Постанова

від 07.11.2018 по справі 805/5168/15-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 листопада 2018 року

Київ

справа №805/5168/15-а

адміністративне провадження №К/9901/11349/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у судовому засіданні без виклику сторін в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року (суддя Кравченко Т.О.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 7 вересня 2016 року (колегія суддів у складі: Міронової Г.М., Чебанова О.О., Шишова О.О.) у справі № 805/5168/15-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Селидівського відділення поліції Красноармійського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Селидівського міського відділу (з обслуговування міст Селидове і Новогродівка) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та про відшкодування моральної шкоди,

установив:

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Селидівського відділення поліції Красноармійського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - ГУ МВС України в Донецькій області), Селидівського міського відділу (з обслуговування міст Селидове і Новогродівка) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - Селидівський МВ), Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області, в якому просив:

визнати незаконним та скасувати наказ ГУ МВС України в Донецькій області від 3 листопада 2015 року № 344 в частині застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ;

поновити його на посаді оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Селидівського МВ Красноармійського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області;

стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду.

Вважав незаконним звільнення з органів внутрішніх справ, оскільки його вина у скоєнні дисциплінарного проступку не доведена, а наказ про звільнення прийнятий під час тимчасової непрацездатності.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 7 вересня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити. Заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вважає, що суди дійшли помилкових висновків при ухваленні судових рішень. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що факт порушення ним службової дисципліни, який встановлений у висновку службового розслідування, не підтверджується жодними доказами. Також вважає, що суди надали неправильну оцінку довідці, яка підтверджує тимчасову непрацездатність позивача станом на день звільнення.

ГУ МВС України в Донецькій області у запереченнях на касаційну скаргу просить залишити оскаржувані судові рішення без змін як законні й обґрунтовані, а касаційну скаргу - без задоволення.

Решта учасників справи своєї позиції стосовно доводів касаційної скарги не висловили.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суди встановили, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 2008 року, остання займана посада - оперуповноважений СБНОН Селидівського МВ (з обслуговування міст Селидове і Новогродівка) ГУ МВС України в Донецькій області, має спеціальне звання старший лейтенант міліції.

У зв'язку із надходженням інформації про затримання у порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України оперуповноваженого СБНОН Селидівського МВ ОСОБА_1, наказом ГУМВС України в Донецькій області від 24 вересня 2015 року призначене службове розслідування.

22 жовтня 2015 року затверджено висновок службового розслідування за фактом затримання позивача та повідомлення йому про підозру.

В ході службового розслідування встановлено, що 24 вересня 2015 року ОСОБА_1 затримано в порядку статті 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 296 Кримінального кодексу України (хуліганство). 25 вересня 2015 року прокуратурою Донецької області кримінальне провадження перекваліфіковане на частину другу статті 365 КК України (перевищення влади або службових повноважень) та повідомлено ОСОБА_1 про підозру.

Службовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1, володіючи інформацією про те, що у квартирі АДРЕСА_1 знаходяться особи, які виготовляють, вживають та зберігають наркотичні засоби, незаконно проник до вказаного приміщення, в порушення вимог пункту 2.4 Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах та підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС України від 19 листопада 2012 року № 1050 (далі - Інструкція № 1050), не вжив заходів щодо припинення правопорушення, не повідомив про це чергову частину Селидівського МВ ГУ МВС в Донецькій області та своє безпосереднє керівництво.

23 жовтня 2015 року ГУ МВС України в Донецькій області прийнято наказ № 2304 Про порушення службової дисципліни оперуповноваженим СБНОН Селидівського МВ ГУМВС України в Донецькій області старшим лейтенантом міліцій ОСОБА_1 та його покарання , яким за особисту недисциплінованість, грубе порушення вимог Інструкції № 1050, Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу, грубого порушення Закону України Про міліцію , Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України в частині обов'язкового дотримання законодавства України, вказівки ГУ МВС України в Донецькій області від 29 березня 2015 року № 1515/Аб, позивача звільнено в органів внутрішніх справ.

3 листопада 2015 року ГУ МВС України в Донецькій області прийнято наказ № 334 о/с, яким відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас за пунктом 64 є (за порушення дисципліни).

Відмовляючи у задоволенні позову суди виходили з того, що службовим розслідуванням підтверджується факт недотримання позивачем службової дисципліни та чинного законодавства, що є підставою для звільнення з органів внутрішніх справ.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на таке.

Відповідно до статей 1, 2 Дисциплінарного статуту ОВС службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. Дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Сутність службової дисципліни осіб рядового і начальницького складу розкрито у статті 7 Дисциплінарного статуту ОВС, згідно з якою службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини першої статті 10 Закону України Про міліцію (чинного на час спірних правовідносин) відповідно до своїх завдань міліція зобов'язана виявляти, запобігати і припиняти кримінальні правопорушення, вживати з цією метою оперативно-розшукових та профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством.

У статті 12 Дисциплінарного статуту ОВС наведено перелік дисциплінарних стягнень, які можуть накладатися на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни, серед яких - звільнення з органів внутрішніх справ (пункт 8).

Згідно зі статтею 14 Дисциплінарного статуту ОВС при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися: тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Згідно з пунктом 2.2 розділу 3, пункту 2.3 розділу 4 Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС від 22 лютого 2012 року № 155 (чинних на час виникнення спірних правовідносин; далі - Правила) професійний обов'язок працівника полягає в безумовному виконанні закріплених Присягою, законами та професійно-етичними нормами завдань щодо забезпечення надійного захисту правопорядку, законності, громадської безпеки. Для працівника неприпустимі байдужість, бездіяльність і пасивність у попередженні і припиненні правопорушень.

Пунктом 1.2 розділу І Інструкції № 1050 визначено, що джерелом інформації про вчинення кримінальних правопорушень та інших подій, що надходить до органу внутрішніх справ, уповноваженого розпочати досудове розслідування, є: повідомлення будь-яких осіб та самостійно виявлені слідчим або іншою службовою особою органів внутрішніх справ з будь-якого джерела обставини кримінальних правопорушень; повідомлення будь-яких осіб, які затримали підозрювану особу на місці вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до пункту 2.4 розділу ІІ Інструкції № 1050 за межами місцезнаходження органу внутрішніх справ слідчий або інша службова особа органу внутрішніх справ незалежно від посади, яку він обіймає, місцезнаходження і часу в разі звернення до нього громадян або службових осіб із заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або у разі безпосереднього виявлення таких зобов'язаний вжити заходів для попередження і припинення правопорушень, надання допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події і повідомити про це в найближчий підрозділ міліції.

Приховуваними від єдиного обліку вважаються заяви і повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, які були відомі працівнику органу внутрішніх справ, та відомості про них, які на час виявлення не внесені до журналу ЄО, та не отримали відповідного реєстраційного номера (пункт 3.14 розділу ІІІ Інструкції № 1050).

Як встановлено судами, підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало те, що він, володіючи інформацією про факт виготовлення, вживання та зберігання наркотичних засобів, у порушення вимог пункту 2.4 Інструкції розділу ІІ № 1050 не вжив заходів щодо припинення кримінального правопорушення та не повідомив про це Селидівський МВ чи найближчий підрозділ міліції.

Під час розгляду справи позивач не заперечував той факт, що він володів інформацією про перебування за адресою: АДРЕСА_1 осіб, які виготовляти та вживали наркотичні засоби, однак оперативну інформацію за вказаним фактом не зареєстрував, керівництву не доповів.

При цьому позивачем не спростовано обставин, які стали підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, і доказів протилежного матеріали справи не містять. Порушень порядку проведення службового розслідування щодо події, учасником якої був ОСОБА_1, судами у цій справі не встановлено.

Крім того, за період служби в органах внутрішніх справ позивач 9 разів притягувався до дисциплінарної відповідальності, станом на вересень 2015 року мав незняте стягнення - догану.

Судами також враховано службову характеристику позивача, згідно з якою за час роботи він зарекомендував себе посередньо, недостатньо знає накази, статути та інші нормативно-правові акти, що регламентують діяльність органів внутрішніх справ згідно із займаною посадою; у відносинах з колегами проявляє грубість, нетактовність, не дотримується субординації; має низькі показники у службовій діяльності.

Враховуючи усе викладене вище, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність звільнення позивача з органів внутрішніх справ.

Що стосується доводів позивача про те, що звільнення відбулося у період його тимчасової непрацездатності, суди встановили наступне.

Згідно з пунктом 1.1 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13 листопада 2001 року № 455 (далі - Інструкція № 445), тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.

Пунктом 1.3.1, 2.1, 2.2 Інструкції № 455 визначено, що листок непрацездатності видається громадянам України, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб. У разі захворювання чи травми на весь період тимчасової непрацездатності до відновлення працездатності видається листок непрацездатності, що обраховується в календарних днях. При втраті працездатності внаслідок захворювання або травми лікар в амбулаторно-поліклінічних закладах може видавати листок непрацездатності особисто терміном до 5 календарних днів з наступним продовженням його, залежно від тяжкості захворювання, до 10 календарних днів. Якщо непрацездатність триває понад 10 календарних днів, продовження листка непрацездатності до 30 днів проводиться лікуючим лікарем спільно з завідувачем відділення, а надалі - ЛКК, яка призначається керівником лікувально-профілактичного закладу, після комісійного огляду хворого, з періодичністю не рідше 1 разу на 10 днів, але не більше терміну, встановленого для направлення до МСЕК.

Позивач надав довідку про непрацездатність № 29, видану Селидівською центральною міською лікарнею, відповідно до якої він перебував на амбулаторному лікуванні з 13 серпня 2015 року по 3 березня 2016 року, однак з відміткою про те, що починаючи з 18 вересня 2015 року по 3 березня 2016 року на амбулаторний прийом до лікаря пацієнт не з'являвся, а після огляду 4 березня 2016 року - визнаний працездатним.

З урахуванням викладеного, суди правильно виходили з того, що станом на час прийняття оскаржуваного наказу - 3 листопада 2015 року, позивач не мав належних документів про свою непрацездатність.

Крім того, як встановили суди, згідно з копією трудової книжки ОСОБА_1, в грудні 2015 року він працевлаштувався до Державного підприємства Селидіввугілля , успішно пройшовши медичний огляд в лікарні м. Новогродівка.

Доводи, викладені у касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи, не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

Суди не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б привести до ухвалення незаконних рішень, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постановлені у цій справі судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 344, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

постановив :

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 7 вересня 2016 року залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

Т.Г. Стрелець