Рішення

від 31.08.2016 по справі 543/1102/15-ц

ОРЖИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

543/1102/15-ц

2/543/42/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2016 селище Оржиця

Оржицький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Гришка О.Я.,

при секретарі Федорині А.А.,

з участю представників позивача-відповідача ОСОБА_1: ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

представників позивача-відповідача ОСОБА_4: ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7 управління Держгеокадастру у Полтавській області (колишня назва: ОСОБА_7 управління Держземагентства у Полтавській області), відділу Держгеокадастру у Оржицькому районі Полтавської області (колишня назва: відділ Держземагентства в Оржицькому районі Полтавської області), Оржицької районної державної адміністрації Полтавської області, ОСОБА_4, про визнання дій неправомірними та зобов'язати вчинити певні дії, за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_7 управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Оржицька районна державна адміністрація Полтавської області, про визнання договору оренди землі недійсним, -

в с т а н о в и в:

У зміненій позовній заяві ОСОБА_1 зазначається, що 27.12.2011 року він звернувся до Оржицької РДА Полтавської області із заявою про надання йому земельної ділянки для ведення фермерського господарства та дозволу на розробку проекту землеустрою. Розпорядженням голови Оржицької РДА від 12.01.2012 року № 9 йому було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства площею 117,35 га ріллі із земель державної власності розташованої в контурі № 261, згідно з «Технічною документацією по перерозподілу земель між землевласниками та землекористувачами на території Лукімської сільської ради Оржицького району, Полтавської області від 1992 року» для надання в оренду терміном на 21 років.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства був виготовлений та 15.08.2012 року пройшов державну експертизу землевпорядної документації. Наказом ОСОБА_7 управління Держземагентства у Полтавській області № 4259-СГ від 04.11.2014 року було затверджено розроблений Проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки ОСОБА_1, йому також було надано земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, кадастровий номер 5323683600:00:005:1088, площею 117, 35 га ріллі, для ведення фермерського господарства, в довгострокову оренду терміном на 21 рік, розташовану в адміністративних межах Лукімської сільської ради Оржицького району Полтавської області. Було прийняте рішення укласти відповідний договір оренди земельної ділянки. Однак, як зазначає позивач ОСОБА_1, наказ №4259-СГ від 04.11.2014 року відповідач тривалий час не виконував, договір оренди земельної ділянки не укладав. 29.01.2015 року ОСОБА_1 повторно звернувся до ОСОБА_7 управління Держземагентства у Полтавські області із заявою про укладення договору оренди землі та повторно надав відповідачу підписані ним примірники вказаного договору. 23.02.2015 року відповідач направив на адресу позивача лист № 31-16-0.8-2015/2-15 (отриманий ОСОБА_1 06.03.2015 року), в якому повідомив, що проект договору вивчається на предмет відповідності чинному законодавству.

Позивач ОСОБА_1 вказує, що того ж дня, 23.02.2015 року, в.о. начальника ОСОБА_7 управління ОСОБА_8 неправомірно видав наказ про надання іншій особі (ОСОБА_4А.) дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу раніше наданої ОСОБА_1 земельної ділянки та зобов'язав ОСОБА_4 надати зазначену технічну документацію для затвердження, про що, як зазначає ОСОБА_1, йому стало відомо лише 25.05.2015 року. Цим же наказом начальника відділу Держземагентства у Оржицькому районі було зобов'язано забезпечити, в установленому законодавством порядку, реєстрацію земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. 26 лютого 2015 року кадастровим реєстратором відділу Держемагенства у Оржицькому районі поземельна книга на земельну ділянку, площею 117,35 га, з кадастровим номером 5323683600:00:005:1088 була закрита, натомість відкрито поземельні книги на інші земельні ділянки, площею 117,3499 га, кадастровий номер 5323683600:00:005:2088, та площею 0,0001 га, кадастровий номер 5323683600:00:005:3088. які утворилися в результаті поділу.

Наказом ОСОБА_7 управління Держземагентства у Полтавській області № 738-СГ від 03.03.2015 року було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, кадастровий номер 5323683600:00:005:1088, на земельні ділянки: площею 117,3499 га, кадастровий номер 5323683600:00:005:2088; площею 0,0001 га, кадастровий номер 5323683600:00:005:3088. Пунктом 2 цього наказу відділ Держземагентства у Оржицькому районі було зобов'язано внести відповідні зміни в земельно-облікову документацію. 03.03.2015 року ОСОБА_7 управлінням Держземагентства у Полтавській області було видано наказ № 747-СГ, яким було затверджено розроблений Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_4, йому була передана земельна ділянка, кадастровий номер 5323683600:00:005:2088, площею 117,3499 га ріллі із земель запасу, для ведення фермерського господарства в довгострокову оренду, терміном на 49 років. Пунктом 3 цього наказу було зобов'язано укласти договір оренди землі від імені ОСОБА_7 управління Держземагентства в Полтавській області. Також відділ Держземагентства у Оржицькому районі було зобов'язано внести відповідні зміни в земельно-облікові документи

ОСОБА_1 вказує, що зазначені дії ОСОБА_7 управління Держземагентства в Полтавській області вчинило без скасування попереднього наказу № 4259-СГ від 04.11.2014 року та не повідомило його про це.

ОСОБА_1 також вказує, що 04.03.2015 року він особисто звернувся до в.о. начальника ОСОБА_7 управління у Полтавській області ОСОБА_8, вимагаючи надати пояснення щодо причин затримки укладення договору оренди земельної ділянки. Однак, останній категорично відмовився давати будь-які пояснення та послався на лист від 23.02.2015 року. В той же день, як пізніше дізнався ОСОБА_1, був підписав договір оренди земельної ділянки з ОСОБА_4 щодо оренди земельної ділянки, площею 117,3499 га, кадастровий номер 5323683600:00:005:2088.

ОСОБА_1 зазначає, що 12.03.2015 року він звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_7 управління Держземагентства у Полтавській області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії. У задоволенні позову йому було відмовлено, оскільки відповідач до постановлення рішення задовольнив його вимоги. 02 листопада 2015 року Харківський апеляційний адміністративний суд скасував зазначене рішення постановив нове, яким визнав бездіяльність ОСОБА_7 управління Держземагентства відносно вимог ОСОБА_1 неправомірною. В процесі розгляду адміністративного позову, як зазначає позивач, ОСОБА_7 управління Держземагентства у Полтавській області виконало його позовну вимогу та 23 квітня 2015 року уклало з ним договір оренди земельної ділянки, площею 117,35 га, кадастровий номер 5323683600:00:005:1088. Того ж дня право оренди було зареєстроване реєстраційною службою Оржицького районного управління юстиції Полтавської області.

Однак, як вказує ОСОБА_1, лише в судовому засіданні 25.05.2015 року представник відповідача - ОСОБА_7 управління Держземагентства України у Полтавській області ОСОБА_9 повідомив його та суд, що на той час (25.05.2015 року) укладено договір оренди землі з ОСОБА_4 від 04.03.2015 року, відповідно до якого останньому надана земельна ділянка, що своїми межами співпадає з земельною ділянкою, яка передана в оренду ОСОБА_1 В зв'язку з зазначеним Полтавський окружний адміністративний суд постановив відповідну ухвалу про залучення в якості третьої особи у справі ОСОБА_4

ОСОБА_1 зазначає, що того ж дня його представник, адвокат ОСОБА_3, звернувся з відповідним запитом до начальника відділу Держземагентства в Оржицькому районі Полтавської області, на який 08.06.2015 року отримав відповідь згідно якої за наказом ОСОБА_7 управління Держземагентства України у Полтавській області від 23.02.2015 року №529-СГ, проведено поділ земельної ділянки площею 117,35 га, кадастровий номер 5323683600:00:005:1088, в результаті чого утворились дві земельні ділянки з кадастровим номером 5323683600:00:005:2088, площею 117,3499 га, та з кадастровим номером 5323683600:00:005:3088, площею 0,0001 га.

Позивач ОСОБА_1 вважає такі дії ОСОБА_7 управління Держземагентства України в Полтавській області та кадастрового реєстратора Оржицького відділу Держземагентства неправомірними, оскільки вони були вчинені усупереч приписам Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі», Закону України «Про Державний земельний кадастр», «Порядку ведення Державного земельного кадастру» затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №1051 від 17.10.2012 року та «Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади», затвердженої Постановою Кабінету міністрів України від 30.11.2011 року. ОСОБА_1 вважає, що державним кадастровим реєстратором було порушені вимоги п. 62 Порядку ведення Державного земельного кадастру, за яким державний кадастровий реєстратор письмово повідомляє протягом трьох робочих днів особу, на яку зареєстрована земельна ділянка, про скасування (поновлення) запису. Крім того, на думку позивача, були порушені вимоги п.п. 1, 2 п. 109 Порядку, за яким державна реєстрація земельної ділянки здійснюється за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи, - за заявою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи.

Крім того, на думку позивача ОСОБА_1, відповідачем ОСОБА_7 управлінням Держземагентства України у Полтавській області не виконано рішення колегії Держземагентства України від 15.10.2014 року № 2/1 «Про обов'язкове направлення на розгляд до місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності», яке введене в дію Наказом Держземагентства України від 15.10.2014 року № 328.

Позивач ОСОБА_1 просив суд: визнати дії ОСОБА_7 управління Держгеокадастру України у Полтавській області, як правонаступника ОСОБА_7 управління Держземагентства України у Полтавській області, по виданню наказів: № 529-сг від 23 лютого 2015 року «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», № 738-СГ від 03.03.2015 р. «Про затвердження документації із землеустрою», № 747- СГ від 03.03.2015 року «Про затвердження документації із землеустрою та передачі земельної ділянки в оренду», неправомірними та скасувати вказані накази; визнати дії відділу Держгеокадастру в Оржицькому районі Полтавської області, як правонаступника відділу Держземагентства в Оржицькому районі Полтавської області по закриттю Поземельної книги на земельну ділянку кадастровий номер 5323683600:00:005:1088 та відкриттю Поземельних книг на земельні ділянки кадастровий номер 5323683600:00:005:2088 та 5323683600:00:005:3088 неправомірними та зобов'язати кадастрового реєстратора відділу Держгеокадастру в Оржицькому районі закрити Поземельні книги з кадастровими номерами 5323683600:00:005:2088 та 5323683600:00:005:3088 та поновити Поземельну книгу на земельну ділянку з кадастровим номером 5323683600:00:005:1088; договір оренди земельної ділянки площею 117,3499 га з кадастровим номером 5323683600:00:005:2088 від 04.03.2015 року між ОСОБА_7 управлінням Держземагентства України у Полтавській області та ОСОБА_4 реєстраційний №19818580 від 05.03.2015 року визнати недійсним; визнати протиправним та зобов'язати державного реєстратора Оржицької районної державної адміністрації Полтавської області ОСОБА_10 скасувати рішення №19818580 від 05 березня 2015 року про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки на земельну ділянку з реєстраційним номером 590328853236, що розташована за адресою: Полтавська область, Оржицький район, Лукімська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки 5323683600:00:005:2088, за суб'єктом ОСОБА_4; стягнути з відповідачів всі судові витрати.

В позовній заяві ОСОБА_4 до ОСОБА_7 управління Держгеокадастру у Полтавській області (попередня назва:ОСОБА_7 управління Держземагентства у Полтавській області), ОСОБА_1, про визнання договору оренди землі недійсним, зазначається, що 23 лютого 2015 року наказом ОСОБА_7 управління Держземагентства у Полтавській області № 529-СГ ОСОБА_4, надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 117,35га кадастровий номер 5323683600:00:005:1088, розташованої в адміністративних межах Лукімської сільської ради Оржицького району Полтавської області. 3 березня 2015 року наказом ОСОБА_7 управління Держземагентства у Полтавській області № 738-СГ затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності кадастровий номер 5323683600:00:005:1088 на території Лукімської сільської ради Оржицького району Полтавської області за межами населених пунктів: площею 117,3499 га ріллі, кадастровий номер 5323683600:00:005:2088; площею 0,0001 га ріллі, кадастровий номер 5323683600:00:005:3088. Цим наказом відділ Держземагентства у Оржицькому районі зобов'язано внести відповідні зміни в земельно-облікові документи.

3 березня 2015 року наказом ОСОБА_7 управління Держземагентства у Полтавській області № 747-СГ ОСОБА_4 передано створену в результаті вищевказаного поділу, земельну ділянку, кадастровий номер 5323683600:00:005:2088, площею 117,3499 га ріллі із земель запасу, для ведення фермерського господарства в довгострокову оренду терміном на 49 років. Згідно вказаного наказу також прийнято рішення про укладення з ОСОБА_4 договору оренди землі від імені ОСОБА_7 управління Держземагентства у Полтавській області. 4 березня 2015 року, на підставі вищевказаного наказу, між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 управлінням Держземагентства у Полтавській області укладено договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 5323683600:00:005:2088, площею 117,3499 га ріллі. Право оренди вказаної земельної ділянки зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.03.2015 р.

Позивач ОСОБА_4 вказує, що належним чином користуватися отриманою ним в оренду земельною ділянкою він не має можливості з огляду на наступне. Позивач зазначає, що 05 липня 2015 року його представником було виявлено, що на орендованій ним земельній ділянці посадовими особами СТОВ «Лукім'я», під керівництвом ОСОБА_1, проводиться збір пшениці. При цьому, ОСОБА_4 вказаних осіб на збір врожаю не уповноважував. У зв'язку з вказаним, ОСОБА_4, з метою захисту свого порушеного права, звернувся до правоохоронних органів з заявою (повідомленням) про вчинення кримінального правопорушення. Однак, постановами про закриття кримінального провадження від 18.09.2015 р. та 30.09.2015 р. йому було повідомлено про відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, та про те, що орендована ним земельна ділянка також передана в оренду і ОСОБА_1

30 липня 2015 року, як вказує ОСОБА_4, ним було отримано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, з якої вбачається, що 23 квітня 2015 року ОСОБА_7 управління Держземагентства у Полтавській області уклало договір оренди землі з ОСОБА_1, згідно якого ОСОБА_1 передано в строкове платне користування земельну ділянку, загальною площею 117,3500 га, кадастровий номер 5323683600:00:005:1088. Відповідне речове право ОСОБА_1 зареєстроване державним реєстратором Реєстраційної служби Оржицького районного управління юстиції Полтавської області ОСОБА_11 (рішення № 20896192 від 24.04.2015 року). Позивач зазначає, що 23.04.2015 року ОСОБА_7 управління Держземагентства у Полтавській області передало ОСОБА_1 в користування неіснуючу земельну ділянку, оскільки поділ земельної ділянки площею 117,35 га кадастровий номер 5323683600:00:005:1088 відбувся ще у березні 2015 року. Крім того, станом на 23.04.2015 року земельна ділянка площею 117,35га, кадастровий номер 5323683600:00:005:1088, в національній кадастровій системі була відсутня, що свідчить, на думку ОСОБА_4, про те, що земельна ділянка, передана в користування ОСОБА_1 за вищевказаним договором оренди, ні на дату укладення договору оренди, ні на час звернення з позовом до суду не була сформована, а тому жодним чином не могла і не може бути передана в оренду. Таким чином, позивач ОСОБА_4 робить висновок, що ОСОБА_1 здійснює обробіток земельної ділянки, що передана йому, ОСОБА_4, в оренду згідно договору оренди земельної ділянки від 05.03.2015 р., кадастровий номер 5323683600:00:005:2088, площею 117,3499 га, так як вважає, що дана ділянка має площу 117,35 га та кадастровий номер 5323683600:00:005:1088.

Позивач ОСОБА_4 вважає, що такі дії ОСОБА_1 перешкоджають йому належним чином використовувати земельну ділянку. Він також вважає, що ОСОБА_7 управління Держземагентства у Полтавській області укладенням договору оренди з ОСОБА_1 порушило вимоги чинного земельного законодавства та перевищило свої повноваження, оскільки надало в оренду неіснуючу земельну ділянку, а тому вказаний договір оренди землі має бути визнано недійсним.

Позивач ОСОБА_4 вказує, що у відповідності до ст. 15 Закону України «Про оренду землі», однією з істотних умов договору оренди землі є об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки). Посилаючись на те, що об'єкт оренди (земельна ділянка, площею 117,35 га, кадастровий номер 5323683600:00:005:1088), визначений договором оренди, укладеним між ОСОБА_7 управлінням Держземагентства у Полтавській області та ОСОБА_1 23.04.2015 року, на момент укладення договору і на час звернення до суду фактично відсутній, позивач ОСОБА_4 просив визнати недійсним цей договір оренди землі.

Ухвалою суду від 17.05.2016 року у цій справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, була залучена Оржицька районна державна адміністрація.

Ухвалою суду від 20.07.2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_4 були об'єднані в одне провадження.

В судовому засіданні представники позивача-відповідача ОСОБА_1: ОСОБА_2, ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_1 підтримали в повному обсязі, просили суд його позовні вимоги задовольнити, в своїх поясненнях посилалися на обставини, викладені в позовній заяві, проти задоволення позову ОСОБА_4 заперечували, зазначили, що при укладенні договору між ОСОБА_7 управлінням Держземагентства у Полтавській області та ОСОБА_1 23.04.2015 року були дотримані всі вимоги законодавства, тому підстави для визнання цього договору недійсним відсутні. Представники ОСОБА_1 вказали, що наказ про передачу спірної земельної ділянки ОСОБА_4 та укладення відповідного договору оренди, було видано без зазначення, що наказ про передачу земельної ділянки ОСОБА_1 втратив чинність повністю чи частково, про видання такого наказу та укладення договору також не було повідомлено ОСОБА_1 Державний кадастровий реєстратор не повідомив ОСОБА_1 про поділ земельної ділянки з кадастровим номером 5323683600:00:005:1088. Представники ОСОБА_1 вказали, що сам такий поділ був недоцільний, оскільки в результаті поділу одна з земельних ділянок, що утворилася має площу всього 0,0001 га, що унеможливлює її використання в господарських потребах.

В судовому засіданні представники позивача-відповідача ОСОБА_4: ОСОБА_5, ОСОБА_6, позовні вимоги ОСОБА_4 підтримали в повному обсязі, просили його позов задовольнити, в своїх поясненнях посилалися на обставини, викладені в позовній заяві, проти задоволення позову ОСОБА_1 заперечували, вказали, що ОСОБА_1 не надано доказів, що оскаржуваними ним діями ОСОБА_7 управління Держземагентства у Полтавській області, відділу Держземагентства у Оржицькому районі були порушені права безпосередньо ОСОБА_1 Представники позивача-відповідача ОСОБА_4 також пояснили, що при укладенні договору між ОСОБА_7 управлінням Держземагентства у Полтавській області та ОСОБА_4 були дотримані всі вимоги законодавства, тому підстав для визнання договору недійсним немає, а отже, відсутні підстави для скасування відповідної державної реєстрації права оренди земельної ділянки. Представники ОСОБА_4 вказали, що у розпорядженні голови Оржицької районної державної адміністрації 12.01.2012 року № 9 йдеться про надання ОСОБА_1 права оренди земельної ділянки строком на 20 років, у той час як договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_7 управлінням Держземагентства у Полтавській області та ОСОБА_1 укладено на 21 рік.

Представник відповідача за позовами ОСОБА_1 та ОСОБА_4 - ОСОБА_7 управління Держгеокадастру у Полтавській області (колишня назва: ОСОБА_7 управління Держземагентства у Полтавській області) в судове засідання на розгляд справи по суті повторно не з'явився, в матеріалах справи є відомості про належне повідомлення представника відповідача про місце, день і час проведення судових засідань. Представник ОСОБА_7 управління Держземагентства в Полтавській області направив письмові заперечення проти позову ОСОБА_1, вказав, що оспорювані ОСОБА_1 накази та договір оренди землі, укладений з ОСОБА_4, відповідають вимогам законодавства, тому підстави для їх задоволення відсутні.

Представник відповідача за позовами ОСОБА_1 - відділу Держгеокадастру у Оржицькому районі Полтавської області (колишня назва: відділ Держземагентства в Оржицькому районі Полтавської області) в судове засідання на розгляд справи по суті повторно не з'явився, в матеріалах справи є клопотання представника відповідача про розгляд справи без їх участі.

Представник Оржицької районної державної адміністрації Полтавської області, що є відповідачем у справі за позовом ОСОБА_1 та третьою особою, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, за позовом ОСОБА_4, в судове засідання на розгляд справи повторно не з'явився, в матеріалах справи є клопотання представника Оржицької районної державної адміністрації Полтавської області про розгляд справи без їх участі.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача-відповідача ОСОБА_1: ОСОБА_3, ОСОБА_2, представників позивача-відповідача ОСОБА_4: ОСОБА_5, ОСОБА_6, показання допитаного в якості свідка у справі позивача-відповідача ОСОБА_1, показання свідка ОСОБА_12, оглянувши в судовому засіданні Поземельні книги щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 5323683600:00:005:1088, 5323683600:00:005:2088, 5323683600:00:005:3088, Технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, кадастровий номер 5323683600:00:005:1088, на території Лукімської сільської ради Оржицького району Полтавської області, Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_4 для ведення фермерського господарства із земель запасу та земель не наданих у власність на постійне користування за межами населених пунктів на території Лукімської сільської ради Оржицького району Полтавської області, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, що надані сторонами на засадах змагальності і диспозитивності та давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_7 управління Держгеокадастру у Полтавській, відділу Держгеокадастру у Оржицькому районі Полтавської області, Оржицької районної державної адміністрації Полтавської області, ОСОБА_4, про визнання дій неправомірними та зобов'язати вчинити певні дії задоволенню не підлягають, позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_7 управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Оржицька районна державна адміністрація Полтавської області, про визнання договору оренди землі недійсним, підлягають задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що розпорядженням голови Оржицької районної державної адміністрації від 12.01.2012 року № 9 «Про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» йому, ОСОБА_1, було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства, площею 117,35 га ріллі із земель державної власності розташованої в контурі № 261, згідно з «Технічною документацією по перерозподілу земель між землевласниками та землекористувачами на території Лукімської сільської ради Оржицького району, Полтавської області від 1992 року», для надання в оренду терміном на 20 років (т. 3 а.с. 85).

Відповідно до розпорядження голови Оржицької районної державної адміністрації від 07.05.2012 року № 269 «Про внесення змін до розпорядження голови Оржицької районної державної адміністрації від 12.01.2012 року № 9 «Про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», було внесено зміни до пункту 1 вказаного розпорядження, виклавши його в новій редакції: «1. Надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства площею 117,35 га ріллі із земель державної власності, розташованої в контурі № 261, згідно з «Технічною документацією по перерозподілу земель між землевласниками та землекористувачами на території Лукімської сільської ради Оржицького району, Полтавської області від 1992 року», для надання в оренду терміном на 20 років, з річною орендною платою в розмірі 700 гривень за один гектар з щорічним її переглядом» (т. 3 а.с. 84).

13.10.2014 року ОСОБА_4 звернувся до начальника ОСОБА_7 управління Держземагентства у Полтавській області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки земель сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею 117,41 га для ведення фермерського господарства у оренду за межами населеного пункту на території Лукімської сільської ради Оржицького району (т. 1, а.с. 154).

Наказом першого заступника начальника ОСОБА_7 управління Держземагентства у Полтавській області № 4059-СГ від 22.10.2014 року ОСОБА_4 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 117,41 га земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначення для ведення фермерського господарства, розташованої в адміністративних межах Лукімської сільської ради Оржицького району Полтавської області (т. 1 а.с. 155).

ОСОБА_1 звернувся до начальника ОСОБА_7 управління Держземагентства у Полтавській області з заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства та про надання в оренду земельної ділянки, площею 117,35 га терміном на 21 рік для ведення фермерського господарства, заява датована 27.10.2014 року (т. 3 а.с. 97).

Пунктом 1 наказу ОСОБА_7 управління Держземагентства у Полтавській області № 4259-СГ від 04.11.2014 року було затверджено розроблений Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Лукімської сільської ради Оржицького району Полтавської області (за межами населеного пункту). Пунктом 2 цього наказу ОСОБА_1 надано земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, кадастровий номер 5323683600:00:005:1088, площею 117, 35 га ріллі, для ведення фермерського господарстві, в довгострокову оренду терміном на 21 рік, розташованої в адміністративних межах Лукімської сільської ради Оржицького району Полтавської області. Пунктом З цього Наказу прийнято рішення укласти договір оренди земельної ділянки від імені ОСОБА_7 управління Держземагентства у Полтавській області. Контроль виконання вказаного наказу покладено на начальника ОСОБА_7 управління Держземагентства у Полтавській області (т.1 а.с. 151).

Допитаний за його згодою в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_1 показав, що тривалий час відповідач не виконував свій наказ №4259-СГ від 04.11.2014 року, договір оренди земельної ділянки не укладав.

29.01.2015 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_7 управління Держземагентства у Полтавській області із заявою про укладення договору оренди землі та надав відповідачу підписані ним примірники проекту вказаного договору та підписані ним примірники проектів акту приймання-передавання земельної ділянки (т. 2 а.с. 108-116).

13.02.2015 року ОСОБА_4 звернувся до начальника ОСОБА_7 управління Держземагентства у Полтавській області з заявою про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, кадастровий номер 5323683600:00:005:1088, на площу 117,3499 га та 0, 0001 га (т. 1, а.с. 141).

23.02.2015 року в.о. начальника ОСОБА_7 управління Держземагентства у Полтавській області ОСОБА_8 видав наказ № 529-СГ про надання ОСОБА_4 дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 117,35, кадастровий номер 5323683600:00:005:1088, розташованої в адміністративних межах Лукімської сільської ради Оржицького району Полтавської області. Наказом було зобов'язано ОСОБА_4 надати зазначену технічну документацію для розгляду та затвердження у встановленому порядку. Начальника відділу Держземагентства у Оржицькому районі зобов'язано при наданні технічної документації із землеустрою забезпечити у встановленому законодавством порядку реєстрацію земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Контроль за виконанням цього наказу в.о. начальника управління залишив за собою (т. 3, а.с. 89).

26 лютого 2015 року кадастровим реєстратором відділу Держземагентства у Оржицькому районі поземельна книга на земельну ділянку, площею 117,35 га, з кадастровим номером 5323683600:00:005:1088 була закрита, відкрито поземельні книги на інші земельні ділянки, площею 117,3499 га, кадастровий номер 5323683600:00:005:2088, та площею 0,0001 га, кадастровий номер 5323683600:00:005:3088, які утворилися в результаті поділу (т. 3 а.с. 195-221).

Допитана в судовому засіданні в якості свідка державний кадастровий реєстратор ОСОБА_12 показала, що при закритті Поземельної книги щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5323683600:00:005:1088, та при відкритті Поземельних книг з кадастровими номерами: 5323683600:00:005:2088 та 5323683600:00:005:3088, керувалась, крім іншого, наказом в.о. начальника ОСОБА_7 управління Держземагентства у Полтавській області від 23.02.2015 року № 529-СГ.

27.02.2015 року ОСОБА_4 звернувся до ОСОБА_7 управління Держземагентства у Полтавській області з заявою про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, кадастровий номер 5323683600:00:005:1088, та проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_4, для ведення фермерського господарства на території Лукімської сільської ради Оржицького району Полтавської області загальною площею 117,3499 га, в тому числі ріллі 117,3499 га, кадастровий номер 5323683600:00:005:2088. ОСОБА_4 також просив передати йому для ведення фермерського господарства вказану земельну ділянку, кадастровий номер 5323683600:00:005:2088, на 49 років (т. 3 а.с. 90).

27.02.2015 року в.о. начальника ОСОБА_7 управління Держземагентства у Полтавській області направив на адресу ОСОБА_1 лист № 31-16-0.8-2303/2-15 (на лист б/н від 29.01.2015 року), в якому повідомив, що пропозиції ОСОБА_1 щодо укладення договору оренди, направлені ним листом від 29.01.2015 року, перебувають на вивченні. Крім того, в листі йдеться про те, що у зв'язку з наявністю інформації, що земельна ділянка, 5323683600:00:005:1088, площею 117, 35 га, самовільно використовується шляхом посіву сільськогосподарських культур, потребує з'ясування стан вказаної земельної ділянки. У цьому листі ОСОБА_1 повідомлено, що ОСОБА_7 управлінням Держземагентства у Полтавські області вирішується питання щодо узгодження умов договору в ситуації, що склалася (т. 1 а.с. 6).

Пунктом 1 наказу ОСОБА_7 управління Держземагентства у Полтавській області № 738-СГ від 03.03.2015 року «Про затвердження документації із землеустрою» було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності кадастровий номер 5323683600:00:005:1088 на території Лукімської сільської ради Оржицького району Полтавської області за межами населених пунктів: площею 117,3499 га ріллі, кадастровий номер 5323683600:00:005:2088; площею 0,0001 га ріллі, кадастровий номер 5323683600:00:005:3088. Пунктом 2 цього наказу відділ Держземагентства у Оржицькому районі було зобов'язано внести відповідні зміни в земельно-облікову документацію (т. 3 а.с.7).

03.03.2015 року в.о. начальника ОСОБА_7 управління Держземагентства у Полтавській області було видано наказ № 747-СГ від 03.03.2015 року, яким було затверджено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_4 для ведення фермерського господарства із земель запасу та земель не наданих у власність та постійне користування за межами населених пунктів на території Лукімської сільської ради Оржицького району Полтавської області. Цим же наказом ОСОБА_4 передано земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, кадастровий номер 5323683600:00:005:2088, площею 117,3499 га ріллі із земель запасу, для ведення фермерського господарства в довгострокову оренду, терміном на 49 років на території Лукімської сільської ради Оржицького району Полтавської області за межами населених пунктів. Пунктом 3 цього наказу було зобов'язано укласти договір оренди землі від імені ОСОБА_7 управління Держземагентства в Полтавській області. Також відділ Держземагентства у Оржицькому районі було зобов'язано внести відповідні зміни в земельно-облікові документи (т. 3 а.с. 91).

04.03.2016 року між ОСОБА_7 управлінням Держземагентства в Полтавській області та ОСОБА_4 було укладено договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 5323683600:00:005:2088, площа 117,3499 га, для ведення фермерського господарства, строком на 49 років (т. 1 а.с. 75-80). 05.03.2015 року було здійснено державну реєстрацію права оренди вказаної земельної ділянки (т. 1 а.с. 81-90).

Допитаний за його згодою в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_1 показав, що в цей час особисто звертався до в.о. начальника ОСОБА_7 управління у Полтавській області ОСОБА_8, вимагаючи надати пояснення щодо причин затримки укладення договору оренди земельної ділянки, однак, останній категорично відмовився давати будь-які пояснення.

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_7 управління Держземагентства у Полтавській області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2015 року було визнано протиправною бездіяльність ОСОБА_7 управління Держземагентства у Полтавській області, що полягає у невиконанні наказу від 04.11.2014 року № 4259-СГ та безпідставному неправомірному зволіканні та ухиленні від укладення договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, кадастровий номер 5323683600:00:005:1088, площею 117,35 га ріллі, надану ОСОБА_1 в довгострокову оренду, терміном на 21 рік, розташованої в адміністративних межах Лукімської сільської ради Оржицького району Полтавської області (т. 1, а.с. 10-12).

Під час розгляду вказаного адміністративного позову, ОСОБА_7 управління Держземагентства у Полтавській області 23 квітня 2015 року уклало з ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 5323683600:00:005:1088, площею 117,35 га, для ведення фермерського господарства за межами населеного пункту на території Лукімської сільської ради Оржицького району Полтавської області, строком на 21 рік (т. 1 а.с. 167-172) . Того ж дня, 23.04.2015 року, було здійснено державну реєстрацію права оренди вказаної земельної ділянки (т. 1 а.с. 173).

Допитаний за його згодою в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_1 показав, що лише підчас розгляду вищезазначеної адміністративної справи від представник ОСОБА_7 управління Держземагентства у Полтавській області він дізнався, що на той час вже було укладено договір оренди землі з ОСОБА_4 від 04.03.2015 року, відповідно до якого останньому надана земельна ділянка, що своїми межами співпадає з земельною ділянкою, яка була передана в оренду ОСОБА_1

25.05.2015 року представник ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_3, звернувся з запитом до начальника відділу Держземагентства в Оржицькому районі Полтавської області, на який 08.06.2015 року отримав відповідь, що за наказом ОСОБА_7 управління Держземагентства України у Полтавській області від 23.02.2015 року №529-СГ, було проведено поділ земельної ділянки площею 117,35 га, кадастровий номер 5323683600:00:005:1088, в результаті чого утворились дві земельні ділянки з кадастровим номером 5323683600:00:005:2088, площею 117,3499 га, та з кадастровим номером 5323683600:00:005:3088, площею 0,0001 га. З питання отримання копії відповідного наказу адвокату ОСОБА_3 було запропоновано звернутися до ОСОБА_7 управління Держземагентства України у Полтавській області, у зв'язку з тим, що у відділі Держземагентства в Оржицькому районі зазначений наказ відсутній (т. 1 а.с. 13-14).

У листі № 230/6-15 від 28.05.2015 року голова комісії з реорганізації ОСОБА_7 управління Держземагентства України у Полтавській області ОСОБА_13 повідомив ОСОБА_1, що у зв'язку з тим, що 04.03.2015 року було укладено договір оренди земельної ділянки з ОСОБА_4 стосовно земельної ділянки, яка накладається на земельну ділянку, на яку укладено договір оренди з ОСОБА_1, то ОСОБА_7 управління не має можливості передати ОСОБА_1 вказану земельну ділянку за актом приймання-передачі (т. 1 а.с. 7).

ОСОБА_4 05.07.2015 року звертався до Оржицького РВ УМВС України в Полтавській області з заявою, в якій повідомляв, що на його земельній ділянці з кадастровим номером 5323683600:00:005:2088, площею 117,3499 га, 05.07.2015 року невідомі особи здійснювали збір урожаю пшениці за допомогою двох зернозбиральних комбайнів, пізніше ОСОБА_4 стало відомо, що це техніка СТОВ «Лукім'я» (т. 3 а.с. 20).

З постанови про закриття кримінального провадження № 12015170280000186 від 15.07.2015 року, за ознаками кримінального правопорушення , передбаченого ч. 1 ст. 206 КК України, винесеної 18.09.2015 року, вбачається, що представники ОСОБА_4 зверталися з заявами про збір 05.07.2015 року працівниками СТОВ «Лукім'я» озимої пшениці на земельній ділянці з кадастровим номером 5323683600:00:005:2088, та про обробіток ґрунту (лущення стерні) 13.07.2015 року працівниками СТОВ «Лукім'я» на вказаній земельній ділянці (т. 3 а.с. 21).

З постанови про закриття кримінального провадження № 12015170280000169 від 06.07.2015 року, за ознаками кримінального правопорушення , передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, винесеної 30.09.2015 року, вбачається, що представники ОСОБА_4 зверталися до правоохоронних органів з заявою про те, що внаслідок дій представників СТОВ «Лукім'я» та ОСОБА_1 було унеможливлено збір врожаю з орендованої ОСОБА_4 земельної ділянки на площі 65 га під посівом пшениці, та нанесено збитки в розмірі 845 тисяч гривень. З постанови вбачається, що в заяві йшлося про земельну ділянку, договір оренди якої було укладено 04.03.2015 року міжОСОБА_7 управлінням Держземагентства у Полтавській області та ОСОБА_4 (т. 3 а.с. 22).

Суду надані докази сплати ОСОБА_1 на рахунок Лукімської сільської ради Оржицького району Полтавської області згідно відповідних платіжних доручень «орендної плати за землю з фізичних осіб» за 05.06.2012 року (30 000 грн.), 21.09.2012 року (25 000 грн.), 19.11.2012 року (27 145 грн.), 02.08.2013 року (82145 грн.), 11.04.2014 року (32145 грн.), 04.08.2014 року (50000 грн.), 05.08.2015 року (130 017 грн. 94 коп.), 14.08.2015 року (55000 грн.). Суду надано докази направлення ОСОБА_1 податкових повідомлень-рішень про визначення суми податкового зобов'язання за платежем: «орендна плата з фізичних осіб» від 30.06.2015 року № 58344-16 (сума податкового зобов'язання 185017 грн. 94 коп.), від 31.05.2013 року № НОМЕР_1 (сума податкового зобов'язання 82145 грн. 00 коп.). Однак, суду не надані докази, що визначення податкового зобов'язання та сплата орендної плати ОСОБА_1 стосувалися саме використання спірної земельної ділянки.

Інші докази, надані особами, що беруть участь у справі, не відносяться до предмету спору.

Суду надано копію акта перевірки дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог земельного законодавства, що проводилась 17.03.2015 року посадовими особами Державної інспекції сільського господарства в Полтавській області, з якого вбачається, що під час проведення позапланової перевірки порушень вимог земельного законодавства з боку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не виявлено.

Суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача-відповідача ОСОБА_1 в частині визнання дій ОСОБА_7 управління Держгеокадастру України у Полтавській області, як правонаступника ОСОБА_7 управління Держземагентства України у Полтавській області, по виданню наказів: № 529-сг від 23 лютого 2015 року «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», № 738-СГ від 03.03.2015 р. «Про затвердження документації із землеустрою», № 747- СГ від 03.03.2015р. «Про затвердження документації із землеустрою та передачі земельної ділянки в оренду», неправомірними та скасування вказаних наказів, не підлягають до задоволення.

Зі змісту вказаних наказів вбачається, що ці накази є індивідуальними актами. За ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Зі змісту регулювання, яке міститься у цивільному процесуальному законодавстві, вбачається, що право оскаржити індивідуальний акт має особа, якої він стосується, права, свободи чи інтереси якої він порушує.

Позивач-відповідач ОСОБА_1П оспорив накази, які є правовими актами індивідуальної дії. Такі правові акти породжують права й обов'язки тільки тих суб'єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб'єктів), яким його адресовано. Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього. Таким чином, відсутність у позивача-відповідача ОСОБА_1 прав чи обов'язків у зв'язку із оскаржуваними наказами не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення до суду з такими позовними вимогами. Позивач-відповідач ОСОБА_1 не обґрунтував, яким чином виданням вказаних наказів були безпосередньо порушені його права, свободи чи інтереси, не надав суду відповідних доказів. Зазначені накази не стосуються його безпосередньо, а, відповідно, дані вимоги не підлягають задоволенню.

Суд також приходить до висновку, що посилання позивача-відповідача ОСОБА_1 на порушення державним кадастровим реєстратором п. 60 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року № 1051 (далі - Порядок), як на підставу неправомірності закриття Поземельної книги з кадастровим номером 5323683600:00:005:1088 та відкриття Поземельних книг з кадастровими номерами 5323683600:00:005:2088 та 5323683600:00:005:3088, є хибними. За п. 60 Порядку ведення Державного земельного кадастру, запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду. Однак дана норма не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки стосується скасування (поновлення) запису у Поземельній книзі.

Порядок закриття, відкриття поземельних книг та скасування державної реєстрації земельної ділянки врегульовується іншими пунктами вказаного Порядку. Так, відповідно до п. 57 Порядку, поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки у випадках, визначених пунктом 114 цього Порядку. Відповідно до п. 114 Порядку, державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: 1) поділу чи об'єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об'єднання; 2) коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника, - на підставі даних про те, що протягом одного року Державному кадастровому реєстраторові органом державної реєстрації прав не надано відповідної інформації в порядку інформаційного обміну. У разі скасування державної реєстрації з підстав, зазначених у підпункті 2 пункту 114, Державний кадастровий реєстратор у десятиденний строк повідомляє про це особу згідно з додатком 23, за заявою якої здійснено державну реєстрацію земельних ділянок.

З тієї ж причини не заслуговує на увагу посилання позивача-відповідача ОСОБА_1 на вимогу п. 62 Порядку, який передбачає, що державний кадастровий реєстратор письмово повідомляє протягом трьох робочих днів особу, на яку зареєстрована земельна ділянка, про скасування (поновлення) запису.

Суд приходить до висновку, що досліджені у справі докази дають підстави зробити висновок про те, що при закритті Поземельної книги (кадастровий номер 5323683600:00:005:1088) та відкритті Поземельних книг (кадастрові номери 5323683600:00:005:2088 та 5323683600:00:005:3088) не були порушені вимоги п. 109 Порядку, за яким державна реєстрація земельної ділянки здійснюється за заявою: 1) особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи; 2) власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи; 3) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності).

При таких обставинах суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання дій відділу Держгеокадастру в Оржицькому районі Полтавської області, як правонаступника відділу Держземагентства в Оржицькому районі Полтавської області, по закриттю Поземельної книги на земельну ділянку, кадастровий номер 5323683600:00:005:1088, та відкриттю Поземельних книг на земельні ділянки, кадастровий номер 5323683600:00:005:2088 та 5323683600:00:005:3088, неправомірними. Також, відсутні підстави для задоволення вимог позивача-відповідача ОСОБА_1 про зобов'язання кадастрового реєстратора відділу Держгеокадастру в Оржицькому районі закрити Поземельні книги з кадастровими номерами 5323683600:00:005:2088 та 5323683600:00:005:3088 та поновити Поземельну книгу на земельну ділянку з кадастровим номером 5323683600:00:005:1088.

Суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги позивача-відповідача ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, площею 117,3499 га, з кадастровим номером 5323683600:00:005:2088 від 04.03.2015 року між ОСОБА_7 управлінням Держземагентства України у Полтавській області та ОСОБА_4 реєстраційний №19818580 від 05.03.2015 року.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним та Цивільним кодексами України, Законом України «Про оренду землі» (зі змінами), іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статей 12, 14, 19 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це угода сторін про взаємні зобов'язання, відповідно до яких орендодавець за плату (розмір якої, форми платежу, терміни та порядок внесення і перегляду, індексації передбачаються умовами договору, які не можуть суперечити законам України ) передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк. Договір оренди набуває чинності після його підписання та державної реєстрації і може бути змінений лише за взаємною згодою сторін, у тому числі і в частині розміру орендної плати.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 ЦК України). Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (ст.3 ЦК України). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1ст. 628 ЦК України).

Нормами статті 627 ЦК України закріплено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно положеньст.638 ЦК України, дійсним є договір, який відповідає вимогам ст. 203 ЦК України, а сторони при його укладенні в належній формі досягли згоди з усіх істотних його умов.

Стаття 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, згідно даної статті ЦК, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановлені законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно положень ст.204 ЦК України (презумпція правомірності правочину), правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст.215 ЦК України). При цьому, оспорюваний правочин - це правочин, недійсність якого прямо не встановлена у законі, але який може бути визнаний недійсним судом у разі, коли одна із сторін або інша заінтересована особа заперечують його дійсність на підставах, передбачених законом (ч.3 ст.215 ЦК).

Частиною 1 статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Нормами ч. 4 ст. 122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Стаття 123 ЗК України визначає порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування. Згідно положень частин 2, 3 цієї статті особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. В клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до положень ч.1 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають, зокрема, у державній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення, зокрема, договору оренди земельної ділянки.

Тобто, положеннями ст.ст. 122, 123, 124 ЗК України визнаються повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування, порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування та порядок передачі земельних ділянок в оренду. При цьому, нормами ст.ст. 124, 125 ЗК України визначено умови виникнення права на земельну ділянку та порядок оформлення речових прав на земельну ділянку.

Суд проаналізував зміст договору оренди землі від 4 березня 2015 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 управлінням Держземагентства у Полтавській області (кадастровий номер 5323683600:00:005:2088, площа 117,3499 га ріллі, право оренди вказаної земельної ділянки зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.03.2015 р., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 19818580), в межах розгляду даної справи і приходить до висновку, що даний договір оренди землі відповідає вимогам законодавства, зокрема, положенням ст.ст.14-19 Закону України «Про оренду землі», і їм не суперечить.

Та обставина, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2015 року було визнано протиправною бездіяльність ОСОБА_7 управління Держземагентства у Полтавській області, що полягає у невиконанні наказу від 04.11.2014 року № 4259-СГ та безпідставному неправомірному зволіканні та ухиленні від укладення договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, кадастровий номер 5323683600:00:005:1088, площею 117,35 га ріллі, надану ОСОБА_1 в довгострокову оренду, терміном на 21 рік, розташованої в адміністративних межах Лукімської сільської ради Оржицького району Полтавської області, не може бути сама по собі підставою для визнання недійсним договору оренди землі від 4 березня 2015 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 управлінням Держземагентства у Полтавській області, оскільки, зокрема, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст.215 ЦК України).

При цьому, суд вважає, що стороною ОСОБА_1 у справі не надано будь-яких доказів того, що сторона оспорюваного правочину - договору оренди землі 4 березня 2015 року ОСОБА_4 (який в даний час зареєстрував за собою право оренди спірної земельної ділянки і здійснює її фактичне використання за цільовим призначенням, що не заперечувалося в судовому засіданні жодною особою, що бере участь у справі), як сторона договору, допустив порушення прав та законних інтересів ОСОБА_1; з обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 та зі змісту пояснень його представників в судовому засіданні слідує, що їх посилання в основному стосуються протиправних дій іншої сторони договору - ОСОБА_7 управління Держземагентства у Полтавській області щодо ОСОБА_1

Згідно зі ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Зважаючи на вказані норми, право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5323683600:00:005:2088, площа 117,3499 га ріллі, виникло 05.03.2015 року з моменту відповідної державної реєстрації цього права. Суду не надано доказів, що свідчили б про порушення особисто ОСОБА_4 законодавства при укладанні вказаного договору оренди земельної ділянки, та при державній реєстрації відповідного права оренди. Тому у суду відсутні підстави вважати ОСОБА_4 недобросовісним набувачем права оренди земельної ділянки, з кадастровим номером 5323683600:00:005:2088, площею 117,3499 га.

У відповідності до ч. 4 ст. 60 ЦПК України, рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до змісту ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також, у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі». Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України.

Рішення Європейського суду є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

У п. 70 рішення Європейського суду з прав людини у справі від 20 жовтня 2011 року у заяві № 29979/04 «Рисовський проти України», підкреслюється особлива важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119). Згідно п. 71 вказаного рішення потреба виправити минулу "помилку" державного органу не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. «...Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються...»

Відповідно до ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Крім того, згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свої власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні у справі «Беєлер проти Італії» від 05.01.2000 року Європейський Суд зазначив, що поняття «майно» у статті 1 Першого протоколу має автономне значення, яке не обмежується власністю на фізичні речі. Воно є незалежним від формальної класифікації в національному праві: деякі інші права та інтереси, що складають активи, можуть розглядатися як право власності і, таким чином, як «майно» в цілях даного положення.

Зміст конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 року у справі «ОСОБА_14 Девелопментс ЛТД» проти Ірландії» зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю. Також в цьому рішенні Суд зазначив, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції може застосовуватися для захисту правомірних очікувань щодо певного стану речей у майбутньому.

В даному випадку, сторона договору оренди землі від 4 березня 2015 року ОСОБА_4 використовує земельну ділянку за цільовим призначенням (при цьому, він не здійснював дій щодо порушення будь-яких прав позивача-відповідача ОСОБА_1П.), тому суд вважає, що на даний час ОСОБА_4 має правомірні очікування на реалізацію свого права на оренду відповідної земельної ділянки.

Європейський Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (Рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (заява №31107/95, п.58, ЕСНR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (Рішення у справі «Антріш проти Франції» від 22.09.1994 року (п.42) та Рішення у справі «Кушоглу проти Болгарії» від 10.05.2007 року (пп.49-62). Також Суд нагадав, що будь-яке втручання державного органу на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи; необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу; необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (пп.69,73 Рішення ЄСПЛ у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» від 23.09.1982 року. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (п.50 Рішення ЄСПЛ у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986 року).

Статті 123 та 186-1 ЗК України визначають порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування. Детальний аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок, що при наданні у користування земельних ділянок державної власності, які знаходяться поза межами населених пунктів, не передбачена необхідність розгляду місцевими радами питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності. Підзаконні нормативно-правові акти не можуть суперечити Конституції та Законам України. Тому, посилання позивача ОСОБА_1, на те, що ОСОБА_7 управлінням Держземагентства України у Полтавській області не виконано рішення колегії Держземагенства України від 15.10.2014 року № 2/1 «Про обов'язкове направлення на розгляд до місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності», яке введене в дію Наказом Держземагенства України від 15.10.2014 року № 328, не заслуговують на увагу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивач-відповідач ОСОБА_1 не надав суду достатніх доказів на підтвердження своїх позовних вимог щодо визнання недійсним договору оренди землі від 4 березня 2015 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 управлінням Держземагентства у Полтавській області (кадастровий номер 5323683600:00:005:2088, площа 117,3499 га), тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання вищевказаного договору оренди землі недійсним належить відмовити.

Зважаючи на те, що суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди землі від 4 березня 2015 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 управлінням Держземагентства у Полтавській області (кадастровий номер 5323683600:00:005:2088, площа 117,3499 га), відповідно, не вбачається підстав і для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та зобов'язання державного реєстратора скасувати рішення №19818580 від 05 березня 2015 року про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки на земельну ділянку з реєстраційним номером 590328853236, що розташована за адресою: Полтавська область, Оржицький район, Лукімська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки 5323683600:00:005:2088, за суб'єктом ОСОБА_4.

Суд приходить до висновку про те, що є підстави для визнання договору оренди землі, укладеного 23.04.2015 року між ОСОБА_7 управлінням Держземагентства у Полтавській області та ОСОБА_1 (земельна ділянка, площею 117,35 га, кадастровий номер 5323683600:00:005:1088), недійсним.

Судом проаналізовано зміст вказаного договору та відповідність його положень вимогам чинного законодавства. Цей договір стосується земельної ділянки, площею 117,35 га, кадастровий номер 5323683600:00:005:1088. Однак, як встановлено судом, на момент підписання договору 23.04.2015 року та на момент державної реєстрації відповідного права оренди земельної ділянки, земельної ділянки з площею 117,35 га та кадастровим номером 5323683600:00:005:1088 не існувало.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі», однією з істотних умов договору оренди землі є об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки).

Стаття 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, згідно даної статті ЦК, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановлені законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно положень ст.204 ЦК України (презумпція правомірності правочину), правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст.215 ЦК України). При цьому, оспорюваний правочин - це правочин, недійсність якого прямо не встановлена у законі, але який може бути визнаний недійсним судом у разі, коли одна із сторін або інша заінтересована особа заперечують його дійсність на підставах, передбачених законом (ч.3 ст.215 ЦК).

Таким чином, зважаючи на те, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки стосується об'єкта, якого на момент підписання договору та на момент державної реєстрації відповідного права оренди небуло, є підстави для визнання договору землі від 23.04.2015 року, укладеного між ОСОБА_7 управлінням Держземагентства у Полтавській області та ОСОБА_1 (земельна ділянка, площею 117,35 га, кадастровий номер 5323683600:00:005:1088), недійсним.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 6, 15, 202, 203, 204, 207, 626, 627, 628, 638 ЦК України, ст.ст. 122, 123, 124-126 ЗК України, ст.ст. 14-19 Закону України «Про оренду землі», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст. 3, 10, 11, 57, 58, 60, 61, 179, 212-215 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

1.У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_7 управління Держгеокадастру у Полтавській області (колишня назва: ОСОБА_7 управління Держземагентства у Полтавській області), відділу Держгеокадастру у Оржицькому районі Полтавської області (колишня назва: відділ Держземагентства в Оржицькому районі Полтавської області), Оржицької районної державної адміністрації Полтавської області, ОСОБА_4, про визнання дій неправомірними та зобов'язати вчинити певні дії відмовити в повному обсязі.

2.Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_7 управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Оржицька районна державна адміністрація Полтавської області, про визнання договору оренди землі недійсним, задоволити в повному обсязі.

3.Визнати недійсним договір оренди землі № б/н від 23.04.2015 року, укладений між ОСОБА_7 управлінням Держземагентства у Полтавській області та ОСОБА_1, згідно якого ОСОБА_1 передано в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 117,3500 га, кадастровий номер 5323683600:00:005:1088.

Апеляційна скарга до апеляційного суду Полтавської області подається протягом десяти днів після проголошення рішення. Особи, які брали участь в справі, але не були присутні у судовому засіданні під час розгляду справи, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення складене 05.09.2016 року.

Суддя