розпорядженням в.о. керівника апарату господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2013 року № 1220 та відповідно до п. 3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду було проведено повторний автоматизований розподіл справи, відповідно до якого справу передано для розгляду судді Коліснику І.І.

Ухвалою господарського суду від 21.10.2013 року справу прийнято до свого провадження суддею Колісником І.І. (а.с. 73 - 75 том 5).

З метою з'ясування наявності підстав для поновлення провадження у справі господарським судом направлялися численні запити (05.04.2013 року, 05.05.2014 року, 05.12.2014 року, 12.05.2015 року, 23.11.2015 року) до прокуратури Бабушкінського району Дніпропетровська про повідомлення результатів перевірки обставин, що стали підставою для зупинення провадження у справі та щодо з'ясування фактичного знаходження спірного майна.

Жодної відповіді від прокуратури Бабушкінського району м. Дніпропетровська на запити стосовно перевірки факту щодо утримання спірного майна судом отримано не було.

За таких обставин та у зв'язку з тривалим зупиненням розгляду господарської справи судове провадження у справі було поновлено за ухвалою господарського суду від 05.07.2016 року з призначенням розгляду справи на 20.07.2016 року, після чого розгляд справи відкладався на 22.08.2016 року та 29.08.2016 року.

У судове засідання 20.07.2016 року ні позивач, ані відповідач-2 не з'явились, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими рекомендованими повідомленнями (а.с. 92-93 том 5).

Правом участі у судовому засіданні, призначеному на 22.08.2016 року відповідач-2 не скористався. Про розгляд справи у вказану дату був повідомлений, доказом чого є поштове рекомендоване повідомлення (а.с. 129 том 5).

У судовому засіданні 22.08.2015 року представник позивача ОСОБА_4 подав письмове клопотання про призначення комплексної судової товарознавчої та бухгалтерської експертизи для визначення дійсної вартості спірного майна.

У поданому клопотанні просить зобов'язати відповідачів надати експертам усі необхідні документи та доступ до об'єктів дослідження, а проведення самої експертизи доручити Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз (а.с. 131 - 135 том 5).

Разом з тим представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення з матеріалами справи і вирішення питання щодо правової позиції у справі (а.с. 138 том 5).

Представник відповідача-1 проти призначення експертизи заперечував з огляду на відсутність правових підстав. Щодо клопотання про відкладення розгляду справи покладався на розсуд суду.

З метою забезпечення рівності учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності, передбачених статтями 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, заявлене клопотання про відкладення розгляду справи було задоволено.

Під час чергового судового засідання 29.08.2016 року новий представник позивача ОСОБА_1 подав письмове клопотання про продовження строку вирішення спору на п'ятнадцять днів для надання йому можливості ознайомитися з матеріалами справи та відкладення розгляду справи, проти чого представник відповідача-1 заперечує, посилаючись на відсутність для цього правових підстав.

За частинами першою, третьою статті 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Вирішуючи заявлене клопотання, суд приймає до уваги:

завчасну обізнаність позивача з поновленням провадження у справі та призначенням судового засідання на 29.08.2016 року;

попереднє аналогічне клопотання іншого представника позивача та ознайомлення ним із матеріалами справи із зняттям фотокопій та відсутність за результатом цього як із його боку, так і директора позивача ОСОБА_5, яка безпосередньо була присутня у судовому засіданні 22.08.2016 року, своєчасних заходів для більш детального ознайомлення з матеріалами справи і вирішення питання щодо правової позиції у справі до наступного, чергового судового засідання, призначеного на 29.08.2016 року;

відсутність з боку представник позивача та його директора за результатом ознайомлення з матеріалами справи будь-яких клопотань щодо витребування доказів у порядку додаткового обгрунтування позову (а.с. 136 - 138 том 5).

Подане представником позивача ОСОБА_1 клопотання не обгрунтовується необхідністю надання додаткових доказів, а вмотивоване отриманням ним довіреності на представництво інтересів у день судового засідання, що за викладених обставин не є винятковим випадком у розумінні статті 69 Господарського процесуального кодексу України, а є свідченням невиконання позивачем приписів частини третьої статті 22 цього Кодексу щодо обов'язку сторони добросовіcно користуватися належними процесуальними правами та вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, враховуючи тривалий час судового вирішення цього спору, а також закінчення процесуального двомісячного строку розгляду справи чинним складом суду 05.09.2016 року, правові підстави для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи відсутні.

Під час обговорення питання щодо можливості закінчити розгляд справи по суті за результатом судового засідання 29.08.2016 року представник позивача не заперечував, просив позов задовольнити, що вбачається з протоколу судового засідання.

Представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи за його відсутності з огляду на повідомлення його про час та місце розгляду справи належним чином, у тому числі за допомогою кур'єрської служби доставки, що підтверджується експрес-накладною підприємства "Нова пошта" № 59 0002 0105 3874.

У судовому засіданні 29.08.2016 року проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

31.12.2008 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (далі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Готель Європейський" - (далі - Орендар) був укладений договір № 1/2009 оренди нежитлового приміщення (далі - Договір), за умовами якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар прийняти в тимчасове платне користування нежитлове приміщення "Діловий центр", загальною площею 1712,4 кв.м., що розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 22.

Пунктом 2.1 договору визначено, що він набуває чинності з 01 січня 2009 року і діє по 31 грудня 2009 року включно (а.с. 6 - 9 том 1).

Відповідно до акту від 01.01.2009 року орендодавець передав, а орендар прийняв об'єкт оренди за вказаним договором (а.с. 118 том 1).

31.12.2008 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (далі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Готель Європейський" - (далі - Орендар було укладено також договір № 2/2009 оренди обладнання, згідно з яким орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове, платне користування обладнання, вказане в додатку № 1 до цього договору, строком по 31.12.2009 року (а.с. 10 - 12 том 1).

Відповідно до акту приймання-передачі від 01.01.2009 року орендар прийняв від орендодавця обладнання за переліком, зазначеним у Додатку № 1 до цього акту (а.с. 13 - 15 том 1).

За результатом розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича фірма "Дніпронафта" господарським судом Херсонської області було винесено ухвалу від 11.03.2009 року про видачу наказів на виконання рішення Постійно діючого третейського суду "Гарант" від 05.11.2008 року у справі № 3012/08 про визнання дійсним договору купівлі - продажу нерухомого майна та визнання права власності на нього (а.с. 17-18 том 5).

На підставі цієї ухвали 12.03.2009 року господарським судом Херсонської області було видано наказ № 3012/08-1/38-пд-09 про вилучення з незаконного володіння ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та передачу у володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничої фірми "Дніпронафта" (ідентифікаційний код 20203656, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, пр. Аношкіна, 24) нерухоме майно, що складається з: будівлі ділового центру літ. Б-4, загальною площею 1721,4 кв.м., вхід у підвал літ. б 1, ганки літ. б 2 , б 4 , б 5 , приямок літ. б 3 , пожежні сходи літ. б 6 , огорожа та мостіння № 1-5, І-ІІІ, та знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 22, а також усуненння перешкоди у користуванні Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничою фірмою "Дніпронафта" зазначеним нерухомим майном шляхом надання представникам, працівникам товариства з обмеженою відповідальністю Виробничої фірми "Дніпронафта" безперешкодного доступу в зазначені приміщення, з правом звільнення приміщень від сторонніх осіб та недопущення в подальшому сторонніх осіб у приміщення з метою неправомірного заволодіння майном, у тому числі із залученням на договірній основі послуг сторонніх охоронних організацій (а.с. 16 том 5).

На виконання вказаного судового наказу заступником начальника Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського МУЮ ОСОБА_7 винесено постанову від 03.06.2009 року про відкриття виконавчого провадження (а.с. 19 том 5).

Відповідно до акту від 05.06.2016 року, складеного у присутності понятих та представника ТОВ ВФ "Дніпронафта", судовий наказ було виконано (а.с. 20 том 5).

Згідно з постановою державного виконавця від 05.06.2009 року виконавче провадження було закінчено (а.с. 21 том 5).

За твердженням позивача спірне майно й документація на нього, що перебувають у будівлі ділового центру ніякого відношення до виконавчого провадження не мають. Однак можливість самостійно забрати його відсутня внаслідок установлення державним виконавцем заборони доступу у приміщення, забезпеченої охоронними організаціями.

Вимога позивача від 11.06.2009 року № 45 на адресу відповідача-1 про повернення майна останнім залишена без реагування, що і стало причиною виникнення спору (а.с. 74 - 76 том 1).

Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі статтею 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Після закінчення державним виконавцем виконавчого провадження за наказом господарського суду Херсонської області № 3012/08-1/38-пд-09 від 12.03.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Дніпронафта" продало Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий альянс "Манхеттен" за договором купівлі-продажу від 03.07.2009 року будівлю ділового центру літ. Б-4 та споруди з приміщеннями готельного призначення загальною площею 1721,4 кв.м, вхід у підвал літ. б 1 , ганки літ. б 2 , б 4 , б 5 , приямок літ. б 3 , пожежні сходи літ. б 6 , огорожа та мостіння № 1-5, І-ІІІ за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, буд. 22 (а.с. 97-98 том 3).

У подальшому постановою Вищого господарського суду від 28.10.2009 року у справі № 3012/08-1/38-пд-09 ухвалу господарського суду Херсонської області від 11.03.2009 року скасовано. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничої фірми "Дніпронафта" про видачу виконавчого документа - наказу про виконання рішення Постійно діючого третейського суду "Гарант" від 05.11.2008 року у справі № 3012/08 залишено без задоволення (а.с. 16 - 18 том 3).

Право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий альянс "Манхеттен" на придбане нежитлове приміщення підтверджується Витягом про реєстрацію № 23249883 від 09.07.2009 року (реєстраційний номер 13653239) /а.с. 96 том 3/.

Статтею 770 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.

Отже, перехід права власності на об'єкт нерухомості від ФОП ОСОБА_6 до відповідача-1, а потім до відповідача-2 має наслідком перехід до відповідачів у певній послідовності прав і обов'язків наймодавця за договором оренди нерухомого майна № 1/2009 від 31.12.2008 року, укладеного ФОП ОСОБА_6 з позивачем, оскільки інше цим договором не передбачено.

Разом з тим послідовна зміна власників об'єкта нерухомості не призвела до виникнення у відповідачів зобов'язань стосовно спірного рухомого майна з позивачем.

Так, за договором оренди обладнання № 2/2009 від 31.12.2008 року, укладеним між ФОП ОСОБА_6 та позивачем та відповідно до складеного ними акту приймання-передачі від 01.01.2009 року, у користування позивачеві було передано обладнання, у складі якого спірне майно відсутнє.

Крім того, із змісту цього договору не вбачається, що передане в користування обладнання повинно знаходитися чи знаходиться саме в приміщенні будівлі ділового центру по вул. Леніна, 22 у м. Дніпропетровську.

У процесі виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Херсонської області № 3012/08-1/38-пд-09 від 12.03.2009 року будь-яке рухоме майно на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Дніпронафта" не вилучалося, а відтак зобов'язання орендодавця за договором оренди обладнання № 2/2009 від 31.12.2008 року не могли перейти від ФОП ОСОБА_6 до відповідачів ні в порядку правонаступництва згідно зі статтею 770 Цивільного кодексу України, ні разом із об'єктом нерухомості під час його відчуження відповідачем-1 на користь відповідача-2 за договором купівлі-продажу від 03.07.2009 року.

Надані позивачем докази на підтвердження його права власності на спірне майно та його знаходження у володінні відповідача-1 не є належними та допустимими доказами у розумінні статей 32, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Так, за частиною першою статті 32 цього Кодексу доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 34 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" під первинним документом розуміється документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною другою статті 9 цього Закону первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані позивачем видаткові накладні на підтвердження придбання у свою власність спірного майна не містять підпису відповідальної особи, що його отримала (а.с. 22, 25, 27, 30, 33, 36, 38, 41, 44, 47, 50, 53, 58, 61, 64, 67, 71 том 1). При цьому на порушення загальних вимог частини другої статті 36 Господарського процесуального кодексу України щодо подання доказів в оригіналі або в належним чином засвідченій копії надані позивачем банківські виписки щодо оплати спірного майна не містять відбитку печатки банківської установи, відповідальної за її створення (а.с. 24, 29, 32, 35, 40, 43, 46, 49, 52, 57, 60, 63, 66, 69, 73 том 1; а.с. 7, 9, 10, 11, 13, 15 том 2).

Надані позивачем докази на підтвердження знаходження спірного майна в будівлі ділового центру, а саме акти інвентаризації від 05.06.2009 року та 06.06.2009 року, суд оцінює критично з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 чинної на час складання позивачем інвентаризаційних актів Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 року № 69 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.08.1994 року за № 202/412) /далі - Інструкція/ проведення підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями незалежно від форм власності інвентаризації майна, коштів і фінансових зобов'язань здійснюється для підтвердження правильності та достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності.

Згідно з пунктом 8 Інструкції основними завданнями інвентаризації є:

а) виявлення фактичної наявності основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, цінних паперів та інших грошових документів, а також обсягів незавершеного виробництва в натурі;

б) установлення лишку або нестачі цінностей і коштів шляхом зіставлення фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку;

в) виявлення товарно-матеріальних цінностей, які частково втратили свою первісну якість, застарілих фасонів і моделів, а також матеріальних цінностей та нематеріальних активів, що не використовуються;

г) перевірка дотримання умов та порядку збереження матеріальних та грошових цінностей, а також правил утримання та експлуатації основних фондів;

д) перевірка реальності вартості зарахованих на баланс основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, цінних паперів і фінансових вкладень, сум грошей у касах, на розрахунковому, валютному та інших рахунках в установах банків, грошей у дорозі, дебіторської і кредиторської заборгованості, незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів, забезпечень та резервів наступних витрат і платежів.

За змістом пункту 12.4 Інструкції інвентаризація майна, товарно-матеріальних цінностей, коштів, цінних паперів та інших грошових документів і незавершеного виробництва здійснюється робочими інвентаризаційними комісіями у місцях їх зберігання та виробництва.

Отже, одним із завдань інвентаризації товарно-матеріальних цінностей є перевірка їх фактичної наявності саме у місцях їх фактичного зберігання на час проведення інвентаризації, а відтак така перевірка без виходу на місце неможлива.

Долучені до справи акти інвентаризації, складені позивачем, не містять відомостей щодо місця (адреси) проведення такої інвентаризації. Стосовно можливості її проведення безпосередньо у будівлі ділового центру по вул. Леніна, 22 у м. Дніпропетровську, то вона повністю виключається з огляду на пояснення самого позивача, який як у позовній заяві, так і в наказі № 1/06 від 06.06.2009 року про проведення інвентаризації, зазначає про порушення його прав володіння і користування спірним майном через примусове виконання судового наказу щодо вилучення будівлі і установлення йому заборони, забезпеченої охоронними організаціями, доступу до приміщення (а.с. 2 том 1; а.с. 55 том 3).

З цих же підстав не можуть вважатися достовірними також і складені позивачем акти №№ 1 - 4 огляду рухомого майна від 05.06.2009 року (а.с. 67 - 79 том 4) та висновок експертного економічного дослідження № 55 від 15.04.2010 року про відповідність даних бухгалтерського обліку, зазначених в інвентаризаційних описах ТОВ "Готель "Європейський" від 06.06.2009 року, який складений Приватним підприємством "Економічна експертиза та аудит" (а.с. 73 - 78 том 3).

За фактом подій 05.06.2009 року, пов'язаних із вилученням у позивача будівлі за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 22, прокуратурою Бабушкінського району м. Дніпропетровська проводилася перевірка, за результатом якої в порушенні кримінальної справи щодо службових осіб ТОВ ВФ "Дніпронафта" за фактами зловживання владою або службовим становищем, перевищення влади або службових повноважень, службової недбалості за ознаками складів злочинів, передбачених статтями 364, 365, 367 Кримінального кодексу України було відмовлено на підставі пункту 2 статті 6 Кримінального процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю в їх діях складів злочинів (а.с. 53 - 67 том 5).

Із постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 25.10.2010 року вбачається, що під час прокурорської перевірки за фактами подій 05.06.2009 року була опитана директор ТОВ "Готель "Європейський" ОСОБА_8, яка пояснила, що 05.06.2009 року їй стало відомо про силове захоплення будівлі ділового центру за участю спецпідрозділу "Беркут". У той же день, після прибуття на місце подій вона була опитана працівником міліції, а далі, як зазначено у постанові зі слів директора ОСОБА_8: "Після цього їх вивели з будівлі готелю. По теперішній час жодна посадова особа та працівник ТОВ "Готель "Європейський" не мають доступу до майна, документації ТОВ "Готель "Європейський", ні до орендованого ні до особистого майна..." (а.с. 59-60 том 5).

Викладене є додатковим доказом на підтвердження неможливості проведення комісією ТОВ "Готель "Європейський", до складу якої входила також і директор ОСОБА_8, інвентаризації активів 05 та 06 червня 2009 року у будівлі ділового центру.

За таких обставин можна дійти висновку про відсутність доказів набуття відповідачами спірного майна та знаходження його у них на час вирішення спору.

Аналізуючи правову природу спірного майна, слід зазначити наступне.

Згідно зі статтею 184 Цивільного кодексу України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізують її.

Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою.

Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Спірне майно не вимірюється числом, вагою, мірою, а відтак не відноситься до речей з родовими ознаками, а має індивідуальні ознаки.

З урахуванням викладеного не можна погодитися з позицією відповідачів, що спірне майно визначене родовими ознаками.

За частиною першою статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина друга статті 1212 Цивільного кодексу України).

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (частина третя статті 1212 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Вимоги позивача стосуються повернення йому спірного майна у зв'язку з безпідставним його набуттям з посиланням при цьому на статті 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Предмет та підстави позову позивач не змінював. Клопотань про вихід судом за межі позовних вимог не заявляв.

Приймаючи до уваги, що позивачем не доведено безпідставне набуття відповідачами спірного майна, правові підстави для задоволення позову відсутні.

У зв'язку з безпідставністю позовних вимог заявлене позивачем клопотання про проведення судової експертизи задоволенню не підлягає, тим більше що вартість спірного майна у межах предмету позову правового значення не має.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд враховує нормативні приписи статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим понесені позивачем судові витрати за наслідком розгляду справи покладаються на нього.

Разом з тим суд враховує також і роз'яснення постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 (із змін. і доп.) "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України".

Згідно з пунктом 4.4 вказаної постанови пленуму Вищого господарського суду України у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

З урахуванням викладеного, сплачений відповідачем-2 судовий збір у сумі 64,04 грн. за подання апеляційної скарги, покладається на позивача.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель "Європейський" (01133, м. Київ, пров. Лабораторний, буд. 1, секція 3-4, ідентифікаційний код 33770376) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий альянс "Манхеттен" (49000, м. Дніпро, вул. Короленка, буд. 1, ідентифікаційний код 35114270) судовий збір у сумі 64,04 грн. за подання апеляційної скарги.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.09.2016 року.

Суддя ОСОБА_9