Рішення

від 19.08.2016 по справі 921/1038/15-г/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" серпня 2016 р.Справа № 921/1038/15-г/14

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Сидорук А.М.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВА" вул. Б. Хмельницького, 23,Тернопіль,Тернопільська область,46001

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нечипорук Транспорт" вул. Гайова, 44,Тернопіль,46400 про стягнення 29 954,77 грн..

За участю представників сторін:

Позивача: ОСОБА_1 - представник

Відповідача: ОСОБА_2 - представник

Суть справи: Рішенням господарського суду Тернопільської області від 25.11.2015р. у справі № 921/1038/15-г/14 (суддя Руденко О.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.02.2016р., стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю "Нечипорук Транспорт" (вул. Гайова, 44, м. Тернопіль, 46400, код ЄДРПОУ 37138309) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВА" (вул. Б. Хмельницького, 23, м.Тернопіль, Тернопільська область, 46000, код ЄДРПОУ 30066927) - 1745 (одну тисячу сімсот сорок сім) грн. 78 коп. - 3% річних, 28208 (двадцять вісім тисяч двісті вісім) грн. 99 коп. інфляційних нарахувань та 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. - в рахунок повернення судового збору.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.05.2016р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нечипорук Транспорт" задоволено частково; рішення господарського суду Тернопільської області від 25.11.2015 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 р. у справі № 921/1038/15-г/14 скасовано; справу передано на новий розгляд до господарського суду Тернопільської області.

Відповідності до п.3.8. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи № 921/1038/15-г/14 та відповідно до автоматичного розподілу дану справу передано для розгляду судді Сидорук А.М.

Ухвалою господарського суду від 07 червня 2016 року справу № 921/1038/15-г/14 прийнято до свого провадження; призначено судове засідання по справі на 21.06.2016р.; зобов'язано позивача надати господарському суду первинні бухгалтерські документи, підтверджуючі здійснення господарської операції за договором від 13.03.2013р. / докази поставки ПММ, докази сплати відповідачем вартості поставлених паливно-мастильних матеріалів, тощо/; письмові пояснення щодо порядку зарахування коштів за одержані паливно-мастильні матеріали в розрізі укладених договорів від 13.03.2013р. та від 03.01.2014р.; відповідача: обгрунтований відзив на позовну заяву.

Повноважний представник позивача в судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів товариством не подано.

Відповідач участі повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив, разом з тим звернувся до суду з клопотанням (вх.№12095 від 16.06.2016 року ) про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явки представника.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 21.06.2016р. розгляд справи відкладено на 08.07.2016р.; зобов'язано сторони подати до дня розгляду справи: позивача: первинні бухгалтерські документи, підтверджуючі здійснення господарської операції за договором від 13.03.2013р. / докази поставки ПММ, докази сплати відповідачем вартості поставлених паливно-мастильних матеріалів, тощо/; письмові пояснення щодо порядку зарахування коштів за одержані паливно-мастильні матеріали в розрізі укладених договорів від 13.03.2013р. та від 03.01.2014р.; відповідача: обгрунтований відзив на позовну заяву.

08.07.2016р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВА" на адресу господарського суду надійшло клопотання про доручення до матеріалів справи копій видаткових накладних за договором на відпуск ПМП від 13.03.2013р.; копій видаткових накладних за договором на відпуск ПМП від 03.01.2014р.; копій розрахунків-фактур за договором від 13.03.2013р.; копій розрахунків-фактур за договором від 03.01.2014р.; копії журналу-ордеру і відомості по рахунку 361; копії акту звірки розрахунків станом на 31.12.2013р., 31.03.2014р., 31.12.2014р., 31.12.2015р.; копій платіжних доручень.

08.07.2016р. від ТОВ «Нечипорук Транспорт» на адресу господарського суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що позивачем не встановлено конкретних дат прострочення виконання грошового зобов'язання, з яких можливо застосовувати інфляційні нарахування та нарахування 3% річних. Крім того, позивач не надав суду жодних доказів направлення (отримання) таких рахунків контрагентом. Позивач просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування та 3% річних за прострочення грошового зобов'язання за договором від 03.01.2014р. Відповідачем здійснювались платежі за отримані паливно-мастильні матеріали в січні, лютому та березні 2014р. на загальну суму 113 000,00 грн., дані кошти були зараховані позивачем в якості оплати поставки товару за видатковими накладними з 01.01.2014р. по 15.01.2014р. та в якості погашення боргу за договором від 13.03.2013р. У відзиві на позов відповідач зазначає, що при здійсненні платежу боржник вправі на свій розсуд вибрати призначення платежу, отже позивач не має права зараховувати платіж на виконання одного зобов'язання в рахунок погашення іншого зобов'язання. Враховуючи наведене, просить суд в позові відмовити.

В судовому засіданні 08.07.2016р. в порядку ст..77 ГПК України оголошено перерву до 02.08.2016р. та в судовому засіданні 02.08.2016р. оголошено перерву до 08.08.2016р.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 08.08.2016р. розгляд справи відкладено на 19.08.2016р. на 10 год. 00 хв.; зобов'язано сторони подати до дня розгляду справи: Специфікацію до договору на відпуск паливно-мастильних матеріалів (ПММ) від 13 березня 2013р. /п.1.2., 3.1. договору/; Специфікацію до договору № 1 на відпуск паливно-мастильних матеріалів (ПММ) від 03 січня 2014р. /п.1.2., 3.1. договору/.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне:

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України ).

03.01.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нечипорук Транспорт" був укладений договір № 1 на відпуск паливно-мастильних матеріалів, відповідно до умов якого Постачальник /ТОВ "ВВА"/ зобов'язується організувати та забезпечувати безперебійну заправку пальним автотранспорту Покупця, а Покупець /ТОВ "Нечипорук Транспорт"/ зобов'язується приймати й оплачувати надані паливо-мастильні матеріали.

Відповідно до розділу 3 договору покупець оплачує постачальникові вартість ПММ, вказаних у специфікації, протягом трьох календарних днів з моменту отримання рахунку. Розрахунки здійснюються шляхом перерахунку.

Згідно п.7.1., 7.2. договору, договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін; строк договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.7.1. договору та закінчується 31.12.2014р.

Порядок оплати по договору сторонами узгоджено у розділі 3, відповідно до якого Покупець оплачує Постачальникові вартість ПММ, вказаних у Специфікації, протягом 3 календарних днів з моменту отримання рахунку, шляхом перерахунку.

Договір не передбачає обов'язку підтвердження постачальником факту отримання рахунку покупцем. Однак, зазначене не звільняє його від процесуального обов'язку доведення тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, згідно із положеннями Господарського процесуального кодексу України є предметом регулювання Господарського кодексу України.

За правилами, що зазначені у п. 1 ст. 193 названого нормативно-правового акту, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Взаємовідносини, що склалися між учасниками спору суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору поставки, згідно яких та в силу ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з позовних вимог, на виконання умов договору № 1 від 03.01.2014р. на відпуск паливно-мастильних матеріалів, згідно видаткових накладних, наявних в матеріалах справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВА» відпустило ТОВ «Нечипорук Транспорт» паливно-мастильні матеріали на загальну суму 112 028,4 грн.

Відповідно до позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача 21 092,28 грн. основного боргу, інфляційні витрати в сумі 10 482,86 грн. та проценти за користування коштами в сумі 634,5 грн.

В заяві про зменшення позовних вимог ТОВ «ВВА» зазначає, що після подання позову відповідачем сплачено суму основного боргу в розмірі 23592,28 грн., а не 21 092,28 грн., як зазначено в позовній заяві.

Відповідно до заяви про зменшення позовних вимог ТОВ «ВВА» просить стягнути з відповідача інфляційні витрати в сумі 28 208,99 грн. та 3% річних в розмірі 1 745,78 грн.

Відповідно до статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено та встановлено в судовому засіданні, що 13.03.2013р. між ТОВ «ВВА» та ТОВ «Нечипорук Транспорт» був укладений договір на відпуск паливно-мастильних матеріалів (ПММ).

В судовому засіданні представник позивача зазначила, що предметом позову є стягнення інфляційних витрат та 3% річних за прострочення грошового зобов'язання виключно за договором № 1 від 03.01.2014р.

Відповідно до додаткових пояснень /вх..№ 24828 від 25.11.2015р./ позивачем надано суду уточнений розрахунок штрафних санкцій, відповідно до якого позивач просить стягнути 3% річних та інфляційні витрати по накладним: № № РН0000034 від 15.01.2014р., РН 0000035 від 16.01.2014р., РН 000036 від 17.01.2014р., РН000044 від 17.01.2014р., РН 000047 від 20.01.2014р., РН000055 від 21.01.2014р., РН000061 від 24.01.2014р.

З розрахунку позивача вбачається, що ТОВ «ВВА» зараховує кошти в якості оплати за вказаними накладними починаючи з платежу, здійсненого відповідачем 15.04.2014, та наступні платежі.

Водночас, з розрахунку позивача вбачається, що відповідачем здійснювались платежі у січні, лютому та березні 2014 року на загальну суму 113 000,00 грн., які позивачем зараховані у якості оплати поставки товару за видатковими накладними, підписаними сторонами у період з 01 по 15 січня 2014 та у якості погашення наявного станом на 01.01.2014 боргу за договором 13.03.2013 у розмірі 60740,80 грн.

Так, зокрема, матеріалами справи підтверджено, що в 2014 році Товариством з обмеженою відповідальністю «Нечипорук Транспорт» здійснювалась оплата за отримане дизпаливо, зокрема, платіжним дорученням № 471 від 17.01.2014р. відповідач сплатив 6000,00 грн., платіжним дорученням № 451 від 15.01.2014р. - 12 000,00 грн.; платіжним дорученням № 477 від 20.01.2014р. - 10 000,00 грн.; платіжним дорученням № 442 від 14.01.2014р. - 7 500,00 грн.; платіжним дорученням № 437 від 14.01.2014р. - 7 500,00 грн.; платіжним дорученням № 404 від 09.01.2014р. - 20 000,00 грн.; платіжним дорученням № 392 від 08.01.2014р. - 15 000,00 грн.; платіжним дорученням № 385 від 03.01.2014р. - 15 000,00 грн.; платіжним дорученням № 485 від 21.01.2014р. - 10 000,00 грн.; .

В графі «призначення платежу» в вищезазначених платіжних документах зазначено - оплата за дизпаливо згідно договору від 13.03.2013р.

В судовому засіданні представник позивача пояснила суду, що позивачем /а не боржником/ самостійно було зазначено призначення платежу та зарахування платежів відбувалось в погашення попередньої заборгованості.

Відносно обставин виникнення боргу у розмірі 60 740,80 за договором 13.03.2013р., представник позивача в судовому засіданні пояснила, що дана заборгованість за договором 13.03.2013р. залишилась не сплаченою станом на 01.01.2014р., але в подальшому борг як за договором від 13.03.2013р., так і за договором від 03.01.2014р. був сплачений відповідачем в повному обсязі.

Як зазначалось вище, порядок оплати по договору сторонами узгоджено у розділі 3, відповідно до якого Покупець оплачує Постачальникові вартість ПММ, вказаних у Специфікації, протягом 3 календарних днів з моменту отримання рахунку, шляхом перерахунку.

Позивачем по справі в ході розгляду справи долучено до матеріалів справи копії відповідних рахунків-фактур за 2013-2014 рр.

Дослідивши подані документи, суд встановив, що виставлені рахунки дійсні до сплати до дати, якою вони видані, зокрема, рахунок-фактура № СФ-1 від 03.01.2014р. на суму 10 000,40 грн. дійсний до сплати до 03.01.2014р., рахунок фактура № СФ-0000810 від 27 березня 2014р. на суму 76010,83 грн. дійсний до сплати до 05.03.2014р. , тоді як відповідно до умов договору вартість паливно-мастильних матеріалів оплачується протягом 3 календарних днів з моменту отримання рахунку, шляхом перерахунку. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів направлення або отримання зазначених рахунків відповідачем по справі

Крім того, суд зазначає, що рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти та ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України; а отже, наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку сплатити за надані послуги.

Враховуючи положення ст..625 Цивільного кодексу України, слід відзначити, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до п.п. 3.1, 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013р. інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

При розгляді даної справи судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Нечипорук Транспорт" свої зобов'язання за Договором № 1 на відпуск паливно-мастильних матеріалів від 03.01.2014р. виконало в повному обсязі.

Разом з тим, дослідивши усі докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що кошти, сплачені відповідачем за одержані паливно-мастильні матеріали за договором від 03.01.2014р., зараховувались позивачем самостійно в погашення заборгованості за договором на відпуск паливно-мастильних матеріалів (ПММ) від 13.03.2013р., таким чином, позивачем не доведено факту початку відліку прострочення грошового зобов'язання за договором від 03.01.2014р., відтак позовні вимоги про стягнення інфляційних витрат в сумі 28208,99 грн. та 3% річних в сумі 1745,78 грн. задоволенню не підлягають.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України при відмові в позові судовий збір покладаються на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

2. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторонами може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання - 07.09.2016р.) через місцевий господарський суд.

Суддя А.М. Сидорук