Ухвала

від 07.11.2016 по справі 907/121/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2-а

УХВАЛА

07.11.2016 Справа № 907/121/16

Суддя господарського суду В.В. Мокану,

розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Агростар" № 109 від 11.10.2016 (вх. № 02.5.1-14/13154/16 від 12.10.16) про розстрочку виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 19.05.2016

по справі № 907/121/16

за позовом Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", м. Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Агростар", Закарпатська область, Ужгородський район, с. Великі Геївці

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариства з додатковою відповідальністю "Брацлав", Немирівський район, смт. Брацлав

про стягнення 138568,31 грн. (з урахуванням заяви №14/588 від 15.04.16 про збільшення розміру позовних вимог),

з участю представників:

позивача (стягувача) - ОСОБА_1, довіреність № 14/20-35-16 від 25.04.2016

відповідача (боржника) - ОСОБА_2, довіреність № 004 від 30.09.2016

третьої особи - не брав участі

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 19.05.2016 (суддя Івашкович І.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.08.2016 по справі № 907/121/16 присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Агростар", Закарпатська область, с. Великі Геївці, на користь державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", м. Київ суму 138 568,31 грн., в т.ч. 47578,63 грн. боргу по лізингових платежах, 47805,29 грн. пені, 39132,95 грн. інфляційних, 4051,44 грн. 3% річних, а також 2078,52 грн. відшкодування витрат по сплаті судового збору.

На виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 19.05.2016 та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 25.08.2016 по справі № 907/121/16 видано наказ від 13.09.2016.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агростар" звернулося до суду із заявою №106 від 11.10.2016 про розстрочку виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 19.05.2016 по справі № 907/121/16.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.10.2016 заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Агростар" про розстрочку виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 19.05.2016 передано для розгляду судді Івашкович І.В.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Закарпатської області № 02-02/215/16 від 13.10.2016 у зв'язку з відпусткою судді Івашкович І.В., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 907/121/16 (заяви про розстрочку виконання рішення).

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2016 справу № 907/121/16 розподілено для розгляду судді Мокану В.В.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 18.10.2016 справу № 907/121/16 (заяву про розстрочку виконання рішення) прийнято до провадження суддею Мокану В.В. та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 25.10.2016.

В судовому засіданні 25.10.2016 за участі представників: стягувача - ОСОБА_3, директор Закарпатської філії Національної акціонерної компанії «Украгролізинг», боржника - ОСОБА_2, довіреність № 004 від 13.09.2016 оголошувалася перерва у відповідності до ст. 77 ГПК України до 07.11.2016

В судовому засіданні представник боржника підтримав заяву про розстрочку виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 19.05.2016 у справі № 907/121/16, яку обґрунтовує посиланням на складне фінансове становище, що значно утруднює виконання рішення суду у даній справі. Зазначає, що відповідно до довідки ТОВ «Агростар» від 29.09.2016 за перше півріччя 2016 підтверджено зменшення у поточному році чистого доходу товариства від реалізації продукції на третину в порівнянні з аналогічним періодом 2015 року, та зменшення в три рази чистого прибутку товариства. Стверджує, що внаслідок інфляційних чинників, збільшення цін на нафтопродукти, посівний та інші матеріали, у 2016 році взагалі не проводилася посівна кампанія, у зв'язку з чим не було зібрано жодного кілограму врожаю; у зв'язку із зменшенням платоспроможності покупців та збільшенням цін на комбікорми зменшилася реалізація свиней та їх поголів'я. У підтвердження скрутного фінансового стану товариства посилається на довідку про обіги ПАТ КБ «Приватбанк» від 30.09.2016, з якої вбачається зменшення руху коштів по банківському рахунку в порівнянні до 2015 року. Наполягає, що негайне виконання рішення суду у даній справі при таких фінансових показниках діяльності товариства може призвести до повної неплатоспроможності товариства, зупинення його роботи та банкрутства. Крім того, боржник з посиланням на п. 3.1.2. договору лізингу № 7-10-409-1стз-фл/640/69 від 01.02.2013 інформує про неодноразові звернення до позивача з приводу необхідності повернення останньому предмету лізингу - доїльної установки УДЕ-16, яка жодного разу не використовувалася, на даний час демонтована і знаходиться на зберіганні ТОВ «Агростар».

Представник стягувача в судовому засіданні проти задоволення заяви боржника про розстрочку виконання рішення у даній справі заперечила з мотивів, викладених у поданому суду запереченні від 04.11.2016. Зазначає, що боржником не доведено достовірності інформації про важкий матеріальний стан товариства, оскільки фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва не містить відмітки органу статистики та доказів, що свідчать про передачу та прийняття електронної звітності засобами зв'язку. Наголошує на неподанні боржником доказів відсутності рахунків у інших банках. З посиланням на п. 13 ст. 17 Бюджетного кодексу України стверджує, що зазначена норма повністю забороняє реструктуризацію заборгованості суб'єктів господарювання перед Державним бюджетом України, а як вбачається з договорів фінансового лізингу № 7-10-409стз-фл/640 від 27.08.2010 та № 7-1-409стз-фл/640/69 від 01.02.2013, предмет лізингу було придбано за рахунок коштів Державного бюджету у відповідності до Порядку використання коштів державного бюджету, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового на умовах фінансового лізингу та заходи за операціями фінансового лізингу.

Посилаючись на п. 8.9. договору представник стягувача стверджує про можливість дострокового повернення предмета лізингу виключно на вимогу або за згодою лізингодавця; твердження боржника про неналежність предмета лізингу було спростовано в процесі розгляду даної справи.

Розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Агростар" № 109 від 11.10.2016 (вх. № 02.5.1-14/13154/16 від 12.10.16) про розстрочку виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 19.05.2016 по справі № 907/121/16, заслухавши пояснення представників стягувача та боржника, дослідивши подані сторонами в обґрунтування своїх тверджень документи, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції. Суд бере до уваги те, що п. 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд". У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.04 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь - яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також, не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно п. 7.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів УкраїниВ» , підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, не вимагається і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у

виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відтак, розстрочка виконання судового рішення може бути встановлена судом лише за умов наявності виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

В зв'язку з тим, що розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання розстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне її надання на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує принципи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Зазначеної позиції притримується і Вищий господарський суд України у постановах № 5023/2408/11 від 08.11.2012, № 907/167/13-г від 20.11.2014.

Як вбачається з матеріалів справи, доказами тяжкого фінансового становища, які подані заявником, є фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва за 1 півріччя 2016 в порівнянні до аналогічного періоду 2015, довідка боржника від 29.09.2016 про фінансові показники та довідка ПАТ КБ «Приватбанк» про обіги коштів на рахунку товариства за 2016 рік.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В даному випадку відповідачем не подано доказів, які б підтверджували виняткові обставини, які у нього склалися, зокрема, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події. Тобто, поданими документами заявник не довів, що виконання рішення господарського суду Закарпатської області від19.05.2016 по справі № 907/121/16 на даний момент матиме негативний вплив та призведе до катастрофічних наслідків для підприємства.

Подані боржником фінансові звіти суб'єкта малого підприємництва за 1 півріччя 2016 в порівнянні до аналогічного періоду 2015 року, довідка боржника від 29.09.2016 про фінансові показники та довідка ПАТ КБ «Приватбанк» про обіги коштів на рахунку товариства за 2016 рік не можуть підтверджувати відсутність у товариства коштів, необхідних для виконання рішення у даній справі, відсутність інших банківських рахунків товариства та коштів на них. Посилання відповідача на складне фінансове становище, зменшення прибутку товариства, інфляційні процеси у державі загалом, збільшення цін на виробничі матеріали та зменшення купівельної спроможності населення, судом до уваги не приймається, оскільки, складна фінансова ситуація впливає на господарську діяльність не тільки відповідача, а й на інших суб'єктів господарювання, в тому числі і на позивача. Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Будь-який суб'єкт господарювання реалізовує свою діяльність на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику. Отже, суд не може брати до уваги позицію лише однієї сторони, при цьому не беручи до уваги позицію іншої.

Разом з тим, приймаючи рішення про відмову відповідачу у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 19.05.2016 по справі № 907/121/16, суд приймає до уваги положення п. 13 ст. 17 Бюджетного кодексу України, який повністю забороняє реструктуризацію заборгованості суб'єктів господарювання перед Державним бюджетом України, оскільки, як підтверджено матеріалами справи предмет лізингу було придбано за рахунок коштів Державного бюджету, і несплата заборгованості боржником буде мати наслідком ненадходження до спеціального фонду Державного бюджету надходжень, визначених частиною третьою статті 30 Бюджетного кодексу України, а саме, повернення коштів, наданих Міністерству аграрної політики та продовольства України для фінансової підтримки заходів в агропромисловому комплексі на умовах фінансового лізингу, а також закупівлі племінних нетелів та корів, вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу, з наступною їх реалізацією сільськогосподарським підприємствам на умовах фінансового лізингу.

Керуючись ст.ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України,

суд ухвалив:

1. В задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Агростар" № 109 від 11.10.2016 (вх. № 02.5.1-14/13154/16 від 12.10.16) про розстрочку виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 19.05.2016 по справі № 907/121/16 відмовити.

2. Копію ухвали надіслати стягувачеві, боржнику та третій особі.

Суддя В.В. Мокану