Рішення

від 06.09.2016 по справі 604/675/16-ц

ПІДВОЛОЧИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 604/675/16-ц

Провадження № 2/604/318/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2016 року сел. Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Сидорак Г.Б.,

за участі секретаря судового засідання Ілик Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Підволочиську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Підволочиської районної державної адміністрації, відділу культури і туризму Підволочиської районної державної адміністрації про стягнення грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулась із позовом до Підволочиської районної державної адміністрації (далі - Відповідач 1) та відділу культури і туризму Підволочиської районної державної адміністрації (далі - Відповідач 2) про стягнення грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки. В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач покликається на те, що з 01 серпня 1990 року по 05 квітня 2016 року вона працювала у Скалатській музичній школі відділу культури і туризму Підволочиської РДА, у вересні 1993 року була призначена на посаду директора Скалатської музичної школи відділу культури і туризму Підволочиської РДА. З 05 квітня 2016 року Позивач звільнена із підпорядкування відділу культури і туризму Підволочиської РДА у зв'язку із переведенням працівників закладів культури у відділ культури і охорони культурної спадщини Скалатської міської ради згідно п. 5 ст. 36 КЗпП України, відповідно до п. 14 рішення сесії Підволочиської районної ради від 05.01.2016 року №43, згідно з наказом №25-к від 25 березня 2016 року начальника відділу культури і туризму райдержадміністрації ОСОБА_2. При звільненні їй не виплачено відпускні та оздоровчі, відповідно до ст. 57 Закону України «Про освіту». Піти у відпустку за відпрацьований 2015-2016 навчальний рік на 56 днів згідно Постанови КМУ №346 від 14.04.2016 року, Позивач не може так як переведена у відділ новоствореної громади. З огляду на вказане просить задовольнити заявлені нею вимоги у повному обсязі, стягнувши з Відповідача 2 в її користь 10313,06 гривень грошової компенсації за невикористану відпустку та судовий збір.

Сторони, будучи повідомленими про дату і час розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, подали заяви про розгляд справи у їх відсутності, просять позов задовольнити.

Позивач подала заяву про збільшення розміру позовних вимог та просить стягнути з Відповідача 2 грошову компенсацію за невикористану відпусткуу розмірі 12 972,32 гривень .

Суд, дослідивши та проаналізувавши подані сторонами докази у повній сукупності, враховуючи заяви сторін, які просять задовольнити позовні вимоги, вважає, що позов є підставним та підлягає до задоволення, виходячи із наступних міркувань.

Відповідно до трудової книжки серії БТ-ІІ №6150692, заповненої на ім'я Мандзюк (прізвище після реєстрації шлюбу ОСОБА_1) ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, 02 серпня 1990 року Позивач призначена викладачем Скалатської музичної школи по класу бандури, наказ №54 від 02 серпня 1990 року; 14 травня 1993 року переведена тимчасово на посаду директора Скалатської дитячої музичної школи, а з 01 вересня 1993 року призначена на вказану посаду, накази №№ 30, 59 «а» від 21 травня та 01 вересня 1993 року відповідно; 27 липня 2005 року утворено відділ культури і туризму шляхом реорганізації відділу культури райдержадміністрації. Розпорядженням №497 від 27 липня 2005 року; 05 квітня 2016 року Позивач звільнена з роботи, з посади директора у зв'язку із переведенням у відділ культури, туризму та охорони культурної спадщини Скалатської міської ради згідно п. 5 ст. 36 КЗпП України, наказ №25-к від 25 березня 2016 року; 06 квітня 2016 року відділ культури, туризму та охорони культурної спадщини Скалатської міської ради, прийнята на посаду директора Скалатської музичної школи, наказ №2-к від 05 квітня 2016 року.

Згідно з наказом Відділу культури і туризму Підволочиської районної державної адміністрації Тернопільської області №25-к від 25 березня 2016 року Позивач звільнена із підпорядкування відділу культури і туризму у зв'язку із переведенням працівників закладів культури у відділ культури, туризму та охорони культурної спадщини Скалатської міської ради на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України з 05 квітня 2016 року.

Судом встановлено, що згідно з особовою карткою Позивач не використала 56 днів відпустки, за які нарахована компенсація 12 972,332 грн, що підтверджується довідкою відділу культури і туризму Підволочиської РДА №133 від 16 серпня 2016 року.

Згідно зі ст. 83 КЗпП України та ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки», при звільненні працівника йому виплачується компенсація за всі дні невикористаної відпустки.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про відпустки» право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство). Право на відпустки забезпечується:

-гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом;

-забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України, виплата усіх сум, що належить працівнику від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у зазначені строки підприємство, установа, організація згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України повинні виплатити працівникові його середній заробіток по день фактичного розрахунку.

Згідно ст.ст. 74-84 КЗпП України громадянам, які працюють за трудовим договором надаються щорічні відпустки, а у разі звільнення їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки.

Представниками Відповідачів не надано суду будь-яких доказів про надання Позивачу відпустки за відпрацьований час або ж виплати компенсації за невикористану відпустку за цей період, у своїх заявах Відповідачі позов визнали.

Пленум Верховного Суду України в п. 23 постанови № 13 від 24. 12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначає, що розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі ст. 83 КЗпП вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки та додаткової відпустки для працівників, які мають дітей, тільки в разі звільнення його з роботи, а під час неї - лише за частину цих відпусток за умови, що тривалість наданих йому при цьому щорічної й додаткової відпусток становить не менше 24 календарних днів та що працівник не є особою віком до 18 років. Якщо працівник з незалежних від нього причин (не з його вини) не використав щорічну відпустку і за роки, що передували звільненню, суд на підставі ст. 238 КЗпП України має право стягнути грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки. Не виключається можливість такого ж вирішення цього питання і при частковій компенсації невикористаної відпустки працівникові, який продовжує роботу. При цьому слід мати на увазі, що тривалість визначеної в робочих днях щорічної відпустки (основної й додаткової), яка не була використана працівником за попередні роки, зберігається такою, якою вона була до набрання чинності Законом «Про відпустки» (до 1 січня 1997 року). Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається виходячи із середнього заробітку, який працівник має на час її проведення.

Таким чином при встановлених обставинах та з урахуванням вимог Закону, суд вважає, що Відповідачами допущено порушення трудових прав Позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення із Відповідача 1 на користь Позивача 12 972 (дванадцяти тисяч дев'ятсот сімдесяти двох) гривень 32 (тридцяти двох) копійок грошової компенсації за невикористані дні основної відпустки, що не виплачені їй при звільненні.

Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Частиною 3 вказаної норми закону передбачено, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від оплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. За вказаних обставин суд вважає за необхідне стягнути із Відповідача 1 по справі на користь держави 551,20 грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 47, 83, 116, 117 КЗпП України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути із відділу культури і туризму Підволочиської районної державної адміністрації Тернопільської області (поштовий індекс 47800, Тернопільська область, смт. Підволочиськ, вул. Д.Галицького, 35, р/р 35210052011095 у УДКСУ у Підволочиському районі, МФО 820172 Держказначейська служба України, м. Київ, код за ЄДРПОУ 02230520), на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, картковий рахунок №4731217102990544 в ПАТ КБ «Приватбанк») грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки в сумі 12 972 (дванадцять тисяч дев'ятсот сімдесят дві) гривні 32 (тридцять дві) копійки.

Стягнути із відділу культури і туризму Підволочиської районної державної адміністрації Тернопільської області (поштовий індекс 47800, Тернопільська область, смт. Підволочиськ, вул. Д.Галицького, 35, р/р 35210052011095 у УДКСУ у Підволочиському районі, МФО 820172 Держказначейська служба України, м. Київ, код за ЄДРПОУ 02230520) на користь держави судовий збір у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 20 (двадцять) копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду Тернопільської області протягом 10 днів з часу проголошення рішення, а особи які не були присутні під час проголошення судового рішення протягом цього ж строку з часу отримання копії вказаного рішення.

Суддя Г.Б. Сидорак