Постанова

від 23.08.2016 по справі 910/5958/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" серпня 2016 р. Справа№ 910/5958/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Чорної Л.В.

Шапрана В.В.

секретар судового засідання Білак В.Ю.

за участю представників:

від позивача: не з`явились;

від відповідача: Лєдяєв С.Ю. - за належним чином оформленою довіреністю;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальінвест Україна"

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2016р.

у справі №910/5958/16 (суддя Павленко Є.В.)

за позовом Приватного підприємства "М.В. Будсервіс Стиль"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальінвест Україна"

про стягнення 80 150,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "М.В. Будсервіс Стиль" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальінвест Україна" про стягнення суми попередньої оплати у загальному розмірі 80 150,00 грн. за договором поставки № 2013/64 від 29.07.2013р. та стягнення 8 000,00 грн. понесених витрат на оплату послуг адвоката.

За твердженням позивача, відповідач свої зобов'язання за укладеним у електронній формі договором від 29.07.2013р. № 2013/64 разом з додатком № 1 (специфікацією), не виконав і не поставив позивачу полоси 80*60ст3 в кількості 14 000 тон, внаслідок чого просив відповідача повернути отриману ним попередню оплату у загальному розмірі 80 150,00 грн. Також відповідач просив стягнути витрати на оплату послуг адвоката.

Відповідач заявлені вимоги не визнавав і вказував, що будь-яких договорів з позивачем не укладав, строків поставки не оговорював. Однак, між сторонами існувала домовленість, що отримавши 50% передоплати за товар, поставка буде здійснена, шляхом повідомлення позивача про готовність товару до відвантаження. 29.08.2013р. засобами електронного зв'язку позивач був повідомлений про готовність товару до відвантаження на території відповідача, але товар не отримав, повністю вартість товару відповідачу не сплатив, і неправомірно відмовився від договору. У зв'язку з цим відповідач просив відмовити позивачу у задоволенні позову

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2016р. у справі №910/5958/16 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальінвест Україна" на користь Приватного підприємства "М.В. Будсервіс Стиль" 80 150,00 грн. основного боргу, 8 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Не погодившись з висновкам прийнятого рішення, Товариство з обмеженою відповідальністю "Стальінвест Україна" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Наводячи підстави, з яких порушено питання про перегляд оскаржуваного рішення, скаржником зазначено про прийняття судом першої інстанції рішення, яке не відповідає нормам матеріального та процесуального права, і при неправильному встановленні обставин справи.

На думку апелянта, суд першої інстанції невірно застосував положення ч. 2 ст. 693 ЦК України, неналежним чином дослідив надані відповідачем докази та прийняв до уваги необґрунтовані доводи позивача, чим порушив вимоги ст. 34 ГПК України.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальінвест Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2016р. у справі №910/5958/16 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Кропивної Л.В., судді: Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2016р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 27.07.2016р.

25.07.2016р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому його представник вказував на необґрунтованість апеляційної скарги відповідача, просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 27.07.2016р. у зв'язку з перебуванням судді Смірнової Л.Г. на лікарняному, змінено склад колегії суддів та сформовано новий склад колегії: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Чорна Л.В., Зеленін В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2016р. розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальінвест Україна" відкладено на 23.08.2016р.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 22.08.2016р. у зв'язку з виходом судді Зеленіна В.О. у відпустку, змінено склад колегії суддів та сформовано новий склад колегії: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Чорна Л.В., Шапран В.В.

Позивач до судового засідання, що відбулось 23.08.2016р., не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовою колегією встановлено, що неявка представників позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, та, за таких обставин, розгляд справи за відсутності позивача є можливим.

У судовому засіданні представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав, просив апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення, прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Позивач вказував, що 29.07.2013р. між ним, як покупцем, та ТОВ «Стальінвест Україна», як постачальником, була досягнута письмова домовленість, за якою відповідач зобов'язався на протязі 10-ти робочих днів з дати отримання рахунку покупцем виготовити та поставити позивачу полосу 80*60ст3 в кількості 14 000 тон на загальну суму 160 300,00 грн., в т.ч. ПДВ, в свою чергу, позивач зобов'язувався здійснити відповідачу 50% попередньої оплати, отримати поставлений товар та здійснити решту оплати.

В обґрунтування своїх доводів позивач посилався на укладений за допомогою електронного технічного засобу Договір поставки №2013/64 та Додаток №1 (специфікацію), який копію якого долучив до матеріалів позову.

Зі змісту вказаної фотокопії правочину вбачається, що сторони передбачили сканкопії та факсокопії договору, підписані з обох сторін, є дійсними при подальшому їх підтвердженні оригіналами (пункт 9.5 договору).

Проте, місцевому господарському суду для огляду вказані оригінали документів додані не були.

Натомість відповідач стверджував, що між ним та позивачем була досягнута усна домовленість про поставку того товару, за ту ж ціну і у тій же кількості, але на умовах внесення попередньої оплати 50% вартості товару зі сплатою решти суми - після повідомлення продавця про готовність товару до передання.

З матеріалів справи вбачається, що покупець оплатив рахунок-фактуру від 29.07.2013р. № СФ-0002464 полоси 80*60ст3 в кількості 14 000 тон загальною вартістю 160 300,00 грн. у безготівковому порядку на суму 80 150,00 грн. (50% загальної вартості товару), що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 138 від 30.07.2013р.

З наданої відповідачем суду першої інстанції копії довіреності, вбачається, що представник покупця, діючи відповідно до виданої йому 30.07.2013р. довіреності на отримання полоси 80*60ст3 в кількості 14 000 тон загальною вартістю 160 300,00 грн. строком дії до 08.08.2013р., прибув до продавця, але товар не отримав.

Як стверджував відповідач, він 29.08.2013р. повідомив покупця про готовність товару до передання, оскільки продавець придбав його 31.07.2013р. за видатковою накладною № 1749, і готовий був передати покупцю після перерахування тим решти обумовленої за товар суми. За твердженням продавця, покупець, який не сплатив решту вартості товару і не вибрав готовий до передання товар, не вправі вимагати повернення сплаченого авансу.

Утім, у цій справі суд апеляційної інстанції з такими доводами апелянта погодитися не може.

Згідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Нормами ч. 2 ст. 638 та ч. 1 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини 1 статті 641 Цивільного кодексу України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частиною 2 статті 642 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Обидві сторони не заперечували того, що домовленість між ними передбачала попередню оплату товару частково, у розмірі 50% вартості товару.

Та обставина, що представник покупця звернувся за отриманням товару до продавця 30.07.2016р., і не отримав його, спростовує існування між сторонами домовленості про зобов'язання покупця повністю оплатити товар до його передання продавцем.

Відсутність оплати решти вартості товару зі сторони покупця у сукупності з його вимогою № 03-03/16 від 03.03.2016р. до постачальника про повернення грошових коштів, свідчить про відмову від товару і узгоджується з правами, наданими покупцю, навіть якщо після вимоги повернути аванс постачальник вимагає вивезти замовлений товар та сплатити залишок його вартості.

Поставка товару, як і купівля-продажу, є зустрічним зобов'язанням. При цьому відсутність письмового договору між сторонами означає, що поставка мала бути здійснена протягом року, адже згідно зі статтею 267 ГК України договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік.

Нормами частини 2 статті 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відтак, не передання продавцем, який одержав суму попередньої оплати, товару протягом одного року створює на стороні покупця дві правомочності на вибір: вимагати передання оплаченого товару, або повернути попередню оплату.

Відповідно до правової позиції, викладеної Вищим господарським судом України у подібних відносинах, «визначене цією нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання» (постанова Вищого господарського суду України від 18.01.2010р., справа № 42/423).

Отже, можливість обрання варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Між тим, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з вимогою повернути попередню оплату, яка залишена без виконання, а отже з цього моменту (з момент отримання вимоги) у відповідача припинилося зобов'язання з поставки товару і виникло зобов'язання повернути попередню оплату.

Як визначає ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З огляду на викладене, колегія суддів не може погодитись з доводами апелянта щодо невірного застосування судом першої інстанції положень ч. 2 ст. 693 ЦК України та відхиляє їх як неспроможні.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормами частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що відповідач не повернув попередню оплату та не поставив товар, колегія суддів дійшла до висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення з відповідача попередньої оплати у розмірі 80 150,00 грн.

Крім цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката позивача в розмірі 8 000,00 грн., які є обґрунтованими та документально підтвердженні у вказаному розмірі.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2016р. у справі №910/5958/16 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальінвест Україна", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальінвест Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2016р. у справі №910/5958/16 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на апелянта.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальінвест Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2016р. у справі №910/5958/16 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2016р. у справі №910/5958/16 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/5958/16 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Л.В. Чорна

В.В. Шапран