Рішення

від 29.08.2016 по справі 910/7411/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2016Справа №910/7411/13

За позовом: Першого заступника прокурора міста Києва

до 1.Київської міської ради

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТЕРІС»

про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради №116/8400

від 20.09.2012р. «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю

«АСТЕРІС» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та

обслуговування адміністративно-готельного-житлового комплексу, будівлі

споруд з апартаментами, вбудовано-прибудованими приміщеннями

громадського та торговельного призначення, з підземними та наземними

паркінгами зі знесенням існуючих будівель та споруд на вул.Щекавицькій, 46 у

Подільському районі міста Києва»

Суддя Спичак О.М.

Представники учасників судового процесу:

Прокурор: Винник О.О. - по дов.

від відповідача 1: Самелюк К.О. - по дов.

від відповідача 2: Марчук О.О. - по дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Прокурор в порядку статті 29 Господарського процесуального кодексу України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до 1. Київської міської ради та 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТЕРІС» про визнання незаконним та скасування рішення №116/8400 від 20.09.2012р. Київської міської ради "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «АСТЕРІС» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельно-житлового комплексу будівель і споруд з апартаментами, вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського та торговельного призначення, з підземними та наземними паркінгами зі знесенням існуючих будівель та споруд на вул. Щекавицькій, 46 у Подільському районі м. Києва».

Вимоги позову були мотивовані тим, що за результатами проведеної перевірки прокуратурою встановлено, що рішення Київського міської ради № 116/8400 від 20.09.2012, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «АСТЕРІС» передано в довгострокову оренду строком на 25 років земельну ділянку, є протиправним та підлягає скасуванню з тих підстав, що прийнятий акт суперечить вимогам закону, зокрем, ст. 123 ч. 6 Земельного кодексу України, ст.5 Закону України «Про основи містобудування» (в редакції, чинній станом на момент прийняття рішення), ст. ст. 2, 3, 18, 26 Закону України «Про планування і забудову територій» (в редакції, чинній станом на момент прийняття рішення), адже відповідний проект землеустрою не отримав погодження обов'язкових установ, а відтак затверджений незаконно.

Рішенням від 11.06.2013р. Господарського суду міста Києва №910/7411/13 позов задоволено повністю; визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради від 20.09.2012р. №116/8400 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «АСТЕРІС» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельно-житлового комплексу будівель і споруд з апартаментами, вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського та торговельного призначення, з підземними та наземними паркінгами зі знесенням існуючих будівель та споруд на вул. Щекавицькій, 46 у Подільському районі м. Києва"; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТЕРІС» в доход Державного бюджету України 573 грн. 50 коп. судового збору; стягнуто з Київської міської ради в дохід Державного бюджету України 573 грн. 50 коп. судового збору.

Київський апеляційний господарський суд переглянув вказане рішення і постановою від 28.11.2013р. залишив його без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.02.2014р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТЕРІС» залишено без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2013р. у справі №910/7411/13 залишено без змін.

14.06.2016 року через загальний відділ діловодства суду отримано від Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТЕРІС» заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2013 року у справі №910/7411/13, відповідно до якої заявник просить суд скасувати зазначене рішення суду, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Першого заступника прокурора міста Києва.

Згідно автоматизованої системи документообігу Господарського суду міста Києва вказану заяву передано на розгляд судді Спичаку О.М.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.06.2016 року розгляд заяви призначено на 11.07.2016 року.

11.07.2016 року прокурор подав до канцелярії суду письмові пояснення по заяві.

В судовому засіданні представник заявника надав усні пояснення по суті поданої заяви, відповідно до яких просив суд її задовольнити.

Прокурор в даному судовому засіданні проти задоволення заяви заперечував в повному обсязі.

11.07.2016 року представник відповідача-1 надав усні пояснення, відповідно до яких проти задоволення заяви про перегляд рішення Господарського суду м. Києва від 11.06.2013 року у справі № 910/7411/13 не заперечував.

Крім того, 11.07.2016 року в судовому засіданні представник заявника подав письмове клопотання про продовження строку вирішення заяви на 15 днів, яке судом розглянуто та задоволено.

У судовому засіданні 11.07.2016 року, відповідно до ч.3 ст.77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено ухвалу про продовження строку вирішення заяви на 15 днів та перерву до 18.07.2016 року.

18.07.2016р. Товариством з обмеженою відповідальністю «АСТЕРІС» було подано суду додаткові пояснення до заяви про перегляд рішення по справі за нововиявленими обставинами.

У судовому засіданні 18.07.2016р. прокурор проти задоволення заяви відповідача 2 надав заперечення.

Відповідач 1 у судове засідання 18.07.2016р. не з'явився, представника не направив, правами, що передбачені господарським процесуальним кодексом України не скористався, проте, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду заяви.

Рішенням від 18.07.2016р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТЕРІС» про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2013р. по справі №910/7411/13 за нововиявленими обставинами задоволено. Рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2013р. по справі №910/7411/13 скасовано. Призначено розгляд справи на 08.08.2016р. об 11 год. 20 хвил.

Представником заявника 08.08.2016р. через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по суті справи, в який останнім наголошено на відсутності підстав для визнання недійсним та скасування рішення Київської міської ради №116/8400 від 20.09.2012.

08.08.2016р. прокуратурою міста Києва також подано пояснення по справі, відповідно до яких підтримано позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідачів 1 та 2 проти задоволення позову заперечували.

Згідно приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 08.08.2016р. було оголошено перерву до 29.08.2016р.

У судовому засіданні 29.08.2016р. прокурором було підтримано раніше висловлену правову позицію по суті спору та підтримано позов.

Представник відповідача 1 надав усні пояснення по суті справи, згідно змісту яких проти задоволення позовних вимог надав заперечення.

Представник відповідача 2 проти задоволення позову прокурора також надав заперечення.

В судовому засіданні 29.08.2016р. року на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників всіх учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.09.2012р. Київською міською радою прийнято рішення №116/8400 «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «АСТЕРІС» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельно-житлового комплексу будівель і споруд з апартаментами, вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського та торговельного призначення, з підземними та наземними паркінгами зі знесенням існуючих будівель та споруд на вул. Щекавицькій, 46 у Подільському районі м. Києва», відповідно до якого затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «АСТЕРІС» для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельно-житлового комплексу будівель і споруд з апартаментами, вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського та торговельного призначення, з підземними та наземними паркінгами зі знесенням існуючих будівель та споруд на вул. Щекавицькій, 46 у Подільському районі м. Києва (пункт 1), передано товариству з обмеженою відповідальністю «АСТЕРІС», за умови виконання пункту 3 цього рішення, в довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку площею 1,08 га для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельно-житлового комплексу будівель і споруд з апартаментами, вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського та торговельного призначення, з підземними та наземними паркінгами зі знесенням існуючих будівель та споруд на вул. Щекавицькій, 46 у Подільському районі м. Києва у зв'язку з переходом права власності на майно (договір купівлі-продажу від 17.07.2009 N 1432, акт приймання-передачі нежилих приміщень від 03.08.2009) за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування (пункт 2), зобов'язано відповідача-2 виконати вимоги, викладені в листах Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 09.08.2010 № 19-9633, Київської міської санепідемстанції від 05.10.2010 № 7224, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві від 19.11.2010 № 05-08/574, Головного управління охорони культурної спадщини від 02.07.2010 № 4815, Державної служби з питань національної культурної спадщини від 23.02.2011 № 22-442/35, Головного управління Держкомзему у місті Києві від 14.04.2011 № 1513 та Головного управління земельних ресурсів від 03.04.2012 № 05-8237.

Висновком комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою № 0612 від 04.04.12р. погоджено проект землеустрою Товариству з обмеженою відповідальністю «АСТЕРІС» з урахуванням вимог, викладених у висновках (листах) служб, які є невід'ємною частиною цього висновку, а саме: Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 09.08.2010 № 19-9633, Київської міської санепідемстанції від 05.10.2010 № 7224, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві від 19.11.2010 № 05-08/574, Головного управління охорони культурної спадщини від 02.07.2010 № 4815, Державної служби з питань національної культурної спадщини від 23.02.2011 № 22-442/35, Головного управління Держкомзему у місті Києві від 14.04.2011 № 1513 та Головного управління земельних ресурсів від 03.04.2012 № 05-8237.

Згідно зі ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За змістом ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України. При цьому, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст.21 Цивільного кодексу України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст.152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

За приписами ст.155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Частиною 10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або Законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову (п.2 Роз'яснення №02-5/35 від 26.01.2000р. Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»).

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, прокурором при зверненні до суду з вимогами про визнання рішення Київської міської ради незаконним повинно бути доведено невідповідність такого рішення нормам чинного законодавства.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 20.09.2012 №116/8400 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «АСТЕРІС» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельно-житлового комплексу будівель і споруд з апартаментами, вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського та торговельного призначення, з підземними та наземними паркінгами зі знесенням існуючих будівель та споруд на вул. Щекавицькій, 46 у Подільському районі м. Києва», посилався на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «АСТЕРІС» не виконані в повному обсязі вимоги, викладені у висновках контролюючих органів, а тому висновок комісії про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельно-житлового комплексу будівель і споруд з апартаментами, вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського та торговельного призначення, з підземними та наземними паркінгами зі знесенням існуючих будівель та споруд на вул. Щекавицькій, 46 у Подільському районі м. Києва - втрачає чинність. Одночасно, прокурором наголошено, що оспорюване рішення прийнято за відсутності затвердженого містобудівного обґрунтування та проведення громадських обговорень з питань забудови земельної ділянки на вул. Щекавицькій, 46 у Подільському районі м. Києва. Крім того, прокурором також вказано, що спірна земельна ділянка належить до особо цінних земель, а отже, у відповідності до ст.150 Земельного кодексу України могла бути вилучена лише за постановою Кабінету Міністрів України за умови узгодження вказаного питання з Верховною Радою України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» ради та їх виконавчі органи входять до системи органів місцевого самоврядування.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 12 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із ст.ст.13, 41 Конституції України передбачено, що від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст.ст.142, 143 Основного Закону України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Частинами 1.2 ст.93 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч.1 ст.122 Земельного кодексу України).

У ч.1 ст.123 Земельного кодексу України вказано, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою. Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проекту він повертається заявнику у зазначений у цій частині строк. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи відповідно до закону. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (ч.2 , 3, 4, 6 ст.123 Земельного кодексу України).

Згідно ч.ч.1, 5 ст.186 1 вказаного вище нормативно-правового акту для розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, в районах та містах обласного значення, містах Києві та Севастополі функціонують постійно діючі комісії. Документація із землеустрою, погоджена Комісією, вважається такою, що погоджена органами, представники яких входять до її складу.

Згідно змісту висновку державної експертизи землевпорядної документації №186-11 від 26.04.2011р. Державного комітету України із земельних ресурсів проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «АСТЕРІС» для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельно-житлового комплексу будівель і споруд з апартаментами, вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського та торговельного призначення, з підземними та наземними паркінгами зі знесенням існуючих будівель та споруд на вул.Щекавицькій, 46 у Подільському районі міста Києва не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам та повертається на доопрацювання.

З матеріалів справи вбачається, що на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТЕРІС» проект землеустрою розроблявся Приватним підприємством «Студія ЛАД», якому означений проект і було направлено для усунення недоліків.

Наразі, суд зазначає, що відповідно до Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації, яку затверджено Наказом №391 від 03.12.2004р. Державного комітету України по земельних ресурсах та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.12.2004р. №1618/10217, усунення зауважень та внесення виправлень, виявлених в результаті державної експертизи, здійснюють розробники землевпорядної документації та інші суб'єкти, що допустили порушення вимог чинного законодавства України, встановлених норм і правил при підготовці об'єкта державної експертизи або його окремих складових частин.

З огляду на наведене вище, проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки відповідачу 2 було повернуто на доопрацювання саме розробнику землевпорядної документації Приватному підприємству «Студія ЛАД», а не Товариству з обмеженою відповідальністю «АСТЕРІС».

Вказані обставини підтверджуються наявним в матеріалах справи листом №М-3073/0-2003/6-16 від 02.06.2016р. Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Одночасно, згідно змісту означеного листа 26.05.2011р. проект землеустрою 26.05.2011р. надійшов від Приватного підприємства «Студія ЛАД» до Держкомзему для проведення контролю та усунення зауважень державної експертизи.

За приписами п.3.5.9 Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації контроль за усуненням зауважень державної експертизи здійснюють виконавці експертизи (експерти) чи, за їх дорученням, керівники територіальних органів Держгеокадастру. Факт внесення виправлень, врахування зазначених у висновку зауважень та пропозицій посвідчується відповідним записом на висновку експертизи керівника експертного підрозділу або керівника територіального органу Держгеокадастру, на якого покладено контроль за усуненням зауважень державної експертизи.

Враховуючи усунення розробником землевпорядної документації її недоліків Держгеокадастром на висновку державної експертизи землевпорядної документації №186-11 від 26.04.2011р. Державного комітету України із земельних ресурсів було проставлено відмітку про врахування зауважень.

Тобто, у даному випадку суд не приймає до уваги твердження прокурора про те, що відповідачем 2 не усунено порушення та недоліки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «АСТЕРІС» для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельно-житлового комплексу будівель і споруд з апартаментами, вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського та торговельного призначення, з підземними та наземними паркінгами зі знесенням існуючих будівель та споруд на вул.Щекавицькій, 46 у Подільському районі міста Києва, в якості підстави для визнання оспорюваного рішення Київської міської ради недійсним.

Крім того, суд також вважає за необхідне наголосити на безпідставності тверджень прокурора про те, що розроблення позивачем проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки відбувалось за відсутності рішення Київської міської ради.

При цьому, судом прийнято до уваги, що відповідно до п.3 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, який затверджено Постановою №677 від 26.05.2004р. Кабінету Міністрів України (що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) проект відведення земельної ділянки розробляється на підставі: рішення сільської, селищної, міської ради, районної, Київської або Севастопольської міської держадміністрації, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок; укладених договорів між землевласниками і землекористувачами та розробником проекту відведення земельної ділянки; судового рішення.

Одночасно, відповідно до ч.7 ст.6 рішення №457/1867 від 15.07.2004р. Київської міської ради «Про порядок передачі (надання) земельних ділянок в користування або у власність у місті Києві» (в редакції, чинній на момент надання дозволу) Київський міський голова або заступник міського голови - секретар Київради на підставі висновку або витягу з протоколу засідання Комісії підписує дозвіл Київської міської ради на розроблення документації із землеустрою або відмову у наданні такого дозволу.

Тобто, розроблення позивачем проекту землеустрою на підставі дозволу №Д4749 від 11.06.2010р. Київської міської ради, який підписано Київським міським головою є правомірним та відповідає Порядку передачі (надання) земельних ділянок в користування або у власність у місті Києві.

Одночасно, з приводу посилань прокурора на нечинність висновку №0612 від 04.04.2012р. комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою суд зазначає наступне.

Відповідно до змісту висновку №0612 від 04.04.2012р. комісією з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з урахуванням вимог, викладених у висновках (листах) служб, які є невід'ємною частиною висновку, а саме: Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища №19-9633 від 09.08.2010р., Київської міської санепідемстанції №7224 від 05.10.2010р., Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві №05-08/574 від 19.11.2010р., Головного управління охорони культурної спадщини №4815 від 02.07.2010р., Державної служби з питань національної культурної спадщини №22-442/35 від 23.02.2011р., Головного управління Держкомзему у місті Києві №1513 від 14.04.2011р. та Головного управління земельних ресурсів №05-8237 від 03.04.2012р.

Наразі, господарський суд зазначає, що вимоги, викладені в листах Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища №19-9633 від 09.08.2010р., Київської міської санепідемстанції №7224 від 05.10.2010р., Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві №05-08/574 від 19.11.2010р., Головного управління охорони культурної спадщини №4815 від 02.07.2010р., Державної служби з питань національної культурної спадщини №22-442/35 від 23.02.2011р., Головного управління Держкомзему у місті Києві №1513 від 14.04.2011р. та Головного управління земельних ресурсів №05-8237 від 03.04.2012р. є обов'язковими саме на стадії здійснення землекористування та ніяким чином не можуть свідчити про відсутність погодження проекту землеустрою.

До того ж, судом прийнято до уваги, що відповідно до п.3.3 рішення №116/8400 від 20.09.2012р. Київської міської ради «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «АСТЕРІС» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельно-житлового комплексу будівель і споруд з апартаментами, вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського та торговельного призначення, з підземними та наземними паркінгами зі знесенням існуючих будівель та споруд на вул. Щекавицькій, 46 у Подільському районі м. Києва» Київська міська рада зобов'язала Товариство з обмеженою відповідальністю «АСТЕРІС» виконати вимоги, що викладені в наведених вище листах.

У даному випадку слід наголосити, що невиконання вимог означених листів може бути лише підставою для припинення права користування земельною ділянкою, а ніяким чином не може впливати на правомірність та відповідність законодавчим вимогам рішення міської ради щодо передання земельної ділянки у користування суб'єкта господарювання.

З приводу посилань прокурора на невідповідність оспорюваного рішення приписам Закону України «Про планування і забудову територій» та Закону України «Про основи містобудування» з огляду на не вирішення питання щодо зміни цільового призначення земельної ділянки та не прийняття рішення про затвердження містобудівного обґрунтування й не внесення змін до Генерального плану міста Києва, господарський суд зауважує наступне.

Статтею 19 Земельного кодексу України визначено категорії земель. Зокрема, відповідно до означено статті землі України за основним цільовим призначенням можуть бути, зокрема, землями землі житлової та громадської забудови.

До земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування (ст.38 Земельного кодексу України).

Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм (ст.39 Земельного кодексу України).

Правові, економічні, соціальні та організаційні засади містобудівної діяльності в Україні і спрямований на формування повноцінного життєвого середовища, забезпечення при цьому охорони навколишнього природного оточення, раціонального природокористування та збереження культурної спадщини визначено Законом України «Про основи містобудування».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про основи містобудування» (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об'єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об'єктів містобудування, спорудження інших об'єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об'єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.

Частиною 1 ст.17 вказаного нормативно-правового акту визначено, що містобудівна документація - це затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій.

Визначення територій для містобудівних потреб здійснюється відповідно до затвердженої містобудівної документації з урахуванням планів земельно-господарського устрою ( ч.1 ст.21 Закону України «Про основи містобудування»).

Планування територій на місцевому рівні забезпечується відповідними місцевими радами та їх виконавчими органами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідно до їх повноважень, визначених законом, і полягає у розробленні та затвердженні генеральних планів населених пунктів, схем планування територій на місцевому рівні та іншої містобудівної документації, регулюванні використання їх територій, ухваленні та реалізації відповідних рішень про дотримання містобудівної документації. Зміни до містобудівної документації вносяться рішенням ради, яка затвердила містобудівну документацію, після погодження з відповідним спеціально уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури (ч.ч.1 ,4 ст.10 Закону України «Про планування і забудову територій», що був чинним на момент прийняття спірного рішення).

У ч.1 ст.20 Закону України «Про планування і забудову територій» вказано, що нормативне регулювання планування, забудови та іншого використання територій полягає у прийнятті нормативно-правових актів, зокрема державних будівельних норм, відомчих нормативних документів, регіональних і місцевих правил забудови.

Відповідно до Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ», Закону України «Про планування і забудову територій», Закону України «Про основи містобудування», Закону України «Про архітектурну діяльність», з метою забезпечення ефективної реалізації Генерального плану розвитку м. Києва та проекту планування приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київради від №370/1804 28.03.2002р., раціонального використання території, створення повноцінного життєвого середовища, комплексного вирішення архітектурно-містобудівних проблем міста Києва, стимулювання інвестиційної діяльності фізичних та юридичних осіб, урахування законних приватних, громадських та державних інтересів під час проведення містобудівної діяльності рішенням від №11/2587 від 27.01.2005р. Київської міської ради затверджено Правила забудови м. Києва (що були чинним на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.2.1.1 вказаних Правил планування, забудова, реконструкція, інше використання територій та окремих земельних ділянок в м. Києві здійснюються згідно законодавства та Генерального плану розвитку м. Києва до 2020 р., затвердженого рішенням Київради №370/1804 від 28.03.2002р., а також іншої затвердженої містобудівної та проектно-кошторисної документації з дотриманням державних норм, стандартів та цих Правил. Генеральний план м. Києва та проект планування його приміської зони на період до 2020 р. (далі - Генеральний план) - це містобудівна документація, яка відповідно до вимог державних будівельних норм «Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження генеральних планів міських населених пунктів» ДБН Б.1-3-97 визначає принципові рішення щодо планування, забудови, реконструкції та іншого використання території м. Києва, встановлює в інтересах населення та з урахуванням державних завдань напрямки і межі територіального розвитку міста, функціональне призначення території, розміщення об'єктів загальнодержавного значення, вулично-дорожньої мережі, інженерно-транспортної інфраструктури, заходи щодо інженерної підготовки, захисту території від небезпечних природних і техногенних процесів, охорони природи та історико-культурної спадщини.

У разі відсутності затвердженого детального плану території або необхідності внесення змін до містобудівної документації для принципового визначення граничних параметрів об'єкта містобудування розробляється містобудівне обґрунтування. Необхідність розроблення містобудівного обґрунтування визначається в кожному конкретному випадку Головкиївархітектурою та/або інвестором під час вибору земельних ділянок для розміщення об'єкта містобудування, підготовки висновку з питань відведення земельної ділянки, уточнення граничних параметрів об'єкта (п.п.2.1.4, 2.1.5 Правил забудови м. Києва).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з витягу з Містобудівного кадастру міста Києва від 01.02.2016р. відповідно до Генерального плану міста, затвердженого рішенням №370/1804 від 28.03.2002р. Київської міської ради, земельна ділянка по вул.Щекавицькій, 46 у Подільському районі міста Києва належить до територій громадських забудівель та споруд. Означена територія може бути використана, в тому числі, для розташування адміністративних, ділових, готельних будівель та супутних до них елементів транспортної інфраструктури.

Як вказувалось вище, оспорюваним рішенням надано Товариству з обмеженою відповідальністю «АСТЕРІС» земельну ділянку для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельно-житлового комплексу будівель і споруд з апартаментами, вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського та торговельного призначення, з підземними та наземними паркінгами, тобто, фактично для здійснення громадської забудови, що в повному обсязі відповідає містобудівній документації та Генеральному плану розвитку міста Києва, а отже, і не потребує попереднього внесення змін до означеної документації, а також зміни призначення земельної ділянки.

Одночасно, відповідно до ст.23 Закону України «Про планування і забудову територій» забудова територій полягає в розміщенні та здійсненні будівництва нових об'єктів, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування існуючих об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств. У разі відсутності місцевих правил забудови або при намірах забудови за межами населених пунктів містобудівні умови і обмеження забудови земельних ділянок, у тому числі передбачених для продажу на земельних торгах, встановлюються рішенням відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування на підставі містобудівного обґрунтування, яке підлягає громадському обговоренню. Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки при проектуванні і здійсненні будівництва об'єкта містобудування.

Статтею 5 Закону України «Про основи містобудування» було передбачено, що при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені: розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил; розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів; раціональне використання земель та територій для містобудівних потреб, підвищення ефективності забудови та іншого використання земельних ділянок; охорона культурної спадщини, збереження традиційного характеру середовища населених пунктів; урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій; урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва; інформування через засоби масової інформації громадян про плани перспективного розвитку територій і населених пунктів, розміщення важливих містобудівних об'єктів; участь громадян, об'єднань громадян в обговоренні містобудівної документації, проектів окремих об'єктів і внесення відповідних пропозицій до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій; захист прав громадян та громадських організацій згідно із законодавством.

Частинами 1, 6 ст.24 «Про планування та забудову територій» передбачено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та відповідно до містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, встановлених згідно з вимогами цього Закону. У разі відсутності місцевих правил забудови або при намірах забудови земельної ділянки за межами населеного пункту відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня реєстрації заяви (клопотання) надає заявнику згоду на розроблення містобудівного обґрунтування розміщення об'єкта.

Відповідно до п.5.1 Порядку розроблення містобудівної документації, який затверджено Наказом №290 від 16.11.2011р. Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, Рішення щодо внесення змін у містобудівну документацію приймається на підставі: результатів моніторингу її реалізації, який проводиться відповідно до Порядку проведення містобудівного моніторингу, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №170 від 01.09.2011, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.11.2005р. за №1268/20006; виникнення умов для зміни масштабів та характеру розвитку населеного пункту; змін у видах функціонального використання окремих територій; необхідності вирішення екологічних та інженерних питань; виникнення потреби у розміщенні об'єктів державного, регіонального значення, а також таких, що забезпечують громадські інтереси; необхідності реалізації інвестиційних програм і проектів.

Враховуючи наведені вище висновки суду стосовно відповідності функціонального призначення земельної ділянки по вул.Щекавицькій, 46 у Подільському районі цілям для яких її було передано згідно оспорюваного рішення відповідачу 2 (для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельно-житлового комплексу будівель і споруд з апартаментами, вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського та торговельного призначення), суд вважає твердження прокурора про наявність підстав для внесення змін до містобудівної документації та необхідності проведення громадських обговорень на стадії передання земельної ділянки у користування Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТЕРІС» безпідставними.

Крім того, судом також прийнято до уваги, що відповідно до листа Головного управління охорони культурної спадщини №4815 від 02.07.2010р, запроектована до відведення земельна ділянка розташована в межах історичного ареалу міста, на території Державного історико-архітектурного заповідника "Стародавній Київ" (постанова Ради Міністрів УРСР №183 від 18.05.1987р., рішення Київського міськвиконкому №976 від 10.10.1988р., розпорядження Київської міськдержадміністрації від 17.05.02 № 979, постанова Кабінету Міністрів України № 928 від 03.09.2009р.), в межах архітектурної зони та археологічної охоронної зони, в зоні регулювання забудови першої категорії. Окрім того, земельна ділянка розташована на території пам'ятки історії та ландшафту Київських гір долини р.Дніпра.

Згідно з листом Головного управління охорони культурної спадщини № 6392 від 23.11.12, земельна ділянка на вул. Щекавицькій, 46 у Подільському районі м. Києва розташована в центральному історичному ареалі міста, на території Державного історико - архітектурного заповідника «Стародавній Київ», на території пам'ятки ландшафту і історії місцевого значення «Історичний ландшафт Київських гір і долин р. Дніпра", на території пам'ятки археології місцевого значення "Культурний шар Подолу" і відноситься до земель історико-культурного призначення.

Наказом Міністерства культури і туризму № 58/0/0/16-10 від 03.02.10 (охоронний № 2600189) історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпро включено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України як пам'ятку ландшафту місцевого значення.

Виходячи зі змісту листа Головного управління охорони культурної спадщини від 02.07.10 № 4815, Головним управлінням не розглядався проект землеустрою, даний лист носить попередній характер та не погоджує зазначену документацію із землеустрою.

Згідно листа Державної служби з питань національної культурної спадщини від 23.02.11р. №22-442/35, службою погоджено зазначений вище проект землеустрою. Відповідно до зазначеного листа, запроектована до відведення земельна ділянка розташовується в історичному ареалі міста, тому ремонт та реконструкцію будівель необхідно здійснювати за проектною документацією, розробленою на підставі історико-містобудівного обґрунтування.

Проте, у даному випадку господарський суд зазначає, що вказані вище листи не виключають можливість передання земельної ділянки на вул. Щекавицькій, 46 у Подільському районі м. Києва для здійснення будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельно-житлового комплексу будівель і споруд з апартаментами, вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського та торговельного призначення, з підземними та наземними паркінгами з огляду на наступне.

Як вбачається з висновку щодо історико-культурної цінності території та будівель на земельній ділянці у Подільському районі м.Києва за адресою: вул.Щекавицька, 46, що складений Науково-дослідним інститутом пам'яткоохоронних досліджень Міністерства культури України, вказана земельна ділянка знаходиться в межах історичного району Поділ, у кварталі забудови, обмеженому вулицями Набережно-Хрещатицькою, Щекавицькою, Ярославською та Почайнинською. Забудова території утворена одноповерхневими та двоповерхневими нежитловими будівлями промислового та господарського призначення. Забудова має хаотичний характер розпланування. Архітектурної цінності збережена забудова зазначеної земельної ділянки не має. Об'єктів та пам'яток культурної спадщини на ділянці не міститься.

Відповідно до витягу з Містобудівного кадастру м.Києва №198/0/12/12-03-16 від 11.02.2016р. земельна ділянка по вул.Щекавицькій, 46 розташована в межах території, визначеної як зона громадських забудівель і споруд» та територія «середньо - та малоповерхової забудови (до 9 поверхів)».

У вказаному вище висновку визначено, що земельна ділянка по вул.Щекавицькій,46 не входить до меж Державного історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ», а розташована в межах території пам'ятки історичного ландшафту місцевого значення ІІІ-І тис. до н.е - ХІ-ХІХ ст. «Історичний ландшафт київських гір і долини р.Дніпра» згідно Наказу №58/0/16-10 від 03.02.2010р. Міністерства культури і туризму України. На території вказаного історичного ландшафту передбачено збереження розпланування, памяток та об'єктів культурної спадщини, елементів історичного упорядження, які, як вказувалось вище, на спірній земельній ділянці відсутні, що вказує на безпідставність посилань заявника про виключення можливості передання ділянки під забудову, яка передбачає знесення існуючих споруд.

Одночасно, згідно рішення №1112 від 17.11.1987р. виконавчого комітету Київської міської ради земельна ділянка по вул.Щекавицькій, 46 у Подільському районі міста Києва розташована в межах території пам'ятки археології місцевого значення ІХ-ХVІІІ ст.- «Культурного шару Подолу».

Згідно висновку щодо історико-культурної цінності території та будівель на земельній ділянці у Подільському районі м.Києва за адресою: вул.Щекавицька, 46 наявні на земельній ділянці будівлі не становлять історико-культурної цінності і можуть бути демонтовані без негативного впливу на сформований традиційний характер середовища.

Тобто, наведене вказує на те, що земельна ділянка належала до земель історико-культурного призначення, але, при цьому, така належність не перешкоджає у здійсненні будівельних робіт на ділянці при її чинному пам'яткоохоронному статусу.

З приводу посилання прокурора на приписи ст.150 Земельного кодексу України в частині можливості вилучення земельних ділянок з особливо цінних земель лише на підставі постанови Кабінету Міністрів України за попереднім погодженням з Верховною Радою України суд зазначає наступне.

Правова категорія «вилучення земельної ділянки» та загальні підстави вчинення означених дій визначені у ст.149 Земельного кодексу України.

Частиною 1 вказаної статті передбачено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

До особливо цінних земель відносяться: чорноземи нееродовані несолонцюваті на лісових породах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти; темно-сірі опідзолені та чорноземи опідзолені на лісах і глеюваті; бурі гірсько-лісові та дерновобуроземні глибокі і середньоглибокі; дерново-підзолисті суглинкові ґрунти; торфовища з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини; коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму; землі, надані в постійне користування НВАО "Масандра" та підприємствам, що входять до його складу; дернові глибокі ґрунти Закарпаття; землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів; землі природно-заповідного фонду; землі історико-культурного призначення. Вилучення особливо цінних земель для несільськогосподарських потреб не допускається, за винятком випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України (ч.ч.1, 2 ст.150 Земельного кодексу України).

Тобто, з системного аналізу наведених норм полягає, що у даному випадку під вилученням земельної ділянки за постановою Кабінету Міністрів України та попереднім погодженням Верховної Ради України слід мати на увазі дострокове припинення права користування (постійного користування) земельною ділянкою для попереднього користувача з метою передання земельної ділянки для будівництва іншій особі.

Проте, наразі, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України докази того, що земельна ділянка по вул.Щекавицькій у Подільському районі міста Києва була вилучена у постійного землекористувача з метою передання Товариству з обмеженою відповідальністю «АСТЕРІС» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельно-житлового комплексу будівель і споруд з апартаментами, вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського та торговельного призначення, з підземними та наземними паркінгами.

Таким чином, застосування у даному випадку до спірних правовідносин приписів ст.150 Земельного кодексу України є безпідставним та необґрунтованим, що вказує на юридичну неспроможність тверджень прокурора щодо можливості передання земельної ділянки по вул.Щоковицькій, 46 у Подільському районі міста Києва у користування відповідача 2 лише за постановою Кабінету Міністрів України та за попереднім погодженням Верховної Ради України.

За таких обставин, приймаючи до уваги все наведене вище у сукупності, керуючись приписами чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог Першого заступника прокурора міста Києва до 1. Київської міської ради та 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТЕРІС» про визнання незаконним та скасування рішення №116/8400 від 20.09.2012р. Київської міської ради «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «АСТЕРІС» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельно-житлового комплексу будівель і споруд з апартаментами, вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського та торговельного призначення, з підземними та наземними паркінгами зі знесенням існуючих будівель та споруд на вул. Щекавицькій, 46 у Подільському районі м. Києва».

Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Враховуючи, що відповідно до приписів ст.5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на момент звернення до суду з розглядуваним позовом) органи прокуратури було звільнено від сплати судового збору, приймаючи до уваги висновки суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, судовий збір не стягується.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 27, 43, 49, 75, 81, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

05.09.2016 р.

Суддя О.М. Спичак