Ухвала

від 07.09.2016 по справі 805/5168/15-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Кравченко Т.О.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2016 року справа №805/5168/15-а

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Чебанова О.О., Шишова О.О., секретаря судового засідання Челахової О.О., за участю позивача особисто, представника відповідачів № 1, 3 Маковецької Н.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року у справі № 805/5168/15-а за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Селидівського відділення поліції Красноармійського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Селидівського міського відділу (з обслуговування міст Селидове і Новогродівка) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області про визнання наказу незаконним та його скасування, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 15.12.2015 року (згідно поштового штемпелю на конверті) звернувся до суду з позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він з 01.12.2008 року проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 24.10.2014 року займав посаду оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Селидівського міського відділу (з обслуговування міст Селидове і Новогродівка) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області у званні старшого лейтенанта міліції. В листопаді 2015 року він був звільнений за порушення дисципліни.

Позивач просив: визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області № 344 від 03.11.2015 року, в частині накладення на нього дисциплінарного стягнення - звільнення з органів внутрішніх справ; поновити його на посаді оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Селидівського відділення поліції Красноармійського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу; стягнути з ГУМВС України в Донецькій області 7000 гривень завданої моральної шкоди.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року у справі № 805/5168/15-а у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 відмовлено повністю.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою: скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області № 344 від 03.11.2015 року, в частині накладення на нього дисциплінарного стягнення - звільнення з органів внутрішніх справ; поновити його на посаді оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Селидівського відділення поліції Красноармійського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу; стягнути з ГУМВС України в Донецькій області 10000 гривень відшкодування завданої моральної шкоди.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на норми Кодексу адміністративного судочинства України та зазначає, що відповідачами не було надано суду будь-якого обґрунтованого та відповідного пояснення причин та підстав порушення ним норм чинного в Україні законодавства в даній сфері правовідносин. Апелянт вважає рішення суду першої інстанції таким, що суперечить нормам матеріального та процесуального права та не відповідає фактичним обставинам справи.

Апелянт вказує на те, що, крім упередженого акта службового розслідування, ніяких доказів в матеріалах адміністративної справи, які б підтверджували правомірність наказу № 2304 від 23 жовтня 2015 року про звільнення його з органів внутрішніх справ, не існує.

Головним управлінням Національної поліції в Донецькій області та Головним управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області надіслано на електронну адресу суду письмові заперечення на апеляційну скаргу позивача, в яких просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник відповідачів № 1, 3 у судовому засіданні в режимі відеоконференції заперечував проти доводів апеляційної скарги.

Представники відповідачів № 2, 4, 5 у судове засідання не з'явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином. З огляду на приписи ч. 4 ст. 196 КАС України їх неявка не є перешкодою для розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та представника відповідачів № 1, 3, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, наданих заперечень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Суд апеляційної інстанції переглядає оскаржуване судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 проходив службу в органах внутрішніх справ з 1 грудня 2008 року по 03 листопада 2015 року, що підтверджується копією трудової книжки. Остання посада до звільнення з органів ОВС - оперуповноважений сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Селидівського міського відділу (з обслуговування міст Селидове і Новогродівка) ГУМВС України в Донецькій області та мав спеціальне звання старший лейтенант міліції (том 1 а.с. 151, 193-194).

Наказом ГУМВС України в Донецькій області № 2080 «Про призначення службового розслідування» від 24.09.2015 року у зв'язку з надходженням до УКЗ ГУМВС в області інформації про затримання у порядку ст. 208 Кримінально-процесуального кодексу України оперуповноваженого СБНОН Селидівського МВ ГУМВС України в Донецькій області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3 наказано провести службове розслідування за цим фактом (том 1 а.с. 155).

22 жовтня 2015 року складений висновок службового розслідування за фактом затримання в порядку ст. 208 КПК України оперуповноваженого СБНОН Селидівського МВ ГУМВС в Донецькій області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3 та повідомлення йому про підозру (спецповідомлення від 30.09.2015 року № 10/4292). (том 1 а.с. 164-168).

У вказаному висновку зазначено, що 24.09.2015 року ОСОБА_3 затримано в порядку ст. 208 КПК України по підозрі за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 296 Кримінального кодексу України. 25.09.2015 року прокуратурою Донецької області, вказане кримінальне провадження перекваліфіковано на ч. 2 ст. 365 Кримінального кодексу України та повідомлено ОСОБА_3 про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.

Також у висновку службового розслідування зазначено, що позивач, володіючи інформацією про факт виготовлення, вживання та зберігання наркотичних засобів за певною адресою, у порушення вимог п. 2.4 Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах та підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС України від 19.11.2012 року № 1050, не вжив заходів щодо припинення правопорушення та повідомлення про це до ЧЧ Селидівського МВ ГУМВС в області.

Крім того, у висновку зазначено, що надзвичайна подія сталась внаслідок особистої недисциплінованості оперуповноваженого СБНОН Селидівського МВ ГУМВС в області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3, його низьких моральних якостей, порушення ним вимог п. 2.4 Інструкції № 1050, п. 2.2 п. 2.2 розділу ІІ, п. 2.3 розділу VI, п.п. 7.2, 7.3 розділу VII Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012 року № 155, грубого порушення вимог п. 2 ст. 10 Закону України «Про міліцію», ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, в частині обов'язкового дотримання чинного законодавства України, вказівки ГУМВС України в Донецькій області від 29.03.2015 року № 1515/Аб.

На підставі вказаного висновку 23.10.2015 року ГУМВС України в Донецькій області видано наказ № 2304 «Про порушення службової дисципліни оперуповноваженим СБНОН Селидівського МВ ГУМВС України в Донецькій області старшим лейтенантом міліцій ОСОБА_3 та його покарання» від 23.10.2015 року за особисту недисциплінованість, грубе порушення вимог п. 2.4 Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах та підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні порушення та інші події, затвердженої наказом МВС України від 19.11.2012 року № 1050, п. 2.2 розділу ІІ, п. 2.3 розділу VI, п.п. 7.2, 7.3 розділу VII Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012 року № 155, грубого порушення вимог п. 2 ст. 10 Закону України «Про міліцію», ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, в частині обов'язкового дотримання чинного законодавства України, вказівки ГУМВС України в Донецькій області від 29.03.2015 року № 1515/Аб оперуповноваженого СБНОН Селидівського МВ ГУМВС України в Донецькій області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3 звільнити в органів внутрішніх справ (том 1 а.с. 169-171).

03 листопада 2015 року Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області був виданий наказ № 334 о/с «По особовому складу», яким відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із постановкою на військовий облік) за п. 64 є (за порушення дисципліни) старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3 (М-195704) оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Селидівського міського відділу (з обслуговування міст Селидове і Новогродівка), з 03 листопада 2015 року, без встановлення премії у жовтні 2015 року. Підставою є наказ ГУМВС України в Донецькій області від 23.10.2015 року № 2304 (том 1 а.с. 172).

Як вбачається з матеріалів справи, з оскаржуваним даним наказом позивач був ознайомлений 03.11.2015 року (том 1 а.с. 172).

Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог правомірним, та зазначає, що судом повно встановлено обставини справи і вірно застосовано норми матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення.

Спірним питанням даної справи є правомірність звільнення ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ за особисту недисциплінованість та грубе порушення вимог діючого законодавства України.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про міліцію» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) міліція відповідно до своїх завдань зобов'язана: зокрема, 1) забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок; 2) виявляти, запобігати і припиняти кримінальні правопорушення, вживати з цією метою оперативно-розшукових та профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством; 6) виявляти причини й умови, що сприяють вчиненню правопорушень, вживати в межах своєї компетенції заходів до їх усунення; брати участь у правовому вихованні населення.

Частиною 2 ст. 10 Закону України «Про міліцію» визначено, що працівник міліції на території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу в разі звернення до нього громадян або службових осіб з заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або у разі безпосереднього виявлення таких зобов'язаний вжити заходів до попередження і припинення правопорушень, рятування людей, подання допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події і повідомити про це в найближчий підрозділ міліції.

Статтею 17 Закону України «Про міліцію» визначено, що працівники міліції складають присягу, текст якої затверджується Кабінетом Міністрів України (частина 10).

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 лютого 2012 року № 155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2012 року за № 628/20941, затверджено Правила поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - Правила) (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин).

Підпунктом 2.2 розділу ІІ Правил визначено, що дотримання норм поведінки, установлених цими Правилами, є моральним обов'язком кожного працівника органів внутрішніх справ незалежно від займаної посади та спеціального звання.

Відповідно до пп. 2.2 п. 2 розділу ІІІ Правил, професійний обов'язок працівника полягає в безумовному виконанні закріплених Присягою, законами та професійно-етичними нормами завдань щодо забезпечення надійного захисту правопорядку, законності, громадської безпеки.

Працівник органів внутрішніх справ, керуючись Присягою, відповідно до службового обов'язку, дотримуючись професійних честі і гідності, бере на себе такі моральні зобов'язання: визнавати пріоритет державних і службових інтересів над особистими у своїй діяльності; бути прикладом безумовного дотримання вимог законів та службової дисципліни в професійній діяльності та приватному житті, залишатися за будь-яких обставин чесним і непідкупним, відданим інтересам служби; ставитися нетерпимо до будь-яких дій, які ображають та принижують людську гідність, заподіюють біль і страждання, являють собою тортури, жорстокість, нелюдське поводження з людьми; бути мужнім і безстрашним у небезпечних ситуаціях, які виникають під час припинення правопорушення, ліквідації наслідків аварій та стихійного лиха, проведення заходів щодо порятунку життя і збереження здоров'я людей; виявляти твердість і непримиренність у боротьбі зі злочинцями, застосовуючи для досягнення поставленої мети виключно законні і високоморальні принципи; зберігати і примножувати службові традиції органів внутрішніх справ (п.4 розділу ІІІ Правил).

Бездоганне виконання моральних зобов'язань забезпечує право працівника на суспільну довіру, повагу, визнання і підтримку громадян (пп. 4.2 п. 4).

Поведінка працівника органів внутрішніх справ завжди і за будь-яких обставин має бути бездоганною, відповідати високим стандартам професіоналізму і морально-етичним принципам стража правопорядку. Ніщо не повинно паплюжити ділову репутацію та авторитет працівника (пп. 1.1 п. 1 розділ IV Правил).

Статтею 25 Закону України «Про міліцію» встановлено, що службова особа міліції, яка порушила вимоги закону або неналежно виконує свої обов'язки, несе відповідальність у встановленому порядку.

Відповідно до ст. 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (далі - Дисциплінарний статут), дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України (ст. 1 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до ст. 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

Статтею 14 Дисциплінарного статуту визначено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Відповідно до п. 2.1 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року № 230, підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі: зокрема, отримання інформації про скоєння інших, не визначених підпунктами 2.2.1 - 2.2.19 цього пункту, дисциплінарних проступків, які уповноважена на призначення службового розслідування особа вважатиме достатніми для його проведення.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності була особиста недисциплінованість, грубе порушення вимог п.2.4 Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах та підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні порушення та інші події, затвердженої наказом МВС України від 19.11.2012 року № 1050, п. 2.2 розділу ІІ, п. 2.3 розділу VI, п.п. 7.2, 7.3 розділу VII Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012 року № 155, грубого порушення вимог п. 2 ст. 10 Закону України «Про міліцію», ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, в частині обов'язкового дотримання чинного законодавства України, вказівки ГУМВС України в Донецькій області від 29.03.2015 року № 1515/Аб, що виразилось у тому, що позивач, володіючи інформацією про факт виготовлення, вживання та зберігання наркотичних засобів, у порушення вимог п. 2.4 Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах та підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС України від 19.11.2012 року № 1050, не вжив заходів щодо припинення правопорушення та повідомлення про це до ЧЧ Селидівського МВ ГУМВС в області.

Згідно з п. 1.2. розділу І Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19 листопада 2012 року № 1050, зареєстрована в Міністерстві юстиції 17 грудня 2012 року за № 2095/22407 (далі - Інструкція № 1050) джерелом інформації про вчинення кримінальних правопорушень та інших подій, що надходить до органу внутрішніх справ, уповноваженого розпочати досудове розслідування, є: повідомлення будь-яких осіб та самостійно виявлені слідчим або іншою службовою особою органів внутрішніх справ з будь-якого джерела обставини кримінальних правопорушень; повідомлення будь-яких осіб, які затримали підозрювану особу на місці вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з вимогами абз. 1 п. 2.4. розділу ІІ Інструкції № 1050 за межами місцезнаходження органу внутрішніх справ слідчий або інша службова особа органу внутрішніх справ на території України незалежно від посади, яку він обіймає, місцезнаходження і часу в разі звернення до нього громадян або службових осіб із заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або у разі безпосереднього виявлення таких зобов'язаний вжити заходів для попередження і припинення правопорушень, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події і повідомити про це в найближчий підрозділ міліції.

Відповідно до пп. 3.11.2. п. 3.11. розділу ІІІ Інструкції № 1050 у журналі ЄО реєструються рапорти працівників органів внутрішніх справ про виявлення ними з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення та іншої події.

Пунктом 3.14. розділу ІІІ Інструкції № 1050 дозволяють кваліфікувати такі дії позивача як приховування від єдиного обліку інформації про події, які були відомі працівнику органу внутрішніх справ, відомості про які не внесені до журналу ЄО та не отримали відповідного реєстраційного номера.

Отже, позивач, маючи інформацію про кримінальне правопорушення, пов'язане з незаконним обігом наркотиків, всупереч вимогам абз. 1 п. 2.4. розділу ІІ Інструкції № 1050, не повідомив про це найближчий підрозділ міліції (не подав рапорт за місцем служби).

Що стосується посилання позивача в апеляційній скарзі на ту обставину, що крім упередженого висновку службового розслідування, ніяких доказів в матеріалах адміністративної справи, які б підтверджували правомірність наказу № 2304 від 23 жовтня 2015 року про звільнення його з органів внутрішніх справ, не існує.

Крім того, як було встановлено судами, на підставі наказу Селидівського МВ від 05 червня 2015 року № 351 проведене службове розслідування за фактом звернення гр. ОСОБА_4 щодо спричинення йому тілесних ушкоджень працівником Селидівського МВ ОСОБА_3

03 липня 2015 року складений висновок службового розслідування, в якому зазначено, що наведене порушення стало можливим внаслідок особистої недисциплінованості, порушення вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, п. 1.2. Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, що виразилося у нетактовній поведінці оперуповноваженого СБНОН Селидівського МВ старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3 по відношенню до гр. ОСОБА_4

На підставі викладеного комісія вважала завершеним службове розслідування за фактом звернення гр. ОСОБА_4 про вжиття заходів до оперуповноваженого СБНОН Селидівського МВ старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3, який наніс йому тілесні ушкодження; запропоновано вирішити питання про притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності за порушення ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, п. 1.2. Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України після прийняття рішення прокуратурою Донецької області; матеріали службового розслідування направити до прокуратури Донецької області (том 2 а.с. 5-6).

Вказані обставини не було спростовано позивачем в судовому засіданні.

Крім того, однією із тез апеляційної скарги є посилання позивача на те, що у відповідача не було законних підстав для його звільнення у зв'язку з перебуванням позивача на лікарняному.

Як було встановлено судами обох інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивач перебував на амбулаторному лікуванні у Селидівській центральній міській лікарні з 13 серпня 2015 року. Довідка № 29 закрита 04 березня 2015 року з відміткою про те, що з 18 вересня 2015 року до 03 березня 2016 року на амбулаторний прийом до лікаря пацієнт не з'являвся, оглянутий 04 березня 2016 року, визнаний працездатним (том 2 а.с. 29).

Відповідно до п. 1.1. Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13 листопада 2001 року № 455, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04 грудня 2001 року за № 1005/6169, тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.

Згідно з п. 1.2. Інструкції № 455 видача інших документів про тимчасову непрацездатність забороняється, крім випадків, обумовлених пунктами 1.13, 2.7, 2.16, 2.17, 2.18, 2.19, 2.20, 3.4, 3.16, 6.6.

Відповідно до пп. 1.3.1 п. 1.3 Інструкції № 455 громадянам України, іноземцям, особам без громадянства, які проживають в Україні і працюють на умовах

трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних представництвах та консульських установах.

Згідно з п. 2.1 Інструкції № 455 у разі захворювання чи травми на весь період тимчасової непрацездатності до відновлення працездатності або до встановлення групи інвалідності медико-соціальною експертною комісією видається листок непрацездатності, що обраховується в календарних днях.

Відповідно до п.п. 2.5, 2.6 Інструкції № 455 листок непрацездатності у разі захворювання, травми, в тому числі й побутової, видається в день установлення непрацездатності, крім випадків лікування в стаціонарі.

Особам, які звернулися за медичною допомогою та визнані непрацездатними по завершенні робочого дня, листок непрацездатності може видаватись, за їх згодою, з наступного календарного дня.

Згідно з п. 2.22 Інструкції № 455 тимчасова непрацездатність особи рядового і начальницького складу засвідчується довідкою органу, у сфері управління якого перебуває заклад охорони здоров'я.

У разі вибору особою рядового і начальницького складу лікуючого лікаря і лікувально-профілактичного закладу не за місцем проживання чи роботи довідка видається відповідно до п. 1.9 розділу 1 цієї Інструкції.

П. 1.9 Інструкції № 455 визначено, що листок непрацездатності (довідка) в амбулаторно-поліклінічних закладах видається лікуючим лікарем (фельдшером) переважно за місцем проживання чи роботи. У разі вибору особою лікуючого лікаря і лікувально-профілактичного закладу не за місцем проживання чи роботи документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність, видаються за наявності заяви-клопотання особи, погодженої з головним лікарем обраного лікувально-профілактичного закладу, або його заступником, засвідченої підписом та круглою печаткою лікувально-профілактичного закладу.

Пункт 2.18. Інструкції № 455 містить в собі перелік випадків коли може видаватися довідка довільної форми, який в даному випадку не може бути застосований.

Отже, проаналізувавши наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що станом на час прийняття спірного наказу позивач не мав належних документів про свою непрацездатність.

Крім того, як вбачається з копії трудової книжки, яка наявна в матеріалах справи, в грудні 2015 року позивач працевлаштувався до Державного підприємства «Селидіввугілля», пройшовши медичний огляд в лікарні м. Новогродівка, а довідку про непрацездатність закрив лише у березні 2016 року (том 1 а.с. 193-194).

Статтею 12 Дисциплінарного статуту визначено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Зі змісту ст. 13 Дисциплінарного статуту вбачається, що таке дисциплінарне стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, накладається начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. (ч. 10 ст. 14).

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу (ч. 15 ст.14).

Статтею 16 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового розслідування або кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення.

В матеріалах справи наявна службова характеристика, складена 24 вересня 2015 року, з якої вбачається, що за час роботи в органах внутрішніх справ ОСОБА_3 зарекомендував себе посередньо, працівником, який володіє почуттям відповідальності за доручену справу, має досвід роботи з людьми, однак при виконанні доручених завдань не проявляє ініціативи. Здатний оцінювати ситуацію, що виникає, але не завжди приймає правильні рішення. Мав непоодинокі випадки запізнення на службу та порушення правил носіння форменого одягу. Недостатньо знає накази, статути та інші нормативні акти, що регламентують діяльність органів внутрішніх справ згідно з займаною посадою, не в повній мірі застосовував їх на практиці. У відносинах з колегами проявляє грубість, нетактовність, не дотримується субординації. Має низькі показники в службовій діяльності. Реагує на скарги та заяви громадян, але у взаємовідносинах з громадянами не завжди ввічливий, мали місце скарги громадян. За період служби 9 разів притягувався до дисциплінарної відповідальності, станом на вересень 2015 року мав два діючих дисциплінарних стягнення: усне зауваження та догану (том 1 а.с. 153).

Як зазначалось вище, 23 жовтня 2015 року начальником ГУМВС в області виданий наказ № 2304, яким до позивача застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при застосуванні до позивача дисциплінарного стягнення враховані всі обставини, що мають значення, а саме: тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередня поведінка особи, його ставлення до виконання службових обов'язків тощо.

Колегія суддів наголошує на тому, що службове розслідування, за наслідками якого прийнято спірні накази, було проведено повно, всесторонньо із встановленням всіх обставин у справі, а тому в даному випадку притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності має впливове значення.

На думку колегії суддів, позивач вчинив діяння, що не відповідає Присязі співробітника органів внутрішніх справі України, а також вимогам Закону України «Про міліцію» та функціональним обов'язкам останнього, та підриває авторитет співробітника органу внутрішніх справ.

Колегія суддів вважає, що матеріалами справи повністю підтверджується факт неналежного дотримання позивачем службової дисципліни та чинного законодавства України, що, в свою чергу, є підставою для звільнення позивача із органів внутрішніх справ.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач при звільненні позивача діяв у межах повноважень, та у спосіб, що передбачений діючим законодавством.

Отже, позиція відповідача щодо порушення позивачем службової дисципліни і визначення такого виду дисциплінарного стягнення як звільнення, ґрунтується на обставинах, викладених у висновку службового розслідування від 22.10.2015 року. Обставини, які встановлені службовим розслідуванням, підтверджуються належними та допустимими доказами. Різниця між позицією позивача і відповідача тільки в тлумаченні цих обставин відносно норм діючого законодавства.

Незрозуміла теза апеляційної скарги щодо не ознайомлення позивача з матеріалами службового розслідування, так як всупереч приписам п. 6.3.5. Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України він не подав письмового рапорту про бажання ознайомитися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка його стосується.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції були правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

З огляду на вищезазначене та керуючись ст.ст. 41, 122, 122-1, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року у справі № 805/5168/15-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст складено 12 вересня 2016 року.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді О.О. Чебанов

О.О. Шишов