Рішення

від 31.08.2016 по справі 916/1666/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" серпня 2016 р.Справа № 916/1666/16

За позовом: Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах:

позивача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна;

позивача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ Мьюзік";

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "А І ТВ";

про стягнення 29 000, 00 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами": 1) ОСОБА_1 - довіреність №б/н від 31.12.2015р.;

від позивача 1: не з'явився;

від позивача 2: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність б/н від 25.08.2016р.

У судовому засіданні було оголошено перерву відповідно до ст. 77 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Приватна організація "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" звернулася до господарського суду в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна та Товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ Мьюзік" до Товариства з обмеженою відповідальністю "А І ТВ" про стягнення з останнього компенсації у розмірі 29 000, 00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем авторських прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік УкраїнаВ» шляхом публічного виконання 14.08.2015р. в приміщенні кафе „КухняВ» за адресою: м.Одеса, Аркадія, вул. Аркадійська алея, б. 1, прим. 46, в якому відповідач здійснює свою господарську діяльність, музичного твору „InsatiableВ» у виконанні Darren Hayes, а також прав Товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ Мьюзік" шляхом публічного виконання музичного твору „I have nothingВ» у виконанні Whitney Houston, майнові права на використання яких належать позивачам на підставі відповідних договорів - ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02 від 01.11.2014р. та ліцензійного договору №ПЛВ-054/15 від 31.12.2014р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.06.2016 року було порушено провадження у справі №916/1666/16 із призначенням її до розгляду в засіданні суду 13.07.2016р.

В судовому засіданні 13.07.2016р., з огляду на клопотання представників сторін про відкладення розгляду справи, було оголошено перерву до 15.08.2016р.

15.08.2016р. до канцелярії суду від представника Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" надійшли письмові пояснення по справі (а.с.74), згідно яких останній наполягає, що наданий ним диск з відеозаписом свідчить про публічне виконання ТОВ „А І ТВВ» вищевказаних музичних творів, що безумовно підтверджує факт порушення виключних майнових прав суб'єктів авторського права.

В засіданні суду 15.08.2016р. представником ПО „ОКУАСПВ» було надано чергові письмові пояснення (а.с.80-81), згідно яких останній наводить свою аргументацію з приводу наявності у позивачів статусу суб'єктів авторського права та порушення їх майнових прав.

До вказаних пояснень було також надано лист ТОВ „Ворнер Мьюзік УкраїнаВ» щодо повноважень ПО „ОКУАСПВ» звертатись до суду із позовами в його інтересах (а.с.82), згідно яких вказане товариство вказує на умови п. 9.2.1 та п. 9.45 договору 3 АВ-24012014/01, а також зауважує, що в положеннях п. 9.2.2 та п.9.5 не йдеться про отримання попередньої згоди щодо судового захисту в кожному окремому випадку, вказуючи на те, що будь-яке обмеження угодою права на звернення до господарського суду за захистом цих прав є нікчемним.

Щодо відносин з ТОВ "УМИГ Мьюзік", представник ПО „ОКУАСПВ» пояснив, що дадатковою угодою №3 (п.3) від 22.12.2015р. (а.с.41), п.8.4 договору викладено у іншій редакції.

Ухвалою суду від 15.08.2016р. строк розгляду справи за клопотанням представника відповідача було продовжено на п'ятнадцять днів, а також у зв'язку із нез`явленням в судове засідання представника відповідача, від якого до канцелярії суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, з урахуванням невиконання вимог ухвали суду, а також необхідності додаткового дослідження доказів, розгляд справи було відкладено на 29.08.2016р.

В судовому засіданні 29.08.2016р. представником відповідача було надано відзив на позов (а.с.89-90), згідно якого останній, заперечуючи проти його задоволення, вказує, що 14.08.2015р. в кафе „КухняВ» взагалі не відтворювалися музичні твори, оскільки з 01.05.2015р. по 01.11.2015р. з метою комфортного відпочинку на території торгово-розважального комплексу орендодавцем було заборонено публічне виконання музичних творів, що підтверджується додатковою угодою до договору оренди № 01/07-02 (а.с.114) та актом перевірки виконання вказаної угоди (а.с.115).

Крім того, вказує, що на балансі та на позабалансовому рахунку ТОВ „А І ТВВ» станом на 2015-2016 роки не рахується апаратура відтворювання звуку, апаратура відтворення зображення та звукові колонки, що свідчить про неможливість відтворення музичних творів.

На думку відповідача, акт фіксації порушення не є належним доказом, оскільки він був складений одноособово, а також з огляду на вказання у ньому іншого музичного твору, ніж того, що вказаний у позовній заяві.

Щодо наданого позивачем відеозапису, відповідач вказує, що він не містить інформацію про дату та час його запису, про особу, яка його зробила, та заклад, в якому він здійснювався.

Між тим зазначає, що з відеозапису неможливо встановити звідки лунає фонова музика, з мобільного телефону чи зі сцени, встановленої в торгово-розважальному центрі, а також вказує на неподання позивачем доказів на підтвердження того, що його представник ОСОБА_3 був відряджений у м. Одесу 14.08.2015р. для перевірки використання музичних творів в кафе „КухняВ» .

З урахуванням вказаних обставин, відповідач вважає, що у задоволенні заявленого позову слід вімовити.

29.08.2016р. під час розгляду справи по суті представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у поданому до суду відзиві на позов.

В судовому засіданні 29.08.2016р. було оголошено перерву до 31.08.2016р.

В засідання суду 31.08.2016р. з'явився представник позивача, який надав суду письмові пояснення щодо поданого відповідачем відзиву на позов (а.с.128-132), згідно якого останній вказує, що надані відповідачем додаткова угода до договору оренди № 01/07-2 від 01.07.2015р. та акт перевірки виконання вказаної угоди не можуть бути належними доказами, оскільки вказані документи не підтверджують той факт, що відповідач дійсно не використовував музичні твори 14.08.2015р. в період з 14:42 до 15:45 години.

Крім того, позивач стверджує, що надані ТОВ „АІ ТВВ» довідки від 15.08.2016р. щодо відсутності публічного виконання спірних музичних творів також не можуть бути належними доказами.

Водночас, ПО „ОКУАСПВ» у поданих поясненнях наполягає на тому, що надані ним докази, а саме: відеозапис та акт фіксації порушень підтверджують обґрунтованість заявленого позову, а будь-які заперечення відповідача проти вказаних доказів мають лише суб'єктивний характер.

В свою чергу 31.08.2016р. представником відповідача було надано додаткові письмові пояснення по справі (а.с.126-127), згідно яких останній, узагальнюючи свою позицію щодо заявленого позову, вказує, що позивачем:

- не доведено жодними доказами належності йому авторського права та /або суміжних прав на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем;

- з наданого відеозапису достеменно неможливо встановити, що відтворення спірних творів здійснювалося саме ТОВ „А І ТВВ» , а не третіми особами;

- акт фіксації складено позивачем в односторонньому порядку та не містить достовірних посилань на способи та шляхи здійснення відповідачем публічного виконання творів;

- не зазначено конкретних форм і способів використання, де і яким чином були виконі вказані в позові музичні твори.

З урахуванням викладеного, відповідач у задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні 31.08.2016р. представник ПО „ОКУАСПВ» та представник відповідача повністю підтримали свої правові позиції, що були викладені ними в попередньому судовому засіданні.

Дослідивши матеріли справи, заслухавши пояснення представників сторін, надані в ході розгляду справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст.2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя є захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Як встановлено судом, предметом позову є вимоги Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами", заявлені в інтересах позивачів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна та Товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ Мьюзік", які направлені на стягнення з відповідача суми компенсації у розмірі 29 000 грн. за незаконне використання твору „InsatiableВ» у виконанні Darren Hayes, майнові права на використання яких належать позивачу - "Ворнер Мьюзік Україна, на підставі ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02 від 01.11.2014р. (30-33), та музичного твору„I have nothingВ» у виконанні Whitney Houston, майнові права на використання яких належать Товариству з обмеженою відповідальністю "УМИГ Мьюзік", на підставі ліцензійного договору №ПЛВ-054/15 від 31.12.2014р. (44-48).

Оцінюючи правомірність звернення до суду Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" в інтересах вищевказаних позивачів, суд вказує наступне.

Відповідно до статті 45 Закону України В«Про авторське право та суміжні праваВ» суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

Згідно з підпунктом "г" ч. 1 ст. 49 Закону України В«Про авторське право та суміжні праваВ» , організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, зокрема, функцію звернення до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів. При цьому окреме доручення для представництва в суді не є обов'язковим.

При цьому п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 р. № 5 В«Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних правВ» визначено, що така організація, пред'явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб'єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація.

Відповідно до п. 49 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 12 В«Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власностіВ» , документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України "Про авторське право і суміжні права" - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що Приватна організація "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності свідоцтвом про облік організації колективного управління №18/2011 від 24.01.2011р. (а.с.12).

Водночас, як слідує з матеріалів справи, 01.01.2014р. між Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" (Організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УМИГ МЬЮЗИК" (Видавник) було укладено договір про управління майновими авторськими правами № АУ003К (а.с.38-40), згідно п. 2.1 якого Видавник надає Організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори (твори та субвидані твори при подальшому згадувані разом надалі іменуються, як „об'єкти авторського праваВ» ), що належать або протягом дії цього договору будуть належати Видавнику, а саме дозволяти або забороняти від імені Видавника використання об'єктів авторського права третіми особами, відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 2.2 вказаного договору, надання повноважень на колективне управління правами передбачає укладення Організацією договорів на право використання об'єктів авторського права третіми особами, збір винагороди, її розподіл та виплату.

Згідно з п.3.1 договору, Видавник зобов'язується декларувати свої майнові права на об'єкти авторського права згідно з правилами, встановленими Організацією відповідно до положень статуту.

У відповідності до додаткової угоди № 3 від 22.12.2015р. (а.с.41), строк дії вказаного договору було продовжено до 31.12.2016р.

Одночасно, 24.01.2014р. між Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" (Організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (Видавник) було укладено договір про управління майновими авторськими правами № АВ-24012014/01 (а.с.22-27), зміст п. 2.1 якого (предмет договору) повністю ідентичний змісту п.2.1 вищевказаного договору про управління майновими авторськими правами № АУ003К (а.с.38-40).

Положення п. 2.2 та п.3.1 договору № АВ-24012014/01 від 24.01.2014р. є ідентичними відповідним пунктам договору № АУ003К від 01.01.2014р.

Як встановлено судом, на виконання умов п.3.1 вказаних договорів, ТОВ "Ворнер Мьюзік УкраїнаВ» надало декларацію щодо переданих музичних творів за договором №ВЧ-01112014/02 від 01.11.2014р. (а.с.28-29), зокрема, назва твору „InsatiableВ» , виконавець Darren Hayes, автор твору Hayes, Darren, Afanasieff , Walter, авторські права на твір 25%.

В свою чергу ТОВ "УМИГ Мьюзік" надало декларацію щодо переданих музичних творів за договором №ПЛВ-054/15 від 31.12.2014р. (а.с.42-43), зокрема, код 29731, назва твору „I have nothingВ» , автор музики Thompson, Linda CA/Foster, David CA, автор тексту Thompson, Linda CA/Foster, David CA, виконавець Whitney Houston, авторські права на твір 18,75 %.

Приписами п. п. 5.2 договору № АВ-24012014/01 від 24.01.2014р. та п. 5.3 договору №АУ003К від 01.01.2014р. сторони погодили, що Видавник передає Організації за цим договором право здійснювати збір винагороди за використання об'єктів авторського права способами, зазначеними у п. 5.1 договору від 01.01.2014р. та п. 5.1.1 договору від 24.01.2014р.

У випадку фіксації Організацією факту порушення авторських прав способами, що передбачені у п. 5.1.1 даного договору, будь-якою третьою особою та наміру Організації здійснити захист порушених авторських прав у судовому порядку, Видавник не має права самостійно надавати дозвіл таким третім особам. (п.5.6 договору від 01.01.2014р.).

Організація має право здійснювати відповідно до чинного законодавства України будь-які інші юридичні дії з метою забезпечення майнових прав Видавника на об'єкти авторського права, повноваження на управління якими передані Організації за цим договором. (п.8.1 договору від 01.01.2014р., п. 9.1 договору від 24.01.2014р.).

Організація має право вживати будь-які законні заходи направлені на захист майнових прав Видавника, в тому числі перешкоджати використанню об'єктів авторського права без дозволу Організації, забороняти таке використання та здійснювати фіксацію фактів використання об'єктів авторського права без дозволу Організації . (п.8.2 договору від 01.01.2014р., п. 9.2.1 договору від 24.01.2014р.)

Пунктом 9.2.2 договору від 24.01.2014р. сторони погодили, що Організація має право вчиняти будь-які інші дії (вживати заходи), направлені на захист авторських прав Видавнича, за умов отримання попередньої згоди Видавника.

У випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює Організація, остання має право пред'являти заяви, судові позови, з метою захисту порушених прав та здійснювати будь-які дії - як для захисту прав Видавника, так і для реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами. (п.8.3 договору № АУ003К від 01.01.2014р.).

З огляду на вищевикладене, враховуючи наявність відповідної згоди (а.с.81), а також положення наявних у справі договорів, суд доходить висновку про правомірність звернення Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" до господарського суду для захисту прав Товариства з обмеженою відповідальністю „Ворнер Мьюзік УкраїнаВ» та Товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ МЬЮЗИК".

Пунктом 29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. №12 В«Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власностіВ» визначено, що, враховуючи приписи статті 33 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках, коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача.

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

Оцінюючи належність позивачу права на захист авторського права, суд вказує наступне.

Згідно ст. 435 ЦК України, первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).

У відповідності до ч.2 цієї статті суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону .

Статтею 1108 ЦК України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Згідно зі ст. 1109 цього ж Кодексу, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.12.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Перше музичне видавництвоВ» (Ліцензіар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УМИГ МЬЮЗИК" (Ліцензіат) було укладено ліцензійний договір № ПЛВ -054/15 від 31.12.2014р. (а.с.44-48), згідно п. 2.1 якого Ліцензіар на строк і в межах території України надає Ліцензіату право на використання об'єктів із каталогу Ліцензіара, що означає право Ліцензіата на свій розсуд здійснювати, дозволяти чи забороняти здійснювати відносно означених об'єктів дії, зокрема, щодо публічного виконання творів, у тому числі тих, стосовно яких подано позов.

Строк дії Прав на використання відраховується з 01.01.2015р. по 31.12.2016р. (п.1.21 договору).

Згідно з п. 2.3 вказаного договору, Ліцензіар передає Ліцензіату право на отримання винагороди за здійснення дій, вказаних в п. 2.1 договору.

При цьому п. 2.6 договору сторони погодили, що Ліцензіар передає Ліцензіату право представляти та захищати свої майнові та немайнові інтереси, а також здійснювати будь-які, за вибором Ліцензіата, юридичні дії, пов'язані з неправомірним використанням об'єктів, права на які передані Ліцензіату у відповідності з умовами діючого договору на підставі діючого на території законодавства.

Відповідно до виписки з каталогу творів від 30.01.2015р. (а.с.49) на виконання умов вищевказаного договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Умиг Мьюзик" набуло майнові прав на використання, зокрема, музичного твору:

- код 29731, назва твору „I have nothingВ» , автор музики Thompson, Linda CA/Foster, David CA, автор тексту Thompson, Linda CA/Foster, David CA, виконавець Whitney Houston, авторські права на твір 18,75 %, про що також зазначило у відповідній декларації (а.с.42-43).

Водночас, як слідує з матеріалів справи, 01.11.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Ворнер/ЧаппелВ» (Видавник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна (Субвидавник) було укладено ліцензійний договір №ВЧ-01112014/02 (а.с.30-33), згідно п. 2.1 якого Видавник надає Субвидавнику право на використання на протязі строку на території способами, вказаними в договорі, всіх творів, що входять в каталог Видавника, за виключенням Продакшн Музики.

Згідно п. 2.3 підпункту 2.3.1 договору, Субвидавник має право використовувати твори на протязі строку на території на умовах виключної ліцензії шляхом публічного виконання творів, тобто представлення творів в живому виконанні чи за допомогою технічних засобів, за виключенням права на здійснення постановки твору, яке надається на умовах виключної ліцензії при умові попередньої згоди з Видавником і права виконання в цифровому форматі, яке надається на умовах невиключної ліцензії при умові попередньої згоди з Видавником (з дотриманням правил місцевих організацій по управлінню виконавчими правами).

Відповідно до п. 2.7 договору, Субвиданик має право надавати права використання творів Користувачем в межах території та на протязі строку договору в межах прав і способів використання, передбачених діючим договором.

Пунктом 8.1 вказаного договору, сторони погодили, що у випадку коли Субвидавнику стає відомо про будь-який випадок неавторизованого чи порушуючого права використання тих чи інших творів, Субвидавник зобов'язаний негайно повідомити про це Видавника, а Видавник праві самостійно встановлювати, чи застосовувати міри судового захисту і якщо застосовувати, то які. В додаток до вищевикладеного, Субвидавник зобов'язується негайно повідомити Видавник про будь-які судові позови і інші вимоги, пред'явлені третіми особами на території відносно Субвидавника.

Відповідно до виписки з каталогу творів (а.с.34) на виконання умов вищевказаного договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзик Україна" набуло майнові прав на використання, зокрема, музичного твору:

- назва твору „InsatiableВ» , виконавець Darren Hayes, автор твору Hayes, Darren, Afanasieff, Walter, авторські права на твір 25%.

Відповідно до ст. 440 ЦК України до майнових прав інтелектуальної власності на твір відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Таким чином, проаналізувавши зміст вказаних договорів, з огляду на норми ст.204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину, суд вважає, що позивачами доведено наявність у них майнових прав на музичні твори: „InsatiableВ» , виконавець Darren Hayes, автор твору Hayes, Darren, Afanasieff , Walter, „I have nothingВ» , автор музики Thompson, Linda CA/Foster, David CA, автор тексту Thompson, Linda CA/Foster, David CA, виконавець Whitney Houston, у тому числі права на судовий захист від їх порушень.

В силу статті 441 ЦК України використанням твору вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання, в тому числі з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення) у місці, відкритому для публічного відвідування.

Як встановлено судом, факт використання об'єктів вищевказаних музичних творів відповідачем підтверджується актом фіксації №2/0/8/15 від 14.08.2015р. (а.с.50), складеним уповноваженим представником організації колективного управління авторськими та суміжними правами (а.с.53), фіскальним чеком (а.с.52) і відеозаписом публічного виконання (а.с.51), згідно яких було встановлено, що в приміщенні кафе „КухняВ» за адресою: м. Одеса, Аркадія, вул. Аркадійська алея, б. 1, прим. 46, в якому відповідач здійснює свою господарську діяльність, публічно виконувались музичні твори, серед яких твори під назвою „InsatiableВ» у виконанні Darren Hayes та „I have nothingВ» у виконанні Whitney Houston.

При цьому, суд вважає, що представник організації колективного управління авторськими та суміжними правами мав право провести відео фіксацію та скласти відповідний акт, з огляду на положення пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 р. № 71 В«Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконаньВ» .

Крім того, судом при підготовці до розгляду справи було досліджено відеозапис фіксації правопорушень. Натомість, будь-якого клопотання від сторін про відтворення запису не надходило, а представники сторін зазначили, що мали змогу продивитися його у повному обсязі.

Аналізуючи питання щодо належності диску з відеозаписом фіксації вказаного порушення від 14.08.2015р (а.с.51), як належного доказу, суд виходить з наступного.

Як слідує з норм чинного Господарсько-процесуального кодексу України, відеозапис у господарському процесі не передбачений в якості окремої категорії доказів.

Разом з тим, суд вважає, що такий диск з відеозаписом у відповідності до ст. 37 ГПК України може бути віднесено до речових доказів, а саме предметів матеріального світу, що містять інформацію про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Твердження відповідача щодо того, що вказаний відеозапис не може свідчити про порушення ним майнових авторських прав позивачів будь-якими доказами не підкріплений.

При цьому, суд зауважує, що в процесі розгляду справи ТОВ „А І ТВВ» не було зазначено про те, що цей відеозапис сфальсифікований, а з цього приводу відповідних клопотань заявлено не було.

Одночасно, посилання відповідача на акт перевірки виконання додаткової угоди до договору оренди №01/07-2 від 01.07.2015р., складений 01.09.2015р. (а.с.115), як на підтвердження відсутності скоєного ним порушення, також не може бути прийнято судом, оскільки з урахуванням дати його складання, він не може з достовіріністю свідчити про відсутність виконання ТОВ „АІ ТВВ» музичних творів за весь період з 01.07.2015р. по 01.09.2015р.

Крім того, суд критично відноситься і до наданих відповідачем довідок про відсутність на його балансі станом на 2015-2016р. апаратур відтворювання звуку (а.с.118), а також щодо підтвердження відсутності на підприємстві працівника, вказаного в акті про фіксацію правопорушення, оскільки вказані довідки не є належними доказами в розумінні ст. 34 ГПК України, з огляду на те, що вони не можуть достовірно підтвердити факти, викладені у них.

Судом також не приймається до уваги твердження позивача щодо невідповідності складеного позивачем акту про фіксацію фактів порушення (а.с.50), з огляду на те, що він складений одноособово, з урахуванням того, що чинним законодавством не встановлено будь-яких окремих вимог щодо його складання.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В порушення вимог вказаної статті факт використання відповідачем вищезазначених музичних творів ним не спростовано, натомість додержання вимог ЦК України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні творів відповідачем не доведений.

Згідно п. 3 ст. 426 Цивільного кодексу України, використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом, натомість використання музичних творів у власній господарській діяльності без дозволу правовласника та без сплати авторської винагороди є чим порушенням авторського права, передбачене нормами п. В«аВ» , статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

З врахуванням вищевказаних обставин, суд доходить до висновку, що відповідач, використовуючи при здійсненні власної господарської діяльності, музичні твори „InsatiableВ» , виконавець Darren Hayes, автор твору Hayes, Darren, Afanasieff , Walter та „I have nothingВ» , автор музики Thompson, Linda CA/Foster, David CA, автор тексту Thompson, Linda CA/Foster, David CA, шляхом їх публічного виконання, не дотримався вимог Цивільного кодексу України та Закону України В«Про авторське право і суміжні праваВ» , з огляду на що допустив порушення майнових авторських прав позивачів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна та Товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ Мьюзік".

Обґрунтовуючи заявлений розмір компенсації у сумі 29 000 грн., позивач зазначає, що ним зафіксовано по 1 факту використання творів позивачів без належного дозволу, з огляду на що він вважає доцільним та можливим виплату компенсації у розмірі 10 мінімальних заробітних плат за використання відповідачем музичного твору „InsatiableВ» у виконанні Darren Hayes (14 500 грн.) та компенсації у розмірі 10 мінімальних заробітних плат за використання твору „I have nothingВ» у виконанні Whitney Houston (14 500 грн.)

Вирішуючи питання щодо стягнення компенсації та її розміру, суд враховує наступне.

Пунктом "г" частини першої статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) передбачено право суб'єкта авторського права подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій .

Таким чином, стягнення компенсації є альтернативним видом відповідальності.

Пунктом "г" частини другої статті 52 Закону передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

При цьому, чинне законодавство не містить приписів щодо безпосереднього причинного зв'язку між фактом завдання збитків та їх розміром і розміром можливої компенсації.

Разом з тим, приписи Цивільного кодексу України та Закону не ставлять розмір компенсації у залежність від кількості використаних об'єктів або їх складових частин (не містять приписів стосовно залежності розміру компенсації), а лише встановлюють право стягнення компенсації, виходячи з самого факту вчинення порушення авторського права. Інші обставини (стосовно систематичності вчинення порушень, їх (його) обсягу, кількості неправомірно використаних об'єктів тощо), в свою чергу, повинні враховуватися судом у визначенні суми компенсації в кожному конкретному випадку, виходячи з меж, встановлених згаданою статтею 52 Закону (від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат).

Аналогічна позиція Вищого господарського суду України викладена, зокрема, в оглядовому листі № 01-06/417/2012 від 04.04.2012 р.

Відповідна позиція щодо права кожного суб'єкта авторського права при порушенні цього права, в тому числі на один твір, на компенсацію в розмірі, не менше 10 мінімальних заробітних плат, викладена у постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 у справі №910/29115/14, яка є обов'язковою для виконання в силу ст. 111-28 ГПК України.

З урахуванням вищевикладених приписів чинного законодавства, суд вважає обґрунтованим встановлений позивачем розмір компенсації у сумі, що заявлена до стягнення - 29 000 грн.

Враховуючи задоволення позову, витрати по сплаті судового збору згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "А І ТВ" (65026, м. Одеса, Приморський район, вул. Грецька, буд. 5, код ЄДРПОУ: 38294722) на користь Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" 02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, буд. 2-Б, офіс 287, код ЄДРПОУ 37396151) в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ МЬЮЗИК" (03121, м. Київ, вул. Василенка, 7 А, код ЄДРПОУ 39040213) суму компенсації в розмірі 14 500 /чотирнадцять тисяч п'ятсот/грн. 00 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "А І ТВ" (65026, м. Одеса, Приморський район, вул. Грецька, буд. 5, код ЄДРПОУ: 38294722) на користь Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" 02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, буд. 2-Б, офіс 287, код ЄДРПОУ 37396151) в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (01024, м. Київ, вул. Лютеранська, б. 15 А, прим. 18, код ЄДРПОУ 39019265) суму компенсації в розмірі 14 500 /чотирнадцять тисяч п'ятсот/грн. 00 коп.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "А І ТВ" (65026, м. Одеса, Приморський район, вул. Грецька, буд. 5, код ЄДРПОУ: 38294722) на користь Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" 02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, буд. 2-Б, офіс 287, код ЄДРПОУ 37396151) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378 /одна тисяча триста сімдесят вісім/ грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02 вересня 2016 р.

Суддя Ю.М. Щавинська