Ухвала

від 31.08.2016 по справі 127/20243/14-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

31 серпня 2016 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Кафідової О.В.,

суддів: Висоцької В.С., Іваненко Ю.Г.,

Савченко В.О, УмновоїО.В.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, про звільнення майна з-під арешту, за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_8 - на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 14 квітня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») звернулось до суду із указаним позовом до відповідачів про звільнення майна з-під арешту.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_3 були укладені кредитні договори від 22 лютого 2006 року та від 06 грудня 2007 року.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами між банком та ОСОБА_3 був укладений іпотечний договір.

Позивач зазначав, що ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань належним чином не виконував, внаслідок чого в нього утворилась заборгованість, у зв'язку із чим 10 вересня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до банку із заявою про намір погашення кредитної заборгованості шляхом реалізації предмету іпотеки.

Разом з тим, згідно з довідкою Реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції від 10 вересня 2014 року на іпотечне майно накладено ще декілька обтяжень, що на думку позивача порушує його права іпотекодержателя та створює перешкоди у реалізації прав за іпотечним договором.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд звільнити з-під арешту домоволодіння та земельну ділянку, що розташовані за адресою: пров. Вишенька, 25 у м. Вінниці.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10 лютого 2016 року, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 14 квітня 2016 року, у задоволенні позову ПАТ «Укрсоцбанк» відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_8 - просить скасувати рішення та ухвалу судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позов ПАТ «Укрсоцбанк» задовольнити, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що права позивача не порушені, оскільки вартість предмета іпотеки значно перевищує розмір заборгованості ОСОБА_3 перед позивачем.

Відповідно до ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Таким вимогам закону ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає з огляду на наступне.

Судами встановлено, що 22 лютого 2006 року між АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір на суму 44 000 євро зі сплатою 10,5 % річних та строком повернення до 10 лютого 2013 року.

Договором від 13 квітня 2009 року внесено зміни до кредитного договору від 22 лютого 2006 року та встановлено порядок погашення кредиту.

Договором від 03 вересня 2012 року у зв'язку з переходом кредитора на нове програмне обслуговування кредитний договір викладений в новій редакції.

Договором від 04 вересня 2012 року здійснено рефінансування заборгованості, змінено валюту кредитування на гривню за курсом 10 грн 32 коп. за 1 євро, встановлено процентну ставку за кредитом у розмірі 9,9 % річних та встановлено строк погашення до 03 вересня 2022 року.

Крім того, 06 грудня 2007 року між АКБ «Укрсоцбанк» ОСОБА_3 укладено кредитний договір на суму 69 000 доларів США зі сплатою 13 % річних та строком повернення до 05 грудня 2022 року.

Договором від 04 вересня 2012 року здійснено рефінансування заборгованості, змінено валюту кредитування на гривню за курсом 8 грн 15 коп. за 1 долар США, встановлено процентну ставку за кредитом у розмірі 9,9 % річних та встановлено строк погашення до 03 вересня 2022 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 06 грудня 2007 року, в цей же день між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого він передав в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: домоволодіння у складі двох житлових будинків загальною площею 195,4 кв. м та 174 кв. м, земельну ділянку площею 0,0583 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною вартістю 757 500 грн.

Згідно з витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 10 вересня 2014 року, 22 лютого 2006 року та 06 грудня 2007 року приватним нотаріусом ЛавреновимІ.А. зареєстрована заборона на домоволодіння та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, власником яких є ОСОБА_3, на підставі договорів іпотеки від 22 лютого 2006 року та 06 грудня 2007 року.

Крім того, зареєстрована іпотека на зазначене домоволодіння на підставі договору про внесення змін до договору іпотеки від 04 вересня 2013 року та іпотека на домоволодіння та земельну ділянку на підставі договору про внесення змін до договору іпотеки від 04 вересня 2013 року.

Згідно з постановою головного державного виконавця ВДВС Вінницького РУЮ Стука А.С. від 27 січня 2012 року накладено арешт на рухоме та нерухоме майно ОСОБА_3 в межах суми стягнення 2 038 143 грн 01 коп. на користь ОСОБА_4

Постановою заступника начальника Вишенського ВДВС Вінницького МУЮ Вишара А.Ю. від 01 лютого 2012 року накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_3, а саме: земельну ділянку та будинковолодіння, розташовані у АДРЕСА_1, та оголошена заборона відчуження майна.

Відповідно до постанови державного виконавця ВДВС Вінницького РУЮ Собчука В.В. від 23 квітня 2012 року в межах виконавчого провадження при виконанні виконавчого листа від 20 квітня 2012 року, виданого Ленінським районним судом м. Вінниці про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 коштів у сумі 1 339 196 грн 96 коп., накладено арешт на все майно, що належить боржнику.

Згідно з постановою державного виконавця ВДВС Вінницького РУЮ Собчука В.В. від 28 березня 2013 року в межах виконавчого провадження при виконанні виконавчого листа від 26 березня 2013 року, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 140 000 доларів США за договором позики та 3% річних, накладено арешт на все майно, що належить боржнику.

Відповідно до постанови заступника начальника Вишенського ВДВС Вінницького МУЮ Вишара А.Ю. від 18 березня 2014 року в межах виконавчого провадження, при виконанні ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 17 травня 2013 року накладено арешт на все майно ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_7

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10 вересня 2014 року 31 травня 2013 року зареєстрований арешт нерухомого майна, що належить ОСОБА_3, на підставі постанови про відкриття провадження від 31 травня 2013 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 6 ст. 7 Закону України «Про виконавче провадження» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації (ч. 7 ст. 7 вказаного Закону).

Право застави (іпотеки) у ПАТ «Укрсоцбанк» виникло з 22 лютого 2006 року, разом з тим арешти на спірне майно були накладені значно пізніше.

В силу положень ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя.

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Згідно з ч. 4 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна, що відділом Державної виконавчої служби зроблено не було.

Таким чином, заставодержатель має переважне право на задоволення його вимог про стягнення боргу з боржника шляхом звернення стягнення на заставлене майно.

Суд апеляційної інстанції у порушення вимог ст. ст. 214-215, 315 ЦПК України на зазначені вимоги закону уваги не звернув, не врахував, що позивач має переважне право на звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення своїх вимог за рахунок реалізації заставленого майна; не перевірив доводів позивача про те, що зобовґязання за кредитним договором ОСОБА_3 належним чином не виконувалися, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, а наявність арешту предмету іпотеки унеможливлює виконання боржником вказаного обовґязку.

Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, повністю не встановлені, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. ст. 213, 303 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_8 - задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 14 квітня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.В. Кафідова

Судді: В.С. Висоцька

Ю.Г.Іваненко

В.О.Савченко

О.В.Умнова