Постанова

від 25.08.2016 по справі 907/121/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" серпня 2016 р. Справа № 907/121/16

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«АгростарВ» від 02.06.2015р., №065

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 19.05.2016р.

у справі № 907/121/16

за позовом Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", м. Київ

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Агростар", Закарпатська область, Ужгородський район, с. Великі Геєвці

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 з додатковою відповідальністю "Брацлав", Вінницька обл., Немирівський район, смт. Брацлав

про стягнення 138568,31 грн. (з урахуванням заяви №14/588 від 15.04.2016 р. про збільшення розміру позовних вимог),

представники сторін:

- від позивача - ОСОБА_3.;

- від відповідача - ОСОБА_4;

- від третьої особи - не з'явився.

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України сторонам роз'яснено. Заяв про відвід складу суду не поступало.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 19.05.2016р. у справі №907/121/16 (суддя Івашкович І.В.) повністю задоволено позов Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (надалі - ДПАТ "НАК "Украгролізинг"), стягнуто з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю (надалі - ТзОВ) "Агростар" на користь позивача 138568,31 грн. (в т.ч. 47578,63 грн. боргу по лізингових платежах, 47805,29 грн. пені, 39132,95 грн. інфляційних, 4051,44 грн. 3% річних) та 2078,52 грн. судового збору.

Оскаржуваним рішенням встановлено, що спір між сторонами виник з приводу неналежного виконання відповідачем зобов'язань за умовами договору фінансового лізингу від 01.02.2013р. №7-10-409-1 стз-фл/640/69 та додаткового договору №72 від 01.02.2013р., предметом яких є передача в фінансовий лізинг доїльної установки УДЕ-16, кількість одиниць 16. З фактичних обставин і матеріалів справи слідує, зокрема, що: 1) передача відповідачу предмета лізингу за актом №6 від 30.09.2010 відбулась без зауважень, про наявність неусувних недоліків відповідач не повідомляв позивача; 2) лізингоодержувач (відповідач) не виконував зобов'язань з оплати лізингових платежів, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 47578,63 грн.; 3) позовні вимоги в частині стягнення 39132,95 грн. інфляційних, 4051,44 грн. 3% річних та 47805,29 грн. пені заявлено в обґрунтованому розмірі та з правомірних підстав, а отже, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, ТзОВ В«АгростарВ» оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі скаржник зазначив, що місцевим господарським судом під час розгляду справи не надано оцінки його твердженням про передачу лізингодавцем дефектного та некомплектного предмета лізингу у кількості, яка не відповідає специфікації. Крім того, лізингодавець, передавши предмет лізингу, не здійснив його запуск та не здав у використання лізингоодержувачу. Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, зокрема, дефектним актом від 11.10.2013р.

ДПАТ "НАК "Украгролізинг" подало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивач звернув увагу на те, що лізингодавцем було передано, а лізингоодержувачем отримано доїльну установку УДЕ-16 саме із тією кількістю стійломісць, яка передбачена листом-замовленням відповідача від 16.08.2010р., положеннями договору фінансового лізингу (зі змінами та доповненнями) та актом приймання-передачі №6 від 30.09.2010р. На момент прийняття лізингоодержувач не повідомляв лізингодавця про наявність недоліків у предметі лізингу, а сам акт приймання-передачі №6 від 30.09.2010р. підписаний сторонами без зауважень.

Третя особа не забезпечила явку повноважного представника в судове засідання, хоча належним чином була повідомленою про час і місце розгляду справи.

Оскільки в матеріалах справи міститься достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті та зважаючи на відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника третьої особи.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

01.02.2013р. між ДПАТ "Украгролізинг" (лізингодавецем) та ТзОВ "Агростар" (лізингоодержувачем) було укладено договір фінансового лізингу № 7-10-409-1 стз-фл/640/69 (а.с. 14-21, том 1 ), за умовами якого лізингодавець зобов'язався передати лізингоодержувачу в користування на визначений строк предмет лізингу, який визначено у додатку до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу", що є специфікацією предмета лізингу. Лізингоодержувач зобов'язався сплачувати лізингові платежі на умовах договору. Додатком №1.2 "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу" (а.с.22, том 1 ) передбачено предмет лізингу - доїльну установку УДЕ-16, кількість одиниць - 16, ціна за одиницю - 28594,77 грн. (в т.ч. ПДВ), вартість предмета лізингу - 457516,32 грн., строк лізингу - 7 років.

Згідно з п.5.1 договору предмет лізингу передано лізингоодержувачу у користування згідно договору від 27.08.2010р. №7-10-409 стз-фл/640 за актом №6 від 30.09.2010р. (доїльні установки у кількості 24 одиниці на суму 686274,48 грн., а.с. 24, том 1 ). Предмет лізингу протягом всього строку дії договору залишається власністю лізингодавця.

Крім того, 01.02.2013р. сторони уклали додатковий договір № 72 (а.с. 25-27, том 1 ) до договору від 01.02.2013р. та до договору фінансового лізингу від 27.08.2010р., що передував договору від 01.02.2013р. Додатковим договором сторони підтвердили, що на момент укладання додаткового договору 8 доїльних установок залишаються у користуванні лізингоодержувача на умовах договору від 27.08.2010р. (п.3.1 додаткового договору), а 16 доїльних установок - перебуватимуть у користуванні лізингоодержувача на умовах договору від 01.02.2013р. (п.3.2 додаткового договору).

Предметом даного спору є вимога про сплату заборгованості в розмірі 47578,63 грн., в т.ч. 1827,00 грн. частини коштів дев'ятого лізингового платежу та 45751,63 грн. попереднього лізингового платежу, а також 47805,29 грн. пені, 39132,95 грн. інфляційних нарахувань, 4051,44 грн. 3% річних (із врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, а.с. 160-162, том 1 ).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваного рішення - відсутні, з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відносини, що виникають у зв'язку з договором лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку та Законом України "Про фінансовий лізинг" (ч.2 ст. 806 ЦК України та ч. 1 ст.2 Закону України "Про фінансовий лізинг").

Статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Умови щодо здійснення лізингоодержувачем лізингових платежів встановлено у п.4 "Лізингові платежі. Амортизація". Відповідно до п. 4.3 договору лізингоодержувач з моменту підписання акту сплачує лізингодавцю за користування предметом лізингу чергові лізингові платежі, що включають відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь період лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмета лізингу; комісію за супроводження договору в розмірі, визначеному п.4.1 даного договору. Черговість сплати лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу та сплати комісії за супроводження договору кратна шести місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання акту. Перший лізинговий платіж сплачується через шість місяців з дати підписання акту, подальші платежі - через кожні шість місяців. Розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються додатком до договору "Графік сплати лізингових платежів" (додаток №2.1.2).

Відповідно до п.5 додаткового договору № 72 від 01.02.2013р. сторони домовились, що сплата лізингових платежів за предмет лізингу, переданий лізингоодержувачу на умовах договору від 01.02.2013р. (доїльна установка УДЕ-16 - 16 од.), здійснюватиметься у відповідно до додатку № 2.1.1 до цього договору та починається з визначеного у додатку № 2.1.1 п'ятого платежу 30.03.2013р.

Із договору фінансового лізингу № 7-10-409 стз-фл/640/69 від 01.02.2013р. та додатків №1.2 „Найменування, кількість, ціна і вартість предметаВ» , №2.1.2 „Графік сплати лізингових платежівВ» , акту №6 приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 30.09.2010р., додаткового договору № 72 від 01.02.2013, вбачається, що на виконання договорів лізингу від 27.08.2010р. та 01.02.2013р. позивач одержав від відповідача у користування предмет лізингу - доїльна установка у кількості 24 одиниці загальною вартістю 686274,48 грн., що підтверджено актом приймання-передачі. Графіком встановлено порядок та розміри оплати 14-ти лізингових платежів з 30.03.2011р. (через шість місяців з дати одержання установок). Дев'ятий лізинговий платіж, який є спірними у даній справі, згідно графіка необхідно було сплатити 30.03.2015р. у розмірі 35588,23 грн. Проте, він був сплачений частково на суму 33761,23 грн., внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за цим платежем у розмірі 1827,00 грн.

Крім того, у п.4.1 договору лізингу від 01.02.2013р. сторонами передбачено, що за користування предметом лізингу лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі, які, серед інших складників, включають в себе попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 10% його вартості. В додатку №2.1.2 до цього договору сторонами визначено розмір попереднього лізингового платежу в сумі 45751,63 грн. (а.с. 23, том 1 ), який також не був сплачений лізингоодержувачем.

З вказаного вбачається, що лізингоодержувач не виконував належним чином зобов'язань за договором фінансового лізингу від 01.02.2013р. №7-10-409-1 стз-фл/640/69, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 47578,63 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сторонами в п.п. 7.1, 7.7 договору передбачено, що за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня. Нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов'язань здійснюється на всю несплачену суму та припиняється тільки у разі виконання зобов'язань в повному обсязі.

Перевіривши нарахування за прострочення виконання грошових зобов'язань суми інфляційних втрат (39132,95 грн.), 3% річних (4051,44 грн.) та пені (47805,29 грн.), судова колегія погоджується з правильністю нарахування вказаних сум.

Позивачем додано до позовної заяви обґрунтований розрахунок заборгованості (а.с. 163-166, том 1 ), який відповідачем в установленому порядку не спростовано.

Щодо посилань скаржника, викладених у апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.4. договору фінансового лізингу №7-10-409-1 стз-фл/640/69 від 01.02.2013р. лізингоодержувач зобов'язаний прийняти предмет лізингу, при цьому провести огляд предмета лізингу і в разі виявлення неусувних дефектів, що виключають експлуатацію предмета лізингу, протягом двох робочих днів з дня огляду письмово повідомити лізингодавця про відмову у прийняті предмета лізингу. Якщо лізингоодержувач при підписанні акту не вказав в акті про наявність неусувних недоліків і протягом 2-х робочих днів не заявив про це лізингодавцю, вважається, що приймання предмета лізингу відбулось без зауважень. Однак, з матеріалів справи вбачається, що скаржник не повідомляв протягом 2-х робочих днів з моменту передачі предмета лізингу за актом №6 від 30.09.2010р. позивача про наявність неусувних недоліків, а отже, передача предмета лізингу відбулась без зауважень.

Також, слід звернути увагу, що сторонами договору п. 5.3 передбачено те, що з моменту укладення акту ризик випадкового знищення чи випадкового пошкодження предмета лізингу переходить до лізингоодержувача, при цьому він не має права ухилятися від платежів, встановлених цим договором, термінів і сум, навіть якщо ушкодження або часткова втрата викликанні обставинами настання страхового випадку. Крім того, п. 8.9 договору дострокове повернення предмета лізингу лізингоодержувачем допускається виключно на вимогу або за згодою лізингодавця.

Як зазначено вище, спір між сторонами виник з приводу неналежного виконання відповідачем зобов'язань, зміст яких сторонами погоджено за умовами договору фінансового лізингу від 01.02.2013р. №7-10-409-1 стз-фл/640/69 та додаткового договору №72 від 01.02.2013р. Умовами вказаного договору фінансового лізингу чітко визначено предмет лізингу, який згідно додатку №1.2 "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу" являє собою доїльну установку УДЕ-16, кількість одиниць -16, ціна за одиницю - 28594,77 грн. (в т.ч. ПДВ), загальна вартість 457516,32 грн.

Відповідні умови щодо предмета лізингу, з урахуванням яких визначено зміст зобов'язання, в т.ч. щодо розміру та порядку сплати лізингових платежів, сторонами погоджено і за договором фінансового лізингу від 27.08.2010р. №7-10-409стз-фл/640.

З фактичних обставин і матеріалів справи слідує, що передача відповідачу предмету лізингу за актом №6 від 30.09.2010р. відбулась без зауважень, про наявність неусувних недоліків відповідач не повідомляв позивача. Також в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують внесення сторонами змін до договірних положень в частині визначення предмету лізингу, його вартості, порядку та розміру сплати лізингових платежів.

Таким чином, зобов'язання відповідача у спірному правовідношенні в частині предмета лізингу, розміру та строків оплати лізингових платежів, є обов'язковим до виконання відповідно до погоджених сторонами договірних умов, які є чинними до теперішнього часу. Заперечення скаржника про неналежність предмета лізингу, оскільки доїльна установка УДЕ-16 передбачає виключно 16 стійломісць, а не 24, що, на його думку, вбачається з назви доїльної установки та пояснювальної записки (а.с. 138-139, том 1 ), а отже, загальна вартість доїльної установки має складати меншу суму, відхиляються як необґрунтовані. Як зазначалось вище, відповідно до поданої відповідачем заявки, сторонами було обумовлено в договорі та фактично передано згідно акту приймання-передачі доїльну установку УДЕ-16 на 24 стійломісця. Під час укладення договору, фактичної передачі предмета лізингу та початку виконання договору, жодних претензій у відповідача до переданого предмета лізингу не було.

Також відхиляються покликання скаржника на акт перевірки технічного стану від 11.10.2013р. (а.с. 93-94, том 1 ), оскільки вказаний акт не свідчить про дефектність предмету лізингу: у ньому лише зазначено, що доїльна установка «частково змонтована». При цьому, з договору лізингу не вбачається обов'язку лізингодавця здійснювати монтаж доїльної установки.

Відповідно до ст.ст. 33, 43 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія, прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, слід покласти на скаржника.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 19.05.2016р. у справі №907/121/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«АгростарВ» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в Господарський суд Закарпатської області.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Данко Л.С.