Постанова

від 28.04.2007 по справі 33/253-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33/253-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2007 року                                                           Справа № 33/253-06

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя  Кравець Т.В., судді Істоміної О.А., Шутенко І.А.

при секретарі Кобзєвій Л.О.

за участю представників сторін:

позивача - Мар'їної І.О., дов. №231/102 від 04.09.06 р. (копія у справі), Юрченко І.М., дов.№78/35 від 30.03.07 р. (копія у справі)

відповідача – Зубрича Д.О., дов.№06/7 від 03.01.07 р. (копія у справі)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства з газопостачання та газифікації "Харківміськгаз" (вх. № 72Х/2)  на рішення господарського суду Харківської області від 05 грудня 2006 року по справі № 33/253-06

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ                           

до   Відкритого акціонерного товариства з газопостачання та газифікації "Харківміськгаз", м. Харків

про стягнення 1537475,29 грн., -

встановила:

У серпні 2006 року Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії  "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просила стягнути з відповідача - Відкритого акціонерного товариства з газопостачання та газифікації "Харківміськгаз" 1537475,29 грн. заборгованості, з яких 1151276,09 грн. –основного боргу, 105000,98 грн. –пені, 221129,74 грн. –інфляційних витрат та 60068,48 грн. - 3% річних за договором постачання природного газу №218/4-06/04-3021, укладеним між сторонами 29 грудня 2004 року. Позовні вимоги були мотивовані тим, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05 грудня 2006 року (суддя Кононова О.В.) позовні вимоги було задоволено. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства з газопостачання та газифікації "Харківміськгаз" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" основний борг в сумі 1151276,09 грн., інфляційні нарахування в сумі 221129,74 грн., 3% річних в сумі 60068,48 грн., пені в сумі 105000,98 грн., витрат по сплаті державного мита в розмірі 15375,00 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відкрите акціонерне товариство з газопостачання та газифікації "Харківміськгаз" з рішенням господарського суду Харківської області від 05 грудня 2006 року не погодилося, надіслало апеляційну скаргу, в якій порушує питання про скасування рішення в частині стягнення штрафних санкцій та прийняття нового, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій, посилаючись на те, що дане рішення було прийняте з порушенням вимог норм матеріального та процесуального права саме в цій частині.

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду Харківської області від 05 грудня 2006 року залишити без змін, як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Перевіривши, в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, повноту встановлення обставин справи і докази по справі на їх підтвердження та їх юридичну оцінку судом першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 29 грудня 2004 року між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Відкритим акціонерним товариством з газопостачання та газифікації "Харківміськгаз" був укладений договір №218/4-06/04-3021 на постачання природного газу для потреб населення, відповідно до умов якого позивач (постачальник) зобов'язався передати відповідачу (покупцю) в 2005 році природний газ для потреб населення, а відповідач зобов'язався проплатити за газ на умовах даного договору.   

У відповідності до пункту 6.1 договору оплата за газ мала бути здійснена грошовими коштами в наступному порядку: перша оплата в розмірі 50% від вартості запланованих місячних обсягів –не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу; послідуючі оплати –плановими платежами, по 25% від вартості запланованих місячних обсягів, до 10-го та 20-го числа поточного місяця. Остаточний розрахунок мав бути здійснений на підставі ату приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем передачі газу.

Приймання-передача газу, поставленого у відповідному місяці оформляється щомісячними актами приймання-передачі газу, як це закріплено в підпунктах 3.3-3.4 договору.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи та заслухавши присутніх представників сторін під час судового засідання, дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

По-перше, слід зазначити, що згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов цього договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 цього ж кодексу).

Матеріали справи свідчать, що позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, на підставі спірного договору передав відповідачу природний газ протягом січня-березня 2005 року в обсязі 30256,053 тис.куб.м на загальну суму 11883367,38 грн., і цей факт підтверджено актами приймання-передачі природного газу (а.с. 21-23).

Проте, відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання, відмовився від виконання обов'язків, покладених на нього умовами договору в частині своєчасної та належної оплати, лише частково оплатив надані позивачем послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість з оплати за договором постачання природного газу в сумі 1151276,09 грн.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору. При укладанні договорів сторони на підставі їх волевиявлення погоджують його умови, які не повинні суперечити закону. Відповідач у добровільному порядку взяв на себе зобов'язання за спірним договором, але його положень не виконав.

Крім того, згідно пункту 7.1 спірного договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань сторони несуть відповідальність у відповідності з чинним законодавством України.

Так, пунктом 7.2 вказаного договору передбачено, що в разі несвоєчасної оплати за спожитий газ покупець (відповідач) сплачує на користь постачальника (позивача) крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день простроченого платежу. Умови цього пункту находять своє відображення у пункті 6 статі 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 549-551, 652 Цивільного кодексу України.

Таким чином, господарський суд в оскаржуваному рішенні цілком правомірно визнав обґрунтованими вимоги позивача стосовно стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 221129,74 грн., 3% річних в сумі 60068,48 грн. та пені в розмірі 105000,98 грн.

По-друге, заявник апеляційної скарги зазначає, що природний газ, отриманий ним за спірним договором, постачався для потреб промислових підприємств, а саме –ЗАТ «ТЕЦ-3». Однак, ЗАТ «ТЕЦ-3»отримав природний газ позивача, але до теперішнього часу не сплатило його вартості відповідно до умов договору з підприємством відповідача. Такі твердження відповідача є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідач постачає природний газ промисловим споживачам на підставі цивільних право чинів, які укладає від власного імені та у своїх інтересах, відповідно до яких набуває для себе прав та обов'язків. При недотриманні споживачами умов зазначених договорів, саме відповідач є носієм права, яке порушено, самостійно здійснює захист своїх інтересів в судах, виступаючи стороною у справі.

Посилання відповідача на неможливість проведення своєчасних розрахунків з підприємством позивача в зв'язку з наявною заборгованістю ЗАТ «ТЕЦ-3»не може братися до уваги, оскільки ДК «Газ України»не є стороною в спірних відносинах між ЗАТ «ТЕЦ-3»та ВАТ «Харківміськгаз»і відповідно наслідки неналежного виконання зобов'язання ЗАТ «ТЕЦ-3»не може стосуватись господарської діяльності підприємства позивача.

Таким чином, несплата заборгованості ЗАТ «ТЕЦ-3»перед ВАТ «Харківміськгаз»не є підставою для звільнення відповідача від обов'язку сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за  спірним договором №218/4-06/04-3021 від 29 грудня 2004 року.

По-третє, в своїй апеляційній скарзі відповідач наполягає на застосуванні судом статті 233 Господарського кодексу України, згідно якої в разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Крім того, він наводить статтю 83 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання та статтю 551 Цивільного кодексу України, згідно якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, ат за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

На такі зауваження відповідача, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що по-перше –стаття 551 Цивільного кодексу України , на яку посилається скаржник, не містить в собі посилань на майновий стан, як на підставу зменшення розміру неустойки, що  підлягає стягненню зі сторони, винної у порушенні; а по-друге –посилання відповідача на тяжкий фінансовий стан не були підтвердженні документально.

Відповідно до статті 33 Господарсько процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 Господарсько процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, колегія суддів вважає, що Відкритим акціонерним товариством з газопостачання та газифікації "Харківміськгаз" не було надано доказів, які б спростували доводи позивача, а тому його вимоги щодо скасування рішення задоволенню не підлягають.

Приймаючи до уваги викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що заперечення Відкритого акціонерного товариства з газопостачання та газифікації "Харківміськгаз", наведені в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, а господарський суд Харківської області дав належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення господарського суду Харківської області від 05 грудня 2006 року  по справі № 33/253-06 відсутні.

На підставі викладеного та керуючись  статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105  Господарсько процесуального кодексу  України, -

постановила:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства з газопостачання та газифікації "Харківміськгаз" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 05 грудня 2006 року  по справі № 33/253-06 залишити без змін.

         Головуючий суддя                                                                     Т.В. Кравець

                                 суддя                                                                    О.А. Істоміна             

                                суддя                                                                    І.А. Шутенко