Постанова

від 07.09.2016 по справі 906/539/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2016 року Справа №906/539/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Дужич С.П.

судді Мамченко Ю.А. ,

судді Юрчук М.І.

при секретарі Ільчук Н.О.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Замкове" на рішення господарського суду Житомирської області від 15 липня 2016 року у справі №906/539/16 (суддя Машевська О.П.)

за позовом ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Замкове"

про стягнення 111 792,00 грн.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ :

15 липня 2016 року, рішенням господарського суду Житомирської області було частково задоволено позов ОСОБА_2 до ТОВ "Замкове" про стягнення 111 792,00 грн., стягнуто з відповідача на користь позивача 67 664,48 грн. - інфляційних втрат та в прибуток Державного бюджету України 1378,00 грн. - судового збору, в решті позову було відмовлено.

ТОВ "Замкове", не погоджуючись з прийнятим рішенням, в своїй апеляційній скарзі просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у позові, вважаючи, що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального права, оскільки нарахування інфляційних витрат на вже нараховані інфляційні витрати за попередній період не передбачені чинним законодавством, а основна сума заборгованості вже була сплачена позивачу товариством.

ОСОБА_2 у своєму відзиві на апеляційну скаргу вважає дане рішення таким, що прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки діючим законодавством не передбачено звільнення боржника від відповідальності за неповернення з його вини простроченого грошового зобов'язання, що існує з 2004 року та знецінюється з результаті інфляційних процесів.

Вказує не те, що позов подано не з мотивів перегляду рішень судів в попередніх справах та винесення нових рішень по ним, а з підстав невиконання ТОВ "Замкове" цих рішень судів на загальну суму 442278,00 грн. (на квітень 2015 року), а оскільки невиконання триває і кошти знецінились в результаті інфляції, борг підлягає індексації відповідно до ст. 625 ЦК України.

18 серпня 2016 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено її розгляд на 07 вересня 2016 року.

У судове засідання представники сторін не прибули, хоча завчасно були повідомлені про час і місце судового розгляду, на що вказують повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень. Заяв про відкладення судового засідання не надходило.

Враховуючи вимоги ст.ст. 101, 102 ГПК України про межі та строки перегляду справи в апеляційній інстанції, а також те, що сторони по справі належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності представників сторін.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила, що:

28 листопада 1995 року, Науково-виробничою асоціацією "Житомирський моноліт" і ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено Установчий договір про створення ТОВ "Замкове" зі статутним фондом в розмірі 600 млн. крб. При цьому частка НВА "Житомирський моноліт" склала 558 млн. крб., що становить 93% статутного фонду товариства, ОСОБА_3 - 21 млн. крб., що становить 3,5% статутного капіталу, ОСОБА_4 - 15 млн. крб., що становить 2,5% статутного капіталу, а ОСОБА_5 - 6 млн. крб., що становить 1,0% статутного капіталу.

В цей же день, 28 листопада 1995 року відбулися загальні збори учасників ТОВ "Замкове", якими вирішено створити ТОВ "Замкове" на тих же умовах, що вказані в установчому договорі, затвердити статут товариства, який зареєстровано у виконкомі Житомирської міської ради 17 січня 1996 року.

Громадяни-учасники товариства внесено внесок до статутного фонду грошовими коштами в загальній сумі 42 млн. крб., на підставі квитанції №41 від 04 січня 1996 року, асоціацією шляхом передачі у власність товариства нерухомого майна, обумовленого установчим договором.

20 вересня 1999 року, на засіданні Ради керівників учасників НВА "Житомирський моноліт" вирішено передати генеральному директору асоціації ОСОБА_3 у власність її частку в статутному фонді ТОВ "Замкове" в розмірі 5580,00 грн. (еквівалент 558 млн. крб.)

10 січня 2000 року, НВА "Житомирський моноліт" направила до ТОВ "Замкове" заяву про виведення її з числа учасників товариства в зв'язку з передачею її частки ОСОБА_3

Того ж дня, 10 січня 2000 року, відбулися загальні збори учасників ТОВ "Замкове", на яких в зв'язку з відступленням своєї частки асоціацією та в зв'язку з виходом з товариства ОСОБА_5 було задоволено заяву про вихід зі складу учасників НВА "Житомирський моноліт" та ОСОБА_5; про прийняття до складу засновників товариства ОСОБА_6 та визначено розмір їх часток в статутному фонді так: ОСОБА_3 - 4200,00 грн. (70%), ОСОБА_6 - 600,00 грн. (10%), ОСОБА_4 - 1200,00 грн. (20%).

Виконкомом Житомирської міської ради були зареєстровано дані зміни до установчого договору ТОВ "Замкове" в частині складу учасників та розміру їх часток.

02 липня 2002 року, ОСОБА_4 направив товариству нотаріально посвідчену заяву, в якій просив виключити його зі складу учасників товариства та передати його частку в статутному фонді товариства ОСОБА_2

23 грудня 2002 року, загальними зборами ТОВ "Замкове", зокрема, було виключено із складу учасників ОСОБА_4 та введено в склад учасників ОСОБА_2 і ОСОБА_7, та розподілено статутний фонд так: ОСОБА_3 - 3600,00 грн. (60%), ОСОБА_2 - 1200,00 грн. (20%), ОСОБА_6 - 600,00 грн. (10%), ОСОБА_8 - 600,00 грн. (10%).

08 січня 2003 року, виконкомом Житомирської міської ради було зареєстровано дані зміни до установчого договору ТОВ "Замкове" в частині складу учасників та розміру їх часток.

19 березня 2003 року, ОСОБА_2 направила ТОВ "Замкове" нотаріально посвідчену заяву, в якій просила виключити її зі складу учасників товариства та виділити належну їй частину майна повністю у натуральній формі пропорційно її частки у статутному фонді.

26 березня 2003 року, рішенням загальних зборів учасників товариства ТОВ "Замкове" вирішено вивести ОСОБА_2 зі складу учасників товариства з виплатою її частки в уставному фонді та майно, розподілити її долю між іншими учасниками, затвердити відповідні зміни в установчому договорі та статуті.

09 березня 2004 року, рішенням загальних зборів учасників товариства ТОВ "Замкове" було виділено ОСОБА_2 частину майна в натуральній формі шляхом передачі металоконструкцій в кількості 7384 кг на суму 17420,00 грн.

Проте, з урахуванням висновку експерта додаткової судової будівельно-технічної експертизи №4630/13-43 від 30 серпня 2013 року та з урахуванням висновку експерта судової економічної експертизи №4431/13-45 встановлено, що частка, яка має бути виплачена ОСОБА_2 складає 268920,00 грн.

25 грудня 2013 року, рішенням господарського суду Житомирської області, у справі №2/739, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04 лютого 2014 року та постановою Вищого господарського суду України від 28 квітня 2014 року, було частково задоволено позов ОСОБА_2 до ТОВ "Замкове" про стягнення вартості частки в майні товариства та частини прибутку, про спонукання до укладання угоди, про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства від 27 березня 2007 року та стягнуто з ТОВ "Замкове" на користь ОСОБА_2 268 920,00 грн. - вартості частки в майні товариства, 390 660,00 грн. - інфляційних втрат за період з квітня 2004 року по вересень 2013 року (245,27%), 7360,00 грн. - витрат на оплату експертизи, в решті позову - відмовлено. (а.с.10-12, 79-84)

14 березня 2014 року, Богунським відділом ДВС Житомирського МУЮ було відкрито виконавче провадження №42482246 за наказом господарського суду Житомирської області №2/739 від 20 лютого 2014 року. (а.с.26)

21 серпня 2014 року, рішенням господарського суду Житомирської області, у справі №906/706/14, було задоволено позов ОСОБА_2 до ТОВ "Замкове" про стягнення 203 967,00 грн. та стягнуто з ТОВ "Замкове" на користь ОСОБА_2 60110,42 грн. - 3% річних за період з 27 травня 2011 року по 27 травня 2014 року; 50082,66 грн. - інфляційних втрат за період з жовтня 2013 року по квітень 2014 року. (а с. 85-91)

11 листопада 2014 року, постановою Рівненського апеляційного господарського суду, залишеною без змін Постановою Вищого господарського суду України від 30 березня 2015 року, було змінено рішення господарського суду Житомирської області, у справі №906/706/14, та стягнуто з ТОВ "Замкове" на користь ОСОБА_2: 22939,80 грн. - 3% річних за період з 27 травня 2011 року по 27 травня 2014 року і 20 419,36 грн. - інфляційних втрат за період з жовтня 2013 року по квітень 2014 року. (а с.13-14, 46-48)

03 липня 2015 року, Богунським ВДВС Житомирського МУЮ було відкрито виконавче провадження №47989915 за наказом господарського суду Житомирської області №906/706/14 від 09 грудня 2014 року. (а.с.27)

23 червня 2015 року, рішенням господарського суду Житомирської області, у справі №906/635/15, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 09 вересня 2015 року та постановою Вищого господарського суду України від 12 листопада 2015 року, було частково задоволено позов ОСОБА_2 до ТОВ "Замкове" (з урахуванням клопотання про зменшення позовних вимог) про стягнення 285070 грн. - інфляційних втрат і 6 770 грн. - 3 % річних та стягнуто з відповідача на користь позивача 94261,19 грн. - інфляційних втрат за період з травня 2014 року по березень 2015 року і 6661,98 грн. - 3% річних за період з 27 травня 2014 року по 31 березня 2015 року. (а с.15-21, 22-25, 49-50)

23 червня 2015 року, на примусове виконання рішення господарського суду Житомирської області у справі №906/635/15, господарським судом Житомирської області 17 вересня 2015 року було видано наказ №906/635/15.

20 травня 2016 року, Богунський відділ ДВС міста Житомир ГТУЮ у Житомирській області повідомило, що рішення зазначених господарських судів виконується у примусовому порядку, і залишок заборгованості по наказу №2/739 становить 300 410,41 грн., по наказу №906/706/14 - 36 003,60 грн., а по наказу №906/635/15 - 89 555,46 грн. (а.с.63)

02 червня 2016 року, ОСОБА_2 звернулась до господарського суду Житомирської області з позовом до ТОВ "Замкове" про стягнення інфляційних нарахувань в розмірі 111792,00 грн. за період з квітня 2015 року по квітень 2016 року.(а.с.3-5)

15 липня 2016 року, рішенням господарського суду Житомирської області було частково задоволено позов ОСОБА_2 до ТОВ "Замкове" про стягнення 111 792,00 грн., стягнуто з відповідача на користь позивача 67 664,48 грн. - інфляційних втрат з квітня 2014 року по квітень 2015 року та в прибуток Державного бюджету України 1378,00 грн. - судового збору, в решті позову було відмовлено. (а.с.100-107)

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити частково з огляду на наступне.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, станом на 01 травня 2016 року за трьома рішеннями господарських судів на користь позивача стягнуто:

- 25 грудня 2013 року за рішенням господарського суду Житомирської області, у справі №2/739, - 268 920,00 грн. - вартості частки в майні товариства, 390 660,00 грн. - інфляційних втрат за період з квітня 2004 року по вересень 2013 року, 7360,00 грн. - витрат на оплату експертизи. (а.с.10-12, 79-84)

- 11 листопада 2014 року за постановою Рівненського апеляційного господарського суду, у справі №906/706/14, - 22939,80 грн. - 3% річних за період з 27 травня 2011 року по 27 травня 2014 року і 20 419,36 грн. - інфляційних втрат за період з жовтня 2013 року по квітень 2014 року. (а с.13-14, 46-48)

- 23 червня 2015 року за рішенням господарського суду Житомирської області, у справі №906/635/15, - 94261,19 грн. - інфляційних втрат за період з травня 2014 року по березень 2015 року і 6661,98 грн. - 3% річних за період з 27 травня 2014 року по 31 березня 2015 року. (а с.15-21, 22-25, 49-50)

Відповідачем, через депозитний рахунок Богунського відділу ДВС міста Житомир ГТУЮ у Житомирській області, на рахунок позивача було перераховано наступні кошти:

- в сумі 116,36 грн. - 19 травня 2014 року;

- в сумі 5903,36 грн. - 03 липня 2014 року;

- в сумі 13 022,64 грн. - 24 листопада 2014 року;

- в сумі 12 634,86 грн. - 10 березня 2015 року;

- в сумі 244 472,73 грн. - 08 квітня 2015 року;

- в сумі 6690,90 грн. - 19 травня 2015 року;

- в сумі 22 312,25 грн. - 26 червня 2015 року;

- в сумі 6905,49 грн. - 24 липня 2015 року;

- в сумі 17000,71 грн. - 07 вересня 2015 року;

- в сумі 203,26 грн. - 15 вересня 2015 року;

- в сумі 1919,63 грн. - 23 вересня 2015 року;

- в сумі 10289,08 грн. - 11 листопада 2015 року;

- в сумі 4271,24 грн. - 08 грудня 2015 року;

- в сумі 10933,11 грн. - 15 січня 2016 року;

- в сумі 12268,12 грн. - 18 березня 2016 року, а всього на загальну суму 368943,74 грн.(а.с.29, 63)

При чому, станом на 20 травня 2016 року, за повідомленням Богунського відділу ДВС міста Житомир ГТУЮ у Житомирській області, залишок заборгованості по наказу №2/739 становить 300 410,41 грн., по наказу №906/706/14 становить 36 003,60 грн., а по наказу №906/635/15 становить 89 555,46 грн.

23 червня 2015 року, рішенням господарського суду Житомирської області, у справі №906/635/15, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 09 вересня 2015 року та постановою Вищого господарського суду України від 12 листопада 2015 року, було частково задоволено позов ОСОБА_2 до ТОВ "Замкове", з урахуванням клопотання про зменшення позовних вимог, про стягнення 285070 грн. - інфляційних втрат і 6770 грн. - 3% річних та стягнуто з відповідача на користь позивача 94261,19 грн. - інфляційних втрат за період з травня 2014 року по березень 2015 року і 6661,98 грн. - 3% річних за період з 27 травня 2014 року по 31 березня 2015 року. (а с.15-25, 49-50)

В мотивувальній частині господарські суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши обставини справи і частково задоволивши позов ОСОБА_2, посилаючись на ст. 534 та ч.2 ст. 625 ЦК України, ст. 44 Закону України "Про виконавче провадження", Постанову Вищого господарського суду України №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року, виходили з того, що дата виконання рішення суду в процесі виконавчого провадження та момент виконання грошового зобов'язання не являються тотожними поняттями, а тому при визначенні ОСОБА_2 розміру заборгованості на кожну конкретну дату її погашення слід виходячи з дня зарахування коштів на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 44 Закону України "Про виконавче провадження", присуджені до стягнення суми вартості частки в майні, 3% річних та інфляційні втрати, віднесені до таких, що задовольняються в останню чергу

Згідно ст. 534 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості:

- у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;

- у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

- у третю чергу сплачується основна сума боргу

А тому, стягнуті кошти, розмір яких на 08 квітня 2015 року складав 276149,95 грн., слід зарахувати в першу чергу на погашення витрат по оплаті експертизи в сумі 7360,00 грн. та частково - основного боргу в сумі 268 920,00 грн. Інфляційні втрати та 3% річних, виходячи з аналізу практики застосування ст. 625 ЦК України, мають погашатися після погашення суми основного боргу, оскільки дані категорії не підпадають під визначення, які передбачені пунктами 1, 2 ст. 534 ЦК України;

Вищий господарський суд України, залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційної інстанції, у даній справі №906/635/15, в своїй постанові від 12 листопада 2015 року, зазначено, що господарськими судами правильно здійснено перерахунок суми інфляційних та 3% річних та зазначено, що ОСОБА_2 при обрахунку суми інфляційних необґрунтовано взято сукупний індекс інфляції, розрахований за період з квітня 2004 року по березень 2015 року, у той час як потрібно застосовувати індекс інфляції, який діяв у період, за який здійснювалися нарахування, а також зазначено, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Відповідно до ч.3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Натомність, на даний час, відсутня чітка правова позиція Верховного Суду України про те на яку прострочену суму боргу, з врахуванням інфляції або без, слід здійснювати нарахування 3% річних, слід вважати суму боргу, без врахування її інфляційного здешевлення.

Водночас Верховний Суд України висловив чітко правову позицію про те, що індекс інфляції, 3% річних від простроченої суми (ст. 625 ЦК України) підлягають сплаті до моменту фактичного повернення боргу (постанова ВСУ у справі №6-369цс15 від 02 вересня 2015 року).

Таким чином, станом на 09 квітня 2015 року у відповідача ТОВ "Замкове" перед позивачем існувало грошове зобов'язання, де сума основного боргу складала 130,05 (7360,00 грн. /вартість експертизи/ + 268920,00 грн. /основний борг/ - 276149,95 грн. /повернуті кошти/) грн., яка була погашена відповідачем 19 травня 2015 року, а також те, що інфляційні та інші нарахування (3% річних) погашаються після основного боргу, індексації підлягає саме сума у 130,05 грн.

При стягненні інфляційних втрат, колегія суддів зазначає, що згідно абзаців 2-5 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" від 17 липня 2012 року, зі змінами, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції, при цьому, розраховується виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи мала в якийсь час цього періоду не інфляція, а дефляція. /лист Верховного Суду України №62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03 квітня 1997 року/

При застосуванні індексу інфляції також слід враховувати, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України №52/30 від 01 лютого 2012 року).

З матеріалів справи встановлено, що на 09 квітня 2015 року у ТОВ "Замкове" перед ОСОБА_2 існував основний борг у сумі 130,05 грн., який був повністю погашений 19 травня 2015 року виплатою на користь останньої суми у 6690,90 грн., тому індексації у зв'язку з інфляцією підлягає сума у 130,05 грн. за період квітень-травень 2015 року, в яких рівень інфляції складав 114,0% та 102,2%, відповідно.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат, колегія суддів, врахувавши при цьому заборгованість відповідача по основному боргу, терміни його погашення, розмір боргу в заявлені позивачем періоди, а також розмір інфляції за квітень-травень 2015 року склав 116,5%, вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 21,47 (130,05 грн. х 16,5%) грн. - інфляційних втрат, а в решті - в сумі 111707,53 грн. - слід відмовити.

Інші заперечення відповідача, викладені у апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а тому відхиляються як необґрунтовані.

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, ознайомившись з матеріалами справи, оцінивши докази, надані сторонами, перевіривши об'єктивність прийняття рішення судом першої інстанції, судова колегія приходить до висновку, що апеляційну скаргу позивача слід задоволити частково, а рішення господарського суду Житомирської області змінити, стягнувши з відповідача на користь позивача 21,47 грн. - інфляційних витрат а в решті позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Замкове" - задоволити частково.

Рішення господарського суду Житомирської області від 15.07.16 р. у справі №906/539/16 - змінити, виклавши його в такій редакції:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Замкове" (м. Житомир, вул. Кафедральна, 10, код ЄДРПОУ 22063975) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) - 21,47 (двадцять одну грн. 47 коп.) грн. інфляційних втрат.

В решті позову відмовити.

Господарському суду Житомирської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 906/539/16 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Дужич С.П.

Суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Юрчук М.І.