Ухвала

від 06.09.2016 по справі 16/271

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

06.09.2016 р. №16/271 За скаргою та клопотанням ДП В«УкртранснафтопродуктВ» про відновлення пропущеного строку на подачу скарги про:

1). Визнання неправомірними дії Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в місті Києві щодо винесення постанови від 28.08.2015 про відкриття виконавчого провадження у ВП № 48561197.

2). Визнання неправомірними дій Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в місті Києві щодо винесення постанови від 10.06.2016 у ВП № 48561197 про арешт коштів боржника.

3). Визнання неправомірними дій Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в місті Києві щодо винесення постанови від 10.06.2016 у ВП № 48561197 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

4). Скасування постанови державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ в м. Києві ОСОБА_1 від 28.08.2015 про відкриття виконавчого провадження № 48561197.

5). Скасування постанови державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ в м. Києві ОСОБА_1 від 10.06.2016 у ВП № 48561197 про арешт коштів Боржника.

6). Скасування постанови державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ в м. Києві ОСОБА_1 від 10.06.2016 у ВП № 48561197 про арешт майна Боржника та оголошення заборони на його відчуження.

7). Зняття арешту з грошових коштів ДП В«УкртранснафтопродуктВ» .

8). Зняття арешту з усього майна ДП В«УкртранснафтопродуктВ» .

9). Допустити негайне виконання рішення суду.

по справі №16/271

за позовом Державного підприємства "38 Відділ інженерно-технічних частин"

до Державного підприємства "Укртранснафтопродукт"

про стягнення 667 649 грн. 96 коп.

Суддя Тимощенко О.М.

Представники:

від позивача (стягувача): ОСОБА_2 дов. №13 від 03.03.1016 р.

від відповідача (заявника, боржника): ОСОБА_3 дов. №01/1120 від 28.12.2015р.

від виконавчої служби: не з'явився

Обставини справи: рішенням господарського суду Полтавської області від 21.11.2006 року позовні вимоги було задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 598925,10 грн. заборгованості, 1332,65 грн. пені, 10180,56 грн. 3% річних, 6104,38 грн. витрат по оплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

ОСОБА_4 № 4 від 03.03.2014 року "Про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду" справа " 16/271 була знищена.

Ухвалою суду від 25.07.2016 року прийнято до розгляду скаргу та клопотання ДП В«УкртранснафтопродуктВ» про відновлення пропущеного строку на подачу скарги про:1). Визнання неправомірними дії Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в місті Києві щодо винесення постанови від 28.08.2015 про відкриття виконавчого провадження у ВП № 48561197.

2). Визнання неправомірними дій Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в місті Києві щодо винесення постанови від 10.06.2016 у ВП № 48561197 про арешт коштів боржника.

3). Визнання неправомірними дій Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в місті Києві щодо винесення постанови від 10.06.2016 у ВП № 48561197 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

4). Скасування постанови державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ в м. Києві ОСОБА_1 від 28.08.2015 про відкриття виконавчого провадження № 48561197.

5). Скасування постанови державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ в м. Києві ОСОБА_1 від 10.06.2016 у ВП № 48561197 про арешт коштів Боржника.

6). Скасування постанови державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ в м. Києві ОСОБА_1 від 10.06.2016 у ВП № 48561197 про арешт майна Боржника та оголошення заборони на його відчуження.

7). Зняття арешту з грошових коштів ДП В«УкртранснафтопродуктВ» .

8). Зняття арешту з усього майна ДП В«УкртранснафтопродуктВ» .

9). Допустити негайне виконання рішення суду по справі №16/271.

Державна виконавча служба Шевченківського РУЮ в м. Києві в судові засідання не з'явилась, вимог ухвал суду від 25.07.2016 року та від 09.08.2016 року не виконала, поважності причин неявки в судове засідання суду не повідомила. Про місце час та дату проведення судового засідання була повідомлена належним чином (поштові повідомлення про вручення ухвали суду в матеріалах справи арк. с. 117,147).

09.08.2016 року від скаржника (відповідача) до суду надійшли письмові пояснення та обґрунтування по скарзі (арк. с. 137- 138).

Представник скаржника (відповідача) в судових засіданнях підтримав своє клопотання про відновлення строку для подання скарги в порядку ст. 121-2 ГПК України до розгляду в частині визнання неправомірними дій Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в місті Києві щодо винесення постанови від 28.08.2015 про відкриття виконавчого провадження у ВП № 48561197 та скасування постанови державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ в м. Києві ОСОБА_1 від 28.08.2015 про відкриття виконавчого провадження № 48561197 та скаргу в частині, яка прийнята судом до розгляду.

02.09.2016 року та 06.06.2016 року від заявника надійшли додаткові пояснення до скарги ( арк. справи 149-158, 169-180).

Представник позивача (стягувача) в судовому засіданні проти поновлення строку для подання скарги та проти задоволення скарги в частині, яка прийнята судом до розгляду заперечував з мотивів, наведених у запереченнях ( арк. справи 159-168).

В обґрунтування клопотання про відновлення строку для подання скарги в порядку ст. 121-2 ГПК України до розгляду (в частині визнання неправомірними дій Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в місті Києві щодо винесення постанови від 28.08.2015 про відкриття виконавчого провадження у ВП № 48561197 та скасування постанови державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ в м. Києві ОСОБА_1 від 28.08.2015 про відкриття виконавчого провадження № 48561197) відповідач посилається на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження у ВП № 48561197 на юридичну адресу відповідача не надходила, про існування постанови боржник дізнався лише після особистого прийому у державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_5 територіального управління юстиції у місті Києві ОСОБА_1 та ознайомлення з матеріалами справи.

Відповідно до статті 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

ОСОБА_4 зі статтею 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк. Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду. Про відмову у відновленні строку виноситься ухвала.

ОСОБА_4 з вимогами ГПК України до початку розгляду справи по суті пред'явлених вимог господарський суд повинен перевірити чи не пропущено особою, яка звернулась до суду, встановленого чинним процесуальним законодавством строку на таке звернення та чи підлягає цей строк відновленню в разі його пропуску, і в залежності від цього вирішити питання про призначення справи до розгляду, повернення заяви/скарги без розгляду чи відмови у відновленні пропущеного строку.

Відповідно до пункту 9.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» встановлений у частині першій статті 121-2 ГПК десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання.

Як вбачається з матеріалів справи, в поданій скарзі заявником зазначені обставини, з яких дана скарга була подана з пропущенням процесуального строку.

Суд вважає, що в даному випадку існували об'єктивні обставини, за наявності яких боржник пропустив строк для оскарження дій органів державної виконавчої служби, передбачений ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, суд відновлює пропущений строку для звернення зі скаргою в частині визнання неправомірними дій Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в місті Києві щодо винесення постанови від 28.08.2015 про відкриття виконавчого провадження у ВП № 48561197 та скасування постанови державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ в м. Києві ОСОБА_1 від 28.08.2015 про відкриття виконавчого провадження № 48561197.

Отже суд розглядає скаргу ДП В«УкртранснафтопродуктВ» ( арк. справи 91-97), в якій заявник просить суд про:

1). Визнання неправомірними дії Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в місті Києві щодо винесення постанови від 28.08.2015 про відкриття виконавчого провадження у ВП № 48561197.

2). Визнання неправомірними дій Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в місті Києві щодо винесення постанови від 10.06.2016 у ВП № 48561197 про арешт коштів боржника.

3). Визнання неправомірними дій Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в місті Києві щодо винесення постанови від 10.06.2016 у ВП № 48561197 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

4). Скасування постанови державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ в м. Києві ОСОБА_1 від 28.08.2015 про відкриття виконавчого провадження № 48561197.

5). Скасування постанови державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ в м. Києві ОСОБА_1 від 10.06.2016 у ВП № 48561197 про арешт коштів Боржника.

6). Скасування постанови державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ в м. Києві ОСОБА_1 від 10.06.2016 у ВП № 48561197 про арешт майна Боржника та оголошення заборони на його відчуження.

7). Зняття арешту з грошових коштів ДП В«УкртранснафтопродуктВ» .

8). Зняття арешту з усього майна ДП В«УкртранснафтопродуктВ» .

9). Допустити негайне виконання рішення суду.

В обґрунтування скарги відповідач посилається на наступне:

- відповідно до частини 1 статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом. Разом з тим, як вбачається з постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.08.2015 (ВП № 48561197), документ про примусове виконання поданий 27.08.2015 року, тобто, після закінчення строку, визначеного статтею 22 Закону.

- державним виконавцем було накладено арешт на кошти боржника на загальну суму 121332138 грн., що значно перевищує межі загальної суми стягнення, що є порушенням пункту 3 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження».

- постановою від 10.06.2016 про арешт коштів боржника, державним виконавцем накладено арешт на кошти боржника у тому числі й на рахунках, відкритих у банківських установах, з яких виплачується заробітна плата та інші платежі, пов'язані з трудовими відносинами, та відповідні відрахування до державного бюджету: 320478АБ «Укргазбанк» 26042277182UAH; 320478АБ «Укргазбанк» 26008277182UAH, що є порушенням вимог законодавства. Частиною 2 статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Враховуючи наведене скаржник просив суд задовольнити його скаргу.

При розгляді скарги суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.04.2007 року ДП « 38 ВІТЧ» пред'явило наказ господарського суду Полтавської області у справі №16/271 від 04.12.2006 року до виконання.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 08.07.2008 року було задоволено заяву ДП « 38 ВІТЧ» про заміну сторони правонаступником - замінено відповідача ДП «Кременчуцьке управління магістральних нафтопродуктопроводів» на ДП «Укртранснафтопродукт».

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 21.04.2009 року задоволено скаргу ДП « 38 ВІТЧ» щодо повернення виконавчого документа стягувачу та зобов'язано ВДВС Автозаводського РУЮ ОСОБА_6 повернути ДП « 38 ВІТЧ» наказ господарського суду Полтавської області від 21.11.2006 року у справі №16/271 на підставі п.2 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження».

22.05.2009 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.

07.05.2010 року ДП « 38 ВІТЧ» пред'явило наказ господарського суду Полтавської області у справі №16/271 від 04.12.2006 року до виконання до ВДВС Шевченківського РУЮ в м. Києві (за місцем знаходження ДП «Укртранснафтопродукт» як правонаступника ДП «Кременчуцьке управління магістральних нафтопродуктопроводів»).

20.07.2015 року до суду надійшла заява про відновлення Державному підприємству "38 відділ інженерно-технічних частин" (м. Дніпродзержинськ, код ЄДРПОУ 33127487) пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 04.12.2006 року по справі №16/271 за позовом державного підприємства В« 38 Відділ інженерно-технічних частинВ» (м. Дніпродзержинськ, код ЄДРПОУ 33127487) до Державного підприємства В«Кременчуцьке управління магістральних нафтопродуктопроводівВ» (м. Кременчук, код ЄДРПОУ 03481313) про стягнення заборгованості по договору №46 від 05.08.2005р. про охорону об'єктів на території відповідача у розмірі 598925,10 грн., пені у розмірі 1332,65 грн., 3% річних у розмірі 10180,56 грн., витрат по оплаті державного мита у розмірі 6104,38 грн. та витрат на інфляційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.

Ухвалою суду від 27.07.2015 року заяву було прийнято судом до розгляду.

Ухвалою від 01.09.2015 року суд залишив заяву Державного підприємства В« 38 Відділ інженерно-технічних частинВ» про відновлення пропущеного строку пред'явлення до виконання наказу господарського суду Полтавської області від 04.12.2006 року по справі №16/271 без розгляду.

При цьому в ухвалі від 01.09.2015 року суд зазначив, що стаття 23 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема пред'явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю повного або часткового виконання рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу. В даному випадку позивачем не було подано інформації щодо ходу виконавчого провадження з виконання наказу суду Господарського суду Полтавської області від 04.12.2006 року по справі №16/271, як і самого наказу, що унеможливлює з'ясування питання чи пропущений такий строк з огляду на приписи ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження" . За отриманням відповідної інформації заявник звернувся до виконавчої служби лише після зверненням до суду із заявою. Враховуючи неявку позивача (заявника) в судові засідання з розгляду його заяви про відновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 04.12.2006 року по справі №16/271 з урахуванням положень ст. 33 ГПК України, та недостатності матеріалів для розгляду заяви за наявними матеріалами, суд залишив заяву Державного підприємства В« 38 Відділ інженерно-технічних частинВ» про відновлення пропущеного строку пред'явлення до виконання наказу господарського суду Полтавської області від 04.12.2006 року по справі №16/271 без розгляду.

Матеріали справи свідчать, що з часу пред'явлення наказу до виконання (07.05.2010 року), ВДВС Шевченківського РУЮ в м. Києві не здійснювало повернення оригіналу даного наказу ДП « 38 ВІТЧ», що також підтверджується листом Управління державної виконавчої служби ОСОБА_5 територіального управління юстиції у м. Києві від 11.02.2016 року вих. № 2085 ( арк. справи 167-168). На запит ДП « 38 ВІТЧ» щодо стану виконавчого провадження та проведених заходів щодо виконання рішення господарського суду у справі №16/271, було отримано відповідь ОСОБА_5 територіального управління юстиції у м. Києві про те, що виконавчий документ вже перебував на виконанні у ВДВС Шевченківського РУЮ в м. Києві. Однак, при встановленні держаним виконавцем даних, щодо зареєстрованої за боржником нежитлової будівлі та споруди за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, проїзд Галузевий,76, було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та було направлено виконавчі документи до Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ Полтавської області для подальшого виконання. Як вказує у своїх поясненнях стягувач, після надходження 27.08.2015 року постанови Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ Полтавської області про відмову у відкриття виконавчого провадження, державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ в м. Києві 28.08.2015 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №48561197 щодо виконання наказу господарського суду Полтавської області від 04.12.2006 року у справі №16/271.

ОСОБА_4 з частиною 1 статті 21 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції на момент видачі наказу) виконавчі документи, зокрема виконавчі листи та інші судові документи, можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох років.

За приписами частини другої статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

Статтею 118 Господарського процесуального кодексу України (чинною на момент видачі наказу) встановлено, що виданий стягувачеві наказ може бути пред'явлено до виконання не пізніше трьох років з дня прийняття рішення, ухвали, постанови або закінчення строку, встановленого у разі відстрочки виконання судового рішення.

Стаття 22 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції на момент видачі наказу) та стаття 23 вказаного Закону (в редакції на дату видачі постанови про закінчення виконавчого провадження) передбачають, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема пред'явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю повного або часткового виконання рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу.

ОСОБА_4 з ч. 5 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

З правового аналізу вказаних законодавчих приписів вбачається, що повернення виконавчого документа з підстав неможливості в повному обсязі виконати рішення через відсутність майна боржника, на яке може бути звернене стягнення (п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону), не є перешкодою для повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання, за умови, що він був дійсно повернений органом ДВС стягувачу у визначений цим Законом спосіб.

Отже, праву стягувача на повторне пред'явлення виконавчого документа до виконання кореспондує обов'язок органу ДВС належного виконання зазначеної нормативно визначеної процедури, в результаті якої судовий наказ дійсно повертається стягувачу, і саме цей факт є підставою для встановлення нового строку пред'явлення виконавчого документа до виконання після його переривання.

Таким чином, початок перебігу нового строку пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання, розпочав свій перебіг з дати прийняття державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа.

Отже, наказ суду у справі №16/271 від 04.12.2006 року був пред'явлений до виконання своєчасно, строки пред'явлення виконавчого документа до виконання було перервано поверненням виконавчого документа стягувачу.

Як наслідок, твердження відповідача про пропуск строку пред'явлення виконавчого документа до виконання не відповідає дійсності.

При цьому, сам по собі факт неотримання відповідачем постанови про відкриття виконавчого провадження внаслідок зміни відповідачем адреси, на що в обґрунтування вимог скарги посилався останній, не може свідчити про неправомірність дій державного виконавця, оскільки відповідно до приписів ч. ч. 1, 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Поновлення судом строку на оскарження дій державного виконавця в цій частині не означає автоматичного визнання дій державного виконавця неправомірними, а є лише відновленням строку для того, щоб відповідач скористався своїм правом на оскарження.

Помилковими також є твердження відповідача стосовно того, що 10.06.2016 року державним виконавцем при примусовому виконанні ВП № 48561197 винесено постанови про арешт коштів та майна боржника на суму 1213321,38 грн., що суперечить рішенню Господарського суду Полтавської області від 21.11.2006 у справі № 16/271. Як вбачається зі змісту постанов про арешт коштів боржника та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 10.06.2016 року ( арк. справи 102-103,106) арешт накладено в межах суми стягнення 606 660,69 грн., про що і вказано у самих постановах.

При виконанні судових рішень про стягнення грошових коштів державний виконавець згідно зі статтею 52 Закону України "Про виконавче провадження" у першу чергу звертає стягнення на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і у вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунках в цінних паперах у депозитаріях останніх, за відсутності у боржника коштів і цінностей - на належне йому інше майно, за винятком того, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 115 ГПК України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", в якому детально визначена виконавча процедура, коло осіб, які мають право проводити виконання рішень, їх повноваження, строки та способи виконання.

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, зокрема, судових наказів (ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження").

Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (із змінами та доповненнями) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Частиною 2 статті 3 Закону передбачено, що державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема ухвали, постанови судів у господарських справах у випадках, передбачених законом, судові накази.

Відповідно до Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Посилання відповідача на Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» суд не приймає до уваги, оскільки згідно преамбули вказаного Закону цей Закон відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я. Тоді як дії державного виконавця врегульовано Законом України "Про виконавче провадження". Крім того, у ч.2 статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на яку посилається відповідач, йде мова про використання коштів страхувальником, яким в даному випадку є відповідач, а не державний виконавець. Отже, боржник довільно, на свій розсуд тлумачить норми чинного законодавства.

Відповідно до Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання; усі суб'єкти права власності рівні перед законом; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території; обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (частина четверта статті 13, частина перша статті 55, частина п'ята статті 124, пункт 9 частини третьої статті 129).

ОСОБА_4 з частиною другою статті 13 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012, Рішення КСУ у справі № 1-7/2013 від 26.06.2013 року).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Суд звертає увагу відповідача, що судове рішення прийнято ще у 2006 році та залишається невиконаним майже 10 років.

Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенцію ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97 року): "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення".

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Як зазначено в п.42 рішення Європейського суду від 27.07.2004р. по справі "Ромашов проти України", суд повторює, що пункт 1 стаття 6 § 1 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов'язків; таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "суду" (див. "Горнсбі проти Греції", від 19 березня 1997 р., 1997-II, p. 510, § 40). Таким чином, невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що дії державного виконавця, які виконувались в межах виконавчого провадження, були здійснені належним чином, спрямовані, в першу чергу, на виконання судового рішення, в розумінні статті 124 Конституції України і статті 115 Господарського процесуального кодексу України та у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому для задоволення скарги відсутні правові підстави.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що порушень в діях та рішеннях державного виконавця вимог Закону України "Про виконавче провадження" не встановлено, а скаржником не доведено.

На підставі матеріалів справи, враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 33,43,86,53,121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

Ухвалив:

1. Клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення зі скаргою в частині в частині визнання неправомірними дій Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в місті Києві щодо винесення постанови від 28.08.2015 про відкриття виконавчого провадження у ВП № 48561197 та скасування постанови державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ в м. Києві ОСОБА_1 від 28.08.2015 про відкриття виконавчого провадження № 48561197 задовольнити.

2. Відмовити у задоволенні скарги ДП В«УкртранснафтопродуктВ» .

3. Копії ухвали направити учасникам судового процесу.

Суддя Тимощенко О.М.