Ухвала

від 11.08.2016 по справі 810/159/14-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" серпня 2016 р. м. Київ К/800/44516/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Моторного О.А. Островича С.Е.

за участю секретаря судового засідання: Савченко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2014 року

у справі № 810/159/14-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові Мастила»

до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2014 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові Мастила» (далі - ТОВ «Промислові Мастила»; позивач) до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Бориспільська ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області; відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0004312210 від 16 грудня 2013 року та № 0004322210 від 16 грудня 2013 року. Стягнуто на користь ТОВ «Промислові Мастила» понесені ним судові витрати в розмірі 487,20 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі Бориспільська ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2014 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Крім того, Бориспільською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області на Бориспільську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області у зв'язку з реорганізацією, яке згідно із статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Промислові Мастила» з питань документального підтвердження господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ-РЕСУРС», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01 серпня 2010 року по 31 червня 2013 року, за результатами якої складено акт № 275/22-1/20601546 від 25 листопада 2013 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004312210 від 16 грудня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 803 232,00 грн. (535 488,00 грн. - основний платіж, 267 744,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0004322210 від 16 грудня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 698 463,00 грн. (465 642,00 грн. - основний платіж, 232 821,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні паливно-мастильних матеріалів (оливи індустріальної) в ТОВ «СТАНДАРТ-РЕСУРС» з огляду на безтоварний характер проведених поставок.

Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилався, зокрема, на відсутність активу, реалізованого позивачу. При цьому зазначав, що поставлений ТОВ «Промислові Мастила» товар отримано ТОВ «СТАНДАРТ-РЕСУРС» відповідно до первинної документації від Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛАКТИКА-М», яке має ознаки фіктивності.

Задовольняючи адміністративний позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з того, що фактичне виконання оспорюваних господарських операцій підтверджується належним чином складеними первинними документами; контрагент ТОВ «Промислові Мастила» на час здійснення відповідних операцій перебував в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав статус платника податку на додану вартість; придбаний позивачем товар використано ним у власній господарській діяльності; Бориспільською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області на підтвердження викладених в акті перевірки доводів не подано належних доказів.

Проте, колегія суддів вважає вказаний висновок судів передчасним, зважаючи на таке.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Докази, що можуть використовуватись при аналізі реальності операції - дані про існування активу (чи вироблявся, ким і коли).

Втім, попередні судові інстанції в порушення вимог частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, які зобов'язують суд вжити передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, не перевірили факт реального руху активу по всьому ланцюгу учасників схеми, не з'ясували, ким і коли вироблялись придбані позивачем паливно-мастильні матеріали та чи вироблялись взагалі.

Не встановлено судами і, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між ТОВ «Промислові Мастила» та його задекларованим постачальником, хто персонально брав у цьому участь, не допитано відповідних осіб як свідків.

Не досліджено судами першої та апеляційної інстанцій і технічну можливість ТОВ «СТАНДАРТ-РЕСУРС» виконати спірні поставки з урахуванням його фактичних господарських ресурсів (наявності основних засобів, відповідних трудових ресурсів), понесення ним витрат, пов'язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо).

Судовими інстанціями при вирішенні даного спору не проаналізовано і критерії, якими керувалось ТОВ «Промислові Мастила» при виборі названого суб'єкта господарювання як контрагента, здійснення ним заходів розумної обережності при виборі ТОВ «СТАНДАРТ-РЕСУРС» постачальником.

Адже, без встановлення вказаних обставин факт подальшої реалізації позивачем оливи індустріальної третім особам також не може підтверджувати реальність виконання операцій між ним та зазначеною особою, позаяк може свідчити про отримання товару від іншої особи, ніж та, що зазначена в первинних документах.

Згідно з частинами 2, 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Отже, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій не виконано вимоги щодо об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи.

В зв'язку з цим, відповідно до вимог статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Замінити в даній справі відповідача - Бориспільську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Київській області її правонаступником - Бориспільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

Касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області задовольнити частково.

Скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2014 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Моторний О.А.

Острович С.Е.