Рішення

від 08.09.2016 по справі 642/1672/16-ц

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

"08" вересня 2016 р.

Справа №642/1672/16

Провадження №2/642/874/16

Ленінський районний суд м.Харкова

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08 вересня 2016 року

Суд у складі: Головуючого судді: Євтіфієв В.М.;

Секретаря : Пшеничної Т.М.;

За участю позивача ТОВ «СТРОЙДОМ ГРУПП» в особі представника Рижкова І.П., участі відповідачки ОСОБА_2, за участю представника відповідача ОСОБА_3;

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ТОВ «СТРОЙДОМ ГРУПП» до ОСОБА_2, про визнання частково договору купівлі-продажу недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

В мотивуванні позовних вимог позивач вказав, 08 листопада 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТРОЙДОМ ГРУПП» та гр. ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу №08/11-СДГ (далі за текстом - Договір №08/11). Вказана на титульному аркуші Договору № 08/11 -СДГ дата укладення Договору «08 листопада 2013 р.» містить помилку в даті, а саме вказана помилкова дата року укладення Договору - «2013».

За Договором № 08/11 ТОВ «СТРОЙДОМ ГРУПИ» (далі за текстом - Постачальник) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність rp. ОСОБА_4 (далі за текстом - Покупець) за специфікацією товар партіями, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та своєчасно оплатити товар.

Пунктом 7.5 Договору №08/11 встановлено, що за прострочку передачі 100% сплаченого товару Покупцеві Постачальник сплачує пеню у розмірі 20% від вартості не відвантаженого товар)' за кожний день прострочки.

Означений пункт договору суперечить вимогам ст.. 549 Цивільного кодексу України.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочияу недійсним.

Підставою недійсності правочину, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання з момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-1, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цього Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідків недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Тому позивач вимагає:

- визнати недійсним пункт 7.5 Договору купівлі-продажу №08/11-СДГ від 08.11.2014 року.

Відповідачка заперечень суду не надала.

Представник позивача на позові наполягав. В поясненні вказав, обставини викладені в мотивуванні позовних вимог, а саме:

08 листопада 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТРОЙДОМ ГРУПП» та гр. ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу №08/11-СДГ (далі за текстом - Договір №08/11). Вказана на титульному аркуші Договору № 08/11 -СДГ дата укладення Договору «08 листопада 2013 р.» містить помилку в даті, а саме вказана помилкова дата року укладення Договору - «2013».

За Договором № 08/11 ТОВ «СТРОЙДОМ ГРУПИ» (далі за текстом - Постачальник) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність rp. ОСОБА_4 (далі за текстом - Покупець) за специфікацією товар партіями, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та своєчасно оплатити товар.

Пунктом 7.5 Договору №08/11 встановлено, що за прострочку передачі 100% сплаченого товару Покупцеві Постачальник сплачує пеню у розмірі 20% від вартості не відвантаженого товар)' за кожний день прострочки.

Означений пункт договору суперечить вимогам ст.. 549 Цивільного кодексу України, а тому на підставі вимог ч.1 ст.203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, в данної частині повинен бути визнано недійсним.

Відповідачка та представник відповідача позовні вимоги не визнали. В поясненні вказали, позивачем був розроблений договір який було надано відповідачка для укладення. Відповідачка погодилась з умовами договору. В межах виконання договору позивачем не виконанні обов'язки, що було підставою для неодноразового звернення до суду за захистом прав. Таким чином вимоги необґрунтовані.

Дослідивши і оцінивши в сукупності доказі матеріалів справи, судом встановлені наступні факти та обставини:

08 листопада 2014 року між позивачем та відповідачкою був укладений договір купівлі-продажу №08/11-СДГ (далі за текстом - Договір №08/11). Вказана на титульному аркуші Договору № 08/11 -СДГ дата укладення Договору «08 листопада 2013 р.» містить помилку в даті, а саме вказана помилкова дата року укладення Договору - «2013». Означений факт визнає відповідачка та представник та підтверджений копією вказаного договору.

За Договором № 08/11 позивач зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність відповідачки за специфікацією товар партіями, а відповідачка зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та своєчасно оплатити товар.

Пунктом 7.5 Договору №08/11 встановлено, що за прострочку передачі 100% сплаченого товару Покупцеві Постачальник сплачує пеню у розмірі 20% від вартості не відвантаженого товар)' за кожний день прострочки.

Вимогами статті 549 Цивільного кодексу України визначено. неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Вимоги ст. 549 ЦК України свідчать, що штраф та пеня є видами неустойки, різниця між якими полягає в тому, що пеня застосовується до грошового зобов'язання та нараховується за кожен день прострочення виконання зобов'язання, а штраф - до не грошового зобов'язання. Розмір штрафу - це фіксована сума, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за фактом такого невиконання/неналежного виконання незалежно від кількості днів прострочення виконання зобов'язання.

За змістом вказаного договору в цілому можна дійти наступних висновків, що на позивача покладені зобов'язання продати та поставити відповідачки товар за специфікацією. Таким чином, виконати не грошові зобов'язання. Неустойка як засіб забезпечення виконання зобов'язання може бути застосована до позивача тільки у вигляді штрафу.

Отже, пункт 7.5 Договору №08/11, яким встановлено, що за прострочку передачі 100% сплаченого товару відповідачки позивачем сплачує пеню у розмірі 20% від вартості не відвантаженого товару за кожний день прострочки, що суперечить наведеним обставинам ст. 549 ЦК України.

Також, пунктом 7.5. договору обумовлено право відповідачки вимагати сплату пеню якщо, що в свою чергу суперечить вимогам ст..202 ч.1 ЦК України якою визначено: Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Таке трактування права не спрямована на набуття, зміну або припинення обов'язку позивача.

Підставою недійсності правочину, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання з момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-1, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цього Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідків недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Отже, правова позиція позивача заслуговує на увагу. Щодо зауваження відповідачкою проти заявлених позовних вимог з посиланням на раніше прийняти рішення на користь відповідачки про стягнення пені, суд вважає безпідставними, т.я. на підстави вимог ст..10, 11 ЦПК України суд розглядає справи на підставі наданих доказів в межах заявлених вимог.

Вказані рішення не яким чином не підтверджують або не спростовують ті підстави на яки посилається представник позивача як підстави позову. Проте, вимогами ст..3 ЦПК України визначено право кожної сторони на звернення до суду за захистом своїх прав.

Оскільки до переліку вимог, для яких статтею 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність, позовна вимога про визнання правочину недійсним не належить. З урахуванням положень ст. 257 ЦК України до даної позовної вимоги застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Керуючись ст. 7, 10, 11, 57, 88, 169, 174, 212, 214-215, ЦПК України, -

В И Р И Ш И В:

Позовні вимоги ТОВ «СТРОЙДОМ ГРУПП» до ОСОБА_2, про визнання частково договору купівлі-продажу недійсним задовольнити повністю.

Визнати недійсним пункт 7.5 Договору купівлі-продажу №08/11-СДГ від 08.11.2014 року наступного змісту:

7.5. За прострочку передачі 100% сплаченого Товару Покупцеві Постачальник сплачує пеню у розмірі 20% від вартості не відвантаженого Товару за кожний день прострочи якщо.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙДОМ ГРУПП» (код СДРПОУ 37094047) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позову в розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції, шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня його проголошення або отримання копії рішення особами, які беруть участь у справі але не були присутні у судовому засіданні.

Суддя: В.М.Євтіфієв