Рішення

від 30.08.2016 по справі 904/5463/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.08.16 Справа № 904/5463/16

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОСПЕЦГРУПП", м. Дніпро

до товариства з обмеженою відповідальністю "АТОМБУДГРУП", смт. Слобожанське, Дніпровський район, Дніпропетровська область

про стягнення 79 860, 28 грн.

Суддя Соловйова А.Є.

Секретар судового засідання Левицька К.Ю.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №20/04 від 20.04.2016

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 22.07.2016

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОСПЕЦГРУПП" (надалі - Позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "АТОМБУДГРУП" (надалі - Відповідач) про стягнення 72 348, 36 грн. за договором про надання послуг №010815 від 01.08.2015.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2016 порушено провадження у справі, позовна заява прийнята до розгляду.

25.08.2016 Позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позовні вимоги були збільшені до 79 860,28 грн., з яких: 62 057,50 грн. основного боргу; 16 447,56 грн. пені; 1 355,22 грн. трьох відсотків річних згідно ст. 625 ЦК України. Заява про уточнення позовних вимог прийнята судом до розгляду.

В судових засіданнях 21.07.2016, 16.08.2016 розгляд справи був відкладений на 16.08.2016, 25.08.2016 відповідно, в судовому засіданні 25.08.2016 оголошувалась перерва до 30.08.2016, згідно зі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що Відповідачем не в повному обсязі виконані зобов'язання за договором про надання послуг №010815 від 01.08.2015, згідно умов якого Позивач зобов'язався надати послуги по перевезенню вантажу за заявкою Відповідача, а останній зобов'язався прийняти надані йому послуги та сплатити Позивачу їх вартість. Позивач посилається на повне виконання ним умов зазначеного договору, на підтвердження чого надав копію акту взаємної звірки розрахунків, копії товарно-транспортних накладних та актів здачі-приймання робіт. Керуючись умовами договору, ст.ст.625, 692 Цивільного кодексу України, Позивач просить стягнути з Відповідача суму основного боргу, пені та 3% річних.

У судовому засіданні Відповідач позовні вимоги не визнав, 22.08.2016 подав відзив на позовну заяву б/н від 22.08.2016 та клопотання про призначення почеркознавчої експертизи б/н від 22.08.2016. В обґрунтування своєї позиції представник Відповідача зазначив, що Відповідачем не підписувалися товарно-транспортні накладні та акти приймання-передачі наданих послуг, тому Відповідач вважає їх підробленими та такими, що не відповідають реальності. Відповідач стверджує, що послуги перевезення між Позивачем та Відповідачем не здійснювалися, а проведення господарських операцій не підтверджується жодним документом. Також Відповідач вважає, що акт звірки взаєморозрахунків є документом, що містить зведені відомості про бухгалтерський облік здійснених операцій на підприємствах, однак не може вважатися належним доказом проведення цих операцій та наявності заборгованості у суб'єкта господарювання, у зв'язку з чим просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

30.08.2016 у судовому засіданні Позивач позовні вимоги підтримав, подав заперечення на відзив та клопотання про призначення експертизи б/н від 30.08.2016, у яких зазначив, що акти наданих послуг та акт звіряння взаєморозрахунків є прямими доказами заборгованості Відповідача перед Позивачем, вказані документи не є підробленими, оскільки містять підписи представників сторін за договорами. Крім того, Позивач зазначає, що Відповідачем була здійснена часткова сплата вартості наданих послуг, що свідчить про визнання останнім факту підписання договору та здійснення дій на його виконання.

В судовому засіданні 30.08.2016 оголошені вступна та резолютивна частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників Позивача та Відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2015 товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОСПЕЦГРУПП" (Позивач, Виконавець) та товариство з обмеженою відповідальністю "АТОМБУДГРУП" (Відповідач, Замовник) уклали договір про надання послуг №010815 (надалі - Договір), відповідно до п.1.1 якого у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Виконавець зобов'язується надати послуги по перевезенню вантажу за заявкою Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти надані йому послуги та сплатити Виконавцю їх вартість.

Пунктом 4.1. Договору Сторони погодили, що Замовник сплачує вартість наданих послуг по факсокопії рахунків, остаточний розрахунок протягом п'яти банківських днів після підписання ним акту виконаних робіт чи змінного рапорту.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 Договору, даний Договір набуває чинності з моменту підписання і скріплення його печатками Сторін та діє до 31.12.2015. Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії даного Договору.

На підтвердження наданих послуг за Договором Позивач надав копії наступних документів:

- товарно-транспортна накладна № « 1» від 01.10.2015;

- товарно-транспортна накладна № « 1/1» від 01.10.2015;

- товарно-транспортна накладна № « 1/3» від 01.10.2015;

- товарно-транспортна накладна № « 2» від 02.10.2015;

- товарно-транспортна накладна № « 2/1» від 02.10.2015;

- товарно-транспортна накладна № « 2/2» від 02.10.2015;

- товарно-транспортна накладна № « 3» від 02.10.2015;

- товарно-транспортна накладна № « 3/1» від 02.10.2015;

- товарно-транспортна накладна № « 3/2» від 03.10.2015;

- товарно-транспортна накладна № « 4» від 03.10.2015;

- товарно-транспортна накладна № « 4/1» від 04.10.2015;

- товарно-транспортна накладна № « 4/2» від 04.10.2015;

- товарно-транспортна накладна № « 5» від 03.10.2015;

- товарно-транспортна накладна № « 5/1» від 05.10.2015;

- товарно-транспортна накладна № « 6» від 04.10.2015;

- товарно-транспортна накладна № « 6/1» від 06.10.2015;

- товарно-транспортна накладна № « 6/2» від 06.10.2015;

- товарно-транспортна накладна № « 7» від 04.10.2015;

- товарно-транспортна накладна № « 7/1» від 07.10.2015;

- товарно-транспортна накладна № « 7/2» від 07.10.2015;

- товарно-транспортна накладна № « 8» від 05.10.2015;

- товарно-транспортна накладна № « 8/1» від 08.10.2015;

- товарно-транспортна накладна № « 8/2» від 08.10.2015;

- товарно-транспортна накладна № « 9» від 06.10.2015;

- товарно-транспортна накладна № « 9/1» від 09.10.2015;

- товарно-транспортна накладна № « 10» від 06.10.2015;

- товарно-транспортна накладна № « 10/1» від 16.10.2015;

- товарно-транспортна накладна № « 11» від 07.10.2015;

- товарно-транспортна накладна № « 11/1» від 18.10.2015;

- товарно-транспортна накладна № « 12» від 07.10.2015;

- товарно-транспортна накладна № « 12/1» від 19.10.2015;

- товарно-транспортна накладна № « 12/2» від 19.10.2015;

- товарно-транспортна накладна № « 13» від 08.10.2015;

- товарно-транспортна накладна № « 13» від 20.10.2015;

- товарно-транспортна накладна № « 14» від 08.10.2015;

- товарно-транспортна накладна № « 15» від 09.10.2015;

- товарно-транспортна накладна № « 16» від 16.10.2015;

- товарно-транспортна накладна № « 17» від 17.10.2015;

- товарно-транспортна накладна № « 18» від 19.10.2015;

- товарно-транспортна накладна № « 19» від 20.10.2015;

- акт здачі-приймання робіт №125 від 31.08.2015;

- акт здачі-приймання робіт №137 від 30.09.2015;

- акт здачі-приймання робіт №138 від 30.09.2015;

- акт здачі-приймання робіт №147 від 23.10.2015;

- акт здачі-приймання робіт №164 від 30.11.2015;

- акт здачі-приймання робіт №187 від 31.11.2015.

Позивач наголошує на факті підписання Сторонами зазначених документів, однак Відповідач проти даного факту заперечує та зазначає, що директор товариства з обмеженою відповідальністю "АТОМБУДГРУП" не підписував вищевказані документи.

Розглядаючи заявлені позовні вимоги, суд вважає за необхідне відзначити наступне.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Нормами статті 530 Цивільного кодексу України, встановлено що, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.

Як вбачається з наданих Позивачем актів здачі-приймання робіт, загальна вартість наданих послуг за Договором складає 258 672,50 грн.

Згідно платіжних доручень №181 від 26.08.2015, №208 від 15.09.2015, №221 від 01.10.2015, №280 від 04.11.2015, №299 від 23.11.2015, №362 від 17.12.2015, №366 від 18.12.2015, №371 від 21.12.2015, №385 від 22.12.2015, №500 від 06.05.2016, №565 від 06.06.2016, Відповідачем на рахунок Позивача була здійснена часткова оплата вартості наданих послуг, у розмірі 196 615,00 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 62 057,50 грн. (258672,50-196615,00 = 62057,50) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 6.3. Договору передбачено, що у випадку прострочення Замовником сплати коштів за надані послуги, Виконавець має право вимагати сплати йому пені в розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач в позовній заяві просить суд стягнути з Відповідача 3% річних в сумі 1 355,22 грн. за загальний період прострочення з 08.10.2015 по 01.07.2016, та пеню в сумі 16 447,56 грн. за загальний період прострочення з 08.10.2015 по 01.07.2016.

Враховуючи, що Позивачем доведено шляхом надання належних доказів, що Відповідачем допущено порушення строків виконання зобов'язань з оплати за договором №010815 про надання послуг від 01.08.2015, перевіривши здійснений Позивачем розрахунок 3% річних та пені, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, а саме: стягненню підлягають 3% річних в сумі 1 355,22 грн., та пеня в сумі 15694,08 грн., оскільки в розрахунку пені Позивачем не було враховано приписи ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Щодо заперечень Відповідача в частині неналежного оформлення товарно-транспортних накладних, суд вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

Пунктом 3 розділу 1 Програми заходів щодо забезпечення збереження вантажів, захисту їх від розкрадань і безпеки пасажирів на транспорті, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 7 від 05.01.1995, не встановлено вимоги щодо необхідності віднесення товарно-транспортних накладних до документів суворої звітності. Запровадження товарно-транспортних накладних як бланків суворої звітності не передбачено також жодним нормативно-правовим актом вищої юридичної сили.

При цьому, Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил бухгалтерського обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). Разом з тим, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документом первинного бухгалтерського обліку, що кореспондується з листом Міністерства доходів і зборів України № 11569/6/99-99-22-01-03-15/1128 від 19.09.2013 "Щодо питань застосування реєстраторів разрахункових операцій, перевезень вантажів автомобільним транспортом, права на податковий кредит".

Отже, товарно-транспорті накладні є процесуальним документом у правовідносинах між Сторонами, який не має обов'язкової форми та складається у довільній формі, тому господарський суд вважає безпідставними доводи Відповідача щодо їх неналежного оформлення.

Щодо заперечень Відповідача в частині підроблення актів здачі-приймання робіт, викладених у відзиві на позовну заяву б/н від 22.08.2016, суд вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до пункту 64 Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію, що затверджена Постановою Кабінету Міністрів України № 1893 від 27.11.1998, обов'язковому обліку підлягають печатки і штампи (факсиміле) з повним найменуванням організацій. Особи, що персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій. Облік печаток і штампів ведеться у журналі за формою 11 (додаток 11), бланків - у журналі за формою 12 (додаток 12) окремо за видами бланків. Видача бланків відповідальним за їх використання особам здійснюється під розписку у відповідних журналах.

Печатки і штампи повинні зберігатися у сейфах або металевих шафах. Бланки дозволяється зберігати у шафах, що надійно замикаються та опечатуються (пункт 68 Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію, яку затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 1893 від 27.11.1998).

Згідно з пунктом 69 Інструкції у разі втрати печаток і штампів керівники організацій зобов'язані негайно повідомити про це органи Міністерства внутрішніх справ України та вжити заходів для їх розшуку.

Аналіз наведених вище норм чинного законодавства свідчить про відповідальність саме власника печатки чи штампу нести за нього відповідальність та у разі втрати вчиняти дії з метою її розшуку.

Сторонами під час розгляду справи не заперечувалась та обставина, що акти здачі-приймання робіт, складені на виконання договору про надання послуг №010815 від 01.08.2015, скріплено печатками обох сторін.

Враховуючи, що матеріали справи не містять будь-яких відомостей використання печатки невідомою особою, а також звернення директора ТОВ "АТОМБУДГРУП" до відповідних правоохоронних органів з заявою про втрату або викрадення печаток та штампів підприємства, суд дійшов висновку про доведеність Позивачем факту підписання Сторонами товарно-транспортних накладних та актів здачі-приймання робіт, копії яких містяться в матеріалах справи, та недоцільність призначення почеркознавчої експертизи, оскільки наявність печатки ТОВ "АТОМБУДГРУП" на цих документах спростовує твердження Відповідача про підроблення цих документів. Здійснення Відповідачем дій на виконання договору шляхом часткової оплати вартості наданих послуг також свідчить про визнання останнім факту надання Позивачем послуг за Договором.

Щодо тверджень Відповідача про неотримання ним від Позивача заявки на надання послуги по перевезенню вантажу, суд звертає увагу на те, що Договором не передбачено форми заявки, що надається виконавцю для виконання послуг, тому вона може бути здійснена в будь-якій формі, зокрема, в усній або письмовій електронною поштою, що свідчить про відсутність порушень умов Договору в цій частині.

Таким чином, оскільки Позивачем доведено виконання ним зобов'язань з надання послуг та порушення строків виконання Відповідачем зобов'язань з оплати за договором №010815 про надання послуг від 01.08.2015, господарський суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково, стягнувши з Відповідача на користь Позивача 62 057 грн. 50 коп. основного боргу, 15 694 грн. 08 коп. пені, 1 355 грн. 22 коп. 3% річних.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати у справі підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись викладеним, ст. ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АТОМБУДГРУП" (52005, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 39125904) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОСПЕЦГРУПП" (49044, м.Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 39, оф. 36, код ЄДРПОУ 38472131) 62 057 грн. 50 коп. - основного боргу, 15 694 грн. 08 коп. - пені, 1 355 грн. 22 коп. - 3% річних, 1 365 грн. 00 коп. - судового збору.

Видати наказ.

В решті позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 05.09.2016.

Суддя ОСОБА_3