Рішення

від 29.08.2016 по справі 921/1126/15-г/6

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" серпня 2016 р.Справа № 921/1126/15-г/6

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

Розглянув справу

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Дім "РІА" (вул. Радянська, 2 с. Пляхова, Козятинський район, Вінницька область, 22132, адреса для листування: Хмельницьке шосе, 2а каб. 50 м. Вінниця, 21034)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція" "Тернопіль-Медіа" (вул. Крушельницької, 1а м. Тернопіль, 46000)

про визнання майнових прав та сплату 12180 грн. компенсації за використання об'єкта інтелектуальної власності.

За участю від:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - не з'явився

експерта - не з'явився

Суть справи:

ТОВ "Медіа Дім "РІА" звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до ТОВ "Агенція" "Тернопіль-Медіа" про визнання майнових прав на статтю та стягнення 12180 грн. компенсації за використання об'єкта інтелектуальної власності.

Вимоги позивача, з врахуванням його пояснень, даних в судових засіданнях мотивовано тим, що підготовану журналістом ОСОБА_2 статтю та розміщену 21 серпня 2015 року в інтернет виданні "20 хвилин.ua", а 26 серпня 2015 року в газеті "RIA Плюс", ТОВ "Агенція" "Тернопіль-Медіа" повторно відтворено 07 жовтня 2015 року в "Новій тернопільській газеті" без згоди ТОВ "Медіа Дім "РІА", якому належать майнові права на цей твір.

У відзиві на позов та усних поясненнях представника, відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що спірна стаття опублікована в газеті "Нова тернопільська газета" 07 жовтня 2015 року на основі інформаційних повідомлень в інтернет просторі, а саме 21 серпня 2015 року аналогічну статтю було опубліковано в інтернет виданнях "За Збручем", "0352. ua" та "20 хвилин.ua", про що зазначено в тексті публікації відповідача за 07 жовтня 2015 року, а не відтворено газетну публікацію статті з газети " RIA Плюс", як про це стверджує позивач.

Крім того, відповідач звертає увагу суду на не зазначення позивачем доказів дослівного відтворення спірного твору.

Розгляд справи, призначений вперше на 10 грудня 2015 року, неодноразово відкладався, у т.ч. за клопотанням відповідача, востаннє на 29 серпня 2016 року.

У зв'язку призначенням експертизи, провадження у справі було зупинено.

Після усунення обставин, які стали підставою для зупинення, провадження у справі поновлено.

В розпорядчі засідання, призначені для ознайомлення сторін з висновком експерта та вирішення питання про поновлення провадження у справі представник відповідача без зазначення причин жодного разу не з'явився, хоча про час та місце проведення розпорядчого засідання був повідомлений належним чином (повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою адресата про отримання наявні в матеріалах справи).

В судове засідання 29 серпня 2016 року уповноважених представник відповідача не з'явився.

Ухвала про призначення справи до розгляду від 11 серпня 2016 року, відправлена за штрихкодовим ідентифікатором: 4602506603417, на адресу суду станом на 29 серпня 2016 року не повернулась.

Відповідно до п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку, належним доказом повідомлення адресата про час і місце розгляду справи судом може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Як вбачається з витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень http://services.ukrposhta.ua/, відправлення за номером 4602506603417 не вручене адресату.

Згідно наявних матеріалів справи, у т.ч. відзиву та клопотань відповідача, ТОВ "Агенція "Тернопіль-Медіа" свого місцязнаходження не змінювало.

За змістом ст. 64 ГПК України, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (постанова пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р.)

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (ст. 75 ГПК України).

При даних обставинах, зважаючи на неявку відповідача без зазначення причин та доказів, що вказують на причини такої неявки, недотримання приписів ст.22ГПК України щодо зобов'язання осіб, які беруть участь у справі добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а також на достатність у матеріалах справи доказів, необхідних для такого розгляду, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи, за правилами ст. 75 ГПК України, за наявними у ній документами.

Судом також враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006 року, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Окрім того, відповідач (представник якого неодноразово приймав участь у попередніх засіданнях) міг дізнатись про рух справи та призначені в ній засідання з офіційного веб-порталу Судової влади України "Єдиний державний реєстр судових рішень" http://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал, згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22 грудня 2005 року є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Для повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, в судових засіданнях дано пояснення представниками позивача - головним редактором видання та журналістом (автором спірної публікації), а також судовим експертом.

В засіданні учасникам процесу роз'яснювались належні їм права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20,22,30,31,81-1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового засідання не здійснювалась.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, судом встановлено:

- 01 жовтня 2010 року між позивачем - ТОВ "Медіа Дім "РІА" (роботодавцем) та ОСОБА_2 (працівником) укладено письмовий, безстроковий трудовий договір.

Відповідно до умов договору, працівник брав на себе зобов'язання, серед іншого, здійснювати пошук інформації для публікації у друкованих засобах масової інформації, інтернет сайтах, проводити підготовку матеріалів - статей (творів), фотографій до публікації - набір тексту, вичитка, літературне редагування, перевірка достовірності інформації, тощо.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що статті, фотографії та інші матеріали, що створюються працівником та приймаються роботодавцем до публікації є службовим твором, майнові та немайнові права на який розподіляються у відповідності до ст. 16 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

За змістом п.7.4 договору, виключне право на використання твору у будь-якій формі та будь-яким способом, а також дозвіл або заборона на використання твору іншими особами, належить роботодавцю (позивачу).

Наказами позивача №14-10/К від 01 жовтня 2010 року та №12-12/К від 01 лютого 2012 року ОСОБА_2 прийнятий на посаду журналіста спочатку на неповний, а пізніше на повний робочий день.

У відповідності до перелічених документів та пояснень представника позивача і ОСОБА_2, останній отримував заробітну плату за відпрацьований у роботодавця час, а не за написані статті. За конкретні статті журналісту не передбачалась виплата гонорару (протоколи судових засідань від 17 та 24 грудня 2015 року).

В засіданні 17 грудня 2015 року головний редактор газети "RIA Плюс" та сайту (20 хвилин. ua ("20minut.ua") ОСОБА_3 пояснила, що у серпні 2015 року тернополянка ОСОБА_4 звернулась в редакцію газети "RIA плюс" з повідомленням про її побиття депутатом міської ради. Оскільки, журналіст ОСОБА_2 був вільним від редакційних завдань, збір матеріалів по даному зверненню був адресований йому.

21 серпня 2015 року підготовану журналістом ОСОБА_2 статтю "У Тернополі була бійка з депутатом" було опубліковано в інтернет виданні "20 хвилин.ua", а пізніше 26 серпня 2015 року в газеті "RIA Плюс" з однаковою назвою.

Згідно з умовами укладеного з ТОВ "Видавництво "РІА" договору про надання прав користування сайтом від 11 червня 2015 року, позивач є власником розміщених на сайті "20minut.ua" (в логотип входить і його переклад "20 хвилин") матеріалів. Даний договір діє до 11 червня 2017 року.

На сайті "20minut.ua" міститься застереження, згідно з яким, будь-яка публікація, передрук чи наступне поширення матеріалів сайту у друкованих засобах масової інформації можливе винятково у разі письмового дозволу правовласника.

Одночасно позивач (за договором від 30 грудня 2014 року) розповсюджує свої матеріали в друкованій газеті "RIA Плюс" та оплачує її друк (публікацію).

Електронною адресою матеріалів газети "RIA Плюс" є: http://20 minut/ua (про що зазначено в друкованій газеті "RIA Плюс ").

Наказом директора ТОВ "Медіа Дім "РІА" №11-06-15/1а від 11 червня 2015 року призначено персональний склад Адміністрації сайту "20 minut.ua", яких уповноважено здійснювати поточне управління сайтом та виступати від імені ТОВ "Медіа Дім "РІА".

Як пояснили суду представники позивача та журналіст ОСОБА_2, в редакції газети "RIA Плюс" та сайту "20minut.ua" працює один колектив. Спочатку матеріали публікуються в інтернет-виданні "20minut.ua", а потім друкуються в газеті "RIA Плюс". Видавництва "RIA Плюс" та "20minut.ua" не є юридичними особами, тому трудові чи цивільні відносини із журналістами, в тому числі із ОСОБА_2 ними не оформлялись.

Таким чином роботодавцем журналіста ОСОБА_2 та власником матеріалів розміщених на сайті "20minut.ua" та в газеті "RIA Плюс" був і є позивач у справі.

З посиланням на авторство ОСОБА_2 та видання "20 хвилин.ua", 07 жовтня 2015 року в "Новій тернопільській газеті", засновником і видавцем якої є ТОВ "Агенція" "Тернопіль-Медіа" (відповідач у справі), опубліковано статтю під назвою "Депутат Тернопільської міськради ОСОБА_5 побив двох жінок".

Публікація статті без дозволу суб'єкта авторського права стала підставою для звернення позивача до суду із позовом про відновлення його майнових та немайнових прав.

З'ясовано, що 21 серпня 2015 року на інтернет сайтах "ZZ.TE.UA" (новинний портал "За Збручем") і "0352.ua" були розміщені статті з приводу згаданого інцидента під назвами: "Бої без правил: у Тернополі зійшлися врукопашну депутат міської ради і дві жінки" та "В Тернополі депутат "свободівець" побив двох жінок". В обох випадках міститься посилання на ОСОБА_2 та "20 хвилин".

ОСОБА_6ОСОБА_2 в судовому засіданні також зазначив, що з видавцями сайтів "0352.ua" та "За Збручем", а також відповідачем у справі, у нього не має ніяких трудових чи цивільних відносин, а зміна відповідачем заголовку статті не відображає відношення журналіста ОСОБА_2 до зібраного матеріалу. Після публікації статті в друкованій газеті відповідача, через змінений відповідачем заголовок, він мав неприємну розмову із депутатом ОСОБА_5

Про відсутність трудових відносин ТОВ "Агенція" "Тернопіль-Медіа" з ОСОБА_2 зазначили в судових засіданнях представники сторін, в т.ч. і самого відповідача (формуляр (протокол) судового засідання від 10 грудня 2015 року).

За результатами проведеного експертного дослідження, експерт зробив висновок про те, що:

1. Надані для дослідження друковані статті під назвою "У Тернополі була бійка з депутатом", розміщена у газеті "RIA плюс" №35 від 26.08.2015р. та під назвою "Депутат Тернопільської міськради ОСОБА_5 побив двох жінок", розміщена у газеті "НОВА Тернопільська газета" #38 (774) 7-13 жовтня 2015 р., є об'єктами авторського права.

2. Надана для дослідження стаття під назвою "У Тернополі була бійка з депутатом", розміщена на інтернет - сайті "20 хвилин" (te.20minut.ua) від 21.08.2015р. є об'єктом авторського права.

На запитання: "Чи використовувалась у друкуванні статті під назвою "Депутат Тернопільської міськради ОСОБА_5 побив двох жінок", розміщеної у газеті "НОВА Тернопільська газета" #38 (774) 7-13 жовтня 2015 р. в якості першоджерел стаття під назвою "У Тернополі була бійка з депутатом", розміщена у газеті "RIA плюс" №35 від 26.08.2015р. та на інтернет - сайті "20 хвилин" (te.20minut.ua) від 21.08.2015р. Якщо так, то в якому обсязі?" у категоричній формі не вдалось можливим у зв'язку з тим, що не проводилась лінгвістична експертиза тексту творів (встановлення автора твору ).

При цьому, спір щодо автора творів не виникав, оскільки у всіх публікаціях, у т.ч. відповідача, є посилання на автора ОСОБА_2.

В результаті порівняння експертом було встановлено, що в тексті статті під назвою "Депутат Тернопільської міськради ОСОБА_5 побив двох жінок", розміщена у газеті "НОВА Тернопільська газета" #38 (774) 7-13 жовтня 2015 р. практично повністю, за винятком незначних змін (зі збереженням смислового змісту), копіюються вислови та речення відображені в примірниках статті "У Тернополі була бійка з депутатом", розміщеній у газеті "RIA плюс" №35 від 26.08.2015р. та на інтернет - сайті "20 хвилин".

Кількість ілюстрацій та їх зміст однаковий, одна ілюстрація із зображенням героїні статті ОСОБА_4 повністю ідентична у всіх порівнюваних зразках, ілюстрації із зображенням героя статті ОСОБА_5 відрізняються.

Враховуючи однакову структуру порівнюваних творів, стиль їх викладення, в тому числі співпадіння (з незначними змінами, зі збереженням смислового змісту та стилю викладення) текстового наповнення (див. порівняльні схеми додатку 2 до висновку), можливо зробити висновок про те, що у статті "Депутат Тернопільської міськради ОСОБА_5 побив двох жінок", розміщена у газеті "НОВА Тернопільська газета" #38 (774) 7-13 жовтня 2015 р. в якості першоджерел ймовірно використано в повному обсязі, з внесенням незначних змін статтю "У Тернополі була бійка з депутатом", розміщену у газеті "RIA плюс" №35 від 26 серпня 2015року та на інтернет - сайті "20 хвилин" від 21 серпня 2015 року.

З'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову з огляду на таке.

Відповідно до змісту пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Поданими доказами, не запереченими відповідачем належним чином, доведено обґрунтованість заявлених вимог.

Так, законодавство України про авторське право і суміжні права базується на Конституції України і складається з відповідних норм Цивільного кодексу України, Закону України "Про авторське право і суміжні права", законів України "Про кінематографію", "Про телебачення і радіомовлення", "Про видавничу справу", "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм" та інших законів України, що охороняють особисті немайнові права та майнові права суб'єктів авторського права і суміжних прав (ст. 2 Закону України "Про авторське право і суміжні права").

Об'єктами авторського права за ст. 433 ЦК України, ч.1 ст. 8 Закону України "Про авторське право і суміжні права" є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, зокрема літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (в тому числі статті ).

Частиною 2 статті 8 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що охороні за цим Законом підлягають всі твори, зазначені у частині першій цієї статті.

За змістом ст. 435 ЦК України, ст. 7 Закону України "Про авторське право і суміжні права", суб'єктами авторського права є автори творів, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.

Авторське право на твір виникає внаслідок факту створення твору. Тому для виникнення та здійснення авторського права не вимагається реєстрації права та твір чи будь яке інше спеціальне його оформлення, а також вчинення будь-яких інших формальностей (Постанова Пленуму Верховного Суду України №5 від 04 червня 2010 року "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав").

До майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право), за ст. 440 ЦК України, ч.1 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" належать у т.ч. виключне право на використання твору та виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами, в силу ч.3 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" дає йому право дозволяти або забороняти, серед іншого, будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення.

Приписами ст. 792 ЦК України, ч. 2 ст. 16 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначено, що виключне майнове право на службовий твір належить роботодавцю, якщо інше не передбачено трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем.

Згідно з ст. 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права", автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору.

Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону.

У відповідності до п.3 ч.1 ст. 21 відтворення у пресі, публічне виконання чи публічне сповіщення попередньо опублікованих у газетах або журналах статей з поточних економічних, політичних, релігійних та соціальних питань чи публічно сповіщених творів такого ж самого характеру допускається без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право), але з обов'язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення, у випадках, коли право на таке відтворення, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення спеціально не заборонено автором.

Вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав, відповідно до ст. 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права" є порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту.

В порядку ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

Вибір способу захисту порушеного права належить суб'єкту авторського права і суміжних прав.

Відповідно до п.п."г" ч.1 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право подавати позови про виплату компенсацій.

Частиною 2 статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено право суду постановити рішення про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом "г" цієї частини межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Відповідно до змісту ст. 41 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" № 2782-XII від 16 листопада 1992 року, редакції, засновники, видавці, розповсюджувачі, державні органи, організації та об'єднання громадян несуть відповідальність порушення законодавства з питань інтелектуальної власності.

У постановах пленумів Верховного Суду України №5 від 04 червня 2010 року та Вищого господарського суду України №12 від 17 жовтня 2012 року зазначено, що з огляду на приписи статті 33 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів судам у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) презумпцію авторства твору (ст. 435 ЦК України, ст. 11 Закону України "Про авторське право і суміжні права"). Зокрема, первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого, автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору.

Твір вважається створеним з моменту первинного надання йому будь-якої об'єктивної форми з урахуванням суті твору (письмової, електронної, речової форми).

Майнові права на твір можуть належати як його автору, так і іншим особам, які набули їх відповідно до закону чи договору.

За ст. 429 ЦК України, майнові права на об'єкт авторського права і (або) суміжних прав, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об'єкт, та юридичній або фізичній особі, де або в якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором (п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 04 червня 2010 року).

Позивач не повинен доводити розмір заподіяної йому шкоди та її зв'язок з порушенням його права у випадку, коли в позові йдеться про стягнення компенсації, а не шкоди.

Для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського і суміжних прав (п.п.12,42 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 04 червня 2010 року).

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

Належним відповідачем у таких категоріях справ є зокрема видавець друкованого засобу масової інформації (п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 04 червня 2010 року).

Відповідно до пункту 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно з частиною першою статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (частина друга статті 32 ГПК України).

Як зазначалось вище, автором спірної статті є журналіст ОСОБА_2. Його авторство ніким, у т.ч. відповідачем, не оспорюється. Про приналежність спірних статей до авторства ОСОБА_2 свідчать і посилання вказані в публікаціях статті в інтернет виданнях "За Збручем", "0352. ua" та друкованому виданні самого відповідача - газеті "Нова тернопільська газета" від 07 жовтня 2015 року.

Згідно з положеннями ст.ст.8,9 Закону України "Про авторське право і суміжні права", ст. 433 ЦК України та висновком експерта, стаття є об'єктом авторського права.

Враховуючи приписи ст. 16 Закону України "Про авторське право і суміжні права", ст. 429 ЦК України, умови п.п.7.2,7.4 трудового договору укладеного між позивачем та журналістом ОСОБА_2, стаття під назвою "У Тернополі була бійка з депутатом", підготована у зв'язку з виконанням працівником своїх трудових обов'язків, є об'єктом їх спільних майнових прав.

До останніх належать виключне право на використання об'єкта у будь-якій формі та будь-яким способом, а також дозвіл або заборона його використання іншими особами.

З огляду на вимоги ст. 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права", а також пряме обмеження, встановлене позивачем на використання його матеріалів в друкованих засобах масової інформації, яке містилось в примітці сайту "20 хвилин", наступне використання відповідачем їх (матеріалів) могло мати місце лише з дозволу ТОВ "Медіа Дім "РІА", в т.ч. шляхом укладення відповідного договору.

Доказів наявності такого дозволу на відтворення спірної статті у своєму друкованому засобі масової інформації (тобто з додержанням вимог закону) відповідачем не подано.

Вказане відповідно до ст.ст. 50,52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", є підставою для стягнення з правопорушника - ТОВ "Агенція" "Тернопіль-Медіа" (засновника і видавця газети "НОВА Тернопільська газета") компенсації.

У пункті 42 постанови пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 №5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" зазначено, що розмір компенсації визначається судом виходячи з позовних вимог, однак не може бути меншим від 10 і не може перевищувати 50 000 мінімальних заробітних плат (пункт "г" частини другої статті 52 Закону), які встановлені законом на час ухвалення рішення у справі.

Відповідно до підпункту 51.3 пункту 51 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", у визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні.

У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

Статтею 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік" з 1 травня 2016 року (на час постановлення рішення) встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 1450 гривень.

Разом з тим, позивачем заявлено до стягнення суму компенсації обраховану виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої станом на дату подання позову (1218 грн. х 10 ) 12180 грн. Заяви про збільшення позовних вимог від ТОВ "Медіа Дім "РІА" не надходило.

За таких обставин, виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності, доцільно притягнути відповідача до відповідальності у вигляді сплати компенсації у розмірі 12180 грн.

При цьому, суд критично оцінює доводи ТОВ "Агенція" "Тернопіль-Медіа" про використання статті як інформаційного повідомлення, можливість його отримання з інших джерел, а також не дослівне відтворення спірного твору, як таке, що не підтверджено жодним належним та допустимим доказом та спростовується матеріалами справи. Зокрема, з огляду на пряме посилання в тексті статті опублікованої самим відповідачем 07 жовтня 2015 року на журналіста іншого видання та на сайт "20 хвилин.ua".

Крім того, публікації на сайтах в інтернет виданнях "За Збручем", "0352. ua" під назвами: "Бої без правил: у Тернополі зійшлися врукопашну депутат міської ради і дві жінки" та "В Тернополі депутат "свободівець" побив двох жінок" за 21 серпня 2015 року, не можуть вважатись самостійними джерелами, оскільки також містять посилання на сайт "20 хвилин" та журналіста ОСОБА_2

Суд також приймає до уваги проведені експертом порівняння, відповідно до яких в тексті статті розміщеній у газеті "НОВА Тернопільська газета" #38 (774) 7-13 жовтня 2015 р. практично повністю, за винятком незначних змін (зі збереженням смислового змісту), копіюються вислови та речення відображені в примірниках статті розміщеній у газеті "RIA плюс" №35 від 26.08.2015р. та на інтернет - сайті "20 хвилин", а ілюстрація із зображенням героїні статті повністю ідентична у всіх порівнюваних зразках.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України, судові витрати по справі, у т.ч. витрати на проведення експертизи в сумі 2251,50 грн., сплачені платіжним дорученням №9352 від 15 березня 2016 року, відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 4-3, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція" "Тернопіль-Медіа" (46000, вул. Крушельницької, 1а м. Тернопіль, код 31010600) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Дім "РІА" (вул. Радянська, 2 с. Пляхова, Козятинський район, Вінницька область, код 34377553) 12180 (дванадцять тисяч сто вісімдесят) грн. компенсації за використання об'єкта інтелектуальної власності, 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. сплаченого судового збору, 2251 (дві тисячі двісті п'ятдесят одну) грн. 20 коп. витрат на проведення експертизи.

Видати наказ.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони, прокурор, треті особи та особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, через місцевий господарський суд.

Дата підписання: 06 вересня 2016 року.

Суддя І.П. Шумський