Ухвала

від 08.09.2016 по справі 522/22526/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/6096/16

Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В.

Доповідач Панасенков В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Панасенкова В.О.

Парапана В.Ф.

суддів: Драгомерецького М.М.,

при секретарі: Томашевській К.В.,

за участю: представника стягувача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6, на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 29 червня 2016 року за поданням Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_7, стягувач ОСОБА_3,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 липня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено. Суд стягнув з ОСОБА_5 на користь позивачки аліменти на утримання дочки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі в розмірі 1327 грн. щомісяця з подальшою індексацією, починаючи з 25 листопада 2014 року й до досягнення дитиною повноліття, до ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1, а.с. 243-244).

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 27 жовтня 2015 року, залишеного без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 лютого 2016 року, рішення суду першої інстанції змінено й ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 на утримання дочки ОСОБА_8 по 10000 грн. щомісяця, починаючи з 25 листопада 2014 року й до ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.2, а.с. 116-118, 192-193).

23 грудня 2015 року державний виконавець Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Гуменюк В.В. звернувся до суду першої інстанції з поданням про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_5 у праві виїзду за межі України (т.2, а.с. 196-197).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 29 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 06 червня 2016 року, у задоволенні подання Приморського ВДВС про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_5 у праві виїзду за межі України відмовлено (т.2, а.с. 241-243, т. 3, а.с. 125-127).

08 квітня 2016 року начальник Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Шуляченко М.Б. звернувся до суду з вказаним поданням, яке обґрунтовано тим, що на примусовому виконанні Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції перебуває виконавчий лист №522/22526/14-ц від 02 грудня 2015 року, виданий Приморським районним судом м. Одеси про стягнення аліментів з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 на утримання дочки ОСОБА_8 по 10000 грн. щомісяця, починаючи з 25 листопада 2014 року і до її повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_2, з подальшою індексацією. 16 грудня 2015 року державним виконавцем ВДВС Гуменюком В.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ЄДРВП №49630567) за виконавчим документом. На виклики державного виконавця до ВДВС боржник не з'являється, при виході державним виконавцем 18 грудня 2015 року та 06 квітня 2016 року на адресу за місцем проживання боржника: АДРЕСА_1, встановлено, що боржник за зазначеною адресою не проживає. Державним виконавцем накладені арешти на рахунки боржника, але грошових коштів на них немає, на обліку в ДПС України та ПФ України боржник не перебуває. Станом на 01 березня 2016 року розрахунок заборгованості за аліментами на користь ОСОБА_3 складає 150000 грн. В ході проведення виконавчих дій відповідно до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» виникла необхідність щодо опису й арешту майна, яке належить боржнику та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. З цих підстав начальник Приморського ВДВС Шуляченко М.Б. просив суд постановити ухвалу, якою дозволити державному виконавцю Приморського ВДВС примусове входження до квартири АДРЕСА_1, для проведення виконавчих дій щодо опису й арешту майна боржника ОСОБА_5 та розглянути подання за участю представника ВДВС (т.3, а.с. 138-140).

Подання начальника Приморського ВДВС Шуляченко М.Б. розглянуто за його відсутністю.

Ухвалою суду першої інстанції подання начальника Приморського ВДВС Шуляченко М.Б. задоволено. Суд дозволив державному виконавцю Приморського ВДВС проникнення до житла: квартири АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_5 та зазначив, що ухвала підлягає негайному виконанню, оскарження ухвали не зупиняє її виконання (т. 3, а.с. 162-165).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13 липня 2016 року заява представника боржника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 про виправлення описки у судовому рішення задоволена. Суд виправив описку допущену в ухвалі суду від 29 червня 2016 року шляхом виключення з тексту резолютивної частини ухвали абзацу наступного змісту: «ухвала підлягає негайному виконанню, оскарження ухвали не зупиняє її виконання» (т.3, а.с. 239-240).

В апеляційній скарзі представник боржника ОСОБА_5 - ОСОБА_6, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати й постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні подання державного виконавця, мотивуючи тим, що ухвала суду є незаконною й необґрунтованою, а саме, судом розглянуто подання про примусове проникнення до житла без участі державного виконавця, в судовому засіданні не доведено з якою метою необхідно надати дозвіл державному виконавцю на проникнення до житла боржника (т.3, а.с. 243-246).

Боржник ОСОБА_5 та його представники ОСОБА_6 і ОСОБА_12 в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи сповіщені належними чином. 07 вересня 2016 року представник боржника ОСОБА_12 звернувся до апеляційного суду з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю в розгляді іншої справи, але колегія суддів вважає, що представником не доведено поважність причини неявки в суд, тому законних підстав для його задоволення немає.

За змістом ст. ст. 11, 27 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд.

Тому у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України у даному випадку їх неявка в суд не перешкоджає розглядові справи і не порушує право на доступ до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги представника боржника ОСОБА_5 - ОСОБА_6, пояснення на апеляцію представника позивачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи, дослідивши матеріли виконавчого провадження, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника боржника підлягає задоволенню частково за таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на примусовому виконанні Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції перебуває виконавчий лист №522/22526/14-ц від 02 грудня 2015 року, виданий Приморським районним судом м. Одеси про стягнення аліментів з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 на утримання дочки ОСОБА_8 по 10000 грн. щомісяця, починаючи з 25 листопада 2014 року і до її повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_2, з подальшою індексацією.

16 грудня 2015 року державним виконавцем ВДВС Гуменюком В.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ЄДРВП №49630567) за виконавчим документом.

На виклики державного виконавця до ВДВС боржник не з'являється, при виході державним виконавцем 18 грудня 2015 року та 06 квітня 2016 року на адресу за місцем проживання боржника: АДРЕСА_1, встановлено, що боржник за зазначеною адресою не проживає.

Державним виконавцем накладені арешти на рахунки боржника, але грошових коштів на них немає, на обліку в ДПС України та ПФ України боржник не перебуває.

Станом на 01 березня 2016 року розрахунок заборгованості за аліментами на користь ОСОБА_3 складає 150000 грн.

Задовольняючи подання начальник Приморського ВДВС Шуляченко М.Б., суд першої інстанції виходив з того, що божник умисно ухиляється від виконання зобов'язань за виконавчим документом, не вчиняє дій щодо погашення зобов'язань по сплаті аліментів, чим порушує права стягувача ОСОБА_3

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо, виходячи з наведеного.

Недоторканність житла є однією з конституційних гарантій громадян. Як зазначено у ст. 30 Конституції України, не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Статтею 311 ЦК України передбачено право на недоторканність житла.

У частинах 1, 2 ст. 311 ЦК України зазначено, що житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду.

Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов'язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов'язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року.

Зазначені міжнародні акти згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, п. 1 ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.

Відповідно до п. 2 ст. 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави у права людини з метою забезпечення загального блага.

Одним із судових рішень, що допускає проникнення до житла чи до іншого володіння особи, є ухвала суду про примусове проникнення до житла під час виконання судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).

У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон №, який був чинний на час вирішення подання державного виконавця, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання

рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом .

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у процесі здійснення виконавчого провадження має право, у тому числі, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, в якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконавця. Суд негайно розглядає подання, зазначене в ч. 1 цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Судове засідання повинно бути проведене у день надходження подання державного виконавця. У разі його неявки суд має відкласти вирішення відповідного питання. За відсутності поважних причин неявки державного виконавця у судове засідання суд може постановити окрему ухвалу і направити її для реагування до відповідного органу державної виконавчої служби у порядку, встановленому ст. 211 ЦПК України.

В разі неявки державного виконавця у судове засідання суд не може розглядати ці подання, а в разі повторної неявки державного виконавця - залишити таке подання без розгляду незалежно від наявності його заяви про розгляд подання за його відсутності.

Однак суд першої інстанції розглянув подання про проникнення до жита за відсутності державного виконавця, чим порушив передбачений законом порядок вирішення цього питання.

Зі змісту ст. 376 ЦПК України вбачається, що вирішення питання про проникнення до житла боржника в судовому порядку може мати місце для встановлення майна боржника чи майна та коштів, належних боржникові від інших осіб.

Отже, як вбачається з аналізу ст. 52 Закону № 606-ХІV та ст. 376 ЦПК України, умовами примусового проникнення до житла боржника для арешту майна, яке там знаходиться, є неможливість виконання рішення в інший спосіб, зокрема за рахунок звернення стягнення на кошти боржника та інше його майно.

Відповідно до змісту ст. 376 ЦПК при задоволенні подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, суд в ухвалі має зазначити, в чиє житло чи володіння дозволяє проникнення, для виконання якого рішення суду чи іншого органу (посадової особи) дається цей дозвіл, для виконання яких виконавчих дій дається цей дозвіл (із метою проведення опису, арешту майна, вилучення майна у присутності власника квартири для подальшої реалізації, для ознайомлення покупців із майном, що підлягає реалізації, тощо).

Однак судом першої інстанції не доведено належним чином з якою метою вимагає державний виконавець дозволу на примусове проникнення до житла боржника.

До подання державного виконавця не додано доказів у підтвердженні того, що в державним виконавцем не вжито достатніх заходів для безперешкодного входження до житла боржника, для належного виклику боржника до відділу державної виконавчої служби, які не потребують примусового проникнення до житла, про вручення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження, про отримання ним викликів до відділу державної виконавчої служби, що дії боржника перешкоджають повному та своєчасному вчиненню виконавчих дій; що у квартирі знаходиться майно боржника, ухилення боржника від виконання судового рішення чи перешкоджання державному виконавцю у вчинені виконавчих дій .

Не надано державним виконавцем для дослідження в судовому засіданні виконавче провадження.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції передчасно вирішив вказане процесуальне питання, що у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 324 ЦПК України ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 2 п. 4, 312 ч. 1 п. 3, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6, задовольнити частково, ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 29 червня 2016 року скасувати, передати питання про примусове проникнення до житла на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і подальшому оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков

В.Ф. Парапан

М.М. Драгомерецький