Рішення

від 06.04.2007 по справі 22/7-07-248

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22/7-07-248

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" квітня 2007 р.Справа  № 22/7-07-248

За позовом:   Державного підприємства "Дельта-Лоцман"

до відповідача:   Товариства з обмеженою відповідальністю  "Глобал"  

за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ДП "Дніпро-Бузький морський торговельний порт"   

про стягнення заборгованості на суму 18695,16 дол. США

Суддя Торчинська Л.О.

Представники:

Від позивача: Божник В.В. –за довіреністю від 05.02.2007р. № 4;

Від відповідача: Ткач С.А. - представник, діючий за довіреністю №55 від 01.02.2007р.;

Від 3-тьої особи: Зінченко Ю.В. –за довіреністю від 19.01.2007р.

СУТЬ СПОРУ: позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал»і просить стягнути  відповідача заборгованість  у сумі 18081,35 доларів США та пеню у сумі 613,81 доларів США, всього-18695,16 доларів США, посилаючись на положення ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 599 Цивільного кодексу України, ст.ст.3, 4, 84 Кодексу торговельного мореплавства України, постанову Кабінету міністрів України від 12.10.2000 р. №1544 «Про портові збори», а також на умови договору від 05.05.2001 р. №44/05.01.-П, укладеного між позивачем та відповідачем (далі –Договір).  

Крім того, позивач надав заперечення на відзив відповідача та доводи третьої особи, з урахуванням яких позивач обґрунтовує свою правову позицію наступним.         

Відповідно до п.2.1.1. Договору позивач взяв на себе зобов'язання за заявками відповідача надавати йому послуги з лоцманського проведення та регулювання руху суден, а також надавати право проходження суден по Бузько-Дніпровсько-Лиманському та Херсонському морським судноплавним каналах, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити надані послуги. Споживачем послуг позивача є "судновласник" (судновласник, оператор, фрахтувальник, вантажовідправник, вантажоодержувач або інший платник зборів, за дорученням якого діє Відповідач).

Проте, оскільки наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 06.12.05р. № 856 було створено державне підприємство "Державна морська лоцманська служба", на яке було покладено функції з надання послуг з лоцманського проведення та регулювання руху суден за рахунок зборів за послуги лоцманських служб і служб регулювання руху суден, ці послуги надавались відповідачу з 22.12.2005 по 21.09.2006 на підставі договору з ДП "Державна морська лоцманська служба".

Позивачем у цей період надавалися відповідачу лише послуги з безпечного проходження суден Бузько-Дніпровсько-Лиманським та Херсонським морськими каналами.

Відповідно до п. 2.1.2 Договору, позивач зобов'язався надавати відповідачу рахунки для сплати зборів і платежів за користування зазначеними послугами, які оформлені на підставі встановлених цін і державних тарифів, а також вимог Договору.

Пунктом 2.2.4 Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний сплачувати рахунки, виставлені позивачем, у терміни, визначені Договором. Відповідно до п.4.3 Договору оплата за рахунками здійснюється до відходу судна з порту.

Згідно з пунктом 4.1. Договору порядок стягнення і розмір канального збору визначається відповідно до нормативно-правових актів, якими затверджені відповідні збори. Витрати за перерахування коштів відносяться на рахунок відповідача.

Порядок та розміри стягнення канальних зборів передбачено Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 р. №1544 «Про портові збори». Пунктом 18  цієї Постанови встановлено, що за проходження Бузько-Дніпровсько-Лиманським і Херсонським морськими каналами з заходженням суден у порти Дніпро-Бузький, Миколаїв (морський), Херсон (морський), Очаків, Октябрський та причал заводу «Океан», а також без заходження в морські порти (причали), канальний збір сплачується суднами за визначеними ставками державному підприємству «Дельта-лоцман».

Відповідно до пунктів 9 та 10 Постанови Кабінету Міністрів України «Про портові збори», сплата портових зборів здійснюється відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. №15 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Відповідно до п.5.4 Договору агент несе повну матеріальну відповідальність перед підприємством за повноту і своєчасність оплати наданих послуг як у національній валюті, так і в доларах США.

Згідно з п.5.3 Договору, за несвоєчасну сплату рахунків відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу.

Як стверджує позивач, відповідно до розрахунку (додаток 1 до позову) в період з 06.09.2006 р. по 18.09.2006 р. позивачем було забезпечено безпечне проведення Бузько-Дніпровсько-Лиманським каналом суден під агентуванням Відповідача.

На виконання п.2.1.2 Договору позивачем було надіслано відповідачу рахунки на оплату послуг, отримання яких відповідачем підтверджується копіями накладних кур'єрської служби з відмітками відповідача про отримання ним поштових відправлень.

Як стверджує Позивач, станом на 18.12.2006 р. послуги Відповідачем не оплачені. Заборгованість з оплати канального збору складає 18081,35 доларів США.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших нормативних актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з п.5.3 Договору за порушення строків виконання зобов'язання зі своєчасної оплати рахунків відповідачу нараховано пеню, яка відповідно до розрахунку позивача становить 1218,31 дол. США. Загальна суму боргу з урахуванням пені, на думку позивача, складає 46614,03 дол. США.

Відповідно до ст.6 Конституції України державні органи здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Статтею 84 Кодексу торгівельного мореплавства встановлені цільові портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, вантажний, адміністративний та санітарний. Інші види зборів можуть встановлюватися законодавчими актами України. Розмір портових зборів установлюється Кабінетом Міністрів України. Використання портових зборів допускається виключно за їх цільовим призначенням.

Відповідно до ст.84 КТМ України, пунктом 18 Положення про портові збори визначено, що нарахування канального збору здійснюється за кожне проходження каналу судном в один кінець і кожне проходження каналу судном транзитом в один кінець за 1 кубічний метр об'єму судна за визначеними ставками. При цьому визначено кому саме і за якими ставками справляється канальний збір. Так, встановлено, що за проходження Бузько-Дніпровсько-Лиманського і Херсонського морського каналів з заходженням суден у порти Дніпро-Бузькій, Миколаїв (морський), Херсон (морський), Очаків, Октябрьський та причал заводу «Океан», а також без заходження в морські порти (причали), канальний збір сплачується суднами за визначеними ставками державному підприємству «Дельта-лоцман».

Таким чином, відповідно до чинного законодавства України, повноваження з встановлення розміру портових зборів та визначення отримувача портових зборів належать Кабінету Міністрів України.

Пунктом 5 ст.116 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону. На даний час Закон про Кабінет Міністрів України не набрав чинності.

Відповідно до делегованих Кабінетом Міністрів України повноважень Міністерство транспорту та зв'язку України здійснює розпорядження об'єктами державної власності, закріпленими за підприємствами, що належать до сфери його управління.

В межах наданих повноважень Міністерства транспорту та зв'язку України здійснювало управління державним майном, шляхом закріплення його за підприємствами, що належать до сфери його відання. Накази Міністерства транспорту та зв'язку №336 від 12.04.2006 р. та №945 від 18.09.2006 р., на підставі яких здійснювалась передача каналів, не містять положень щодо зміни отримувача канального збору.

Відповідно до ст.1 Конвенції ООН про територіальне море та прилеглу зону 1958 р., суверенітет держави розповсюджується за межі його сухопутної території та його внутрішніх водна морський пояс, що примикає до його берега і називається територіальним морем. Відповідно до положень розділів II Конвенції ООН з морського права та Конвенції ООН про територіальне море та прилеглу зону,  а також ст.5 Закону України «Про державний кордон України», до територіального моря України належать прибережні морські води шириною 12 морських миль, відлічуваних від ліній найбільшого відпливу як на материку, так і на островах, що належать Україні, або від прямих вихідних ліній, які з'єднують відповідні точки. Відповідно до ст.8 Конвенції ООН з морського права 1982 р., ст.5 Конвенції про територіальне море та прилеглу зону 1958 р., води, розташовані в сторону берега від висхідної лінії територіального моря є внутрішніми водами держави.

Положення Цивільного кодексу України також не застосовуються до правовідносин визначення отримувача канального збору, оскільки відповідно до ст.1 Цивільного кодексу України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленню, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 84 Кодексу торгівельного мореплавства України встановлені цільові портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, вантажний, адміністративний та санітарний.

Чинне законодавство України не вимагає для стягнення портових зборів документального підтвердження надання за них будь-яких послуг, тому підставою оплати канального збору є сам факт проходження судна каналом.

На відміну від портових зборів, наказом Міністерства транспорту України від 27.06.1996 р. №214 затверджені збори і плати за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України, якими встановлений розмір лоцманського збору (за надання послуг з лоцманського проведення суден), збору за користування послугами служби регулювання рухом суден (послуги регулювання руху суден), швартовний збір (послуги зі швартування, швартування, перетягування і перешвартування), плата за роботу буксирів при швартових операціях, плата за користування плавзасобами тощо.

На відміну від портових зборів, надання лоцманських послуг, наприклад, має підтверджуватись лоцманською квитанцією, підписаною капітаном судна (п.4.11 Положення про державну морську лоцманську службу, затвердженого наказом Міністерства транспорту України №498 від 11.09.2000 р.).

Незважаючи на передачу каналу з балансу на баланс, ДП «Дельта-лоцман»продовжувало справляти канальний збір та використовувати його за цільовим призначенням відповідно до повноважень, покладених на нього Положенням про портові збори, що підтверджується договорами на здійснення днопоглиблювальних робіт, проміри глибин, навігаційно-гідрографічне забезпечення мореплавства, в тому числі обслуговування плавучих попереджувальних знаків тощо, що підтверджується договорами з підрядними організаціями та актами виконаних робіт.   

Представник позивача в судовому засіданні вимоги, викладені у позовній заяві, підтримав, надавши в якості доказів на підтвердження своїх вимог копії договорів та актів виконаних робіт щодо підтримання каналів в безпечному для судноплавства стані.

Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те що канальний збір є платою за послугу, що надається судновласнику; при цьому ця послуга полягає у забезпеченні безпечного проходу судном того чи іншого каналу; право на отримання плати за вказану послугу має виконавець, тобто та особа, яка таку послугу надає; прийняття Міністерством транспорту та зв'язку України наказу про ліквідацію ДП „Дельта-Лоцман" зумовило прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 10.07.2006р. №953, якою були внесені зміни до п.2 постанови КМУ від 30.12.1998р. №2098, згідно яких обов'язок утримання Бузько-Дніпровсько-Лиманського каналу (надалі БДЛК) та Херсонського морського каналу (надалі ХМК) за рахунок канального збору покладено вже не ДП „Дельта-лоцман", а на державні підприємства, що належать до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України, до яких відноситься і державне підприємство «Дніпро-Бузький морський торгівельний порт»; саме Державному підприємству «Дніпро-Бузький морський торгівельний порт»було передано на баланс БДЛК та ХМК, тому саме воно здійснювало утримання каналів та надання послуг,   правомірно виставляло відповідачу рахунки за надані послуги та отримувало відповідну платню; відповідно до ст.84 Кодексу торговельного мореплавства України, на Кабінету Міністрів України делеговане лише право встановлення розміру портових зборів, але не право визначення осіб, яким ці збори належить сплачувати, а тому суд, відповідно до ст.4 ГПК України, не повинен застосовувати акти, які суперечать вимогам Конституції та законів України; позивачем не надано належних доказів тому, що ним фактично виконувались зобов'язання за договором, а саме: отримувались заявки відповідача, забезпечувалось надання дозволу на прохід судна, своєчасно, до виходу судна з порту виставлялися рахунки, підтримувався належний стан судноплавних каналів.

В судовому засіданні відповідач підтримав свої доводи, викладені у відзиві на позов та просив у позові відмовити повністю.

За заявою Державного підприємства «Дніпро-Бузький морський торгівельний порт»(далі -ДП «ДБМТП») суд залучив його до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Третя особа в своїй заяві виклала та в судовому засіданні підтримала вимогу про відмову в задоволені позову, посилаючись на наступне.

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України (далі –«МТЗУ») від 12.04.2006 р. №336 «Про реорганізацію державного підприємства „Дельта-лоцман”»було прийнято рішення про реорганізацію ДП «Дельта-лоцман»шляхом його приєднання до ДП «ДБМТП». Пунктом 2 зазначеного наказу встановлено, що ДП «ДБМТП»є правонаступником прав та обов'язків ДП «Дельта-лоцман».

Згідно наказу МТЗУ від 03.05.2006 р. № 422 «Про передачу гідротехнічних споруд ДП „Дельта-лоцман”», з метою ефективного використання державного майна, БДЛК та ХМК були передані з балансу ДП „Дельта-лоцман” на баланс ДП «ДБМТП»та закріплені за портом на праві господарського відання.

Комісія по передачі каналів створена наказом Державного департаменту морського і річкового транспорту (далі –«ДДМРТ») від 04.05.2006 р. №69.

Акт приймання від ДП «Дельта-лоцман»каналів підписаний комісією 04.05.2006 р. та затверджений ДДМРТ.

Наказом ДП «ДБМТП»від 11.05.2006 р. №32-П до складу порту у порядку переводу з ДП «Дельта-лоцман»був прийнятий персонал, що здійснює технічний нагляд за експлуатацією БДЛК та ХМК.

Пунктами 4 та 9 наказу МТЗУ від 18.09.2006 р. №945 «Щодо удосконалення функціонування державної системи забезпечення безпеки судноплавства»скасовані накази МТЗУ №336 від 12.04.2006 р. та №422 від 03.05.2006 р., а також передбачено  ДП «Дельта-лоцман»прийняти БДЛК та ХМК з балансу ДП «ДБМТП».

На виконання наказу МТЗУ від 18.09.2006 р. №945 ДДМРТ видав накази №157 від 25.09.2006 р. «Про створення комісії щодо передачі гідротехнічних споруд ДП «Дельта-лоцман»та №159 від 27.09.2006 р. «Про внесення доповнень до наказу ДДМРТ від 25.09.2006 №157».

Акт передачі каналів до ДП «Дельта-лоцман» підписаний комісією 02.10.2006 р. та затверджений ДДМРТ.

ДП «Дельта-лоцман»звернувся до порту з вимогою від 20.09.2006 р. №1590 перерахувати до ДП «Дельта-лоцман»кошти канального збору, які були отримані ДП «ДБМТП»починаючи з 03.05.2006 р.

З метою врегулювання ситуації, що склалася у зв'язку зі сплатою та використанням коштів від канального збору за проходження суден по БДЛК та ХМК відповідно до наказу МТЗУ від 18.09.2006 р. №945, дорученням МТЗУ від 19.10.2006 р. №846/11/11-06 було зобов'язано:

-  організувати проведення звірки ДП «Дельта-лоцман»та ДП «ДБМТП»отриманих грошових коштів від канального збору починаючи з 03.05.2006 р.;

-  ДП «ДБМТП»перерахувати до ДП «Дельта-лоцман»кошти в національній грошовій одиниці України, отримані від канального збору за проходження суден БДЛК та ХМК, за винятком фактичних витрат на утримання каналів БДЛК та ХМК.

Наказом ДДМРТ від 06.11.2006 р. №183 «Щодо створення комісії», створена комісія з проведення звірки, якій доручено провести звірку ДП «Дельта-лоцман»та ДП «ДБМТП»отриманих та витрачених коштів від канального збору.

ДП «Дельта-лоцман»листом від 08.11.2006 р. №2346 повідомив відповідача про те, що агентські компанії (судновласники тощо), які станом на 07.11.2006 р. не сплатили до ДП «ДБМТП»канальний збір за проходження суден БДЛК і ХМК, повинні сплатити його до ДП «Дельта-лоцман».

Утвореною комісією підписаний акт від 15.11.2006 р., в якому на підставі первинних документів визначені суми отриманого портом доходу від канального збору за проходження БДЛК та ХМК. До цієї суми ввійшли кошти канального збору, які сплачені позивачем до ДП «ДБМТП»та які є предметом позову.

Крім того, комісією визначені витрати ДП «ДБМТП», яки проведені за рахунок канального збору відповідно до його цільового призначення:

- 1095,0 тис.грн. - ДУ «Держгідрографія»за навігаційно-гідрографічне забезпечення (утримання, обслуговування та ремонт засобів навігаційного обладнання);

- 4422,5 тис.грн. –ДП «Устьдунайводшлях»за днопоглиблювальні роботи на БДЛК;

- 706,6 тис.грн. –заробітна плата, нарахування на заробітну плату та витрати на відрядження по персоналу, що здійснює технічний нагляд за експлуатацією БДЛК та ХМК.

Таким чином, під час знаходження БДЛК та ХМК у господарському віданні ДП «ДБМТП», канальний збір за проходження суден цими каналами сплачувався порту правомірно, що підтверджено дорученням МТЗУ №846/11/11-06 від 19.10.2006 р., наказом ДДМРТ від 06.11.2006 р. №183, актом комісії ДДРМ від 15.11.2006 р., листами позивача №1590 від 20.09.2006 р., №2346 від 08.11.2006 р.

Канальний збір є платою за проходження судном по відповідному каналу.

Відповідно до ст.84 Кодексу торговельного мореплавства України (далі –«КТМ»), канальний портовий збір належить до цільових портових зборів.

Частиною 2  ст.84 КТМ України передбачено, що розмір портових зборів встановлюється Кабінетом Міністрів України, а використання допускається виключно за їх цільовим призначенням.

Розмір канального збору встановлений Положенням про портові збори, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000р. №1544 (далі –«Положення №1544»).

За своїм змістом портові збори не є безумовною платою, як, наприклад, податкові платежі. Портові збори є платою за фактично надані послуги:

відповідно до ст.26 Конвенції ООН з морського права від 10.12.1982 р. (ратифікована Законом України від 03.06.1999р. №728-XIV) іноземне судно, яке проходить через територіальне море, може обкладатися тільки зборами в оплату за конкретні послуги, надані цьому судну;

-          у п.5.16 ст.16 Закону України «Про податок на додану вартість»зазначено, що портовими зборами оплачуються операції з поставки послуг, що надаються суднам;

-          п. 11 Положення №1544 передбачає нарахування із сум портових зборів податку на додану вартість (базою для нарахування ПДВ є операції з продажу товарів, виконання робіт, надання послуг);

-          ч.2 п. 3.1.1 Порядку обліку та використання коштів від портових зборів (далі –«Порядок №783»), який затверджений наказом Міністерства транспорту України від 25.08.2004 №783, визначено, що нарахування доходів від портових зборів відображається в бухгалтерському обліку по кредиту субрахунку 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг».

Відповідно до примітки 4 пункту 1 (Загальна частина) Положення №1544, порядок обчислення і справляння зборів поширюється на суб'єктів підприємницької діяльності всіх форм власності, які виконують роботи та надають послуги у морських портах (причалах) незалежно від підпорядкованості цих портів (причалів).

Тобто, справляння портових зборів здійснює особа, яка надає відповідні послуги суднам.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 1996 р. № 640 «Про затвердження переліку внутрішніх водних шляхів, що належать до категорії судноплавних»визначено, що БДЛК та ХМК належать до морських судноплавних шляхів.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.1998 р. №2098 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.07.2006 р. №953, визначено, що функції з утримання судноплавних шляхів здійснюються за рахунок канального збору.

Відповідно до п.1.2 Порядку №783, цей Порядок є обов'язковим для застосування усіма суб'єктами підприємницької діяльності, які згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2000 р. №1544 «Про портові збори»справляють із суден відповідні портові збори.

Пункт 2.4 Порядку № 783 передбачає, що кошти від канального збору використовуються:

на утримання, обслуговування, ремонт та забезпечення безпеки судноплавства на судноплавних шляхах загальнодержавного значення і підхідних каналах портів, очищення їх від наносів і підтримку їхніх габаритів у межах паспортних значень;

на днопоглиблювальні роботи, пов'язані з підтримкою та/або поліпшенням проектних глибин на каналах;

на утримання, обслуговування та ремонт засобів навігаційного обладнання на каналах;

на будівництво (придбання, виготовлення), модернізацію, реконструкцію каналів та інших необоротних активів, що використовуються на зазначені в цьому пункті цілі;

на утримання персоналу, що здійснює технічний нагляд за експлуатацією каналів.

Ст.84 КТМ України не визначає конкретного отримувача зборів, а лише передбачає, що портові збори мають цільове призначення, тобто мають використовуватись виключно для виконання функцій (робіт), для яких вони стягуються.

Аналогічного висновку дійшов Вищий господарський суд України у постанові від 19.11.2002 р. по справі №20/304.

Господарський суд Миколаївської області, розглядаючи у 2004 році справи №11/14 та №11/106, дійшов аналогічного висновку щодо підстав справляння корабельного та адміністративного портових зборів (Рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.04.2004 по справі №11/14, від 02.06.2004 по справі №11/106). Одеський апеляційний господарський суд залишив вказані рішення без змін (Постанови Одеського апеляційного господарського суду від 02.06.2004 по справі №11/14, від 13.07.2004 по справі №11/106). Вищий господарський суд України залишив постанови Одеського апеляційного господарського суду без змін (Постанови Вищого господарського суду України від 23.09.2004 по справі №11/14, від 24.11.2004 по справі №11/106). Верховний суд України відмовив у порушенні провадження з перегляду в касаційному порядку постанов Вищого господарського суду України по справам №11/14 та №11/106 (ухвали Верховного суду України від 18.11.2004 р. та від 10.02.2005 р.).

Аналогічного висновку щодо справляння корабельного збору дійшов господарський суд Миколаївської області, розглянувши у 2005 році справи №11/19, №9/97 та №9/122 (Рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.04.2005 р. по справі №11/19, від 17.05.2005 р. по справі №9/97, від 17.05.2005 р. по справі №9/122).

Твердження позивача про те, що Положення №1544 визначає ДП «Дельта-лоцман»як безумовного отримувача канального збору за проходження суден БДЛК та ХМК, є помилковим, оскільки Кабінет Міністрів України відповідно ст.84 КТМ України у Положенні №1544 встановив лише розмір канального збору.

Проте, ДП «Дельта-лоцман»був визначений отримувачем канального збору у п.2 постанови Кабінету Міністрів України №2098 від 30.12.1998 р., але тільки тому, що відповідно до п.3 цієї постанови БДЛК та ХМК на той час передавались на баланс ДП «Дельта-лоцман». Постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.2006 р. №953 внесені зміни до постанови №2098, внаслідок яких п.3 постанови №2098 втратив чинність, а функції з утримання судноплавних шляхів, які здійснюються за рахунок канального збору, були покладені на державні підприємства, які належать до сфери управління МТЗУ. Відносно БДЛК та ХМК до 02.10.2006 р. таким підприємством було ДП «ДБМТП».

Таким чином, не маючи на балансі та в розпорядженні каналів, а також не маючи   персоналу, тобто фахівців, які спроможні здійснювати експлуатацію та технічний нагляд за експлуатацією цих каналів, ДП «Дельта-лоцман»не могло надавати на фактично не  надавало відповідачу БДЛК та ХМК послуги для безпечного проходження суден, тому не мало правових підстав отримувати плату за ці послуги.

Саме ДП «ДБМТП»з 04.05.2006 р. по 02.10.2006 р. повинно було на підставі договору надавати та фактично надавало відповідачу послуги щодо безпечного проходження судів по каналам, надавало відповідні дозволи та забезпечувало безпечне проходження судів. Відповідно, саме  ДП «ДБМТП»мало право отримувати та фактично отримувало від відповідача плату за ці послугу, тобто канальний збір.

Правомірність сплати канального збору до ДП «ДБМТП»підтверджено також Висновком від 03.11.2006 №126/490 науково-правової експертизи щодо особливостей правового регулювання та порядку справляння канального збору, проведеної Інститутом держави і права ім. В.М.Корецького відповідно до запиту ДП «ДБМТП»на підставі Закону України „Про наукову і науково-технічну експертизу”.

Відповідач правомірно сплатив у повному обсязі канальний збір, який вимагає позивач, на рахунки ДП «ДБМТП», що підтверджується відповідними виписками банку.

Заслухавши представників сторін, представника третьої особи, дослідивши  матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

05 травня 2001 р. між державним підприємством «Дельта-лоцман»(позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал»(відповідач) було укладено договір №44/05.01-П, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання за заявками відповідача забезпечити безпечне проходження суден по Бузько-Дніпровсько-Лиманському та Херсонському морським каналам, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити надані послуги (канальний збір). При цьому, відповідно до п.2.2.7 Договору, споживачем послуг позивача є «судновласник»(судновласник, оператор, фрахтувальник, вантажовідправник, вантажоодержувач або інший платник зборів, за дорученням якого діє відповідач).

Пунктом 2.1.2 Договору, його учасники погодили обов'язок позивача надавати відповідачу рахунки для сплати зборів і платежів за користування зазначеними послугами, які оформлені на підставі встановлених цін і державних тарифів, а також вимог договору, які відповідач зобов'язаний був сплачувати у терміни, визначені Договором, до відходу судна з порту.

Відповідно до пункту 4.1 Договору, порядок і розмір зборів визначаться відповідно до нормативно-правових актів, якими затверджені відповідні збори.

Відповідно до п.5.4 Договору агент несе повну матеріальну відповідальність перед підприємством за повноту і своєчасність оплати наданих послуг, як у національній валюті, так і в вільно конвертованій валюті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000р. №1544 «Про портові збори»регулюється порядок та розміри стягнення канальних зборів. Пунктом 18 цієї постанови встановлено, що нарахування канального збору здійснюється за кожне проходження каналу судном в один кінець і за кожне проходження каналу судном транзитом в один кінець за 1 кубічний метр об'єму судна за встановленими ставками.

Відповідно до приміток до п.18 вказаної постанови за проходження Бузько-Дніпровсько-Лиманським і Херсонським морським каналами з заходженням суден у порти Дніпро-Бузький, Миколаїв (морський), Херсон (морський), Очаків, Октябрський та причал заводу «Океан», а також без заходження в морські порти (причали), канальний збір сплачується суднами за визначеними ставками державному підприємству «Дельта-лоцман».

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що в період з 08.09.2006р. по 18.09.2006р. ДП „Дельта-лоцман" забезпечило безпечне проходження   іноземних суден під агентуванням відповідача по Бузько-Дніпровсько-Лиманському каналу, тобто надало послуги на загальну суму 18081,35 долларів США. Виставлені відповідачу рахунки на сплаті наданих послуг - нарахований канальний збір відповідно на вказану суму останнім не сплачено.

Окрім суми боргу позивач також просить стягнути з відповідача пеню в сумі 613,81 доларів США.

Статтею 84 Кодексу торговельного мореплавства України передбачено, що канальний збір належить до цільових портових зборів, розмір якого встановлюється Кабінетом Міністрів України, а використання допускається виключно за його цільовим призначенням.

Згідно п.2.4 Порядку обліку та використання коштів від портових зборів, який затверджено наказом Міністерства транспорту України №783 від 25.08.2004р., кошти від канального збору використовуються на утримання, обслуговування, ремонт та забезпечення безпеки судноплавства на судноплавних шляхах загальнодержавного значення і підхідних каналах портів, очищення їх від наносів і підтримку їхніх габаритів у межах паспортних значень, на днопоглиблювальні роботи, на утримання, обслуговування та ремонт засобів навігаційного обладнання на каналах, на будівництво, модернізацію, реконструкцію каналів, на утримання персоналу, що здійснює технічний нагляд за експлуатацією каналів.

З аналізу наведених норм суд доходить до висновку про те, що  канальний збір є платою за фактично надані послуги.

Судом не приймаються доводи позивача про те, що канальний збір не є платою за послуги, оскільки підставою оплати канального збору є сам факт проходження судна каналом та надання послуг не підтверджується підписанням актів приймання-передачі виконаних послуг. Такі доводи є помилковими, оскільки законом не визначений будь який обов'язковий документ, яким підтверджується факт надання послуг. Сторони мали можливість у Договорі визначити та визначили, яким чином підтверджується факт надання послуг. Так, з Договору вбачається, що прохід судна через канал можливий тільки за умови надання йому дозволу позивачем на підставі заявки відповідача.

В свою чергу обов'язковою умовою для надання дозволу є проведення оплати канального збору. Таким чином, наявність факту оплати, відповідний дозвіл на прохід судна та фактичний прохід судна через канал є підтвердженням надання послуги, яка в свою чергу; реалізується шляхом безперервного виконання робіт, перелік яких дано в наказі Міністерства транспорту України №783 від 25.08.2004р.

Суд не погоджується з доводами позивача відносно того, що канальний збір не є платою за послуги та з твердженнями про те, що правовідносини зі сплати канального збору не регулюються цивільним законодавством.

При цьому, суд виходить з того, що справляння канального збору не передбачено податковим та бюджетним законодавством, а також не засновано на адміністративному або іншому підпорядкуванні, оскільки судновласники та їх агенти не знаходяться у відносинах підпорядкування.

Відповідно до ч.2 ст.4 Цивільного кодексу України, основним актом цивільного законодавства України, є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України і цього Кодексу.

Такими законами, зокрема є Господарський кодекс України та Кодекс торговельного мореплавства України в той їх частині, що регулюють цивільні правовідносини відносини. Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України.

Цей висновок суду заснований також на положеннях ст.4 КТМ України, якою передбачено, що до цивільних, адміністративних, господарських та інших правовідносин, що випливають з торговельного мореплавства, і не врегульовані цим Кодексом, відповідно застосовуються правила цивільного, адміністративного, господарського та іншого законодавства України.

Слід зазначити, що обґрунтування позивача щодо застосування права, яке міститься в запереченнях на відзив, суперечать підставам вимог, які позивач зазначив у позовній заяві, де він посилається на норми Цивільного кодексу України (ст.ст.526, 599) та норми Господарського кодексу України (ст.ст.173, 193), які регулюють порядок виникнення та виконання цивільних (господарських) зобов'язань.

Крім того, наявність цивільних відносин між позивачем та відповідачем, а також між відповідачем та третьою особою, підтверджується договорами, на які посилаються учасники судового процесу, та які відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, є однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

12.04.2006 р. Міністерство транспорту та зв'язку України видало наказ №336 «Про реорганізацію державного підприємства «Дельта-лоцман»шляхом приєднання його до державного підприємства «Дніпро-Бузький морський торговельний порт», яке є правонаступником прав та обов'язків ДП «Дельта-лоцман».

Цим же наказом було створено комісію з реорганізації ДП «Дельта-лоцман». Згідно пункту 4.1. цього наказу, ДП «Дніпро-Бузький морський торговельний порт»було зобов'язано прийняти на баланс майно ДП «Дельта-лоцман»згідно з затвердженим передавальним актом.

03.05.2006 р. Міністерством транспорту та зв'язку України було видано наказ №422 «Про передачу гідротехнічних споруд ДП «Дельта-лоцман», яким останнє зобов'язувалось передати з балансу, а ДП «Дніпро-Бузький морський торговельний порт»- прийняти на баланс Бузько-Дніпровський-Лиманський та Херсонський морський канали, закріпивши їх за підприємством на праві господарського відання.

04.05.2006 р. Державний департамент морського і річкового транспорту України видав наказ №69 «Про створення комісії щодо передачі гідротехнічних споруд ДП «Дельта-Лоцман».

Того ж дня було складено акт приймання-передачі гідротехнічних споруд від ДП «Дельта-лоцман»до ДП «Дніпро-Бузький морський торговельний порт».

Згідно наказу по ДП «Дніпро-Бузький морський торговельний порт» №32-П від 11.05.2006 року до підприємства, в порядку переводу з ДП «Дельта-лоцман», були прийняті на роботу працівники, що задіяні на роботах з нагляду та технічною експлуатацією каналів.

Таким чином, ДП «Дельта-лоцман» фактично було позбавлено будь яких можливостей надання послуг з безпечного проведення суден по Бузько-Дніпровсько-Лиманському і Херсонському морським каналам.

Окрім цього, постановою КМУ №953 від 10.07.2006р. були внесені зміни до п.2 постанови КМУ №2098 від 30.12.1998 р., якими з постанови було виключено положення про те, що функцій з регулювання руху суден та утримання судноплавних шляхів за рахунок відповідних канальних зборів на Бузько-Дніпровсько-Лиманському і Херсонському морському каналах покладаються на ДП «Дельта-лоцман». Цією ж постановою КМУ ці функції покладено на державні підприємства, які належать до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України.

Суд вважає необґрунтованими також посилання позивача на примітки, які містяться у постанові КМУ відносно до особи, яка здійснює отримання канального збору, оскільки примітки не є нормою правового акту, а носить довідковий характер.

Крім того, Кабінет Міністрів України згідно зі ст.84 КТМУ,  не мав повноважень визначати особу, на яку покладено справляння портового збору, тому суд на підставі ст.4 ГПК України не має право застосовувати правові акти, що не відповідають Конституції України та законам України.

Відповідно до приписів ч.3 ст.59 Господарського кодексу України, у разі приєднання одного або кількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта господарювання до останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання.

Отже, з викладено вище слідує, що на дату надання послуг відповідачеві, до ДП «Дніпро-Бузький морський торговельний порт» перейшли всі права та обов'язки які були у ДП «Дельта-лоцман»за договором №403/04 від 28.12.2004р., укладеним між позивачем та відповідачем.

01.09.2006р. ДП «Дніпро-Бузький морський торговельний порт»направив відповідачу листа №1582/01-09/02-03, в якому повідомив останнього, що БДЛК та ХМК передані на баланс ДП «Дніпро-Бузький морський торговельний порт»та про необхідність сплати канального збору саме йому. Цим листом відповідачу також було запропоновано укласти додаткову угоду до діючого договору.

Таким чином, відповідальність за якість наданих послуг за проходження судном каналів, в разі настання такої, повинно було нести те підприємство, в господарському віданні якого знаходяться ці канали, оскільки саме на нього було покладено обов'язок надання цих послуг.

Враховуючи, що ці послуги включають в себе утримання, обслуговування, ремонт та забезпечення безпеки судноплавства на судноплавних шляхах загальнодержавного значення і підхідних каналах портів, очищення їх від наносів і підтримку їхніх габаритів у межах паспортних значень, днопоглиблювальні роботи, утримання, обслуговування та ремонт засобів навігаційного обладнання на каналах, будівництво, модернізацію, реконструкцію каналів, утримання персоналу, що здійснює технічний нагляд за експлуатацією каналів то беззаперечним є факт того, що надання цих послуг потребує значних фінансових коштів.

Беручи до уваги те, що вказані послуги мають безперервний характер, то і фінансування їх повинно мати постійний характер.

Відповідно до положень ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до вимог закону, інших правових актів, договору.

Згідно п.2.1.2 Договору, позивач повинен до відходу судна надати відповідачу рахунок для сплати послуг канального збору.

Відповідно до п.2.2.4 Договору, відповідач зобов'язаний до відходу судна з порту перерахувати зазначені в рахунку суми на рахунки позивача.

Отже, сплата цього збору повинна бути здійснена до відходу судна з порту. У тому  разі, якщо позивачем було направлено рахунок, а відповідачем своєчасно його сплачено не було, позивач мав право не надавати дозвіл на вихід судна з порту.

Відповідно до пунктів 3.2 та 3.3 Договору, відповідач повинен був надавати позивачу заявки на проходження суден каналами.

Згідно зі ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  

Між тим, позивач не надав суду доказів того, що він отримував від відповідача заявки на проходження суден через канали, докази того, що він направляв відповідачу, а відповідач отримував рахунки до відходу суден з порту і до проходження ними через канали.

Надання відповідачем рахунків на сплату послуг після того, як судна, за прохід яких позивачем вимагається сплата канального збору, вже покинули порт та пройшли через канали, лише підтверджує той факт, що позивачем в період з 01.09.2006 р. по 30.09.2006 р. послуги, передбачені Договором, не надавалися.  

З документів, наданих відповідачем та третьою особою (договір, доповнення до нього, акти виконаних робіт, банківські виписки) вбачається, що відповідач отримував послуги по забезпеченню проходження суден через канали від ДП  «Дніпро-Бузький морський торговельний порт», та, відповідно, йому проводив оплату за надані послуги.

Суд відхиляє доводи позивача стосовно того, що ст.84 Кодексу торговельного мореплавства України Кабінету Міністрів України надано право визначати осіб, які мають стягувати канальний збір, оскільки цією нормою визначено лише, що розміри портових зборів визначаються Кабінету Міністрів України.

Питання щодо визначення отримувача коштів за цей збір вирішується КМУ, який постановою №953 від 10.07.2006 р. поклав ці функції на державні підприємства, які належать до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України.

Суд погоджується з доводами відповідача стосовного того, що право використання майна для надання послуг належить власнику або особі, яка володіє та користується цим майном на праві господарського володіння або на інших правових підставах.

Зміст права власності, правовий режим права державної власності, в тому числі, умови використання державного майна в господарській (підприємницькій) діяльності,  регулюються ст.41 Конституції України, а також ст.ст.2, 4, 6, 37 Закону України «Про власність», відповідно до яких тільки власник (держава в особі уповноважених органів), або підприємство, якому державне майно надано в господарське відання або на інших законних підставах, має право використовувати це майно для здійснення господарської діяльності.

Держава в особі уповноважених органів визначила правову долю належного їй майна, передавши його на баланс третьої особи, що було правовою підставою для використання нею цього майна у здійсненні господарської діяльності.

Позивач не надав суду будь яких доказів тому, що третя особа, яка володіла судноплавними каналами на праві повного господарського відання, в період з 04.05.2006 р. по 02.10.2006 р. надавала їх позивачу в користування або надавала будь які інші права, пов'язані з цими каналами.

Таким чином, дії ДП «Дніпро-Бузький морський торговельний порт» і відповідача повністю узгоджувались з положеннями діючого законодавства та відповідали наказам,  прийнятим Міністерством транспорту та зв'язку України.

За таких обставин, суд не приймає як належні докази надання послуг відповідачу, документи, які свідчать про наявність правовідносин між позивачем та іншими підприємствами щодо утримання судноплавних каналів в належному стані.

Наявність цих документів має значення для визначення прав та обов'язків між позивачем та його контрагентами, а також для контролюючих органів для вирішення питання щодо дійсності факту проведення і правомірності проведення відповідних робіт (послуг), правомірності проведення оплати за них, визначення питань щодо використання державних коштів за призначенням. Ці питання не мають значення для вирішення спору по даній справі зокрема й тому, що законодавством не заборонено фінансування витрат на утримання судноплавних каналів з інших джерел, відмінних від канального збору.   

Слід зазначити, що законність дій третьої особи підтверджується подальшими діями Міністерства транспорту та зв'язку України, а саме: наказом №183 від 06.11.2006р. про створення комісії для врегулювання ситуації, що склалась зі сплатою канального збору за проходження суден по Бузько-Дніпровсько-Лиманському і Херсонському морському каналах; висновками цієї комісії, що викладені в акті від 15.11.2006р., в якому не встановлено фактів неправомірного отримання та використання коштів від канального збору з боку ДП «Дніпро-Бузький морський торговельний порт».

18.09.2006 р. Міністерство транспорту та зв'язку України видало наказ №945 «Щодо удосконалення функціонування державної системи забезпечення безпеки судноплавства», яким було скасовано дію наказів №336 від 12.04.2006р «Про реорганізацію державного підприємства «Дельта-лоцман»та № 442 від 03.05.20О6р. «Про передачу гідротехнічних споруд ДП «Дельта-лоцман».

Слід зазначити, що скасування вказаних наказів є підставою передання майна (каналів) до позивача, але не є підставою вважати, що третя особа в період з 04.05.2006 р. по 02.10.2006 р. володіла цим майном неправомірно та неправомірно використовувала його за призначенням для забезпечення судноплавства та отримання доходу у вигляді канального збору.

20.09.2006 р. директор ДП «Дельта-лоцман»направив на адресу ДП «Дніпро-Бузький морський торговельний порт»листа за №1590, в якому повідомляв останнього проінформувати субагентів про те, що утримувачем канального збору з суден за проходження ними судноплавних шляхів на Бузько-Дніпровсько-Лиманському і Херсонському морському каналах є ДП «Дельта-лоцман».

Одночасно в листі висловлювалось прохання надати інформацію щодо отриманих ДП «Дніпро-Бузький морський торговельний порт»коштів від канального збору з 03.05.2006р. та перерахувати їх ДП «Дельта-лоцман».

25.09.2006 р. Державний департамент морського і річкового транспорту видав наказ №157 „Про створення комісії щодо передачі гідротехнічних споруд ДП «Дельта-лоцман».

02.10.2006 р. було складено акт приймання - передачі гідротехнічних споруд від ДП «Дніпро-Бузький морський торговельний порт»до ДП «Дельта-лоцман".

Спільним листом від 08.11.2006 р. ДП «Дельта-лоцман»та ДП «Дніпро-Бузький морський торговельний порт»повідомили керівників підприємств, які є платниками канального збору, про те, що агентські компанії (судновласники, тощо), які станом на 07.11.2006р. не сплатили канальний збір за проходження суден Бузько-Дніпровсько-Лиманським і Херсонським морським каналами, повинні сплатити його ДП «Дельта-лоцман".

Листом заступника міністра транспорту та зв'язку України від 19.10.2006р., направленому на адресу державних підприємств «Дельта-лоцман»та «Дніпро-Бузький морський торговельний порт», визначено необхідність керівникам вказаних підприємств надати Департаменту морського і річкового транспорту звіт щодо отриманих ДП «Дніпро-Бузький морський торговельний порт»за період з 03.05.2006р. грошових коштів від канального збору за проходження суден БДЛК та ХМК, а також звіт та копії підтверджуючих документів щодо фактичних витрат на утримання каналів за рахунок отриманих грошових коштів.

Пунктом 1.2 вказаного листа пропонувалось також ДП «Дніпро-Бузький морський торговельний порт»у тижневий термін перерахувати на рахунки ДП «Дельта-лоцман»в національній грошовій одиниці України кошти, отримані від канального збору за проходження суден БДЛК та ХМК за винятком цільових фактичних витрат на утримання каналів, а також пропонувалось провести звірку отриманих грошових коштів та внести корективи у бухгалтерський облік.

Таким чином виконавчий орган, уповноважений державою управляти державним майном, з урахуванням принципу використання канального збору за призначенням, визнав законність отримання та використання цього збору третьою особою та необхідність перерахування залишку невикористаних коштів особі, яка набула право використання їх за призначенням, тобто позивачу.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших нормативних актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, суд доходить до висновку, що позивачем не доведено факту надання відповідачу послуг за договором та, відповідно виникнення зобов'язання відповідача зі сплати позивачу канального збору.      

Керуючись ст.ст. 44,49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.В задоволенні позову відмовити.

2.Стягнути з позивача –Державного підприємства «Дельта-лоцман» (54001, м.Миколаїв, вул.Лягіна, 27, код ЄДРПОУ 25374003, п/р 26006129800238 в МФ ВАТ «Кредитпромбанк», МФО 326007) на користь відповідача –товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал» (65011, м.Одеса, вул.Велика Арнаутська, 44, офіс 407, п/р 26002214001840 в Одеській філії АКБ «Морський транспортний банк», МФО 328168, ЄДРПОУ 31430446) судові витрати в сумі 9500 (Дев'ять тисяч п'ятсот) грн., які складаються з витрат на послуги адвоката.   

Рішення суду набуває законної сили в порядку ст.85 ГПК України.

Накази видати в порядку ст. 116 ГПК.

Рішення підписано 18.04.2007р.

Суддя                                                                                       Торчинська Л.О.