Рішення

від 17.11.2016 по справі 604/675/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 604/675/16-ц Головуючий у 1-й інстанції Сидорак Г.Б. Провадження № 22-ц/789/1235/16 Доповідач - Костів О.З. Категорія - 53

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2016 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Костіва О.З.

суддів - Жолудько Л. Д., Сташків Б. І.,

при секретарі - Романюк Х.Ю.

за участю представника апелянта - Кочмар Г.І.,

позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою відділу культури і туризму Підволочиської районної державної адміністрації на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 06 вересня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Підволочиської районної державної адміністрації, відділу культури і туризму Підволочиської районної державної адміністрації про стягнення грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки,-

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до Підволочиського районного суду із позовною заявою до Підволочиської районної державної адміністрації, відділу культури і туризму Підволочиської районної державної адміністрації про стягнення грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки.

В обгрунтування заявлених вимог позивачка посилалася на те, що з 01 серпня 1990 року по 05 квітня 2016 року вона працювала у Скалатській музичній школі відділу культури і туризму Підволочиської райдержадміністрації. У вересні 1993 року була призначена на посаду директора Скалатської музичної школи відділу культури і туризму Підволочиської РДА. З 05 квітня 2016 року вона звільнена із підпорядкування відділу культури і туризму Підволочиської РДА у зв'язку із переведенням працівників закладів культури у відділ культури і охорони культурної спадщини Скалатської міської ради, згідно п.5 ст.36 КЗпП України, відповідно до п.14 рішення сесії Підволочиської районної ради від 05 січня 2016 року №43, згідно з наказом №25-к від 25 березня 2016 року начальника відділу культури і туризму райдержадміністрації І.В. Бабій. При звільненні їй не було виплачено відпускні та оздоровчі, відповідно до ст.57 Закону України «Про освіту». Піти у відпустку за відпрацьований 2015-2016 навчальний рік на 56 днів, згідно Постанови КМУ №346 від 14 квітня 2016 року, вона не може, оскільки переведена у відділ новоствореної громади. З огляду на вказане просила задовольнити заявлені нею вимоги у повному обсязі, стягнувши з відділу культури і туризму Підволочиської РДА в її користь 10313.06 грн. грошової компенсації за невикористану відпустку та судовий збір.

Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 06 вересня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто із відділу культури і туризму Підволочиської районної державної адміністрації Тернопільської області (поштовий індекс 47800, Тернопільська область, смт.Підволочиськ, вул.Д.Галицького, 35, р/р 35210052011095 у УДКСУ у Підволочиському районі, МФО 820172 Держказначейська служба України, м. Київ, код за ЄДРПОУ 02230520), на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1, картковий рахунок НОМЕР_2 в ПАТ КБ «Приватбанк») грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки в сумі 12972 (дванадцять тисяч дев'ятсот сімдесят дві) гривні 32 (тридцять дві) копійки.

Стягнуто із відділу культури і туризму Підволочиської районної державної адміністрації Тернопільської області (поштовий індекс 47800, Тернопільська область, смт.Підволочиськ, вул.Д.Галицького, 35, р/р 35210052011095 у УДКСУ у Підволочиському районі, МФО 820172 Держказначейська служба України, м.Київ, код за ЄДРПОУ 02230520), на користь держави судовий збір у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 (двадцять) коп.

Відділ культури і туризму Підволочиської райдержадміністрації подав на вказане рішення апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам. Зазначає, що згідно з особовою карткою ОСОБА_2 не використала 37 календарних днів відпустки за період роботи з 02 серпня 2015 року по 05 квітня 2016 року, а не 56 календарних днів. Вказує, що відповідачем по даній справі має виступати Скалатська міська рада, оскільки фінансування Відділу культури і туризму здійснюється з місцевого бюджету і формування місцевих бюджетів району на 2016 рік здійснювалось на новій законодавчій базі. Просить рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 06 вересня 2016 року скасувати.

В судовому засіданні представники апелянта - Кочмар Г.І. апеляційну скаргу підтримала, зіславшись на мотиви, викладені в ній.

Позивачка проти апеляційної скарги заперечила, просила рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступних міркувань.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із того, що відповідачами допущено порушення трудових прав позивача.

З таким висновком колегія суддів погоджується частково.

Відповідно до ст.ст.213, 215 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно закону.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_3, заповненої на ім'я ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, 02 серпня 1990 року позивачка призначена викладачем Скалатської музичної школи по класу бандури, наказ №54 від 02 серпня 1990 року; 14 травня 1993 року переведена тимчасово на посаду директора Скалатської дитячої музичної школи, а з 01 вересня 1993 року призначена на вказану посаду, накази №№ 30, 59 «а» від 21 травня та 01 вересня 1993 року, відповідно; 27 липня 2005 року утворено відділ культури і туризму шляхом реорганізації відділу культури райдержадміністрації.

Розпорядженням №497 від 27 липня 2005 року; 05 квітня 2016 року позивачка звільнена з роботи, з посади директора у зв'язку із переведенням у відділ культури, туризму та охорони культурної спадщини Скалатської міської ради, згідно п.5 ст.36 КЗпП України, наказ №25-к від 25 березня 2016 року; 06 квітня 2016 року позивачка прийнята на посаду директора Скалатської музичної школи, наказ №2-к від 05 квітня 2016 року.

Згідно з наказом Відділу культури і туризму Підволочиської районної державної адміністрації Тернопільської області №25-к від 25 березня 2016 року позивач звільнена із підпорядкування відділу культури і туризму у зв'язку із переведенням працівників закладів культури у відділ культури, туризму та охорони культурної спадщини Скалатської міської ради, на підставі п.5 ст.36 КЗпП України, з 05 квітня 2016 року.

Згідно зі ст. 83 КЗпП України та ч.1 ст.24 Закону України «Про відпустки», при звільненні працівника йому виплачується компенсація за всі дні невикористаної відпустки.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про відпустки» право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство). Право на відпустки забезпечується:

- гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом;

- забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.

Згідно з ч.1 ст.116 КЗпП України, виплата усіх сум, що належить працівнику від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у зазначені строки підприємство, установа, організація згідно з ч.1 ст.117 КЗпП України повинні виплатити працівникові його середній заробіток по день фактичного розрахунку.

Згідно ст.ст.74-84 КЗпП України громадянам, які працюють за трудовим договором, надаються щорічні відпустки, а у разі звільнення їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки.

Таким чином, при встановлених обставинах та з урахуванням вимог Закону, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що відповідачами допущено порушення трудових прав позивачки, які підлягають захисту шляхом стягнення із Відповідача 1 на користь позивачки грошової компенсації за невикористані дні основної відпустки, що не виплачені їй при звільненні.

Разом із тим, колегія суддів вважає, що при визначенні розміру такої компенсації судом допущено помилку та невірно стягнуто в користь позивачки 12972.32 грн. за невикористані 57 днів основної відпустки, виходячи із наступного.

Як вбачається із записів в особовій картці позивачка не використала 37, а не 56 днів відпустки за період роботи з 02 серпня 2015 року по 05 квітня 2016 рок, за які нарахована компенсація в розмірі 5204.11 грн.

Наявна в матеріалах справи довідка відділу культури і туризму Підволочиської районної державної адміністрації №137 від 15 вересня 2016 року, яка покладена в основу рішення суду, містить відомості, які не ґрунтуються на первинних документах та записах в особовій картці позивачки, та як пояснила представник апелянта, видана помилково.

Зазначена у вказаній довідці інформація про невикористані 57 днів відпустки була б актуальною, якби позивачка пропрацювала до 02 серпня 2016 року, однак, її було звільнено 05 квітня 2016 року, в зв»язку із чим для обрахунку кількості днів невикористаної відпустки приймається відпрацьований період із 02 серпня 2015 року по 05 квітня 2016 року.

Пленум Верховного Суду України в п.23 постанови №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначає, що розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі ст.83 КЗпП вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки та додаткової відпустки для працівників, які мають дітей, тільки в разі звільнення його з роботи, а під час неї - лише за частину цих відпусток за умови, що тривалість наданих йому при цьому щорічної й додаткової відпусток становить не менше 24 календарних днів та що працівник не є особою віком до 18 років. Якщо працівник з незалежних від нього причин (не з його вини) не використав щорічну відпустку і за роки, що передували звільненню, суд на підставі ст.238 КЗпП України має право стягнути грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки. Не виключається можливість такого ж вирішення цього питання і при частковій компенсації невикористаної відпустки працівникові, який продовжує роботу. При цьому слід мати на увазі, що тривалість визначеної в робочих днях щорічної відпустки (основної й додаткової), яка не була використана працівником за попередні роки, зберігається такою, якою вона була до набрання чинності Законом «Про відпустки» (до 1 січня 1997 року). Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається виходячи із середнього заробітку, який працівник має на час її проведення.

Посилання апелянта на відсутність коштів для виплати компенсації колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вказана обставина не може бути підставою для відмови в задоволенні позову.

Згідно з вимогами ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ст.ст.57, 58 ЦПК України суд встановлює наявність або відсутність обставин, якими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування,

Згідно ч.3 ст.212 ЦПК України жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Задовольняючи позов, судом першої інстанції надано невірну оцінку обставинам справи. Висновки суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог не відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 06 вересня 2016 року - змінити та зменшити суму стягнення із відділу культури і туризму Підволочиської районної державної адміністрації на користь позивачки грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки із 12972.32 грн. до 5204.11 грн.

Керуючись п.3 ч.1 ст.307, ст.ст.309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу відділу культури і туризму Підволочиської районної державної адміністрації - задовольнити частково.

Рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 06 вересня 2016 року - змінити.

Зменшити суму стягнення із відділу культури і туризму Підволочиської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки із 12972.32 грн. до 5204.11 грн.

Рішення вступає в законну силу з моменту проголошення, однак може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.З. Костів