Постанова

від 29.11.2016 по справі 906/539/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року Справа № 906/539/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіШевчук С.Р. (доповідач) суддівВладимиренко С.В., Демидової А.М., розглянувши касаційну скаргуОСОБА_4 на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 у справі№ 906/539/16 господарського суду Житомирської області за позовомОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Замкове" про стягнення 111 792,00 грн в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: не з'явилися

- відповідача: Малий А.В., дов. б/н від 26.11.2016

В С Т А Н О В И В:

У червні 2016 року позивач ОСОБА_4 звернулась до господарського суду Житомирської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Замкове" про стягнення 111 792,00 грн інфляційних нарахувань за період з квітня 2015 по квітень 2016.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 15.07.2016 у справі № 906/539/16 (суддя Машевська О.П.) позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Замкове" на користь ОСОБА_4 67 664,48 грн інфляційних втрат, в решті позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 у справі № 906/539/16 (у складі головуючого Дужич С.П., суддів Мамченко Ю.А., Юрчук М.І.) рішення господарського суду Житомирської області від 15.07.2016 у справі № 906/539/16 змінено, викладено його в такій редакції: "Стягнути з ТОВ "Замкове" на користь ОСОБА_4 21,47 грн інфляційних втрат. В решті позову відмовити".

Не погоджуючись з прийнятою у даній справі постановою апеляційної інстанції ОСОБА_4 звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 534, 625 Цивільного кодексу України, зазначаючи, що індекс інфляції та три відсотки річних підлягають до сплати до моменту фактичного повернення боргу, просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.09.2016, а рішення господарського суду Житомирської області від 15.07.2016 у справі № 906/539/16 залишити в силі.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 111 2 Господарського процесуального кодексу України, не надав відзив на касаційну скаргу, що в силу положень ст. 111 2 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржуюєся.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 18.03.2003 ОСОБА_4 звернулась до ТОВ "Замкове" із нотаріально посвідченою заявою, в якій просила вивести її зі складу учасників товариства та виділити належну їй частину майна повністю у натуральній формі; 26.03.2003 на загальних зборах учасників товариства вирішено задовольнити вказану заяву.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 25.12.2013 у справі № 2/739, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.02.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 28.04.2014, частково задоволено позов ОСОБА_4 до ТОВ "Замкове" про стягнення вартості частки в майні товариства та частини прибутку, про спонукання до укладення угоди, про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства від 27.03.2007. Стягнуто з ТОВ "Замкове" на користь ОСОБА_4 268 920,00 грн - вартості частки в майні товариства, 390 660,00 грн - інфляційних втрат за період з квітня 2004 року по вересень 2013 року та 7 360,00 грн - витрат на оплату експертизи; відмовлено в позові про визнання недійсним рішення загальних зборів та про спонукання до укладення угоди.

Вказаними судовими рішеннями встановлено, що зобов'язання у ТОВ "Замкове" сплатити ОСОБА_4 вартість її частки в майні товариства в сумі 268 920 грн виникло з 19.03.2003 та мало бути виконаним не пізніше 18.03.2004.

14.03.2014 Богунським відділом ДВС Житомирського МУЮ було відкрито виконавче провадження №42482246 за наказом господарського суду Житомирської області №2/739 від 20.02.2014.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 21.08.2014 у справі № 906/706/14, частково задоволено позов ОСОБА_4, стягнуто з ТОВ "Замкове" на користь позивача 60 110,42 грн 3 % - річних та 50 082,66 грн. - інфляційних втрат.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.11.2014, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 30.03.2015, змінено рішення господарського суду Житомирської області від 21.08.2014 у справі № 906/706/14, стягнуто з ТОВ "Замкове" на користь ОСОБА_4 22 939,80 грн - 3 % річних за період з 27.05.2011 по 27.05.2014 та 20 419,36 грн - інфляційних втрат за період з жовтня 2013 по квітень 2014.

03.07.2015 Богунським ВДВС Житомирського МУЮ було відкрито виконавче провадження №47989915 за наказом господарського суду Житомирської області №906/706/14 від 09.12.2014 року.

23.06.2015 рішенням господарського суду Житомирської області, у справі №906/635/15, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 року та постановою Вищого господарського суду України від 12.11.2015 року, було частково задоволено позов ОСОБА_4 до ТОВ "Замкове" (з урахуванням клопотання про зменшення позовних вимог) про стягнення 28 5070 грн - інфляційних втрат і 6 770 грн - 3 % річних та стягнуто з відповідача на користь позивача 94 261,19 грн - інфляційних втрат за період з травня 2014 року по березень 2015 року і 6 661,98 грн - 3% річних за період з 27.05.2014 року по 31.03.2015.

На примусове виконання рішення господарського суду Житомирської області від 23.06.2015 у справі №906/635/15, господарським судом Житомирської області 17.09.2015 було видано наказ №906/635/15.

Таким чином, станом на 01 травня 2016 року за трьома рішеннями господарських судів на користь позивача стягнуто:

- 25.12.2013 за рішенням господарського суду Житомирської області, у справі №2/739, - 268 920,00 грн - вартості частки в майні товариства, 390 660,00 грн - інфляційних втрат за період з квітня 2004 року по вересень 2013 року, 7 360,00 грн - витрат на оплату експертизи.

- 11.11.2014 за постановою Рівненського апеляційного господарського суду у справі №906/706/14, 22 939,80 грн - 3% річних за період з 27 травня 2011 року по 27 травня 2014 року і 20 419,36 грн - інфляційних втрат за період з жовтня 2013 року по квітень 2014 року.

- 23.06.2015 за рішенням господарського суду Житомирської області у справі №906/635/15, 94 261,19 грн - інфляційних втрат за період з травня 2014 року по березень 2015 року і 6 661,98 грн - 3% річних за період з 27 травня 2014 року по 31 березня 2015 року.

Станом на 20.05.2016, за повідомленням Богунського відділу ДВС міста Житомир ГТУЮ у Житомирській області, залишок заборгованості по наказу №2/739 становить 300 410,41 грн, по наказу №906/706/14 - 36 003,60 грн, а по наказу №906/635/15 - 89 555,46 грн.

02.06.2016 ОСОБА_4 звернулась до господарського суду Житомирської області з позовом до ТОВ "Замкове" про стягнення інфляційних нарахувань в розмірі 111 792,00 грн за період з квітня 2015 року по квітень 2016 року.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 15.07.2016 частково задоволено позов ОСОБА_4 до ТОВ "Замкове" про стягнення 111 792,00 грн, стягнуто з відповідача на користь позивача 67 664,48 грн - інфляційних втрат з квітня 2014 року по квітень 2015 року та в дохід Державного бюджету України 1 378,00 грн. - судового збору, в решті позову було відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), враховуючи правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові №6-369цс15 від 02.09.2015, дійшов висновку, що індекс інфляції та 3% річних від простроченої суми підлягають сплаті до моменту фактичного повернення боргу, а отже з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача 67 664,48 грн інфляційних втрат за період з квітня 2015 по квітень 2016.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, на підставі ст.ст. 534, 625 ЦК України, ст. 44 Закону України "Про виконавче провадження", дійшов висновку, що на 09.04.2015 у ТОВ "Замкове" перед ОСОБА_4 існував борг у сумі 130,05 грн та індексації підлягає саме ця сума, а отже з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 21,47 грн інфляційних втрат за період квітень-травень 2015.

Відповідно до статті 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді, у строк до 12 місяців з дня виходу.

З моменту подання учасником товариства заяви про вихід зі складу останнього з виплатою належної такому учасникові частки вартості майна у товариства настає обов'язок сплатити відповідну суму у строки, визначені згаданою нормою Закону України "Про господарські товариства", а невиконання цього обов'язку тягне наслідки, передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належних до сплати кредиторові.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене вище, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що в даному випадку нарахування інфляційних втрат слід здійснювати на суму основного боргу (268 920,00 грн - вартість частки в майні товариства) з урахуванням сукупного індексу інфляції за квітень 2015 - квітень 2016 років.

Натомість суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що з урахуванням черговості погашення вимог кредитора, на підставі ст. 534 ЦК України, ст. 44 Закону України "Про виконавче провадження", на початок заявленого до індексації періоду, сума основного зобов'язання складала 130,05 грн, а отже індексації підлягає саме ця сума, оскільки, як було вірно вказано судом першої інстанції, кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних за прострочене грошове зобов'язання, аж до повного його виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

З огляду на викладене, постанову апеляційного господарського суду не можна визнати такою, що постановлена з правильним застосуванням норм матеріального права, а тому вона підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду - залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 скасувати, рішення господарського суду Житомирської області від 15.07.2016 у справі № 906/539/16 залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Замкове" (10014, м. Житомир, вул. Кафедральна, 10, код ЄДРПОУ 22063975) в дохід Державного бюджету України 2 012,26 грн (дві тисячі дванадцять грн 26 коп.) судового збору за розгляд касаційної скарги.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

С у д д я С.В. Владимиренко

С у д д я А.М. Демидова