Ухвала

від 08.09.2016 по справі 522/22526/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/6247/16

Головуючий у першій інстанції Домусчі Л.В.

Доповідач Панасенков В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

08.09.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді Панасенкова В.О.,

Парапана В.Ф.

суддів: Драгомерецького М.М..,

при секретарі: Томашевській В.К.,

за участю: представника позивачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 13 липня 2016 року про виправлення описки за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про утримання дитини,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою суду першої інстанції подання начальник Приморського ВДВС Шуляченко М.Б. задоволено. Суд дозволив державному виконавцю Приморського ВДВС проникнення до житла: квартири АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_5 та зазначив, що ухвала підлягає негайному виконанню, оскарження ухвали не зупиняє її виконання (т. 3, а.с. 162-165).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13 липня 2016 року заява представника боржника ОСОБА_5 - ОСОБА_7 про виправлення описки у судовому рішення задоволена. Суд виправив описку допущену в ухвалі суду від 29 червня 2016 року шляхом виключення з тексту резолютивної частини ухвали абзацу наступного змісту: «ухвала підлягає негайному виконанню, оскарження ухвали не зупиняє її виконання» (т.3, а.с. 239-240).

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_3 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати й постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви про виправлення описки, мотивуючи тим, що ухвала суду є незаконною і обґрунтованою, а саме, судом не враховано положення ст. 367 ЦПК України (а.с. 24-25).

Відповідач ОСОБА_5 та його представники ОСОБА_7 і ОСОБА_8 в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи сповіщені належними чином. 07 вересня 2016 року представник відповідача ОСОБА_8 звернувся до апеляційного суду з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю в розгляді іншої справи, але колегія суддів вважає, що представником не доведено поважність причини неявки в суд, тому законних підстав для його задоволення немає.

За змістом ст. ст. 11, 27 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд.

Тому у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України у даному випадку їх неявка в суд не перешкоджає розглядові справи і не порушує право на доступ до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги позивачки ОСОБА_3, заслухавши пояснення представника позивачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивачки задоволенню не підлягає, оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права.

Згідно із ст. 219 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою осіб, які беруть участь у справі, виправити допущені у судовому рішенні описки чи арифметичні помилки. Заява про виправлення описок чи арифметичних помилок у судовому рішенні розглядається протягом десяти днів з дня її надходження. Питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні, про що постановляється ухвала.

У п. 19 постанови № 14 Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року Верховний Суд України роз'яснив, що, вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності. Проте якщо неправильне визначення стягнутої суми було наслідком, наприклад, застосування закону, який не підлягав застосуванню, то підстав для виправлення арифметичних помилок немає.

Питання про внесення виправлень може бути вирішено судом, що ухвалив рішення, як із власної ініціативи, так і за заявою осіб, які беруть участь у справі, і незалежно від того, чи виконано рішення, але в межах установленого законом строку, протягом якого воно може бути пред'явлено до примусового виконання. Внесення виправлень у судове рішення, яке не підлягає примусовому виконанню, строком не обмежено.

Після внесення виправлень чи арифметичних помилок текст рішення змінювати не можна, проте у виконавчому листі наводяться формулювання резолютивної частини рішення в тій редакції, яку воно отримало у зв'язку з постановленням відповідної ухвали.

З матеріалів справи вбачається, що у резолютивній частині ухвали суду від 29 червня 2016 року допущена помилка, а саме, зазначено, що «ухвала підлягає негайному виконанню, оскарження ухвали не зупиняє її виконання».

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що є законні підстави для виправлення вказаної помилки у судовому рішенні.

Посилання позивачки ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на те, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, оскільки суд не прийняв до уваги положення ст. 367 ЦПК України є помилковими за таких підстав.

Стаття 367 ЦПК передбачає вичерпний перелік випадків, у яких суд допускає негайне виконання судових рішень.

Так, згідно із ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про: 1) стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць; 2) присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; 3) відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, - у межах суми стягнення за один місяць; 4) поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника; 5) відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала; 6) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб; 7) примусову госпіталізацію чи продовження строку примусової госпіталізації до протитуберкульозного закладу.

Суд, ухвалюючи рішення, може допустити негайне його виконання у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1, 2 і 3 частини першої цієї статті.

Питання про надання державному виконавцю дозволу на примусове проникнення до житла боржника регулюється ст. 376 ЦПК України, але зазначена норма права не передбачає можливість негайного виконання ухвали суду про задоволення державного виконавця.

Тому наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення вказаного питання.

Отже, законних підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та постановлення нової ухвали про відмову задоволенні заяви про виправлення описки немає.

Ухвала апеляційного суду не перешкоджає подальшому провадженню у справі і з огляду на вимоги ч. 1 ст. 324 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 2 п. 1, 312 ч. 1 п. 1, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3відхилити, ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 13 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно з моменту проголошення і подальшому оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков

В.Ф. Парапан

М.М. Драгомерецький