Рішення

від 05.09.2016 по справі 922/2047/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2016 р.Справа № 922/2047/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Вознюк С.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ знайомств", м. Харків до Закритого акціонерного товариства "Мамба", м. Москва про розірвання договору за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. б/н від 18.07.2016р.;

відповідача - ОСОБА_2, дов. б/н від 18.07.2016р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ знайомств" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд розірвати договір комісії № 01/10/09 від 01.10.2009р. (з усіма угодами до нього), укладений між Закритим акціонерним товариством "Мамба" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Світ знайомств", а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у відзиві на позов та в судовому засіданні проти позовних вимог заперечує, вважає позовні вимоги необґрунтованими, посилаючись на те, що доводи позивача, на які останній посилається як на підставу для розірвання договору, не є істотною зміною обставин в розумінні ст.652 Цивільного кодексу України. Просить суд в задоволенні позову відмовити.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.

01.10.2009р. між Закритим акціонерним товариством "Мамба" (відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Світ знайомств" (позивач) було укладено договір комісії № 01/10/09 (далі - договорі), відповідно до умов якого відповідач доручив, а позивач зобов'язався за винагороду від свого імені, однак за рахунок відповідача укладати з контрагентами наступні види договорів:

- договір про надання на території України послуги зі збирання та узагальнення контенту;

- договори про організацію доступу до контенту та контент-послуг, в тому числі Інтернет-сайтів та wap-сайтів, на яких можливо отримання такого доступу;

- договори, спрямовані на організацію приймання платежів, сплачених на території України користувачами за надані інформаційні послуги Інформаційної системи відповідача;

- договори про надання у користування коротких номерів, що необхідні для надання контент-послуг, а також інших видів договорів за наявності письмового розпорядження відповідача.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом одного року (п.9.1 договору).

В подальшому між сторонами укладено ряд додаткових угод до даного договору.

За умовами п.9.5 договору в редакції додаткової угоди № 4 від 10.06.2015р., у разі якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не заявить про своє бажання припинити дію цього договору, він вважається пролонгованим ще на один рік. Строк дії договору може продовжуватись таким чином у необмежену кількість разів.

Як зазначив позивач, у зв'язку з тим, що йому стало відомо про виявлення правоохоронними органами на веб-сайтах mamba.ru та mamba.ua забороненого контенту, позивач вважає неможливим продовження співпраці в рамках договору комісії, у зв'язку з чим направив на адресу відповідача пропозицію про розірвання даного договору.

Оскільки відповідач проти розірвання договору заперечує, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам сторін, суд виходить з наступного.

Нормами чинного законодавства України та нормами міжнародного права передбачено, що господарські суди вправі вирішувати спори за участю сторони нерезидента України у випадках, коли міжнародним договором передбачено можливість укладення пророгаційної угоди між суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України та іноземним суб'єктом господарської діяльності (угода про договірну підсудність). Такі норми містить Угода про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності (далі по тексту Угода), укладена державами-учасницями СНД у м. Києві 20.03.1992 р. (ратифікована постановою Верховної Ради України від 19 грудня 1992 року N 2889-ХІІ). Згідно з п. 2 ст. 4 Угоди, Компетентні суди держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав розглядають справи у випадках, якщо про це є письмова згода Сторін про передачу спору цьому суду.

Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України (ст. 9 Конституції України).

Частиною 9 ст.6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991р. № 959-ХІІ встановлено, що права та обов'язки сторін зовнішньоекономічних договорів (контрактів) визначаються правом країни, що вибрана сторонами при укладенні договору (контракту) або у результаті подальшого узгодження.

Відповідно до п.11.2 договору комісії № 01/10/09 від 01.10.2009р.в редакції додаткової угоди № 4 від 10.06.2015р., сторони погодили, що неврегульовані спори підлягають розгляду в судовому порядку відповідно до законодавства України (компетентним судом за місцезнаходженням Комісіонера).

Враховуючи викладене, до спірних правовідносин суд застосовує матеріальне право України.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на ст.ст.203, 652 Цивільного кодексу України та підставою для розірвання договору комісії зазначає наявність істотної зміни обставин у взаємовідносинах між позивачем та відповідачем, посилаючись на те, що Слідчим Управлінням поліції в Дарницькому районі Головного управління Національної поліції України в м. Києві проводиться розслідування в рамках кримінального провадження № 12015100020009563 від 14.11.2015р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.301, ч.1 ст.302 Кримінального кодексу України. Зокрема, як зазначив позивач, розслідування проводиться щодо групи осіб, які своїми умисними діями з використання веб-сайтів створюють умови для скоєння кримінальних злочинів у сфері обігу протиправного контенту, телекомунікацій і звідництва з метою розпусти.

Як пояснив позивач, в момент укладання договору комісії він взагалі не розраховував на те, що виконання умов цього договору буде пов'язане із діяльністю, яка має ознаки складу кримінального правопорушення.

Представник відповідача, заперечуючи проти позову, посилається на відсутність істотної зміни обставин та зазначає, що позивачем не надано жодного доказу причетності відповідача до порушення законодавства України, оскільки підставою для розірвання договору з підстав, визначених ст. 652 Цивільного кодексу України, є реальна істотна зміна обставин. В даному випадку, на думку відповідача, такою істотною зміною обставин мала б бути доведеність на підставі обвинувального вироку вчинення службовими особами Закритого акціонерного товариства "Мамба" кримінального правопорушення.

В обґрунтування своїх заперечень, відповідач посилається на презумпцію невинуватості, яка закріплена в ст.62 Конституції України та ч.2 ст.2 Кримінального кодексу України, відповідно до яких особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Суд погоджується з доводами відповідача щодо відсутності такої підстави для розірвання спірного договору як істотна зміна обставин, та вважає, що позивач, в обґрунтування позову, посилається не на ту правову норму.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до положень статей 2, 4 3, 54 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи за позовами суб'єктів господарської діяльності, фізичних осіб, які такими не є, державних та інших органів, які визначають предмет (матеріально-правову вимогу) та підстави (обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання позивача на певну норму закону) позову.

При цьому господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Предметом позову у даній справі є вимога про розірвання договору у зв’язку із небажанням позивача продовжувати договірні відносини за спірним договором.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За приписами ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст.188 Господарського кодексу України).

Як вже було встановлено судом, у п. 9.1 договору сторони встановили, що договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом одного року.

За умовами п.9.5 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 10.06.2015р.) сторони передбачили, що у разі якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не заявить про своє бажання припинити дію цього договору, він вважається пролонгованим ще на один рік. Строк дії договору може продовжуватись таким чином у необмежену кількість разів.

Таким чином, судом встановлена наявність в позивача права відмовитись від спірного договору лише заявивши про це за 30 календарних днів до закінчення строку його дії і таке право випливає із автоматичної пролонгації його дії та є безумовним, тобто таким, що не ставиться у залежність від наявності у сторони підстав для такої відмови.

Судом вбачається, що оскільки на момент розгляду даної справи кінцевою датою погодженого сторонами строку дії договору є 01.10.2016р., то позивач, у разі свого бажання розірвати спірний договір, повинен був заявити про це до 01.09.2016р.

Із матеріалів справи судом вбачається, що позивач 28.04.2016р. звернувся до відповідача з листом (вих. № 01/04), в якому повідомив останнього про бажання розірвати спірний договір (а.с.72-73).

Відповідач листом № 24/2016 від 08.06.2016р. повідомив позивача про безпідставність розірвання договору та запропонував позивачу прийняти позитивне рішення про продовження співпраці в рамках укладеного договору (а.с.74-75).

Судом вбачається що вимога позивача про розірвання спірного договору була направлена з посиланням на інші підстави для такого розірвання, однак, це не змінює її правової природи як правочину, вчиненого для настання певних правових наслідків, а саме вираження свого небажання продовжувати договірні правовідносини.

Також сам позов суд теж розцінює як повторне вираження позивачем свого бажання припинити договірні правовідносини за спірним договором.

В судовому засіданні відповідач проти розірвання спірного договору заперечував.

Згідно із ч.4 ст.188 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач не визнає право позивача на відмову від спірного договору, строк дії договору передбачений до 01.10.2016р. та договором встановлено його автоматичну пролонгацію, позивач не бажає продовжувати договірні правовідносини з відповідачем та повідомив про це відповідача до 01.09.2016р., суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та розірвання спірного договору із 01.10.2016р.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 11, 525, 626 Цивільного кодексу України, статтею 188 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 64, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати договір комісії № 01/10/09 від 01.10.2009р., укладений між Закритим акціонерним товариством "Мамба" (основний державний реєстраційний номер 1047796286020) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Світ знайомств" (код ЄДРПОУ 36625963) із 01.10.2016р.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Мамба", (основний державний реєстраційний номер 1047796286020, юридична адреса: Російська Федерація, 123022, м. Москва, вул. 2-га Звенигородська, 13, буд. 42; адреса для кореспонденції в Україні: 61040, м. Харків, вул. Мурманська, 25) - 1 378,00грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08.09.2016 р.

Суддя ОСОБА_3