Рішення

від 05.09.2016 по справі 906/234/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "05" вересня 2016 р. Справа № 906/234/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Ляхевич А.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №02-36/1561 від 09.06.2015р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (м.Київ)

до Приватного підприємства "Светолюкс" (м.Житомир),

за участю у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 (м.Житомир),

ОСОБА_3 (м.Житомир) та

ОСОБА_4 (м.Житомир)

про звернення стягнення на предмет іпотеки

Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (м.Київ) звернулося до господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Светолюкс" (м.Житомир) про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 25.02.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №906/234/15.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 21.04.2015р. по справі №906/234/15 продовжено встановлений для розгляду справи строк на 15 днів у відповідності до ч.3 ст.69 ГПК України; залучено фізичних осіб ОСОБА_2 (м.Житомир), ОСОБА_3 (м.Житомир) та ОСОБА_4 (м.Житомир) до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору; а також, зупинено провадження у справі №906/234/15 до вирішення по суті справи Корольовського районного суду міста Житомира №296/1943/15ц за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості та набрання рішенням у справі №296/1943/15ц законної сили. Цією ж ухвалою зобов'язано сторони повідомити господарський суд Житомирської області про результати розгляду справи Корольовського районного суду міста Житомира №296/1943/15ц шляхом подання відповідного клопотання та належним чином засвідчених копій судових актів у вказаній справі.

Протягом тривалого часу жодної інформації від сторін стосовно розгляду вищевказаної цивільної справи до господарського суду не надходило, у зв'язку з чим господарський суд звернувся в січні 2016 року до Корольовського районного суду міста Житомира з відповідним запитом щодо інформації про стан розгляду справи №296/1943/15ц, в т.ч. інформацію про набрання рішенням у вказаній цивільній справі законної сили (в разі завершення розгляду справи) та з проханням надіслати засвідчену судом копію судового акту (судових актів), прийнятого(-их) по справі.

У відповідь на вказаний запит Корольовський районний суд міста Житомира надіслав Господарському суду Житомирської області з супровідним листом засвідчену судом копію рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 14.07.2015р. по цивільній справі №296/1943/15-ц, з відміткою про набрання законної сили вказаним рішенням 30.09.2015р.

У зв'язку з усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження у справі №906/234/15, господарським судом ухвалою від 02.03.2016р. поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 15.03.2016р., зобов'язано сторони та третіх осіб надати суду відповідні докази.

З урахуванням заявленого представником позивача клопотання (вх.№02-44/206/16 від 15.03.2016р.) про призначення експертизи, за яким позивач просив призначити по справі судову будівельно-оціночну експертизу з метою визначення ринкової вартості предмета іпотеки для забезпечення дотримання положень ч.6 ст.38 Закону України "Про іпотеку". При цьому, банк повідомив, що немає можливості надати технічну документацію на іпотечне майно, оскільки вона у позивача відсутня та просив витребувати у КП "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації" належним чином засвідчену копію інвентаризаційної справи (технічного паспорту) в повному обсязі на об'єкт дослідження - нежила будівля (казарма) заг.пл. 2265,0 кв.м. з цегли під літерою "А", що знаходиться за адресою: Житомирська обл., м.Бердичів, вул.Залізнична,2. Розглянувши клопотання позивача про витребування у КП "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації" належним чином засвідченої копії інвентаризаційної справи (технічного паспорту), суд визнав за доцільне задовольнити вказане клопотання.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідача та третіх осіб, для забезпечення їх процесуальних прав, враховуючи необхідність надання відповідачу можливості подати письмові пояснення на клопотання позивача про призначення експертизи у справі, навести пропозиції щодо можливих питань для вирішення експертизи та установ, яким може бути доручено проведення такої експертизи, також, враховуючи необхідність витребування додаткових доказів, господарський суд ухвалою від 15.03.2016р. відклав розгляд справи на 31.03.2016р., направивши разом з ухвалою суду до КП "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації" відповідний запит щодо інвентаризаційної справи.

30.03.2016р. від КП "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації" надійшла відповідь на запит суду за вих.№146 від 25.03.2016р. (а.с.114), в якій повідомлено суд, що в інвентаризаційній справі архіву підприємства технічного паспорта на нежитлову будівлю (казарму) загальною площею 2265,0 кв.м. під літерою А-2, що знаходиться за адресою: Житомирська обл., м.Бердичів, вул.Залізнична,2, немає; зберігаються документи на підставі яких виготовляється технічний паспорт, в тому числі поверхові плани. У зв'язку з тим, що поверхові плани викреслені на форматі А-і (85х61см), виготовити з них ксерокопії немає можливості тому, що в МБТІ немає відповідної копіювальної техніки. При цьому, МБТІ зауважило: якщо у позивача відсутній технічний паспорт на вищевказаний об'єкт необхідно ПАТ "Укрсоцбанк" замовити виготовлення технічного паспорта в КП "Бердичівське МБТІ". З вказаним листом КП "Бердичівське МБТІ" надіслало суду для огляду інвентаризаційну справу №11654 на 36 арк., яку за минуванням потреби підприємство просило повернути. Виготовлені судом копії документів з даної інвентаризаційної справи долучені до матеріалів справи.

В засіданні суду представник позивача підтримала клопотання про призначення експертизи, просила його задовольнити.

Представники відповідача та третіх осіб в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином. Правом подати до суду письмові пояснення на клопотання позивача про призначення експертизи у справі, навести пропозиції щодо можливих питань для вирішення експертизи та установ, яким може бути доручено проведення такої експертизи, відповідач та треті особи також не скористались, що, однак, не перешкоджає розгляду клопотання позивача про призначення експертизи.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що для забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору необхідні спеціальні знання, тому доцільним є проведення судової оціночно-будівельної експертизи, а відтак, ухвалою суду від 31.03.2016р. призначено по справі №906/234/15 судову оціночно-будівельну експертизу, проведення якої доручити судовому експерту ОСОБА_5 (АДРЕСА_1). На вирішення судової експертизи поставити питання: Яка ринкова вартість об'єкта нерухомого майна - нежилої будівлі (казарми_ загальною площею 2265,0 кв.м. з цегли під літерою "А", що знаходиться за адресою: Житомирська обл., м.Бердичів, вул.Залізнична,2. Провадження у справі зупинено.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 01.08.2016р. у зв'язку з надходженням до господарського суду від судового експерта ОСОБА_5 висновку судової оціночно-будівельної експертизи №680/04.16 від 15.06.2016р. по справі №906/234/15 та матеріалів справи №906/234/15, провадження у справі поновлено з 11.08.2016р., призначено засідання на 11.08.2016р.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 11.08.2016р., з огляду на неявку в засідання повноважних представників сторін та третіх осіб та неповідомлення ними причин неявки, за належного повідомлення про дату, час і місце засідання суду, розгляд справи відкладено, наступне судове засідання призначено на 05.09.2016р.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала. Представник не заперечила, що початкову ціну реалізації нерухомості слід визначати з урахуванням оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяльності / незалежним експертом. Повідомила, що третіми особами не виконано рішення судів про стягнення з них заборгованості.

В засідання суду 05.09.2016р. відповідач та треті особи повноважних представників в судове засідання не направили, про причини неявки не повідомили, хоча відповідно до приписів чинного законодавства та роз'яснень, наданих в п.п.3.9.1. п.3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідача та третіх осіб слід вважати повідомленими своєчасно та належним чином про дату, час і місце слухання справи; проте, своїм правом приймати участь в судовому засіданні останні не скористались.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що явка представників сторін та третіх осіб в судове засідання не визнавалася обов’язковою, господарський суд Житомирської області визнає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідача та третіх осіб, за наявними матеріалами справи, відповідно до ст.75 ГПК України.

Стосовно тривалості розгляду даної справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006р. №3477-ІУ суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.

У відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.

Згідно п.31 Рішення Європейського суду з прав людини від 1 лютого 2007 р. у справі "Макаренко проти України" суд нагадує, що "розумний" строк проваджень має визначатись відповідно до обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника і компетентних органів та інтерес, який мав заявник у цьому спорі.

Відповідно до п.27 Рішення Європейського суду з прав людини від 8 квітня 2010 року у справі "Гутка проти України" суд також частково погодився з твердженням Уряду України про те, що сторони сприяли тривалості оскаржуваного провадження. Вірним є те, що, хоча стороні в цивільній справі не можна ставити за вину використання доступних за національним законодавством засобів для захисту своїх інтересів, вона має враховувати те, що такі дії неминуче призводять до затягування відповідного провадження (згідно ухвали у справі "Малицька-Васовська проти Польщі" від 5 квітня 2001 року, №41413/98).

Зважаючи на викладене, маючи на меті забезпечити розгляд справи за результатом дослідження усіх доказів по справі в їх сукупності та вжити передбачених законом засобів для встановлення належності і допустимості доказів по справі, неодноразово для надання можливості сторонам подати відповідні докази в наступне слухання справи, призначене на іншу дату, суд дійшов висновку, що розумним для розгляду даної справи є саме строк, що мав забезпечити як реалізацію процесуальних прав сторін по справі, так і повний, всебічний, об'єктивний розгляд справи та правильне вирішення господарського спору.

У судовому засіданні 05.09.2016р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення присутнього представника позивача, вивчивши доводи та заперечення сторін по справі, дослідивши надані до справи документи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

22 лютого 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_4 (позичальник) було укладено договір кредиту №280/40-181 (а.с.9-11), відповідно до якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 252500,00 грн. на умовах, встановлених в п.1.1. договору кредиту №280/40-181 (зокрема, зі сплатою 18% річних з наступним порядком погашення суми основної заборгованості з визначеним порядком погашення суми основної заборгованості).

В якості забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту між кредитором та майновим поручителем ПП "Светолюкс" було укладено іпотечний договір №1241 від 22.02.2007р. (далі за текстом іпотечний договір) (а.с.12-14), предметом якого виступає нерухоме майно, а саме: нежитлова будівля (казарма) заг.пл.2265,0 кв.м. з цегли під літерою "А", що знаходиться по вул.Залізничній, 2 в м.Бердичеві Житомирської області (предмет іпотеки).

22 лютого 2007 року між Акціонерно - комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_3 (надалі також - Відповідач) було укладено договір кредиту №280/40-182 (далі договір кредиту №280/40-182) відповідно до якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 252500,00 грн., відповідно до умов, що встановлені п.1.1. договору кредиту №280/40-182.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту між кредитором та майновим поручителем ПП "Светолюкс" було укладено іпотечний договір №1243 від 22.02.2007р., предметом якого виступає нерухоме майно, а саме: нежитлова будівля (казарма) заг.пл.2265,0кв.м. з цегли під літ."А", що знаходиться по вул.Залізничній,2 в м.Бердичеві Житомирської області.

28 березня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 було укладено договір кредиту №280/40-193 (далі - договір кредиту №280/40-193) відповідно до якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 252500,00 грн., відповідно до умов, що встановлені п.1.1. договору кредиту №280/40-193.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту між кредитором і майновим поручителем ПП "Светолюкс" було укладено іпотечний договір №650 від 28.03.2007р. (далі - іпотечний договір), предметом якого виступає нерухоме майно, а саме: нежитлова будівля (казарма) заг.пл.2265,0 кв.м. з цегли під літерою "А", що знаходиться по вул.Залізничній,2 в м.Бердичеві Житомирської області (предмет іпотеки).

Позичальники за вказаними кредитними договорами належним чином свої договірні зобов'язання з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами не виконували.

В 2012 році настав термін виконання зобов'язань за вищезазначеними кредитним договорами, однак, позичальники не виконали зобов'язання у встановлений термін.

Стосовно зобов'язань позичальника ОСОБА_2 08.12.2014р. винесено рішення Корольовським районним судом м.Житомира про стягнення з нього на користь банку заборгованості за договором кредиту №280/40-193 від 28.03.2007р. в розмірі 391288,23грн.

Щодо позичальника ОСОБА_3 17.11.2014р. винесено рішення Корольовським районним судом м.Житомира про стягнення з нього на користь банку заборгованості за договором кредиту №280/40-182 від 22.02.2007р. в розмірі 396498,16 грн.

Заборгованість за договором кредиту №280/40-181 по позичальнику ОСОБА_4 станом на 19.02.2015р. становить 476767,80 грн., а саме: 168320,00грн. заборгованості за кредитом, 191464,04 грн. заборгованості за відсотками, 31980,80 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 8208,05 грн. заборгованості за комісіями, 37535,36 грн. інфляційних втрат за кредитом, 39259,55 грн. інфляційних втрат за відсотками (рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 14.07.2015р., а.с.85).

У відповідності до ч.3 ст.35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

У відповідності до ст.7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до п.4.1 договору іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов'язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Пункт 4.6. договору іпотеки передбачає, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наведених способів, в т.ч. на підставі рішення суду.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено майнового поручителя як особу, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

У відповідності до п. 4.7. у разі звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, реалізація предмету іпотеки здійснюється у спосіб, зазначений у відповідному рішенні суду, а саме:

- шляхом продажу предмету іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку встановленому ст.38 Закону України "Про іпотеку";

- або шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

У відповідності до ст.39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:

загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;

пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

У відповідності до п.1.2 договору іпотеки (укладений з ОСОБА_2С.) від 28.03.2007р., зареєстрованого за №650, заставна вартість предмету іпотеку за згодою сторін становить 1200000,00 грн. З посиланням на зазначену обставину, позивач у позовній заяві просив суд при прийнятті рішення у справі про звернення стягнення на майно, встановити початкову ціну предмету іпотеки для подальшої реалізації на рівні 1200000,00 грн., тобто, на рівні, що був встановлений за погодженням сторін на момент підписання договору іпотеки.

Суд враховує також, що згідно твердження позивача та відповідно до матеріалів справи, на сьогоднішній день ПАТ "Укрсоцбанк" є одним іпотекодержателем майна на яке потрібно звернути стягнення, що підтверджується витягом з державного реєстру іпотек від 28.09.2007р.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації. Пунктом 1.6 договору іпотеки іпотекодавець гарантує, що на предмет іпотеки не існує прав та вимог третіх осіб, в тому числі тих, що не зареєстровані встановленому законом порядку.

Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки (ст.11 Закону України "Про іпотеку").

У відповідності до п.1.2 договору іпотеки заставна вартість предмету іпотеку за згодою сторін становить 199965, 00грн.

Як встановлено судом, з вартості предмета іпотеки сплаті іпотекодержателю підлягають вимоги у загальному розмірі 1266954,19 грн., що складається з боргу в сумі 391288,23 грн. (згідно з рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 08.12.2014р. у справі №296/6653/14-ц), 396498,16 грн. (згідно з рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 17.11.2014р. у справі №296/6693/14-ц) та боргу за договором кредиту №280/40/181 від 22.02.2007р. в сумі 476767,80 грн.

Відповідно до ч.1 ст.543 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

У відповідності до постанови Верховного Суду України від 24 жовтня 2011р. №3-107гс11 (у господарській справі), майновий поручитель за іпотечним договором несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання як солідарний боржник, якщо договором іпотеки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя, а іпотекодержатель як кредитор має право вимагати виконання основного зобов'язання як від боржника і його майнового поручителя разом, так і від будь-якого з них окремо, при цьому у разі пред'явлення таких вимог до майнового поручителя відповідає в межах взятих на себе зобов'язань перед іпотекодержателем.

Як зазначено позивачем у позовній заяві, банком прийнято рішення вимагати виконання основного зобов'язання як від боржника, так і від його майнового поручителя разом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст.572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно зі ст.589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Частиною 6 статті 3 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

У відповідності до частини 1 статті 7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно з ст.11 вищевказаного закону, майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Частиною першою статті 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно зі статтею 41 Закону України "Про іпотеку", реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього закону.

Доказів того, що на час розгляду справи в суді предмет іпотеки перебуває у власності будь-якої іншої особи, суду не надано.

Як уже зазначалось, відповідно до ч.1 ст.39 Закону України "Про іпотеку", у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продаж, встановленої статтею 38 цього закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно з частиною 6 ст.38 Закону України "Про іпотеку", ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

В ході розгляду справи №906/234/15, ухвалою від 31.03.2016р. було призначено судову експертизу для встановлення ринкової вартості спірного предмету іпотеки, виконання якої доручено судовому експерту ОСОБА_5.

Відповідно до висновку №680/04.16 судової оціночно-будівельної експертизи (а.с.161-181), ринкова вартість нерухомого майна - нежилої будівлі (казарми) загальною площею 2265,0 кв.м. з цегли під літерою "А", що знаходиться за адресою: Житомирська обл., м.Бердичів, вул.Залізнична,2, на дату проведення дослідження становить 741000,00 грн.

Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 23.12.2015р. у справі №6-1205цс15, у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки резолютивна частина рішення суду має відповідати вимогам частини шостої статті 38, статті 39 Закону України "Про іпотеку" і положенням пункту 4 частини першої статті 215 Цивільного процесуального кодексу України й у ній повинна зазначатись, крім іншого, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. При цьому суд повинен зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Відповідно до ст.111-28 Господарського процесуального кодексу України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Враховуючи наведене, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, оцінивши всі надані докази та пояснення в їх сукупності, дослідивши наданий позивачем розрахунок позовних вимог, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" по справі підлягають задоволенню частково: у рахунок часткового погашення наявної перед позивачем заборгованості Приватного підприємства "Светолюкс" в розмірі 1266954,19 грн. (борг в сумі 391288,23 грн. згідно з рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 08.12.2014р. у справі №296/6653/14-ц), в сумі 396498,16 грн. згідно з рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 17.11.2014р. у справі №296/6693/14-ц та борг за договором кредиту №280/40/181 від 22.02.2007р. в сумі 476767,80 грн., слід звернути стягнення на спірне нерухоме майно, належне ПП "Светолюкс", що є предметом іпотеки за іпотечними договорами від 22.02.2007р. №1241, від 22.02.2007р. №1243, від 28.03.2007р. №650, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом, а саме на рівні 741000,00 грн.

Витрати по сплаті судового збору, пов'язані з розглядом справи, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. У рахунок часткового погашення наявної перед Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" (03150, м.Київ, вул.Ковпака, буд.29, ідентифікаційний код 00039019) заборгованості Приватного підприємства "Светолюкс" (10003, Житомирська обл., м.Житомир, вул.Щорса, буд.63, ідентифікаційний код 30355782), в розмірі 1266954,19 грн., що складається з боргу в сумі 391288,23 грн. (згідно з рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 08.12.2014р. у справі №296/6653/14-ц), 396498,16 грн. (згідно з рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 17.11.2014р. у справі №296/6693/14-ц) та боргу за договором кредиту №280/40/181 від 22.02.2007р. в сумі 476767,80 грн., звернути стягнення на:

- нежитлову будівлю (казарма) загальною площею 2265,0 кв.м. з цегли під літерою "А", що належить Приватному підприємству "Светолюкс" на праві приватної власності на нерухоме майно та є предметом іпотеки за іпотечними договорами від 22.02.2007р. №1241, від 22.02.2007р. №1243, від 28.03.2007р. №650, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом, а саме на рівні 741000,00 грн.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Светолюкс" (10003, Житомирська обл., м.Житомир, вул.Щорса, буд.63, ідентифікаційний код 30355782) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150, м.Київ, вул.Ковпака, буд.29, ідентифікаційний код 00039019):

- 11115,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 08.09.16

Суддя Ляхевич А.А.

віддрук.прим.:

1 - в справу

2,3 - сторонам (реком.)

4,5,6 - третім особам (реком.)