Ухвала

від 30.08.2016 по справі 2285/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2016 р.Справа № 2285/12/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Григорова А.М. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ізюмської ОДПІ Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2016р. по справі № 2285/12/2070

за позовом Приватного підприємства "Фаворит"

до Ізюмської ОДПІ Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Фаворит" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області від 27.10.2011 р. № 0000572320 про збільшення суми грошового зобов'язання ПП "Фаворит" за платежем податок на додану вартість на загальну суму 14486,00 грн., у тому числі 14485,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2016 року адміністративний позов Приватного підприємства "Фаворит" задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області від 27.10.2011 р. № 0000572320.

Ізюмська ОДПІ Харківської області Державної податкової служби не погодившись з даною постановою суду, подала апеляційну скаргу, вважає, що висновки, викладені в них, не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2016 року , прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Приватне підприємство "Фаворит" заперечує проти задоволенні вимог апеляційної скарги, вважає постанову суду першої інстанції правомірною , просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Апеляційна скарга розглядається відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Ізюмською ОДПІ у Харківській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка приватного підприємства "Фаворит", код ЄДРПОУ 32689321 з питань перевірки правильності відображення у податковому обліку операцій з контрагентом ТОВ фірма "Сат Імпекс", код ЄДРПОУ:32564148 за березень 2011 року, квітень 2011 року, травень 2011 року, за результатами якої складено акт від 17.10.2011 за № 1429/2320/32689321.

У висновках вказаного акту перевірки контролюючим органом відображено порушення позивачем приписів: п.198.1, п.198.6. ст. 198, п. 200.1 Податкового кодексу України, так як підприємством завищено податковий кредит за березень - травень 2011 року, у зв'язку з нікчемним правочином та включенням податкових накладних до реєстру, які не мають юридичної сили на загальну суму ПДВ - 14 485 грн., також перевіркою встановлено відсутність поставок товарів ТОВ фірма "Сат Імпекс" платнику податків ПП "Фаворит" у березні 2011року на суму 24018,00 в тому числі ПДВ 4003грн., у квітні 2011року на суму ПДВ 7867грн., у травні 2011року на суму ПДВ 2615грн., що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 27.10.2011 за № 0000572320 щодо збільшення суми грошового зобов'язання ПП "Фаворит" до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 14 485, 00 грн.

Позивач скористався своїм правом на адміністративне оскарження шляхом подання скарги до ДПА у Харківській області та ДПА України.

За результатами розгляду скарг, винесене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, скарги позивача залишені без задоволення.

Фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішень слугувало те, що в ході перевірки документально не підтверджено реальність здійснення позивачем господарських відносин з підприємством ТОВ фірми "Сат Імпекс", тобто позивач неправомірно задіяв у складі податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість витрати по взаємовідносинам з зазначеним контрагентом, що призвело завищення податкового кредиту за березень - травень 2011 року на загальну суму ПДВ - 14 485 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того , що в ході судового розгляду відповідачем не доведено правомірності мотивів для винесення спірного податкового повідомлення - рішення, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення платнику податків додаткових податкових зобов'язань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів ПП "Фаворит" .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до вимог стаття 185.1 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно статті 187.1. Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, від'ємне значення як категорія Кодексу - це також математична (об'єктивна) категорія; різниця між зменшуваним (податкове зобов'язання) та від'ємником (податковим кредитом). Від'ємне (позитивне) значення є результатом математичної дії -"віднімання", и в силу дії об'єктивних законів не може бути змінено будь-чиєю волею.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Отже, при дослідженні факту здійснення господарської операції мають досліджуватись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. При цьому, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Разом з цим, перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність такої операції в сукупності чинників, що впливають на її реальний зміст. Зокрема, суд оцінює документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки спірної господарської операції.

Отже, сама собою наявність або відсутність окремих документів чи допущення помилок в їх оформленні не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю.

Матеріалами справи підтверджено, що 01 березня 2011 року між ПП "Фаворит" та TOB фірма «Сат Імпекс» укладено договір купівлі-продажу №55/1.03-11 на придбання товару (автомобільні запчастини).

Відповідно п.п. 1.1 вищезазначеного договору - продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити товар, відповідно накладної, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Положеннями п.п. 1.2 вищевказаного договору оплата за отриманий товар здійснюється з моменту отримання товару, але не пізніше 20 (двадцяти) банківських днів.

Положеннями п.п.2.2 передбачено, що датою отримання товару є дата виписки накладної.

Тобто, умовами договору саме на продавця покладається обов'язок поставки. Факт поставки підтверджується накладною.

Матеріали справи свідчать , що TOB фірма "Сат Імпекс" здійснювало виконання договірних зобов'язань та доставка товару провадилась продавцем до магазину ПП "Фаворит" за адресою: м. Ізюм, вул. Старопоштова, 39-г.

При доставці постачальником товару ним надані ПП '"Фаворит" накладні : №1503 від 15.03.2011р., №2203 від 22.03.2011р., №2503 від 25.03.2011р., №2803 від 28.03.2011р„ №303 від 30.03.2011р., №РН-0504-03 від 05.04.2011р., №РН- 0804-05 від 08.04.2011р.. №РН-1404-07 від 14.04.2011року, №РН-1804-05 від 18.04.2011р.. №РН-2104-08 від 21.04.2011р.. № РН-2204-05 від 22.04.2011р., №РН- 2604-02 від 26.04.2011р„ №Р11-2604-004 від 26.04.2011 р., №РН-2804-04 від 28.04.2011р.. №РН-0505-06 від 05.05.2011р.. №РН-1205-07 від 12.05.2011р., які є невід'ємною частиною договору (а.с. 6,28.30.33,35.37,39.42.44.48.50.52.54.56.58).

На виконання зазначених умов договору ТОВ фірма "Сат Імпекс" оформлено податкові накладні: № 4813 від 15.03.2011 на загальну суму 4 688,38 грн. в т.ч. сума ПДВ - 781,40 грн. (а.с.27). № 5303 від 22.03.2011 на загальну суму 6488,09 грн. в т.ч. сума ПДВ - 1081.35 грн. (а.с. 29). № 5606 від 25.03.2011 на загальну суму 5699,88грн. в т.ч. сума ПДВ - 949,98 грн. (а.с. 31-32), № 5705 від 28.03.201lр. на загальну суму 5221.65 грн. в т.ч. сума ПДВ - 870.27 грн. (а.с. 34), № 5909 від 30.03.2011 на загальну суму 1921.94 грн. в т.ч. сума ПДВ - 320,32 грн. (а.с. 36), № 44 від 05.04.2011 на загальну суму 9551.04 гри. в т.ч. сума ПДВ - 1591,84 грн. (а.с. 38), № 88 від 08.04.2011 на загальну суму9530.56 грн. в т.ч. сума ПДВ - 1588,43 грн. (а.с.15- 16), № 151 від 14.04.2011 на загальну суму 4106,27 грн. в т.ч. сума ПДВ - 684,38 грн. (а.с. 43), № 184 від 18.04.2011 на загальну суму 3616,98 грн. в т.ч. сума ПДВ - 602,83 грн. (а.с.45), № 227 від 21.04.2011 на загальну суму 2998,02 грн. в т.ч. сума ПДВ - 499,67 грн. (а.с. 47). № 240 від 22.04.2011 на загальну суму 5129.16 грн. в т.ч. сума ПДВ - 854,86 грн. (а.с. 49), № 251 від 26.04.2011 на загальну суму 1813,56 грн. в т.ч. сума ПДВ - 302,26 грн. (а.с. 51). № 250 від 26.04.2011 на загальну суму 7163,00 грн. в т.ч. сума ПДВ - 1193,83 гри. (а.с. 53), № 287 від 28.04.2011 на загальну суму 3289,72 грн. в т.ч. сума ПДВ - 548.29 грн. (а.с.55), № 56 від 05.05.2011 на загальну суму 5218.34 грн. в т.ч. сума ПДВ - 869.72 гри. (а.с. 57). № 123 від 12.05.2011 на загальну суму 10472.70 грн. в т.ч. сума 1ІДВ - 1745.45 грн. (а.с. 59).

Факт оплати вартості отриманих ТМЦ підтверджується виписками по рахунку та платіжними дорученнями (а.с. 60 - 73), відповідно до яких позивачем через ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" перераховано кошти за отриманий товар.

Всі вищенаведені документи відповідають умовам договору та є первинними документами у відповідності до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.

Товари приймались директором ПІ І "Фаворит" ОСОБА_3, який підписував товарні накладні. Розвантаження товарно-матеріальних цінностей відбувалось власними силами постачальника, а також працівниками ПП "'Фаворит", що постійно знаходяться в магазині підприємства товарознавцем та продавцем.

Товари приймались невеликими об'ємами, в основному кожного найменування товару було від 1 до 4 одиниці, так як замовлялись вони ПП "Фаворит" по мірі необхідності і під конкретного покупця, що підтверджується як самими накладними, податковими накладними, так і даними бухгалтерського обліку про подальший рух отриманого товару до кінцевого споживача (покупця).

Отриманий товар зберігався у складі-магазині загальною площею 164,62 кв.м. за адресою: м. Ізюм, вул. Старопоштова, 39-г, що орендувався ПП "Фаворит" в Регіональному відділенні Фонду державного майна України по Харківській області за Договором від 29.10.2010 р.

Товари оприбутковувались ПП "Фаворит" на субрахунку бухгалтерського обліку 63.1 ""Розрахунки з вітчизняними постачальниками" відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що підтверджується карткою субрахунку, витяг з якої додається.

Крім того в бухгалтерському обліку ПП "Фаворит" відображається й подальший рух товарів, тобто достовірно підтверджується як господарськими операціями, первинними документами, так і бухгалтерським обліком та обставина, що в подальшому закуплений в ГОВ фірма "Саг Імпекс" товар був реалізований ПП "'Фаворит" іншим покупцям, тобто використаний у господарській діяльності.

ПП "Фаворит" реалізувало товари іншим суб'єктам господарювання, що підтверджується копіями первинних документів, які надавались позивачем в матеріали справи (а.с. 133 - 196), у тому числі за зведеними даними щодо руху товарів за кожною накладною від TOB фірма "Сат Імпекс" з переліком подальших покупців ПП "Фаворит" та первинними документами за кожною господарською операцією щодо такого продажу кожної одиниці товару.

Щодо обґрунтованості господарської мети та економічної доцільності при укладанні спірного договору, слід зазначити, що ПП «Фаворит» здійснює свою діяльність з метою отримання прибутку, внаслідок подальшої реалізації товарів, отриманих від постачальника TOB фірма "Сат Імпекс", 1ІП «Фаворит» отримало прибуток, що знайшло своє відображення у фінансових показниках діяльності підприємства (копія фінансового звіту станом на 01.07.2011 р.).

Посилання відповідача в акті перевірки щодо нереальності господарських операцій між ТОВ фірма "Сат Імпекс" та ПП "Фаворит" у зв'язку із відсутністю товарно - транспортних накладних до уваги судом не приймаються , оскільки відсутність ТТН не дає суду обґрунтованих підстав для висновку про відсутність факту транспортування товару, оскільки надані до суду документи первинного обліку чітко встановлюють реальність виконання умов укладеного правочину.

Також, помилкові твердження податкового органу, що податкові накладні, виписані позивачу ТОВ фірмою "Сат Імпекс" не відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України, оскільки згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи - ТОВ фірми "Сат Імпекс" 29.12.2010 року державним реєстратором внесено запис про зміну місцезнаходження підприємства на адресу: м. Київ, вул. Звіринецька, 65, тоді як у податкових накладних місцезнаходження продавця вказано адресу: м. Харків, вул. Артема, 2, оскільки продавець та покупець знаходиться у різних містах, то вказані обставини передбачають транспортування товару, тоді як документального підтвердження факту здійснення такого транспортування позивачем надано не було, виходячи з наступного .

Положеннями статті 655 Цивільного кодексу України, визначено, що за договором куплі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Обов'язок продавця передати товар покупцю вважається виконаним з моменту передання товару в розпорядження покупця, якщо товар повинен бути переданий покупцю за місцезнаходження товару. Тобто, право власності у покупця майна (товару) виникає з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, згідно договору вартість доставки включена в ціну товару.

Таким чином, якщо умовами договору купівлі - продажу товару передбачена його доставка покупцю і покупець окремо не оплачує послуги перевезення, то в даному випадку ТТН не оформлюються, оскільки до моменту розвантаження товару продавець перевозить власний вантаж. При цьому не важливо, здійснюється перевезення власним або орендованим автомобільним транспортом.

Доводи податкового органу про не підтвердження позивачем права на податковий кредит з посиланням на невідповідність видаткових накладних вимогам Закону України «»Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку є безпідставними , оскільки недоліки в заповненні реквізитів податкових накладних, не роблять накладні недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів у випадку, коли вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкові накладні, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійсненян операції та відповідну суму податку на додану вартість.

Також, відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за договором та наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Однак факт порушення контрагентом-постачальником позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди -відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Сукупний аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Про відсутність факту реального вчинення господарських операцій можуть свідчити, зокрема, такі обставини: всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників; отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб; результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції. Проте, відповідачем під час складення акту перевірки не були встановлені вищевказані обставини, а отже й висновок щодо відсутності факту реального вчинення господарських операцій є передчасним.

В даному випадку документи, надані позивачем в підтвердження виконання угод з вказаними контрагентами не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Надані документи призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак повинні сприймаються як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Здійснення платником податків навмисних збиткових фінансово-господарських операцій матеріалами справи не підтверджується. Фактичних даних, які б засвідчували наявність у платника податків наміру набути у спірних правовідносинах безпідставну податкову вигоду, суд в ході розгляду справи не виявив, адже добутими доказами підтверджується факт вибуття з власності суб'єкта права-платника податків коштів в оплату вартості придбаних товарів (робіт, послуг), факт юридичної непов»язаності сторін правочину, факт відсутності у сторін правочину спільних економічних інтересів, що в сукупності підтверджує звичайність умов ведення господарської діяльності.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання податкового органу на акт документальної невиїзної перевірки TOB фірма «Сат Імпекс»№1067/23-9/32564148 від 10.08.2011р. , складений ДПІ у Печерському районі м. Києва з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.02.2011р. по 31.05.2011р. є безпідставними , оскільки дані перевірки контрагенту позивача іншими податковими органами не можуть бути підставою для висновку про визнання податкового кредиту непідтвердженим.

Тобто, колегія суддів зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту , в його діях не має порушень вимог Податкового кодексу України, відповідно позивачем правомірно сформовано податковий кредит.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку , що господарські операції позивача з ТОВ фірми "Сат Імпекс" мали реальний характер, пов'язані з господарською діяльністю позивача, а відтак позивачем правомірно віднесено суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товару до податкового кредиту.

Колегія суддів вважає, що відповідач відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення належним чином в суді не довів , у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області від 27.10.2011 р. № 0000572320 не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними , не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що постанова суду першої інстанції є незаконною , підлягає скасуванню у зв'язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміст апеляційної скарги , який повністю дублює заперечення на позов, подані до суду першої інстанції , містить виключно суб'єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, апелянтом у скарзі абсолютно не зазначено в чому ж конкретно виявилося ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, тобто які з них випали з поля зору суду, а які було досліджено невірно, а також не зазначено того, які ж висновки, натомість, повинні були б бути зроблені судом та не обґрунтовано в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано та яких процесуальних норм адміністративного судочинства не було дотримано судом під час розгляду даної адміністративної справи, а також не зазначено які з поданих доказів суд дослідив неправильно або неповно, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду відстрочено апелянту сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення по даній справі.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Ізюмської ОДПІ Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2016р. по справі № 2285/12/2070 залишити без змін.

Стягнути на рахунок УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова (банківські реквізити - отримувач УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк ГУДКУ у Харківській області, рахунок 31210206781011, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173) судовий збір в розмірі 159 грн. 35 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г. Судді (підпис) (підпис) Григоров А.М. Тацій Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 05.09.2016 р.