Рішення

від 30.08.2016 по справі 905/482/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.08.2016 Справа № 905/482/15

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Сковородіної О.М., судді Говоруна О.В., судді Харакоза К.С.

при секретарі судового засідання (помічнику судді) Табачнікові В.Г.

у справі за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю В«Виробничо-Комерційна фірма В«Будівельний СоюзВ» , м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю В«АСИ-ОЙЛВ» , м. Донецьк

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Харків

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Макіївка, Донецька область

про стягнення 206 820,00грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3, за довіреністю б/н від 22.05.2014р.;

від відповідача: ОСОБА_4, за довіреністю № б/н від 26.11.2014р. ;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: не з'явився;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_5, за довіреністю № 17 від 01.07.2015р.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю В«Виробничо-Комерційна фірма В«Будівельний СоюзВ» , м. Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю В«АСИ-ОЙЛВ» , м. Донецьк про стягнення 206 820,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач не виконав свого обов'язку щодо повернення майна, та користувався ним без достатньої правової підстави, тому, зобов'язаний відшкодувати у повному обсязі збитки у вигляді недоотриманого прибутку (втраченої вигоди за період з 01.01.2014р. по травень 2014 року включно), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати, у вигляді орендної плати від передачі в користування (оренду) будівлі закритої автостоянки літ. А-1 загальною площею 919,2 кв.м., що знаходяться за адресою: м.Донецьк, вул. Елеваторна, 1-В.

Під час розгляду справи позивачем 03.09.2015р. була подана заява про зміну та уточнення позовних вимог, в якій, останній просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«АСИ-ОЙЛВ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Виробничо-Комерційна фірма В«Будівельний СоюзВ» суму завданої шкоди у розмірі 206 820,00 грн. за період з 08.07.2014р. по 08.12.2014р. включно.

Проте, за змістом викладених вимог, позивач фактично визначає новий період стягнення збитків та обґрунтовує їх новими доказами та аналогічними (як і первісні) підставами.

Отже, вказана заява оцінюється судом як зміна і підстави, і предмету позову, а тому, не приймається судом, з огляду на приписи ст.22 ГПК України.

Відповідач проти позову категорично заперечував, просив припинити провадження у справі, посилаючись на те, що вказаний спір був вже розглянутий господарським судом Запорізької області в межах справи 908/4512/14.

Крім того, зазначав, що йому не було переконливо доведено позивачем, що він є власником майна, а тому, він і не вчинював дії зі звільнення майна на користь позивача.

Вважає, що лише з моменту набуття чинності рішення у справі 905/2167/14, 24.06.2014р. позивач набув право на повернення йому майна. Також, наполягав на:

1) ідентифікації майна, як об'єкта права власності позивача, за який він стягує збитки;

2) невідповідність розрахованих збитків, як реальній вартості орендної плати;

3) відсутність вимог з витребування майна, які б визначали неправомірність поведінки відповідача, тощо.

Ухвалою господарського суду Донецької області №905/482/15 від 29.09.2015р. до участі у справі залучено Регіональне відділення Фонду Державного майна по Донецькій області, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (далі за текстом - третя особа-1), представник якої пояснив, що майно, яке було придбане позивачем у ОСОБА_1 відділення Фонду Державного майна по Донецькій області, не було повернуто відповідачем ОСОБА_1 відділенню Фонду Державного майна по Донецькій області по закінчення строку дії договору оренди, про що, зокрема, встановлено в рішенні господарського суду Донецької області №905/2167/14 від 24.06.2014р.

Також, представник третьої особи-1 зазначав, що документи, пов'язані з укладанням договору оренди втрачені, оскільки, залишилися на території м. Донецька, де відбувається проведення антитерористичної операції.

Ухвалою господарського суду Донецької області №905/482/15 від 15.06.2016р. до участі у справі залучено фізичну особу-підприємця ОСОБА_2, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача (далі за текстом - третя особа-2).

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 надіслав до суду пояснення, в яких зазначив, що він мав реальний намір оренди будівлі закритої автостоянки літ. А-1 загальною площею 919,2 кв.м., що знаходяться за адресою: м.Донецьк, вул. Елеваторна, 1-В., про що уклав договір оренди з позивачем 10.01.2014р.

Але, зазначене нерухоме майно не було звільнене попереднім орендарем - ТОВ «АСИ-ОЙЛ», а тому предмет оренди у фактичне користування ФОП ОСОБА_2 так і не передавався. Його неодноразові спроби доступу до орендованих будівель блокувались охороною ТОВ «АСИ-ОЙЛ».

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

04.09.2007р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області та Товариством з обмеженою відповідальністю В«АСИ-ОЙЛВ» було укладено договір оренди № 3286/2007.

Предметом цього договору було строкове, платне користування нежитловими приміщеннями будівлі закритої автостоянки загальною площею 487,7 кв.м, що знаходилось на балансі Донецького державного інституту науково-дослідних, проектних робіт та інженерних послуг у вогнетривкій промисловості та розташовано за адресою: м. Донецьк, вул. Елеваторна, 1-в.

Рішенням господарського суду Донецької області №905/2167/14 від 24.06.2014р. (том.1 а.с. 32), встановлено, що 25.08.2013р. дію договору оренди № 3286/2007 від 04.09.2007р. припинено.

В подальшому, ТОВ «ВКФ «БУДІВЕЛЬНИЙ СОЮЗ», 19.12.2013 року придбало будівлі закритої автостоянки літ. А-1 загальною площею 919,2 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Донецьк, вул. Елеваторна, 1В (надалі - майно), які раніше знаходилися на балансі Державного підприємства «Донецький інститут науково-дослідних проектних робіт та інженерних послуг у вогнетривкій промисловості». Нерухоме майно було придбано по договору купівлі-продажу №014-11, укладеного 19.12.2013 року між Позивачем та Товариством з обмеженою і відповідальністю «Донбіржторг» (брокерською конторою №396) від імені ДПІ в Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів в Донецькій області.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону, що передбачено ч. 4 ст. 334 ЦК України.

Право власності на нерухоме майно зареєстровано 30.12.2013 року Реєстраційною службою Ворошиловського районного управління юстиції у місті Донецьку номер запису про право власності: 4147351, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 260233514101, згідно Витягу з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер витягу 15735301 від 30.12.2013 року.

10.01.2014 року ТОВ «ВКФ «БУДІВЕЛЬНИЙ СОЮЗ» був укладений з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 договір оренди, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування на умовах договору нерухоме майно, а саме будівлі закритої автостоянки літ. А-1 загальною площею 919,2 кв.м., що знаходяться за адресою: Донецьк, вул. Елеваторна, 1В. Згідно договору розмір орендної плати за один повний календарний місяць користування всім приміщенням з урахуванням її індексації становить 41 364,00 гривень в т.ч. ПДВ.

Також, 23.01.2014року Позивач у письмовій формі повідомив Відповідача про безпідставність набуття ним майна, що належить на праві власності ТОВ «ВКФ «БУДІВЕЛЬНИЙ СОЮЗ», та пропонував Відповідачу в строк до 10.02.2014р. укласти договір користування майном або повернути безпідставно утримуване ним майно.

Проте, в подальшому, представників Позивача не було допущено на територію та безпосередньо до майна представниками Відповідача, про що складено відповідні акти не допуску до об'єкту нерухомого майна (т.1 а.с. 19, 21).

Враховуючи викладені обставини, позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди в розмірі 206 820,00грн., заподіяної діями відповідача, які полягають у безпідставному користуванні власністю позивача у період з січня 2014р. по травень 2014р.

Суд одразу зазначає, що клопотання відповідача про припинення провадження у справі на підставі п. 1 1 ч.1 ст. 80 ГПК України не підлягає задоволенню, оскільки, в межах справи №908/4512/14, позивач, підставами позову щодо стягнення збитків, зазначав про нібито наявність договірних відносин між ним та відповідачем, які, на його думку, виникали з переходу до нього прав за договором оренди № 3286/2007 від 04.09.2007р., що був укладений між третьою особою-1 та відповідачем . Та, як слід, вважав, що наявність в нього прав орендодавця, породжує право на стягнення збитків. Проте, у рішенні суду по справі №905/2167/15 та постанові апеляційного суду у справі №908/4512/14, був підтверджений факт припинення договору оренди № 3286/2007 від 04.09.2007р., зазначено про відсутність договірних відносин між сторонами спору, та й визначено, що питання щодо безпідставного користування відповідачем належним Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Будівельний союз" нерухомим майном можуть бути предметом іншого позовного провадження, що свідчить про невірне обрання Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Будівельний союз" способу захисту права власності на майно.

Даний позов, на відміну від позову у справі №908/4512/14, ґрунтується на підставах позадоговірного характеру заподіяної шкоди (збитків), а тому, в розумінні п. 1 1 ч.1 ст. 80 ГПК України, вказаний спір мотивований іншими (ніж попередній) підставами.

Оцінюючи надані сторонами документи та пояснення, суд виходить з наступного.

Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 390 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним.

Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, визначені у ст. 1166 Цивільного кодексу України. Так, відповідно до ч. 1 зазначеної статті, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою , яка її завдала.

Відповідно до ч.2 ст. 1166 Цивільного кодексу України, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як встановлено судом, позивач є власником майна, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Елеваторна, 1В загальною площею 919,2 кв.м.

З іншого боку, відповідач, не маючи правових підстав користування власністю позивача, не звільнив приміщення, яке орендував раніше за договором оренди № 3286/2007 від 04.09.2007р., строк якого закінчився, перешкоджав у доступі до нього власнику, зокрема, через обмеження входу/в'їзду на територію, на якій розташований об'єкт нерухомості.

Факт безпідставного користування частиною майна - об'єктом нерухомості за адресою: м. Донецьк, вул. Елеваторна, 1В, встановлений у рішенні господарського суду Донецької області №905/2167/14 від 26.04.2014р.

Так, при вирішенні спору між Регіональним відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області (особою, якій належили права управління майном до його відчудження позивачу) та відповідачем, з відповідача було стягнуто неустойку внаслідок неповернення майна по закінченню строку дії договору оренди № 3286/2007 від 04.09.2007р., а також, відмовлено у задоволенні вимоги про зобов'язання повернути орендоване майно - нежитлові приміщення будівлі закритої автостоянки загальною площею 487,7 кв.м вартістю 367 569 грн., що розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. Елеваторна, 1В, Донецькому державному інституту науково-дослідних проектних робіт та інженерних послуг у вогнетривкій промисловості з огляду, на те, що Фонд, є неналежним правоволодільцем.

Крім того, факт користування частиною майна підтверджений самим відповідачем, про що зазначено у листі №238/2 від 08.07.2014р. (т.1 а.с. 23).

Суд вважає надуманими твердження відповідача про те, що через неможливість встановлення тотожності майна, що придбане позивачем за договором купівлі-продажу №014-11 від 19.12.2013, та й тим, що було раніше отримано відповідачем за договором оренди, останній не пристав на пропозицію позивача щодо нових орендних відносин, з огляду на таке.

По-перше, відповідач протягом тривалого часу був орендарем за договором № 3286/2007 від 04.09.2007р. об'єкту нерухомості - нежитлових приміщення будівлі закритої автостоянки загальною площею 487,7 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Донецьк, вул. Елеваторна, 1В.

Ідентифікаційними ознаками, окрім, площі об'єкту оренди, було також його місцезнаходженням, власник (держава, балансоутримувач, тощо).

По-друге, відповідач знав про припинення власного договору оренди, та, за публічною інформацією щодо продажу майна, мав всі можливості переконатись щодо тотожності вказаного об'єкту.

При цьому, ідентифікування об'єкту, за умови добросовісної поведінки відповідача, мало відбутись ще при первісному зверненні до цього нового власника, в тому числі шляхом з'ясування у попереднього правоволодільця.

Звертає на себе увагу й той факт, що відповідач, при розгляді справи №905/2167/14, аналогічно заперечував і права ОСОБА_1 відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, вказуючи, що йому не зрозуміло, до якого часу Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області був (або є) власником спірного майна (т.1 а.с. 31 зворот абзац 1).

Суд зазначає, що в будь-якому випадку, наявність у відповідача сумнівів, щодо прав позивача на спірне майно, не породжувало в нього прав користування об'єктом, та відповідно зайняття приміщення без достатніх правових підстав є винними діями особи (відповідача).

Вказані обставини підтверджують тривалу протиправну поведінку відповідача щодо зайняття спірних приміщень.

Крім того, як встановлено судом під час розгляду справи, вход/в'їзд на територію на який розташований об'єкт нерухомості, є тільки один. Іншого доступу ніж проїзд з вулиці Антропова у місті Донецьку, не має (роздруківка супутникової карти т.2 а.с. 106).

Тому, суд погоджується з твердженнями позивача про те, що обмеження доступу до об'єкту нерухомості, через блокування входу/в'їзду стосувалось не тільки частини будівлі (яку раніше орендував відповідач у третьої особи-1), а й всього об'єкту площею 919,2 кв.м.

Як слід, порушення прав позивача суд оцінює, щодо об'єкту права власності в цілому.

Представлений в якості доказу заподіяних збитків звіт Товариства з обмеженою відповідальністю «Оціночна компанія «Конкордія» №02/07 від 24.06.2014р. не приймається, як обґрунтування позиції позивача через неможливість дослідження судом викладених в ньому обставин, оскільки, ані позивачем, ані самим суб'єктом оціночної діяльності не були надані всі документи, на підставі яких здійснювався опис майна у звіті, та, відповідно, за яким проводилось дослідження.

З іншого боку, наявність договору оренди укладеного 10.01.2014 року ТОВ «ВКФ «БУДІВЕЛЬНИЙ СОЮЗ» з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 є переконливим доказом того, що позивач мав отримати певні доходи (в розмірі 150 683,14 грн.) за спірний період часу (з 11.02.2014р. по 31.05.2014р.), як власник майна, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Елеваторна, 1В.

Водночас, при визначенні суми заподіяних збитків у вигляді неотриманих доходів з передачі в оренду майна, судом враховується те, що:

1) договір оренди, між позивачем та третьою особою-2 був укладений лише 10.01.2014р.;

2) позивач також пропонував встановлення орендних відносин і відповідачу, та лише, 10.02.2014р. з боку відповідача виникли заперечення, щодо прав позивача на вказане майно через не допуск представників останнього на територію для врегулювання орендних відносин (т.1 а.с. 16, 18, 19).

Тобто, до того часу, дії самого позивача, суд оцінює, як волевиявлення, що дозволяло відповідачу користуватись майном.

Тому, суд дійшов висновку, що безпідставне користування будівлею закритої автостоянки літ. А-1, що знаходяться за адресою: м.Донецьк, вул. Елеваторна, 1-В (позаволею позивача) мало місце у період з 11.02.2014р. по 31.05.2014р.

Таким чином, враховуючи обставини справи в сукупності, позовні вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, завданої відповідачем через неправомірне користування майном та не допуском до нього, підлягають частковому задоволенню в сумі 150 683,14 грн. за період з 11.02.2014р. по 31.05.2014р., як сума неотриманого доходу від передачі в оренду майна позивачем третій особі-2.

Відповідно до ст.49 ГПК України, судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 47, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю В«Виробничо-Комерційна фірма В«Будівельний СоюзВ» , м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю В«АСИ-ОЙЛВ» , м. Донецьк за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Харків; за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Макіївка, Донецька область про стягнення 206 820,00грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«АСИ-ОЙЛВ» (83014, Донецька область, м. Донецьк, вул. Щорса, 108А, код ЄДРПОУ 30500737) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Виробничо-Комерційна фірма В«Будівельний СоюзВ» (83014, м. Донецьк, вул. Лівобережна, будинок 60, код ЄДРПОУ 38940224; адреса для листування: 27500, АДРЕСА_1) заборгованість в сумі 150 683,14 грн. та судовий збір в сумі 3013,66 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення підписаний 05.09.2016р.

Рішення набирає законної сили 16.09.2016р.

Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд згідно розділу XII ГПК України.

Головуючий суддя О.М. Сковородіна

Суддя О.В. Говорун

Суддя К.С. Харакоз