Ухвала

від 29.08.2016 по справі 205/5423/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/984/16 Справа № 205/5423/16-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2016 року м. Дніпро

29 серпня 2016 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Судді-доповідача ОСОБА_2

Суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі ОСОБА_5

за участю:

представника скаржника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу директора ТОВ «Тіско-Україна» ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 15 липня 2016 року про накладення арешту на грошові кошти, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 15 липня 2016 року задоволено клопотання слідчого СВ Ленінського ВП ДВП ГУНП у Дніпропетровській області ОСОБА_8 та накладено арешт на грошові кошти ТОВ «Тіско-Україна» (код 34735437), що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 (українська гривня), який відкрито в АКБ «Індустріалбанк» м.Запоріжжя (МФО 313849).

Свої висновки слідчий суддя мотивує тим, що існують об`єктивні ризики того, що грошові кошти з вказаних рахунків можуть бути відчужені на користь третіх осіб та застосуванням такого заходу кримінального провадження буде забезпечена цивільна відповідальність за завдану шкоду.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням слідчого судді, директор ТОВ «Тіско-Україна» ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою. Вказує на те, що ні слідчий, ні прокурор не називають жодного документу, в який би були внесені неправдиві відомості і яким чином, до цих документів причетне підприємство ТОВ «Тіско-Україна». Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся. Крім того, зазначає, що при розгляді клопотання слідчого, слідчий суддя навів норми КПК України в редакції 2013 року, в той час коли необхідно було керуватися нормами КПК України в редакції Закону №1019-VIII від 18.02.2016 року.

В судове засідання 29 серпня 2016 року, будучи повідомленим належним чином, прокурор не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про перенесення розгляду не просив.

З метою дотримання процесуальних строків розгляду скарги директора ТОВ «Тіско-Україна» ОСОБА_7 по оскарженню судового рішення від 15 липня 2016 року, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності останнього, оскільки у відповідності до ч. 4 ст. 405 КПК України, - неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи представника скаржника, який підтримав апеляційну скаргу, вивчивши надані матеріали, обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Колегія суддів, вважає, що строк на подачу апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді від 15 липня 2016 року ОСОБА_7 пропущено з поважних причин, наведених ним у апеляційній скарзі, а тому, не вважає за потрібне розглядати питання про його поновлення.

Поряд з цим, надаючи оцінку правильності висновків слідчого судді, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Разом з тим, за правилами вказаної норми кримінального процесуального закону, а саме частин 3, 5, та 6, арешт на майно зокрема юридичної особи може бути накладено в разі відповідності такого майна критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, в разі наявності підстав вважати, що суд може застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна, в разі, якщо юридична особа в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову або неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до ч. 2, ч. 3, ч. 4 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого про арешт майна повинно бути зазначено: підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Зі змісту частини третьої статті 172 КПК України вбачається, що слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

Відповідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Зазначених вимог кримінального процесуального закону слідчим суддею враховано не було, що істотно вплинуло на правильність його висновків.

Так, колегією суддів встановлено, що 26 квітня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016040680001387 було внесено відомості за фактом кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 366 КК України.

13 липня 2016 року в межах вказаного кримінального провадження слідчий звернувся з клопотанням про накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Тіско-Україна», з метою відшкодування спричинених державі збитків, забезпечення можливих у майбутньому цивільних позовів.

При цьому, жодних інших підстав для накладення арешту на майно слідчим в клопотанні наведено не було.

Слідчим у своєму клопотанні не наведено підстав вважати, що дана юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також, що розмір цивільного позову або неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою щодо якої здійснюється провадження є обґрунтованим.

Між тим, ні орган досудового розслідування, який вносив клопотання, ні слідчий суддя, задовольняючи зазначене клопотання, не звернули свою увагу на те, що на день розгляду справи в суді першої інстанції, жодній особі у даному кримінальному провадженні не пред`явлено підозри, жодну особу не визнано потерпілою, розмір завданих кримінальним правопорушенням збитків не визначено.

Крім того, не врахував слідчий суддя увагу й той факт, що подане клопотання не містить посилань на те, що майно, яке слід арештувати, відповідає критеріям, зазначеним у ч. 3 ст. 170 КПК України і яким саме.

Також при постановленні ухвали слідчим суддею про накладення арешту на кошти ТОВ «Тіско-Україна» належним чином не враховані вимоги ч. 4 ст. 173 КПК України. Слідчий суддя при ухваленні цього рішення був зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Більш того, при постановленні ухвали слідчий суддя в порушення вимог ст. 5 КПК України, було застосовано положення кримінального процесуального закону, які вже були змінено.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що клопотання про арешт майна не відповідає встановленим чинним законодавством вимогам щодо його змісту, на що слідчий суддя не звернув уваги та в порушення вимог ч. 3 ст. 172 КПК України дійшов до необґрунтованого висновку про необхідність його задоволення.

З огляду на викладене, з висновком слідчого судді про задоволення клопотання слідчого з зазначених в ухвалі мотивів, колегія суддів погодитися не може, оскільки у слідчого судді були наявні підстави для повернення клопотання слідчому для усунення його недоліків.

Відповідно до ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно з ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу та постановити нову.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити апеляцію заявника, ухвалу слідчого судді скасувати тапостановити нову, якою повернути клопотання слідчого для усунення його недоліків.

Керуючись ст.ст.170-174, 405,407,422КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу директора ТОВ «Тіско-Україна» ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 15 липня 2016 року про накладення арешту на грошові кошти скасувати.

Постановити нову ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області, якою клопотання слідчого СВ Ленінського ВП ДВП ГУНП у Дніпропетровській області ОСОБА_8 про накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунку ТОВ «Тіско-Україна» (код 34735437), що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 (українська гривня), який відкрито в АКБ «Індустріалбанк» м. Запоріжжя (МФО 313849), повернути прокурору для усунення недоліків протягом 72 годин з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: