Постанова

від 21.07.2006 по справі 28/31-63

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

28/31-63

донецький апеляційний господарський суд

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

УХВАЛА

Іменем України

17.07.2006 р.                                                                                       справа №28/31-63

Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Калантай  М.В.

суддівМоскальової  І.В., Старовойтової  Г.Я.,

при секретареві судового засіданняАбдулазізова О.Д.

за участю представників сторін:

від позивача:Верба С.В. – дов. від 19.05.06.,

від відповідача:Малєєва Т.С. – дов. від 07.03.06., Фоміна Н.А. – дов. від 29.06.06., Ариничева О.В. – дов. від 29.06.06., Музика О.М. – дов. від 29.06.06.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуВиробничо-комерційного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр" м.Зугрес

на постанову господарського суду

Донецької області

від25.04.2006 року

по справі№28/31-63

за позовомВиробничо-комерційного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр”         м. Зугрес

доДержавної податкової інспекції у м. Харцизьку

провизнання недійсним податкових повідомлень-рішень

Постановою господарського суду Донецької області від 25.04.2006 року у справі №28/31-63 (суддя Малашкевич С.А.) частково задоволено позов Виробничо-комерційного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр” м. Зугрес до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення: №0000651742/0 від 21.07.2005 року та №0000651742/1 від 05.08.2005 року в частині донарахування 11064 грн. прибуткового податку та нарахування штрафних санкцій на нього в сумі 22128 грн.; №0000672343/0 від 22.07.2005 року та №0000672343/1 від 17.08.2005 року повністю; №0001872342/0 від 22.07.2005 року та №0001872342/1 від 05.08.2005 року в частині донарахування податку на прибуток в сумі 5743 грн. та штрафних санкцій, нарахованих на нього в сумі 2871,50 грн.; №0001752342/0 від 20.07.2005 року та №0001752342/1 від 05.08.2005 року в частині донарахування     12893 грн. податку на додану вартість та штрафних санкцій, нарахованих на нього в сумі 6446,20 грн.

Визнані недійсними податкові повідомлення-рішення №0001872342/0 від 22.07.2005 року та №0001872342/1 від 05.08.2005 року в частині визначення товариству податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 3457 грн. та штрафної санкції в розмірі 1728,50 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Позивач, Виробничо-комерційне підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр” м. Зугрес, не погоджуючись з постановою господарського суду, звернувся з апеляційною скаргою про її часткове скасування, так як вважає, що вона прийнята з порушенням норм матеріального права.

Відповідач, Державна податкова інспекція у м. Харцизьку, проти доводів, викладених у скарзі заперечує, вважає постанову суду першої інстанції законною і обґрунтованою і тому такою, що не підлягає скасуванню.

У судовому засіданні з 03.07.2006 року по 17.07.2006 року була оголошена перерва.

Розглянувши наявні у матеріалах справи документи та вислухавши представників сторін, судова колегія встановила наступне.

Податковим органом здійснена планова документальна перевірка щодо дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2001 року по 30.09.2004 року.

За наслідками вказаної перевірки був складений акт від 20.07.2005 року №815-23/1-23122728 (далі “акт перевірки”), в якому встановлені порушення позивачем: підпунктів 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2  статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (із змінами та доповненнями); підпункту 1.22.1 пункту 1.22, пункту 1.25 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 12.3.1 пункту 12.3 статті 12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (із змінами та доповненнями); статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян”, підпункту 8.2 пункту 8 Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої Наказом Головної ДПІ України від 21.04.1993 року №12 зареєстрованого в Мін'юсті України 09.06.1993 року за №64; пункту 3.4 статті 3 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”; підпункту 2.17 пункту 2 “Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні”, затвердженого Постановою Правління НБУ від   18.02.2001 року №72, зареєстрованого в Мін'юсті України 15.03.2001 року за №237/5428 (із змінами та доповненнями).

Відповідачем, на підставі акту перевірки, були прийняті податкові повідомлення-рішення: від 21.07.2005 року №0000651742/0 про визначення позивачеві суми податкового зобов'язання  з прибуткового податку з робітників і службовців в сумі 33399,60 грн., у т. ч. 22266,40 грн. –штрафні (фінансові) санкції; від 20.07.2005 року №0001752342/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 23589 грн., у т. ч. 7863 грн. –штрафні (фінансові) санкції; від 22.07.2005 року №0001872342/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 8959,50 грн., у т. ч. 2986,50 грн. –штрафні (фінансові) санкції; від 22.07.2005 року №0000672343/0 про нарахування штрафних санкцій в сумі 34415 грн.

За результатами оскарження перелічених повідомлень-рішень в адміністративному порядку, ДПІ у м. Харцизьку були прийняті податкові повідомлення-рішення: від 05.08.2005 року №0000651742/1, від 05.08.2005 року №0001752342/1, від 05.08.2005 року №0001872342/1, від 17.08.2005 року №0000672343/1.

Позивач, з урахуванням уточнень, просив визнати недійсними: податкові повідомлення-рішення №0000651742/1 від 05.08.2005 року і  №0000651742/0 від 21.07.2005 року в частині донарахування 11064 грн. прибуткового податку та нарахування штрафних санкцій на нього в сумі 22128 грн.; 2) податкові повідомлення-рішення            №0000672343/0 від 22.07.2005 року і  №0000672343/1 від 17.08.2005 року повністю; 3) податкові повідомлення-рішення №0001872342/1 від 05.08.2005 року і №0001872342/0 від 22.07.2005 року в частині донарахування податку на прибуток в сумі 5743 грн. та штрафних санкцій нарахованих на нього в сумі 2871,5 грн.; 4) податкові повідомлення-рішення №0001752342/1 від 05.08.2005 року і №0001752342/0 від 20.07.2005 року в частині донарахування 12893 грн. податку на додану вартість та штрафних санкцій нарахованих на нього в сумі 6446,20 грн., посилаючись при цьому на незаконність їх прийняття.

Стосовно позовних вимог про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 20.07.2005 року №0001752342/0 та від 05.08.2005 року №0001752342/1 в частині донарахування податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 12893 грн. і штрафних санкцій з цього податку на суму 6446,20 грн. судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із наданих до матеріалів справи доказів, сума податкового зобов'язання за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями була визначена позивачу у зв'язку з порушенням ним підпунктів 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (далі Закон “Про ПДВ”), зокрема включення до складу податкового кредиту у листопаді 2002 року, жовтні 2003 року, лютому 2004 року сум податку на додану вартість за податковими накладними підприємств, установчі документи яких і свідоцтва платників податку на додану вартість визнані недійсними в судовому порядку, а свідоцтва платників ПДВ анульовані. Це контрагенти позивача: ПП “Техноклімат” та ПП “Акцепт-СВ”.

Сума визначеного податкового зобов'язання з ПДВ складає: по відносинах з ПП “Техноклімат” - 8021,60 грн., штрафна санкція - 4010,80 грн., по відносинах з ПП “Акцепт-СВ” –4870,80 грн., штрафна санкція - 2435,4 грн.

В обґрунтування своїх доводів в акті перевірки перевіряючі посилаються на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21.11.2003 року у справі                   №6-6756/2003 року (т.2, арк.18), яким статут ПП “Техноклімат”, його свідоцтво про держреєстрацію та свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ  визнані недійсними з 05.08.2003 року. Зазначеним рішенням встановлено, що Лубковський М.В. з моменту державної реєстрації ПП “Техноклімат” ніякої фінансово-господарської діяльності не вів, в якості посадових осіб нікого не призначав. Де знаходяться на теперішній час установчі реєстраційні документи, а також само підприємство йому не відомо. Крім того, ПП “Техноклімат” змінило засновника, але це не знайшло юридичного відображення в Статуті та реєстраційних документах підприємства. Суд дійшов висновку, що ПП “Техноклімат” з моменту зміни власника, а саме з 05.08.2003 року, передано у власність невстановленим особам. Підприємницька діяльність здійснюється цим підприємством протиправно, що суперечить інтересам держави і суспільства. Рішення суду набуло законної сили.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19.03.2003 року у справі №2-1463/16/2003 року (т.2, арк.27) було встановлено, що особа яка вказана в статутних документах ПП “Акцепт-СВ” як засновник, насправді такою не була, а був використаний невідомими її паспорт. Визнані недійсними статут підприємства, який зареєстрований 08.07.2002 року Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією з часу реєстрації, скасована державна реєстрація підприємства та визнане недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість №37043312 з дати його видачі.

Зазначені в цих рішеннях обставини свідчать про те, що особи, які діяли від імені зазначених підприємств не вели належним чином підприємницьку діяльність, установчі документи підприємств використовувались невстановленими особами для здійснення незаконної діяльності.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем були отримані від вказаних вище контрагентів товарно-матеріальні цінності, а саме: згідно з договором комісії від 01.10.2003 року №37, податковими накладними від 02.10.2003 року №32 на суму          89,17 грн., від 03.10.2003 року №33 на суму 1200 грн., від 17.10.2003 року №34 на суму 1666,70 грн., від 20.10.2003 року №35 на суму 313,34 грн., від 30.10.2003 року №41 на суму 1666,70 грн., від 31.10.2003 року №42 на суму 800 грн., від 31.10.2003 року №121 на суму 456,88 грн.; згідно з договором від 05.02.2004 року №2 та податковою накладною від 05.02.2004 року №4 на суму 1828,81 грн.; згідно з договором від 20.11.2002 року №77 та податковою накладною від 22.11.2002 року №177 на суму 4871 грн.

З урахуванням фактів, встановлених у рішеннях місцевих судів, господарський суд дійшов правомірного висновку стосовно того, що особи, які діяли від імені ПП “Техноклімат” та ПП “Акцепт-СВ” не могли мати законних повноважень на здійснення вказаних господарських операцій з позивачем та підписання документів податкової звітності. Таким чином, включені позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними цих підприємств не відповідає фактичним податковим зобов'язанням платників податку-продавців.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону “Про ПДВ” встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

      Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) –актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

     У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

    Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону “Про ПДВ” передбачено, що право на нарахування податку та складення податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року  за №165, зареєстрованого в Мін'юсті України 23.06.1997 року за №233/2037 (в редакції Наказу ДПА України від 02.08.01 р. №311) податкову накладну вправі складати лише особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

З наведеного вбачається, що податковий кредит повинен бути підтвердженим податковими накладними, які складаються у момент виникнення податкових зобов'язань продавця виключно особами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість у порядку, передбаченому статтею 9 вказаного Закону.

Таким чином, контрагенти позивача, ПП “Техноклімат” та ПП “Акцепт-СВ”, установчі документи яких були визнані недійсними, не мали права в листопаді 2002 року, жовтні 2003 року, лютому 2004 року нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні. Отже,  видані такими підприємствами податкові накладні не можна  вважати належним підтвердженням права позивача на податковий кредит.

З огляду на зазначене, господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що податковий орган правильно донарахував позивачу податок на додану вартість та застосував штрафні (фінансові) санкції, тому вимоги про визнання частково недійсними податкових повідомлень-рішень від 20.07.2005 року №0001752342/0 та від 05.08.2005 року №0001752342/1  не підлягають задоволенню.

Стосовно визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від       21.07.2005 року №0000651742/0 та від 05.08.2005 року №0000651742/1, якими позивачу було визначене податкове зобов'язання з прибуткового податку, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.  

Зобов'язання визначено у зв'язку з видачею позивачем під звіт громадянину Лобову В. П. готівки у сумі 34415 грн. на придбання ТМЦ у ПП “Техноклімат”.

До авансових звітів про витрачення одержаних Лобовим В. П.  в касі сум, були додані квитанції до прибуткових касових ордерів на загальну суму 34415 грн., які видані ПП “Техноклімат” на підтвердження отримання грошей у касі.

Як вказувалося вище рішенням Деснянського місцевого суду м. Києва були визнані недійсними установчі документи ПП “Техноклімат”, а також фінансово-господарські документи, документи бухгалтерського та податкового обліку, які складені (підписані) від імені ПП “Техноклімат” з 05.08.2003 року, а саме: накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, касові документи (видаткові та прибуткові ордери), векселі та інші документи, які відображають здійснення господарських операцій вказаним підприємством.

Таким чином, прибуткові ордери і квитанції до них, які виписані позивачу від імені ПП “Техноклімат” були визнані недійсними, тобто не можуть бути документами, що підтверджують внесення грошей підзвітною особою Лобовим В. П. до каси ПП “Техноклімат”.

Податковий орган обґрунтовано вказав на те, що у порушення вимог статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян”, п.п. 8.2,        п. 8.1 Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої Наказом Головної ДПІ України від 21.04.93 р. №12 позивачем не віднесено до сукупного оподатковуваного доходу за 2003 рік працівника Лобова В. П. одержані під звіт кошти у сумі 34415 грн. та не оподатковано прибутковим податком.

А відтак, господарський суд правомірно зазначив, що визначене від вищезазначеної суми доходу, податкове зобов'язання з прибуткового податку у сумі 11064 грн. та фінансова санкція на цей податок в сумі 22128 грн., застосовані спірними податковими повідомленнями-рішеннями обґрунтовано.

Беручи до уваги викладене, вимоги позивача про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 21.07.2005 року №0000651742/0 та від 05.08.2005 року №0000651742/1 задоволенню не підлягають.

Податковими повідомленнями-рішеннями від 22.07.2005 року №0000672343/0 та від 17.08.2005 року №0000672343/1 позивачу були нараховані фінансові санкції у сумі 34415 грн. за порушення пункту 2.17 статті 2 “Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні”, затвердженого Постановою НБУ від 19.12.2001 року       №72. Зокрема, перевіркою було встановлено факти проведення готівкових розрахунків через касу з ПП “Техноклімат” за матеріалами на загальну суму 34415 грн. без надання отримувачем коштів платіжних документів, які б підтверджували сплату покупцем коштів.

До авансових звітів про витрачені кошти, що були здані до бухгалтерії позивача додані, як підтверджуючи документи по внесенню коштів в касу ПП “Техноклімат”, квитанції до прибуткових касових ордерів, виданих від імені цього підприємства. Оскільки зазначені касові документи ПП “Техноклімат” були визнані недійсними рішенням Деснянського райсуду м. Києва про що вказувалося вище, зазначені квитанції до прибуткових касових ордерів не можуть вважатися належними касовими документами, що видані отримувачем коштів і враховуватися як додатки до авансових звітів зданих до бухгалтерії позивача.

З огляду на це, податковий орган правомірно застосував до позивача фінансові санкції на підставі статті 1 Указу Президента України від 12.06.1995 року “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”.

Стосовно податкових повідомлень-рішень від 22.07.2005 року №0001872342/0 та від 05.08.2005 року №0001872342/1, судова колегія вважає за необхідне вказати наступне.            Податок на прибуток був визначений позивачу у зв'язку з декількома порушеннями, а саме в порушення підпункту 1.22.1 пункту 1.22, пункту 1.25 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, позивач не включив до валового доходу за 1 квартал 2004 року суму кредиторської заборгованості ТОВ “Кисмет” за ТМЦ як безоплатно надані товари. ТОВ “Кисмет”, як вказано в акті перевірки, знято з обліку платника податків ДПІ у Калінінському районі м. Донецька у зв'язку з ліквідацією за рішенням власника 23.12.2003 року. Ця кредиторська заборгованість виникла у 1 кварталі 2004 року (за податковою накладною від 05.02.2004 року №7) та рахується станом на 01.10.2004 року. На думку податкового органу, оскільки кредитор –ТОВ “Кисмет” ліквідований, то згідно зі статтею 609 Цивільного Кодексу України зобов'язання позивача припинені і він повинен був включити суму кредиторської заборгованості до складу валового доходу 1 кварталу 2004 року. Сума визначеного відповідачем в повідомленні-рішенні податкового зобов'язання у зв'язку з таким порушенням склала 2500 грн. - податок на прибуток та фінансова санкція - 1250 грн.

Як вбачається із наданих до матеріалів справи доказів, висновки контролюючого органу про ліквідацію ТОВ “Кисмет” у 1-ому кварталі 2004 року спростовуються наданою позивачем довідкою від 02.03.2006 року №221-1/380 (т.2, арк.17) Управління статистики у Донецькій області, згідно якої ТОВ “Кисмет” (код 31649267) станом на 02.03.2006 року значиться в державному реєстрі підприємств і організацій.

Статтею 59 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.

Таким чином, господарський суд дійшов правомірного висновку про безпідставність визначення податковим органом позивачу податкового зобов'язання у сумі 2500 грн. –податку на прибуток та 1250 грн. штрафної санкції, оскільки висновки відповідача про ліквідацію контрагента позивача та, у зв'язку з цим, виникненням у позивача обов'язку, згідно з підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, віднести заборгованість перед таким підприємством до складу валового доходу 1 кварталу 2004 року, спростовуються матеріалами справи.  

Також, суд першої інстанції правильно визнав недійсною частину спірного повідомлення-рішення в сумі 957 грн. –податок на прибуток та 478,50 грн. - штрафної санкції, з огляду на таке.

Дані суми податкового зобов'язання були визначені позивачу у зв'язку з тим, що до валового доходу в декларації з податку на прибуток за 2002 рік, 2003 рік  кредиторська заборгованість з минулим строком позовної давності по підприємствам: ЮЕСС, СМУ Зугресенергобуд, ТОВ “Фірма Будінстрія”, ВАТ “Норд”, ТОВ “Рувекс”  не повністю була включена, що є порушенням підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Згідно з пунктом 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності –юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом ДПА України від 16.09.2002 року №429, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2002 року за №1023/7311, в акті перевірки повинно бути викладено зміст порушення з посиланням на правові норми, що порушені, первинні документи та облікові документи платника податків на підставі яких встановлено порушення.

Наявний в матеріалах справи акт перевірки  не містить посилання на первинні документи (договори, накладні тощо), із аналізу яких відповідач зробив висновок про сплив строку позовної давності по даній заборгованості. Строк позовної давності обчислювався контролюючим органом згідно з бухгалтерськими документами, з яких слідує, що заборгованість виникла більше трьох років тому, до 2002-2003 років, коли вона була включена позивачем до валових витрат.

Відповідно до статті 76 Цивільного Кодексу Української РСР (1963р.) та статті 261 Цивільного Кодексу України теча строку позовної давності починається з моменту, коли особа узнала або повинна була узнати про порушення свого права.

Отже, строк позовної давності у зобов'язаннях по сплаті за отримані позивачем від контрагентів товарно-матеріальні цінності та послуги починається з моменту, коли закінчився встановлений договором строк сплати за такі ТМЦ та послуги, або, у разі відсутності встановленого строку проведення розрахунків, - по закінченню строку для сплати після пред'явлення вимоги кредитором про сплату.

Як правомірно вказано судом першої інстанції, податковий орган зазначені обставини не досліджував, строк помилково обчислювався ним з моменту відображення позивачем у бухгалтерській і податковій звітності валових витрат по першій події, тобто, після отримання ТМЦ та послуг.

Матеріали справи не містять доказів того, що сплата за такі ТМЦ та послуги повинна була бути проведена в момент їх отримання, а не в будь-якій інший строк, після закінчення, якого і потрібно було обчислювати строк позовної давності.

     Таким чином, не може вважатись правомірним нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 957 грн. та 478,50 грн. - штрафних санкцій.

В частині вимог про визнання недійсними спірних повідомлень-рішень на суму    2286 грн. –податок на прибуток та 1143 грн. - штрафної санкції, суд правильно відмовив у задоволенні позову, оскільки зазначене податкове зобов'язання визначено у зв'язку з порушенням пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме до складу валових витрат у 1 кварталі 2004 року позивачем було включено 9144 грн. за отриману муку та мішки від ПП “Техноклімат” згідно договору № 2 від 05.02.2004 року за накладною від 05.02.2004 року № 4.

Як зазначалось вище, Деснянським райсудом м. Києва було визнано недійсними всі установчі та фінансово-господарських документи цього підприємства.

Отже, на підставі документів ПП “Техноклімат”, виданих на підтвердження витрат по угоді з позивачем не можна відносити такі витрати до складу валових.

Беручи до уваги зазначене, судова колегія дійшла висновку, що господарський суд обґрунтовано виніс постанову, яка відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству, а мотиви, з яких надана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для її скасування.

Керуючись статтями 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Виробничо-комерційного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр” м. Зугрес на постанову господарського суду Донецької області від 25.04.2006 року у справі №28/31-63 залишити без задоволення.

Постанову від 25.04.2006 року господарського суду Донецької області у справі №28/31-63 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини ухвали.

Повний текст ухвали буде надіслано сторонам у справі в 5-ти денний строк з дня її прийняття.

Головуючий:          М.В.  Калантай

Судді:           І.В.  Москальова

          Г.Я.  Старовойтова

                              Надруковано 6 примірників:

                               1 –у справу; 2 –сторонам;

                               1 –ГС Донецької області;

                                                                                                                                                              2 –ДАГС.