Ухвала

від 15.10.2013 по справі 814/899/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2013 р.Справа № 814/899/13-а

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Зіньковський О. А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів Федусика А.Г.,

ОСОБА_1,

за участю секретаря судового засідання Худик С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби та товариства з обмеженою відповідальністю «Судносервіс» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Судносервіс» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

28.02.2013р. товариство з обмеженою відповідальністю «Судносервіс» (далі - ТОВ «Судносервіс») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (далі - ДПІ), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.02.2013р. № НОМЕР_1 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 15 440 801 грн., № НОМЕР_2 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 355 236 грн., № 0000012201про зменшення розміру від'ємного значення сум ПДВ на 18 140 грн., № НОМЕР_3 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток з іноземних юридичних осіб на 27 677,40 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу про нереальність господарських операцій з контрагентами - ПП «Лотіан», ТОВ «Меркурій авто», ТОВ «Нафтор», ПП АФ «Агропром-Таврія», ПП ТД «Ділові дрібниці» та іншими підприємствами, зазначеними у акті перевірки, ґрунтуються на припущеннях та спростовуються наявністю первинних бухгалтерських та податкових документів. Неправомірні також висновки ДПІ про заниження позивачем податку з доходів іноземних юридичних осіб, оскільки вони не узгоджуються з положеннями Конвенції між Урядом України та Урядом Чеської Республіки про уникнення подвійного оподаткування, яка ратифікована Україною.

Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на законність та правомірній дій органу ДПІ при складанні акту перевірки та прийнятті оскаржуваних повідомлень-рішень. На підставі викладеного, просив у позові відмовити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року позовні вимоги задоволені частково. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ від 21.02.2013р. № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_4. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційних скаргах податковий орган та ТОВ «Судносервіс» ставлять питання про скасування постанови суду першої інстанції: позивач в частині відмови у позові, відповідач - в повному обсязі, в зв'язку з тим, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, та прийняття нової постанови: позивач про задоволення позову в повному обсязі, відповідач - про відмову у позові.

Заслухавши доповідача, пояснення представників позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи наступне.

ТОВ «Судносервіс» (код ЄДРПОУ 23619147) зареєстровано виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 24.11.1995р., з цього ж часу знаходиться на податковому обліку, має свідоцтво платника ПДВ. Станом на день перевірки знаходиться на обліку відповідача.

В період з 11 по 31 січня 2013р. податковим органом здійснена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Судносервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012р. по 30.09.2012р., за наслідками якої 07.01.2013р. складений акт № 361/22-22-/23619147.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.135.1, п.135.4 ст.135, п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 10 293 867 грн., в т.ч. за 1 кв.2012р. - у сумі 4 595 693 грн., за півріччя 2012р. - у сумі 7 527 759 грн., за три кв. 2012р. - у сумі 10 293 867 грн.,

- п. 198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, внаслідок чого занижено ПДВ на суму 234 861 грн., в т.ч. за січень 2012р. - на 109 153 грн., за лютий 2012р. - на 21 838 грн., за березень 2012р. - на 3 724 грн., за квітень 2012р. - на 57 480 грн., за травень 2012р. - на 32 842 грн., за вересень 2012р. - на 1 435 грн.,

- п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.3 ст.200 ПК України, в результаті чого

завищено суму від'ємного значення з ПДВ на 17 281 грн., в т.ч. за

квітень 2012р. - на 8 140 грн., за червень 2012р. - на 7 178 грн., за

липень 2012р. - на 1 963 грн.,

- абз. «а» п.160.2 ст.160 ПК України, в результаті чого занижено податок з

доходу нерезидента за 1 кв.2012р. в сумі 18 451,60 грн.

До таких висновків ДПІ прийшла внаслідок неможливості встановити факт виконання робіт та поставки товару від ПП «Лотіан», ТОВ «Меркурій авто», ТОВ «Нафтор», ПП АФ «Агропром-Таврія», ПП ТД «Ділові дрібниці», ТОВ «Тел-Сервіс», ТОВ «Альянс інформація», ТОВ «Інтерагро-Союз», ТОВ «Бренфокс», ПП «АТ Агро», ТОВ «Реєл Естетик», ПП «Інтеренергобуд», ТОВ «Золотое руно М», ТОВ «Вегас Югрейн», ТОВ «Санлайф», ПП «Метлфорт», ТОВ «Компанія Скіфія», ТОВ «Агроінжинерінг», ТОВ «Мар-та», ПП «Укрспецсоюз», ТОВ «Аб Юг», ПП «Лист Юг», ПП «Мета-Ком», ТОВ «Либертин» в зв'язку із наявною податкової інформації про неможливість проведення перевірки (звірки) зазначених підприємств в зв'язку із відсутністю контрагентів позивача за місцем реєстрації, ліквідації певних контрагентів-постачальників в зв'язку із банкрутством, відсутності в них необхідних умов для ведення господарської діяльності. На заниження податку на прибуток, на думку податкового органу, вплинула також продаж позивачем по експортному контракту зернових культур, отриманих від контрагентів-постачальників, за цінами нижчими за звичайну ціну.

Збільшуючи грошове зобов'язання з ПДВ за рахунок відрахування сум ПДВ з податкового кредиту по господарським операціям, із зазначеними контрагентами, податковий орган також зазначав, що позивачем зменшено ПДВ за рахунок подвійного зазначення господарської операції з ТОВ «Сант Ніколас» на суму ПДВ - 8 389 грн. у червні та липні 2012р.

Порушення у визначенні грошового зобов'язання з ПДВ вплинули на завищення суми від'ємного значення з ПДВ у квітні, червні та липні 2012р.

Здійснення виплати позивачем процентів за кредитним договором, укладеним з чеським банком «Raiffeisen bank a.s.», повинна була супроводжуватись нарахуванням податку з доходів нерезиденту із джерелом походження в Україні, що не суперечить міжнародному договору, укладеному Україною з Чеською Республікою. Оскільки позивач не виконав таких вимог закону, податковий орган донарахував йому зобов'язання з відповідного податку.

За висновками акту перевірки 21.02.2013 року ДПІ винесла податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_1 про збільшення грошового зобов'язання з податку на

прибуток на суму 15 440 801,00 грн., в т.ч. за основним платежем 10 293 867 грн.

та штрафними санкціями 5 146 934 грн.,

- № НОМЕР_2 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 355 236

грн., в т.ч. за основним платежем 236 824 грн. та штрафними санкціями 118 412 грн.,

- № НОМЕР_4 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за

квітень, червень 2012р. на суму 18 140 грн.,

- № НОМЕР_3 про збільшення грошового зобов'язання з податку на

прибуток іноземних юридичних осіб на 27 677,40грн., в т.ч. за основним

платежем 18 451,60 грн. та штрафними санкціями 9 225,80 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень-рішень про донарахування сум податку на прибуток та ПДВ, зменшення від'ємного значення сум ПДВ, виходив з реальності господарських операцій позивача та його контрагентами в січні-вересні 2012р., що підтверджується первинними документами. Дані актів перевірок зазначених контрагентів позивача не можуть бути безумовною підставою для встановлення факту порушень з боку позивача.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

У періоді, що перевірявся, порядок формування валових витрат та податкового кредиту визначався ст.ст.138,139,198 ПК України.

Відповідно до зазначених вимог закону не дозволяється включати до складу валових витрат та податкового кредиту суми, які не підтверджені належним чином оформленими первинними документами (розрахункові, платіжні та інші документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку), а також суми витрат на придбання або виготовлення товарів та послуг, які не підлягають використанню в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податків.

Під час проведення перевірки позивачем на підтвердження правильності формування валових витрат та податкового кредиту по господарським операціям з ПП «Лотіан», ТОВ «Меркурій авто», ТОВ «Нафтор», ПП АФ «Агропром-Таврія», ПП ТД «Ділові дрібниці», ТОВ «Тел-Сервіс», ТОВ «Альянс інформація», ТОВ «Інтерагро-Союз», ТОВ «Бренфокс», ПП «АТ Агро», ТОВ «Реєл Естетик», ПП «Інтеренергобуд», ТОВ «Золотое руно М», ТОВ «Вегас Югрейн», ТОВ «Санлайф», ПП «Метлфорт», ТОВ «Компанія Скіфія», ТОВ «Агроінжинерінг», ТОВ «Мар-та», ПП «Укрспецсоюз», ТОВ «Аб Юг», ПП «Лист Юг», ПП «Мета-Ком», ТОВ «Либертин» надані видаткові та податкові накладні, що підтверджується даними акту перевірки (стор.4-56).

ДПІ не посилається на невідповідність вимогам законодавству вищевказаних первинних документів, а також не заперечує проти того факту, що вказані контрагенти на момент проведення операцій із позивачем мали право на виписку податкових накладних, оскільки були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

З наведеного слідує, що висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог пунктів ст.198 ПК України у вигляді не підтвердження належним чином складеними податковими накладними податкового кредиту з ПДВ по операціям із зазначеними контрагентами є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи і спростовуються іншими доказами по справі.

При цьому, колегія суддів враховує, що будь-які первинні документи (у тому числі договори, накладні, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Предметом договорів із контрагентами ПП «Лотіан», ТОВ «Меркурій авто», ТОВ «Нафтор», ПП АФ «Агропром-Таврія», ПП ТД «Ділові дрібниці», ТОВ «Тел-Сервіс», ТОВ «Альянс інформація», ТОВ «Інтерагро-Союз», ТОВ «Бренфокс», ПП «АТ Агро», ТОВ «Реєл Естетик», ПП «Інтеренергобуд», ТОВ «Золотое руно М», ТОВ «Вегас Югрейн», ТОВ «Санлайф», ПП «Метлфорт», ТОВ «Компанія Скіфія», ТОВ «Агроінжинерінг», ТОВ «Мар-та», ПП «Укрспецсоюз», ТОВ «Аб Юг», ПП «Лист Юг», ПП «Мета-Ком», ТОВ «Либертин» була поставка зернових культур, що підтверджується укладеними договорами поставки, товарно-транспортними накладними, відповідно до яких товар поставлявся на зерновий склад (елеватор) ТОВ СП «Нібулон», здійсненням оплати у безготівковій формі за поставлений товар.

Доводячи ділову мету придбання зернових культур, позивач зазначав, що ним з

компанією «Nibulon S.A.» протягом січня-травня 2012р. укладені зовнішньоекономічні біржові контракти на продаж та поставку отриманих зернових культур, врожаю 2011р. Реальність зазначених угод не оспорюються податковим органом.

З актів прийому-передачі товару по експортним контрактам вбачається, що поставка товару покупцю здійснена на перевантажувальний термінал ТОВ СП «Нібулон». Саме туди, згідно товарно-транспортних накладних транспортувався товар позивачу від його контрагентів.

Підставою для зменшення валових витрат та податкового кредиту позивача ДПІ вважала достатньою наявність податкової інформації про відсутність контрагентів позивача за місцем реєстрації, відсутність у деяких контрагентів трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, необхідних для здійснення будь-якого виду діяльності, деякі контрагенти на момент перевірки ліквідовані в зв'язку із банкрутством, що відображено в актах ДПІ про неможливість здійснення перевірки (зустрічної звірки).

З такими висновками ДПІ колегія суддів погодитися не може з огляду на наступне.

З урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання зернових культур від ПП «Лотіан», ТОВ «Меркурій авто», ТОВ «Нафтор», ПП АФ «Агропром-Таврія», ПП ТД «Ділові дрібниці», ТОВ «Тел-Сервіс», ТОВ «Альянс інформація», ТОВ «Інтерагро-Союз», ТОВ «Бренфокс», ПП «АТ Агро», ТОВ «Реєл Естетик», ПП «Інтеренергобуд», ТОВ «Золотое руно М», ТОВ «Вегас Югрейн», ТОВ «Санлайф», ПП «Метлфорт», ТОВ «Компанія Скіфія», ТОВ «Агроінжинерінг», ТОВ «Мар-та», ПП «Укрспецсоюз», ТОВ «Аб Юг», ПП «Лист Юг», ПП «Мета-Ком», ТОВ «Либертин» в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення валових витрат та податкового кредиту без фактичного отримання від них товарів. Але такі дії тягнуть за собою кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України для тих, хто їх вчиняє.

У даній справі ДПІ не посилається на факти вчинення представниками сторін по договорам таких дій, і не надає докази притягнення їх до кримінальної відповідальності за такі дії.

Крім посилань на акти ДПІ про неможливість здійснення перевірок (зустрічних звірок), відповідач не надав достовірних доказів фіктивності задекларованих позивачем операцій з придбання товару у цих контрагентів. В той же час зазначені акти ДПІ не можуть бути належними доказами порушень позивачем вимог податкового законодавства.

Лише сам факт наявності господарських відносин з контрагентом, який порушує податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту чи валових витрат, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагента.

Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності, судова колегія вважає, що висновки відповідача про нереальність господарських операцій і, як наслідок, неправомірне включення позивачем до валових витрат та податкового кредиту сум ПДВ по операціям з ПП «Лотіан», ТОВ «Меркурій авто», ТОВ «Нафтор», ПП АФ «Агропром-Таврія», ПП ТД «Ділові дрібниці», ТОВ «Тел-Сервіс», ТОВ «Альянс інформація», ТОВ «Інтерагро-Союз», ТОВ «Бренфокс», ПП «АТ Агро», ТОВ «Реєл Естетик», ПП «Інтеренергобуд», ТОВ «Золотое руно М», ТОВ «Вегас Югрейн», ТОВ «Санлайф», ПП «Метлфорт», ТОВ «Компанія Скіфія», ТОВ «Агроінжинерінг», ТОВ «Мар-та», ПП «Укрспецсоюз», ТОВ «Аб Юг», ПП «Лист Юг», ПП «Мета-Ком», ТОВ «Либертин» за період, що перевірявся, не відповідають обставинам справи, є такими, що не підтверджені достатніми та належними доказами, в зв'язку з чим не можуть бути підставою для прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень.

Оскільки висновки податкового органу про завищення суми від'ємного значення з ПДВ у квітні, червні та липні 2012р. ґрунтувались на порушеннях грошового зобов'язання з ПДВ по операціям із зазначеним контрагентам, то за відсутності встановлення таких порушень, відсутні підстави для заниження позивачу сум від'ємного значення з ПДВ.

В ході перевірки ДПІ прийшла до висновку, що позивач занизив дохід внаслідок продажу зернових культур по експортним контрактам за цінами, нижчими за звичайну ціну. При цьому, податковий орган вважав звичайними цінами ті, які встановлені Аграрною біржею.

Суд першої інстанції вважав такий висновок ДПІ неправильним, оскільки державне цільове регулювання певних видів сільськогосподарської продукції здійснює Кабмін України в особі Міністерства аграрної політики та продовольства та не входить до повноважень Аграрної біржі.

Судова колегія вважає такий висновок суду першої інстанції цілком обґрунтованим.

Відповідно до пп.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», який в цій частині діяв на час здійснення господарських операцій, зазначено, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Згідно до пп.1.20.5 п.1.20 ст.1 цього ж Закону у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання.

Підпунктом 3.3.1 п.3.3 ст.3 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" від 24.06.2004р. № 1877-IV (далі - Закон № 1877-ІV) об'єктами державного цінового регулювання є такі види сільськогосподарської продукції (товарів):

- пшениця тверда; пшениця м'яка; зерно суміші пшениці та жита (меслин); кукурудза; ячмінь; жито озиме; жито ярове; горох; гречка; просо; овес; соя; насіння соняшнику; насіння ріпаку; насіння льону; шишки хмелю; цукор-пісок (буряковий); борошно пшеничне; борошно житнє; м'ясо та субпродукти забійних тварин та птиці; молоко сухе; масло вершкове; олія соняшникова.

Згідно пп.3.3.2. п.3.3 ст.3 Закону №1877 визначено, що відповідно до ринкової кон'юнктури КМУ запроваджує державне цінове регулювання окремих об'єктів, визначених підпунктом 3.3.1 цього Закону.

Так, наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10.02.11р. №17 "Питання діяльності Аграрного фонду на організованому аграрному ринку у 2011/2012 маркетинговому періоді затверджено мінімальні та максимальні інтервенційні ціни на об'єкти державного цінового регулювання у 2011/2012 маркетинговому періоді.

Таким чином, під час перевірки відповідач мав керуватися саме нормами наказу №17, а не інформацією, що зазначена в листах Аграрної біржі.

Крім того, відповідно до постанови КМУ від 26.12.05р. №1285 «Про створення Аграрної біржі» до повноважень Аграрної біржі не входить державне цінове регулювання на сільськогосподарську продукцію, а лише організація торгів, формування ринкової ціни та інші.

За обставинами справи позивач продав компанії «Nibulon S.A.» сільгосппродукцію в межах цін, встановлених наказом № 17.

Доводи апелянта відповідача про те, що судом невірно застосований наказ № 17, який встановлює інтервенційні ціни, а не звичайні, судова колегія вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" держава здійснює регулювання гуртових цін окремих видів сільськогосподарської продукції (далі - державне цінове регулювання), встановлюючи мінімальні та максимальні інтервенційні ціни, а також застосовуючи інші заходи, визначені цим Законом, при дотриманні правил антимонопольного законодавства та правил добросовісної конкуренції.

Зміст державного цінового регулювання полягає у здійсненні Аграрним фондом державних інтервенцій в обсягах, що дозволяють встановити ціну рівноваги (фіксінг) на рівні, не нижчому за мінімальну інтервенційну ціну та не вищому за максимальну інтервенційну ціну.

Відтак, за змістом пп.1.20.5 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» звичайною повинна вважатися ціна, встановлена з принципами державного регулювання, тобто не нижчому за мінімальну інтервенційну ціну та не вищому за максимальну інтервенційну ціну.

Враховуючи, що позивач не допустив завищення або заниження цін на сільгосппродукцію по експортним контрактам з компанією «Nibulon S.A.», встановленим державним органом, відсутні підстави для висновку про заниження ним валових доходів, та як наслідок заниження податку на прибуток.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині скасування ППР № НОМЕР_3, яким позивачу донарахований податок з іноземних юридичних осіб, суд першої інстанції виходив з того, що нормами міжнародної Конвенції, укладеної між Урядом України та Урядом Чеської Республіки «Про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно» передбачено, що проценти, сплачені позивачем за кредитними договорами резиденту Чеської Республіки, можуть оподатковуватись в Україні відповідно до її законодавства з урахуванням норм міжнародних угод щодо максимального розміру ставки податку та інших особливостей оподаткування за цими угодами.

Судова колегія вважає такий висновок суду правильним та таким, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеному у судових рішеннях, прийнятих в порядку виключного провадження.

Судом першої інстанції встановлено, що за договором про надання експортного кредиту: Raiffeisen bank a.s. (Olbrachtova 2006/9, 14021 Praha 4, Czech Republic; SWIFT: RZBCCZPP) - Позикодавець - уклав із позивачем - Позичальник та ПВКП "Укрсплав" (м.Миколаїв, вул.Горького, 28; код за ЄДРПОУ 30565417) - Гарант, угоду №TFUA 0907-1 від 21.11.07р., згідно якої Позикодавець погоджується профінансувати частину проекту у відповідності з умовами кредитного договору шляхом надання Позичальнику експортного кредиту, списувати та спрямовувати позикові кошти для сплати суми, яка має бути сплачена Експортеру (PROKOP INVEST, A.S.) у відповідності з експортним договором на поставку елеватора №КС074106 від 20.11.07р.

Позивач здійснював виплати доходів нерезиденту джерелом походження з України чеському банку "Raiffeisen bank a.s." у вигляді відсотків за кредит в загальній сумі 34371,72 євро/369032,6грн., у т.ч. Iкв. 2012р. - 34371,72євро/369032,6грн. Країна нерезидента згідно кредитного договору - Чеська Республіка.

Порядок оподаткування доходів нерезидентів, отриманих з джерелом походження в Україні, передбачено ст.ст.133,160 ПК України, відповідно до яких резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3-160.7, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Нормами міжнародного права, а саме пунктами 1, 2 статті 11 Конвенції , укладеної між Урядом України та Урядом Чеської Республіки «Про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно» від 30.06.1997р. яка ратифікована Україною Законом від 17.03.1999р. № 503-ХІV, визначено, що проценти, які виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, будуть оподатковуватись у цій другій Державі. Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач є фактичним власником процентів, податок, що стягується, не повинен перевищувати 5%. При цьому механізм усунення подвійного оподаткування передбачено статтею 23 цієї Конвенції.

Випадки, коли проценти, які виникають у Договірній Державі, мають звільнятися від оподаткування в цій Державі, передбачено пунктом 3 статті 11 Конвенції. Зокрема, це стосується процентів, якщо вони одержуються Урядом другої Договірної Держави або її політико-адміністративним підрозділом, або будь-яким агентством, або за допомогою цього Уряду чи політико-адміністративного підрозділу і дійсно належать Уряду другої Договірної Держави або її політико-адміністративному підрозділу, або будь-якому агентству.

Аналізуючи зазначені норми матеріального права, колегія суддів доходить правового висновку, який полягає у тому, що проценти, сплачені позивачем за кредитним договором резиденту Чеської Республіки, можуть також оподатковуватись в Україні відповідно до її законодавства з урахуванням норм міжнародних угод щодо максимального розміру ставки податку та інших особливостей оподаткування за цими угодами.

Положення статті 11 Конвенції не можуть трактуватися як такі, що надають платнику податку право вибору, в якій саме з двох договірних держав здійснюватиметься оподаткування одержаного доходу, оскільки таке тлумачення не відповідає дійсному змісту вказаних міжнародних угод та суті податку, наведеному у статті 133 ПК України.

Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, яка висловлена в постанові від 08.10.2013р. № 21-305а13, та відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України є обов'язковою для врахування в судовій практиці. Крім того, відповідно до ч.2 ст.161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

До того ж, заперечуючи проти доводів податкового органу та висновків суду першої інстанції позивачем не надано доказів, що зазначений дохід оподаткований позикодавцем в Чеській Республіці, в зв'язку з чим доводи апелянта позивача не спростовують висновків суду першої інстанції.

Судом першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановлені обставини у справи, і ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляцій вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,200,205,206,254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби та товариства з обмеженою відповідальністю «Судносервіс» - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013р. - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: А.Г.Федусик

Суддя: К.В.Кравченко