Вирок

від 07.09.2016 по справі 533/590/15-к

НОВОСАНЖАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 533/590/15-к

Провадження № 1-кп/542/118/16

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2016 року Новосанжарський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

з участю прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

обвинуваченої ОСОБА_8 ,

захисника обвинуваченої, адвоката ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новосанжарського районного суду Полтавської області в смт.Нові Санжари кримінальне провадження № 42015170000000080 від 26.02.2015 року по обвинуваченню:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Приліпка Козельщинського району Полтавської області, жительки АДРЕСА_1 , громадянки України, з вищою освітою, заміжньої, не працюючої, раніше не судимої,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 173, п. 4 ст. 27 та ч. 1 ст. 294 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Органами досудового розслідування підсудна ОСОБА_8 обвинувачується у скоєнні наступних кримінальних правопорушень проти трудових прав громадянина, проти власності, проти громадського порядку та моральності та у сфері службової діяльності, за наступних обставин:

Як зазначено в обвинувальному акті, ОСОБА_8 , займаючи, відповідно до наказу № 13-к від 16.04.2001 року, посаду директора Козельщинської централізованої бібліотечної системи імені Олеся Гончара, тобто будучи службовою особою, на яку відповідно до посадових обов`язків, затверджених начальником відділу культури і туризму Козельщинської райдержадміністрації, покладено виконання організаційно-розпорядчих функцій, зокрема щодо представлення інтересів бібліотеки в державних, комерційних підприємствах та установах, судових та арбітражних органах, видання наказів та інших актів, вказівок, обов`язкових до виконання для всіх підрозділів та працівників, організації формування бібліотечного фонду та інше, допустила грубе порушення угоди про працю за наступних обставин.

Так, в грудні 2013 року ОСОБА_8 , діючи всупереч норми п. 3.2 колективного договору від 27.02.2011 року, яким встановлено заборону вимагання від працівників виконання роботи не обумовленою його посадовими інструкціями, погрожуючи звільненням у разі непогодження виконувати її вказівки, примушувала підпорядкованих працівників ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 всупереч їх волі, здійснювати поїздки до міста Києва в робочий час, а саме: ОСОБА_10 (10.12.2013 року, 17.02.2014 року), ОСОБА_11 (10.12.2013 року, 23.01.2013 року, 04.02.2014 року, 06.02.2014 року, 17.02.2014 року), ОСОБА_12 (10.12.2013 року, 12.12.2013 року, 06.02.2014 року, 17,02.2014 року), для участі в масових акціях в протидію учасникам «Революції Гідності» в місті Києві, а також ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 08.02.2014 року до міста Полтави для участі в мітингу, який був організований поблизу приміщення Полтавської обласної державної адміністрації, з метою підтримки діючої влади.

Крім того, в грудні 2013 року та січні та лютому 2014 року ОСОБА_8 , достовірно знаючи про перебування підпорядкованих працівників поза місцем роботи та фактичне невиконання ними службових обов`язків, перебуваючи в селищі Козелыцина Козельщинського району Полтавської області, діючи з прямим умислом, внесла до офіційних документів, а саме, до табелів обліку робочого часу за грудень 2013 року, січень та лютий 2014 року, завідомо неправдиві відомості про перебування на роботі протягом 8 годин ОСОБА_10 10.12.2013 року, 17.02.2014 року; ОСОБА_11 10.12.2013 року, 23.01.2013 року, 04.02.2014 року, 06.02.2014 року, 08.02.2014 року, 17.02.2014 року; ОСОБА_12 за 10.12.2013 року, 12.12.2013року, 06.02.2014 року, 08.02.2014 року, 17.02.2014 року; ОСОБА_13 08.02.2014 року.

При цьому, ОСОБА_10 (10.12.2013 року, 17.02.2014 року), ОСОБА_11 (10.12.2013 року, 23.01.2013 року, 04.02.2014 року, 06.02.2014 року, 17.02.2014 року), ОСОБА_12 (10.12.2013 року, 12.12.2013 року, 06.02.2014 року, 17.02.2014 року) знаходилися в місті Києві, будучи залученими до участі в масових акціях в протидію учасникам «Революції гідності» в місті Києві, а також ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 перебували у місті Полтаві 08.02.2015 року, де приймали участь в мітингу, організованого поблизу приміщення Полтавської облдержадміністрації з метою підтримки діючої влади.

Внаслідок внесення ОСОБА_8 недостовірної інформації до офіційних документів, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 нараховано та виплачено заробітну плату за не відпрацьований час в загальній сумі 1581,87 грн. та здійснено відрахування єдиного соціального внеску в сумі 574,22 грн., чим порушено ст. 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР (зі змінами), що призвело до завдання матеріальної шкоди (збитків) відділу культури Козельщинської районної державної адміністрації на загальну суму 2156,09грн.

Крім того, в грудні 2013 року, січні та лютому 2014 року, ОСОБА_8 , зловживаючи своїм службовим становищем директора Козельщинської централізованої бібліотечної системи імені Олеся Гончара, діючи з прямим умислом, шляхом внесення до офіційних документів, а саме, до табелів обліку робочого часу працівників підпорядкованого структурного підрозділу, за грудень 2013 року, січень та лютий 2014 року, завідомо неправдивих відомостей про перебування їх на роботі, розтратила чуже майно, а саме кошти, які виплачено як заробітну плату за фактично не відпрацьований час ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 в сумі 1581,87 грн. та нараховано, як відрахування єдиного соціального внеску на заробітну плату, на суму 574,22 грн.

Внаслідок умисних дій ОСОБА_8 , спрямованих на розтрату чужого майна, відділу культури Козельщинської районної державної адміністрації спричинено матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 2156,09 грн.

Крім того, коли в грудні 2013 року, січні та лютому 2014 року в місті Києві відбувалася «Революція Гідності», яка супроводжувалася в тім числі і масовими заворушеннями громадян різних політичних поглядів.

ОСОБА_8 умовила та схилила підпорядкованих працівників Козельщинської централізованої бібліотечної системи імені Олеся Гончара ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 для участі в масових заходах, організованих «Партією Регіонів» на підтримку тодішньої влади та Президента ОСОБА_14 , що відбувалися в місті Києві, які, виходячи з чисельності осіб, що приймали в них участь, переростали в масові акції в протидію учасникам «Революції Гідності» в місті Києві, чим сприяла організаторам масових заворушень в місті Києві.

Наведеним вище діям обвинуваченої ОСОБА_8 органами досудового розслідування надано правову кваліфікацію за ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 173, п. 4 ст. 27 та ч. 1 ст. 294 КК України.

В судовому засіданні ОСОБА_8 свою вину у вчиненні інкримінованих їй злочинів не визнала. Надала пояснення судові, що дійсно працювала на посаді директора Козельщинської централізованої бібліотечної системи імені Олеся Гончара, та на вимогу начальника відділу культури та туризму Козельщинської РДА ОСОБА_15 , довела до відому працівників бібліотеки про організацію поїздок до м.Києва та м.Полтави для участі у мітингах на підтримку діючої влади, та вказала про добровільність таких поїздок, запитала хто має намір поїхати. Погроз, підбурювань, обману до працівників не застосовувала.

Оцінивши досліджені та перевірені в судовому засіданні докази сторони обвинувачення та сторони захисту, з точки зору їх належності, допустимості, достовірності й достатності, суд дійшов до наступних висновків.

Так, відповідно до ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Із змісту ч.3 ст.374 КПК України вбачається, що у разі визнання особи винуватою у мотивувальній частині вироку зазначаються: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення тощо.

Під час судового розгляду справи прокурор в якості доказу винуватості ОСОБА_8 у вчиненні злочину передбаченого ч.4 ст.27 та ч.1 ст.294 КК України посилався на пояснення свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , яких підсудна умовила та схилила до участі у масових заходах які переростали в масові акції в протидію учасникам «Революції Гідності» в місті Києві, чим сприяла організаторам масових заворушень в місті Києві.

Допитані в ході судового розгляду в якості свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_10 пояснили, що в грудні 2013 року, директор бібліотеки ОСОБА_8 , зібравши працівників бібліотеки повідомила про організацію поїздок до м.Києва та м.Полтави для участі у мітингах на підтримку діючої влади, запитала, хто має бажання поїхати. Пояснили, що умовлянь, погроз, обіцянок не було, інструктажу як себе поводити під час поїздок не робила, радила тепло вдягатися та взяти з собою чай. На поїздки до Києва погодилися добровільно, від організаторів отримали грошову винагороду.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засідання надала наступні пояснення, що у грудні 2013 року ОСОБА_8 зібравши усіх працівників у себе в кабінеті повідомила про необхідність поїздки до м.Києва для участі у мітингу на підтримку діючої влади, у разі відмови вказала, що ці особи будуть звільнені.

Суд оцінюючи пояснення свідка ОСОБА_11 , в частині погроз звільненням у разі відмови від поїздок сприймає їх критично, оскільки вони спростовуються поясненнями свідків, присутні під час цієї розмови, а саме: ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , які є працівниками бібліотеки та були допитані в ході судового розгляду та надали однакові пояснення. Що, в грудні 2013 року ОСОБА_8 зібрала працівників бібліотеки, повідомила про організацію поїздок до м.Києва та м.Полтави для участі у мітингах на підтримку діючої влади, запитала, хто має бажання поїхати. Пояснили, що умовлянь, погроз, обіцянок не було, інструктажу як себе поводити під час поїздок не робила. У поїздках ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 приймали участь добровільно, вказали на неприязні стосунки між ОСОБА_8 та ОСОБА_11 .

Частина 4 статті 27 КК України визначає, що підбурювачем є особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення злочину.

Об`єктивна сторона злочину передбаченого частиною 1 статті 294 КК України характеризується діями з організації масових заворушень, що супроводжувалися насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель або споруд, насильницьким виселенням громадян, опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя, а також активна участь у масових заворушеннях.

Організація масових заворушень - це об`єднання людей для участі у масових заворушеннях, керівництво натовпом, підбурювання до вчинення дій, які являють собою масові заворушення, провокаційні дії, вчинені з метою викликати відповідну поведінку великих груп людей, Способи організації масових заворушень можуть бути різноманітними (виступ на мітингах, оголошення різноманітних звернень, розробка планів по збурюванню натовпу, розподіл ролей серед окремих учасників масових заворушень тощо).

Згідно ч. 2 ст. 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, яка сама по собі являється нормою прямої дії, та ч.ч. 3, 4 ст. 17 КПК України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд прийшов до переконання, що стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_8 злочину передбаченого ч.4 ст.27 та ч.1 ст.294 КК України, оскільки пояснення свідків на які посилається прокурор, не підтвердили в судовому засіданні об`єктивної сторони злочину, тому її слід визнати невинуватою та виправдати у зв`язку з недоведеністю того, що в її діях є склад кримінального правопорушення.

В частині обвинувачення ОСОБА_8 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 статті 173 КК України, сторона обвинувачення на підтвердження складу злочину посилалися на пояснення свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та на письмі докази:

- колективний договір схвалений на зборах трудового колективу відділу культури і туризму Козельщинської РДА, районного Будинку культури, централізованої бібліотечної системи, дитячої музичної школи, Майнулівського літературно-меморіального музею ОСОБА_21 . Горького, централізованої бухгалтерії відділу культури і туризму, архіву ліквідованих установ, сільських клубних закладів району від 27 лютого 2011 року (т. 2, а.с. 26-30),

- посадова інструкція ОСОБА_10 (т.2, а.с. 32);

- посадова інструкція ОСОБА_12 (т.2, а.с. 54-55);

Оцінивши надані стороною обвинувачення докази, суд приходить до висновку про їх недостатність для доведення вчинення ОСОБА_8 злочину передбаченого ч.1 ст.173 КК України, виходячи з наступного.

Так, потерпілим від цього злочину є працівник, з яким укладено угоду про працю, але стороною обвинувачення, працівники щодо яких стверджується про вчинення цього злочину, а саме ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 не визнано потерпілими від злочину, самостійно з відповідними заявами, вони також не зверталися. Окрім того на підтвердження трудових відносин з цими особами не було надано наказів про їх призначення на роботу, посадові інструкції стосовно ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , є не достатніми доказами, які можуть свідчити про перебування цих осіб у трудових відносинах. Стосовно ОСОБА_11 , не надано жодного доказу перебування її у трудових відносинах з Козельщинською централізованою бібліотечною системою імені Олеся Гончара.

Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього злочину є спосіб його вчинення. Згідно із законом порушення угоди про працю може бути вчинено шляхом: 1) обману; 2) зловживання довірою або 3) примусом до виконання роботи, не обумовленої угодою.

Відповідно до обвинувального акту способом вчинення злочину є «погроза звільненням у разі непогодження виконувати її вказівки», що є в розумінні об`єктивної сторони примусом.

Під примусом слід розуміти примушування до виконання роботи під загрозою дисциплінарного стягнення, застосування насильства чи будь-який інший протиправний вплив на особу з метою домогтися виконання нею роботи, не обумовленої угодою про працю.

Достатніх у своїй сукупності доказів застосування ОСОБА_8 примусу до ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , сторона обвинувачення не надала, і самі особи які були допитані в судовому засіданні, даний факт не підтвердили.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність у діях ОСОБА_8 складу злочину передбаченого ч.1 ст.173 КК України, а тому її необхідно виправдати.

В частині обвинувачення за ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до протоколів огляду речей та документів та роздруківок визначення знаходження базової станції оператора МТС України в момент вхідного-вихідного дзвінка за грудень 2013 року та січень-лютий 2014 року встановлено, що ОСОБА_10 10.12.2013 року, 17.02.2014 року, ОСОБА_11 10.12.2013 року, 23.01.2014 року, 04.02.2014 року, 06.02.2014 року та 17.02.2014 року, ОСОБА_12 10.12.2013 року, 12.12.2013 року, 06.02.2014 року та 17.02.2014 року, ОСОБА_22 08.02.2014 року перебували в місті Києві (т. 2 а.с. 5-14, 19-24).

Відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей і документів та табелів робочого часу Козельщинської ЦБС за грудень 2013 року та січень-лютий 2014 року встановлено, що ОСОБА_10 10.12.2013 року, 17.02.2014 року, ОСОБА_11 10.12.2013 року, 23.01.2014 року, 04.02.2014 року, 06.02.2014 року та 17.02.2014 року, ОСОБА_12 10.12.2013 року, 12.12.2013 року, 06.02.2014 року та 17.02.2014 року, ОСОБА_22 08.02.2014 року перебували на робочому місці (т. 2 а.с. 60-67).

Табелі робочого часу Козельщинської ЦБС підписані директором ОСОБА_8 .

Допитані під час судового розгляду свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_22 пояснили, що дійсно у робочі дні перебували у м.Києві, та отримали заробітну плату за дні коли були відсутні на робочому місці.

З об`єктивної сторони злочин передбачений частиною 1 статті 366 КК України полягає зокрема у внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей. Внесення у офіційні документи неправдивих відомостей передбачає внесення у дійсний офіційний документ даних, що не відповідають дійсності повністю або частково (наприклад, внесення неправдивих відомостей у бухгалтерські книги).

Відповідно до ч.8 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІУ (зі змінами) відповідальність за своєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та достовірність відображених у них даних покладена на осіб, які склали та підписали ці документи.

Враховуючи досліджені у справі докази, судом з достатньою повнотою з`ясовано, що ОСОБА_8 будучи службовою особою, умисно, розуміючи протиправність своїх дій, внесла в табелі обліку робочого часу завідомо неправдиві відомості про перебування на роботі працівників, які фактично були відсутні на робочому місці. Позиція сторони захисту, що ОСОБА_8 виконувала злочинний наказ ОСОБА_15 , не звільняє її від відповідальності, та свідчить про розуміння нею своїх дій.

В частині обвинувачення за ч.2 ст.191 КК України, суд виходив із наступного.

Судом встановлено, що відповідно до довідки від 08 червня 2015 року про результати спільної перевірки на предмет дотримання законності нарахування заробітної плати за фактично не відпрацьовані дні працівниками відділу культури та туризму Козельщинської РДА за період з 01.12.2013 по 01.03.2014, складеної заступником начальника Лубенської об`єднаної державної фінансової інспекції ОСОБА_23 , директором Козельщинської центральної районної бібліотеки ім. Гончара відділу культури та туризму Козельщинської районної державної адміністрації ОСОБА_8 , було допущено порушення, що призвело до зайвого нарахування та виплати заробітної плати працівникам за фактично не відпрацьований час в грудні 2013 року та в січні-лютому 2014 року

Зокрема, відповідно до даних первинних документів для нарахування оплати праці, а саме: «Табеля робочого часу Козельщинської ЦБС» відділу культури Козельщинської РДА за грудень 2013 року та січень-лютий 2014 року встановлено, що ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_22 в грудні 2013 року та в січні-лютому 2014 року у вищезазначені дати фактично були на робочому місці, про що є відмітки у вказаних вище Табелях.

Відповідно до розрахунково-платіжних відомостей за грудень 2013 року та січень-лютий 2014 року, зведених відомостей на виплату працівникам за грудень 2013 року та січень-лютий 2014 року вищезазначені особи отримали заробітну плату за вказані вище дні в повному обсязі.

Відповідне порушення призвело до матеріальної шкоди (збитків), завданої відділу культури Козельщинської районної державної адміністрації на загальну суму 2156,09 грн. (т. 1, а.с. 230-239).

З об`єктивної сторони злочин, передбачений частиною 2 ст. 191 КК України, може бути вчинений у формі: привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Заволодіння чужим, майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим, становищем має місце тоді, коли службова особа незаконно обертає чуже майно на свою користь чи користь третіх осіб, використовуючи при цьому своє службове становище. Його особливістю є те, що, на відміну від привласнення чи розтрати, предметом заволодіння чужим майном шляхом службового зловживання може бути і майно, яке безпосередньо не було ввірене винному чи не перебувало в його віданні. У зазначений спосіб винний може заволодівати майном, щодо якого в силу своєї посади він наділений правомочністю управління чи розпорядження майном через інших осіб. Тобто він має певні владні повноваження щодо впливу на осіб, яким це майно ввірено чи перебуває у їх віданні.

Якщо заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем було пов`язане з внесенням такою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, іншим підробленням документів або складанням і видачею завідомо неправдивих документів, дії винного потребують кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами ст. ст. 191, 366 КК України.

Таким чином, внесення ОСОБА_8 до табелів обліку робочого часу завідомо неправдивих відомостей про перебування на роботі працівників, призвело до отримання неправомірної вигоди третіми особами, та завданням шкоди державі.

Попри не визнання вини обвинуваченою ОСОБА_8 у інкримінованих їй злочинах передбачених ч.2 ст.191 та ч.1 ст. 366 КК України, суд приходить до висновку, що її вина у вчинені цих кримінальних правопорушень, доведена повністю та знайшла своє підтвердження протягом судового розгляду справи та підтверджується дослідженими доказами.

В силу статті 66 КК України, обставин, що пом`якшує покарання обвинуваченої, суд не встановив.

В силу статті 67 КК України, обставин, що обтяжує покарання обвинуваченої, суд не встановив.

При призначенні покарання обвинуваченій суд, у відповідності зі ст. 65 КК України, бере до уваги особу обвинуваченої, яка позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, раніше не судима, доглядає за батьком інвалідом, на обліках у лікаря-нарколога та лікаря психіатра не перебуває, фактичних обставин кримінального правопорушення, та приходить до висновку, враховуючи думку прокурора, про призначення покарання у виді обмеження волі із застосуванням ст.75 КК України.

Враховуючи фактичні обставини справи, особу обвинуваченої, яка на даний час не працює, суд вважає за доцільне не застосовувати до обвинуваченої додаткову міру покарання, передбачену ч. 2 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України, у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Вирішуючи заявлений прокурором цивільний позов в інтересах держави в особі відділу культури і туризму Козельщинської районної державної адміністрації про відшкодування збитків завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення в сумі 2156 грн. 09 коп., суд виходив з наступного.

У відповідності до п. 12 ч. 2 ст. 36, ч. 3 ст. 128 КПК України прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення процесуального розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений пред`являти цивільний позов в інтересах держави у порядку, передбаченому цим Кодексом та законом.

За ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, або іншим суспільно-небезпечним діянням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до відомості зайво нарахованої та виплаченої заробітної плати працівникам Козельщинської ЦБС, державі завдано шкоду в розмірі 2156 грн. 09 коп. (т.1, а.с. 235). Дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що цивільний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Речові докази та судові витрати у справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Визнати невинною та виправдати ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 173, п. 4 ст. 27 та ч. 1 ст. 294 КК України за недоведеністю того, що в її діях є склад кримінального правопорушення.

ОСОБА_8 визнати винною у скоєнні злочинів передбачених ч. 2 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України і призначити їй покарання:

- за ч. 2 ст. 191 КК України у виді 1 (одного) року 3 (трьох) місяців обмеження волі;

- за ч. 1 ст. 366 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити покарання ОСОБА_8 у вигляді 1 (одного) року 3 (трьох) місяців обмеження волі.

У відповідності до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом випробувального строку 1 (один) рік не вчинить нового злочину та виконає покладені на неї судом обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_8 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, періодично з`являтись в ці органи для реєстрації.

Цивільний позов заявлений прокуратурою Полтавської області в інтересах держави в особі відділу культури і туризму Козельщинської районної державної адміністрації про відшкодування збитків завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави в особі відділу культури і туризму Козельщинської районної державної адміністрації (Код ЄДРПОУ - 02229830, МФО - 831019, р/р 35414002002040) збитки, завдані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, в сумі 2156 грн. 09 коп.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Полтавської області через Новосанжарський районний суд, протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Суддя (підпис)

Відповідає оригіналу

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області ОСОБА_1