Рішення

від 02.09.2016 по справі 176/3569/14-ц

ЖОВТОВОДСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа №176/3569/14-ц

провадження №2/176/212/16

РІШЕННЯ

Іменем України

02 вересня 2016 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

у складі: головуючої судді Павловській І.А.,

при секретарі Яценко О.В.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Жовті Води в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до обласного комунального вищого навчального закладу «Інститут підприємництва «Стратегія» про захист прав, що виникли із трудових відносин, відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувсь до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, де просить стягнути із обласного комунального вищого навчального закладу «ІП «Стратегія» завдану моральну шкоду в розмірі 40000 грн. 00 коп.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що Наказом

№ 200-ос від 28.10.2013 року він був переведений на посаду асистента кафедри менеджменту та соціальної роботи ІП В«СтратегіяВ» з чим він не погодився, зазначивши це у наказі.

У звВ»язку із тим, що він висловив свою незгоду на переведення на іншу посаду, адміністрація у цей же день видала наказ № 201-ос від 28.10.2013 року, яким звільнила його з роботи на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України із посиланням на його відмову від продовження роботи у звВ»язку зі зміною істотних умов праці.

Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2014 року його було поновлено на роботі на посаді старшого викладача кафедри менеджменту та соціальної роботи Обласного комунального вищого навчального закладу «Інститут підприємництва «Стратегія» та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу та невиплачену компенсацію за невикористану відпустку.

Незаконними діями відповідача йому завдано значної моральної шкоди, у зв’язку з чим погіршився стан здоров’я, спричинено порушення нормальних життєвих зв’язків, що змусило докладати значних додаткових зусиль для організації свого життя та породило невпевненість у майбутньому у зв’язку з зазначеним змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав, пославшись на доводи викладені в позовній заяві та просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2, що діє на підставі довіреності у судовому засіданні позов не визнав, що позовні вимоги є необґрунтованими. На думку представника, позивачем не доведено, яких моральних страждань він зазнав, в чому виразилася втрата нормальних життєвих зв'язків, які додаткові зусилля від нього вимагалися для організації свого життя, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір моральної шкоди. Також представник вважав, що позивачем пропущений тримісячний строк для звернення до суду з вимогами про відшкодування моральної шкоди, оскільки звільнений позивач був 28 жовтня 2013 року , а до суду звернувся 16 березня 2015 року.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, Повно, всебічно та обєктивно дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно зі ст.ст. 10 , 11 , 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог та на підставі доказів, наданих особами, які беруть участь у справі. Кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Особа, яка бере участь у справі розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з копії трудової книжки позивач з 28.07.1993 року перебував у трудових стосунках з ІП В«СтратегіяВ» та з 07.09.2012 року обіймав посаду старшого викладача кафедри управління і підприємництва, яка у лютому 2013 року була перейменована у кафедру менеджменту та соціальної роботи, на повну ставку (а.с15-22)

Наказом №200-ос від 28.10.2013 року позивач був переведений з 28.10.2013 року з 1 ставки старшого викладача кафедри менеджменту і соціальної роботи на 0,2 ставки ассистента тієї ж кафедри.

Наказом №201-ос від 28.10.2013 року відповідач звільнив позивача з роботи на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України із посиланням на те, що причиною звільнення є відмова позивача від продовження роботи у звВ»язку зі зміною істотних умов праці (а.с. 24).

Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2014 року його було поновлено на роботі на посаді старшого викладача кафедри менеджменту та соціальної роботи Обласного комунального вищого навчального закладу «Інститут підприємництва «Стратегія» та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу та невиплачену компенсацію за невикористану відпустку(а.с.47-50).

У зв’язку з звільненням позивач не працював 10 місяців з 29.10.2013 року до поновлення на роботі згідно рішення від 29.08.2014 року та в зазначений період був змушений терпіти моральні страждання та нервові стреси.

Спір виник з приводу спричинення моральної шкоди завданої позивачу незаконним звільненням.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється ст. 237-1 КЗпП України .

Стаття 2371 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237 1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (із відповідними змінами) роз'яснено, що відповідно до ст. 237- 1 КЗпП України (набрав чинності з 13 січня 2000 року) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (ст. ст. 3 , 4 , 11 , 31 ЦПК України ).

Кодекс законів про працю України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників.

Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 237- 1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

Вирішуючи питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи: роботу ОСОБА_1 у відповідача протягом тривалого часу; обсяг, характер та тривалість моральних страждань позивача через порушення його трудових прав; ступінь тяжкості і істотності вимушених змін у його житті після незаконного звільнення ; обсяг втрат ним нормальних життєвих зв'язків та зусиль, вжитих для відновлення трудових прав і організації свого життя; а тому, вважає, що моральна шкода позивачу була завдана з вини відповідача, і не убачає правових підстав, за яких відповідача може бути звільнено від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд керується принципами рівності, поміркованості, розумності та справедливості, і визначає розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 5000 грн.

Щодо доводів представника відповідача про пропуск позивачем тримісячного строку для звернення до суду, то суд приймає до уваги те, що рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області , яким визнано незаконним наказ відповідача № 201-ос від 28.10.2013 року про звільнення та підтверджено порушення трудових прав позивача, було ухвалено 29.08.2014 року, а до суду позивач звернувся 26 листопада 2014 року, тобто в межах строку.

Оскільки позивач при зверненні до суду звільнений від сплати судового збору, він стягується із відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, відповідно ст. 88 ЦПК Українита Закону України «Про судовий збір» . Зокрема, за вимогу немайнового характеру про відшкодування моральної шкоди слід стягнути 243 гривні 60 копійок,.

Керуючись ст. 237-1 КЗпП України , Постановою Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-61, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України , суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до обласного комунального вищого навчального закладу «Інститут підприємництва «Стратегія» про захист прав, що виникли із трудових відносин, відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути із обласного комунального вищого навчального закладу «Інститут підприємництва «Стратегія», код № 19432699, адреса Дніпропетровська область, місто Жовті Води, вулиця Гагаріна 38, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на відшкодування моральної шкоди 5000 (п’ять тисяч) гривен.

Стягнути із обласного комунального вищого навчального закладу «Інститут підприємництва «Стратегія», код № 19432699, адреса Дніпропетровська область, місто Жовті Води, вулиця Гагаріна 38, в дохід держави судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Жовтоводського міського суду І.А. Павловська