Постанова

від 12.09.2016 по справі 826/18807/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 вересня 2016 року № 826/18807/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Хімгруп» доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 21.08.2015р.,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа Хімгруп» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 21.08.2015р. №0005952203, №0005962203, №0005972203.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю оскаржуваних рішень.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав правомірності прийняття оскаржуваних рішень.

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України дійшов переконання про можливість подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідачем проведено перевірку ТОВ «Альфа Хімгруп» за результатами якої 03.08.2015р. складено Акт №459/1-26-50-22-03/37250244 «Про результати документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012р. по 31.12.2014р.» (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення: ст. 1, п. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 44.1 статті 44, п. 139.1.9 статті 139 ПК України, позивачем занижено податок на прибуток підприємства всього на суму 17783462грн., в тому числі за 2, 3, 4 квартали 2012 року у сумі 2397997грн., за 2013 рік на суму 6374043грн., за 2014 рік - 9011422грн.; порушення п. 185.1 статті 185, п. 187.1 статті 187, п. 198.6 статті 198, п. 201.1 статті 201 ПК України, позивачем занижено ПДВ всього на суму 9170804грн., в тому числі за травень 2013 року - 222810,3грн., червень 2013 року - 205727.4грн., липень 2013 року - 329570,1грн., вересень 2013 року - 960328,8грн., квітень 2013 року - 1578006грн., листопад 2013 року - 157216грн., березень 2014 року - 36067,2грн., травень 2014 року - 1417264грн., червень 2014 року - 741319,7грн., липень 2014 року - 590803,9грн., серпень 2014 року - 862607грн., вересень 2014 року - 877271,5грн., жовтень 2014 оку - 1191812грн., крім тог завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (р.19) всього на сум у669692грн., за грудень 2014 року; порушення п. 163.1.1 статі 163, п. 164.1.2 статті 164, п. 164.2.17 статті 164, п. 167.1 статті 167, п. «а» п. 171.2 статті 171, п. «а» п. 176.2 статті 176 ПК України в результаті чого не враховано та не сплачено податку на доходи фізичних осіб на суму 4722,30грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем 21.08.2015р. прийняті податкові повідомлення - рішення №0005952203, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на суму 669 692грн. за грудень 2014 року; №0005962203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 11 463 550,00грн., у тому числі основний платіж - 9 170 804грн. та штрафні санкції - 2 292 701грн.; №0005972203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 22 229 327,50грн., у тому числі основний платіж - 17 783 462грн. та штрафні санкції - 4 445 865,50грн.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 21.08.2015р. протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи в перевіряємий період між позивачем (Покупець) та ТОВ «Паритет-Агро» (код ЄДРПОУ 31642413) (Продавець) укладено ряд Договорів, предметом яких є придбання олії соняшникової нерафінованої вимороженої, а саме: №№2604МАХ від 26.04.2013р., 0509МАХ від 05.09.2013р., 1209 МАХ від 12.09.2013р., 1709МАХ від 17.09.2013р., 2609 МАХ від 26.09.2013р., 0310МАХ від 03.10.2013р., 1710МАХ від 17.10.2013р.,3009МАХ від 30.09.2013р., 1704МАХ від 17.04.2014р., 2005 МАХ від 20.05.2014р.,0606МАХ від 06.06.2014р., 2406МАХ від 24.06.2014р., 0407МАХ від 04.07.2014р., 2108МАХ від 21.08.2014р., 1209МАХ від 12.09.2014р., 0310МАХ від 03.10.2014р.

На виконання умов вказаних договорів ТОВ «Паритет-Агро» виписані видаткові накладні: від 16.10.2014р. №№1119, 1120, 1123, від 17.10.2014р. №1124, 1125, від 18.10.2014р. №1134, від 19.10.2014р. №1137, 1138, від 14.10.2013р. №№679, 680, від 05.07.2014р. №756, від 08.07.2014р. №775, від 09.07.2014р. №776, 777, 778, від 10.07.2014р. №781, від 11.07.2014р. №782, від 16.07.2014р. №791, від 17.08.2014р. №792, від 18.07.2014р. №800, від 19.07.2014р. №801, від 20.07.2014р. №802, 803, від 21.07.2014р. №804, від 08.09.2013р. №537, від 10.09.2013р. №539, від 12.09.2013р. №540, від 13.09.2013р. №543, від 17.09.2013р. №546, від 19.09.2013р. №548, від 08.06.2014р. №621, від 09.06.2014р. №622, від 14.06.2014р. №628, від 17.06.2014р. №634, 635, від 18.06.2014р. №636, 637, 638, 639, 640, від 19.06.2014р. №645, від 20.06.2014р. №646, від 21.06.2014р. №654, 655, 656. від 19.09.2014р. №977, 978, 979, від 20.09.2014р. №989, 990, 991, 992, від 21.09.2014р. №997, 998, 999, від 22.09.2014р. №1010, 1011, від 23.09.2014р. №1018, 1019, від 24.09.2014р. №1020, 1022, від 19.09.2013р. №549, від 25.09.2013р. №575, від 27.09.2013р. №583, від 28.09.2013р. №584, від 20.04.2014р. №372, від 22.04.2014р. №373, 379, від 23.04.2014р. №391, від 24.04.2014р. №392, 393, від 25.04.2014р. №421, від 26.04.2014р. №422, від 27.04.2014р. №423, від 03.05.2014р. №447, від 26.09.2013р. №578, від 30.09.2013р. №585, від 02.10.2013р. №588, від 03.10.2013р. №592, від 09.10.2013р. №614, від 11.10.2013р. №676, від 24.10.2013р. №702, 703, від 22.05.2014р. №543, 542, 544, від 23.05.2014р. №546, від 24.05.2014р. №548, 549, 550, 551, від 25.05.2014рр. №556, 557, 558, 559, від 28.05.2014р. №565, від 29.05.2014р. №586, від 29.05.2014р. №587, від 31.05.2014р. №594, 595, від 27.08.2014р. №911, від 28.08.2014р. №912, від 31.08.2014р. №922, 923, від 01.09.2014р. №924, 925, від 03.09.2014р. №932, від 04.09.2014р. №934, від 05.09.2014р. №393, 940, від 06.09.2014р. №941, 942, від 07.09.2014р. №943, від 12.09.2014р. №948, від 16.09.2014р. №966, від 02.07.2014р. №737, від 03.07.2014р. №746, 747, 748, від 06.07.2014р. №759, 760, 761, від 07.07.2014р. №762, від 08.07.2014р. №774, від 09.05.2013р. №341, від 12.05.2013р. №342, від 15.05.2013р. №346, від 28.05.2013р. №378, від 06.06.2013р. №387, від 16.06.2013р. №398, від 17.06.2013р. №399, від 20.06.2013р. №408, від 23.06.2013р. №409, від 25.06.2013р. №421, від 25.07.2013р. №456, від 30.09.2013р. №586, від 05.10.2013р. №600, від 07.10.2013р. №602, від 08.10.2013р. №613, від 1010.2013р. №615, від 11.10.2013р. №677 від 12.10.2013р. №678, від 14.10.2013р. №681, від 15.10.2013р. №683, від 21.10.2013р. №695, від 04.10.2013р. №697. від 05.10.2013р. №599, від 07.10.2013р. №601 від 08.10.2013р. №608, від 17.10.2013р. №688, від 19.10.2013р. №692, від 27.10.2013р. №714, від 30.10.2013р. №735, від 02.11.2013р. №753, від 17.11.2013р. №843, від 20.11.2013р. №846, від 21.11.2013р. №849, від 02.12.2013р. №893.

Позивачем здійснено оплату товару згідно з умовами укладених договорів.

Як вбачається з матеріалів справи позивач в подальшому реалізував даний товар компаніям-нерезидентам, якими товар експортовано за межі України, що підтверджується договорами поставки та митними деклараціями, копії яких містяться в матеріалах справи, а саме: від 12.10.2013р., 12.10.2013р., 04.11.2013р., 19.10.2013р., 24.10.2013р., 26.10.2013р., 04.12.2013р., 07.03.2014р., 23.07.2014р., 10.09.2014р., 11.09.2014р., 26.10.2014р., 12.11.2014р., 16.102014р., 22.10.2014р., 27.05.2014р., 23.06.2014р., 25.06.2014р., 13.09.2013р., 15.10.2013р., 25.10.2013р. всього 5 947, 170 тон.

Покупцями-нерезидентами здійснено повну оплату товару на користь позивача за отриманий товар згідно з умовами укладених договорів.

Про порушення позивачем норм податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Паритет-Агро» відповідач дійшов висновку з тих підстав, що від Основ'янської ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області було отримано акт від 12.09.2013р. №202/20-38-01-04/31642413 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Паритет-Агро» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період вересень 2012 року, травень 2013 року, червень 2013 року», а також отримано Довідки про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Паритет-Агро» від 10.12.2013р., 31.10.2014р., 31.12.2014р., відповідно до яких встановлено неможливість підтвердження господарських операцій між ТОВ «Паритет-Агро» та його контрагентами за періоди травень, червень, вересень 2013 року, травень, вересень 2014 року з огляду на неможливість підтвердження транспортування товару, його завантаження/розвантаження, відсутності необхідних реквізитів ТТН, відсутності необхідних підписів тощо; у зв'язку з ненадання необхідних документів, які б свідчили про знаходження представника від ТОВ «Паритет-Агро» у відрядженні в місці, де здійснюється підписання первинних документів, а також логічної ув'язки між показниками бухгалтерського обліку та самою господарською операцією.

На підставі викладеного відповідач дійшов висновку, що позивачем завищено задекларовані показники к рядку 05.1 Податкової декларації з податку на прибуток на суму 49202482грн., у тому числі за 2013 рік - 17448628грн., 2014 рік - 31753854грн.

У той же час, суд зазначає, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2014р. у справі №826/16671/14 за позовом ТОВ «Альфа Хімгруп» до ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 22.10.2014р., яка ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2015р. залишена без змін, позов задоволено повністю.

Вказаним судовим рішенням було встановлено реальність укладених договорів між позивачем та ТОВ «Паритет-Агро» в період з 01.04.2014р. по 30.04.2014р.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2015р. у справі №820/3616/15 за позовом ТОВ «Паритет-Агро» до Основ'янської ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про визнання протиправними дій зобов'язання вчинити певні дії, яка ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2015р.залишена без змін, позов задоволено частково, визнано протиправними дії Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області з проведення зустрічної звірки, за результатами якої було складено Довідку №5735/20-38-22-04-08/31642413 від 31.12.2014 року "Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "ПАРИТЕТ-АГРО" щодо документального підтвердження господарських відносин з контрагентами - постачальниками ПП "ТД АГРОБУД" (код ЄДРПОУ 31084295), ПВП "ОЙЛ К" (код ЄДРПОУ 39999828), ПВП "Квадро" (код ЄДРПОУ 24126303) їх реальності та повноти відображення в обліку за вересень 2014 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Також суд зазначає, що не зазначення у видаткових накладних посади особи, яка їх підписала не є порушенням норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Допитана судом в якості свідка ОСОБА_2 підтвердила підписання видаткових накладних від ТОВ «Паритет-Агро».

Крім того, в Акті перевірки контролюючий орган зазначає, що місце складання первинних документів за операціями з ТОВ «Паритет-Агро» не співпадає з місцем проведення господарської операції, що на його думку є порушенням норм податкового законодавства.

Однак, суд не може погодитися з даною позицією контролюючого органу, оскільки чинне законодавство України не містить заборони щодо зазначення місця складання первинних документів за місцем знаходження однієї із договірних сторін, так само, як і не ставить вимогу щодо спів падіння місця складання первинного документу з місцем проведення господарської операції.

Дана правова позиція також викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.11.2014р. у справі №К/9991/42950/12.

Також судом встановлено, що відповідачем в перевіряємому періоді встановлено завищення позивачем задекларованих показників у рядку 06.2 Декларацій «витрати на збут» на суму 45827603грн., у тому числі за 2, 3, 4 квартали 2012 року на суму 11419034грн., за 2013 рік на суму 16098966грн., 2014 рік - 18309603грн. у зв'язку з наступним.

З матеріалів справи вбачається, що в перевіряємому періоді позивач мав також взаємовідносини з фізичними особами - підприємцями всього на суму 45 827 603грн., а саме: з ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_9, ФОП ОСОБА_10, ФОП ОСОБА_11, ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_12, ФОП ОСОБА_13, ФОП ОСОБА_14, ФОП ОСОБА_15 по договорам про надання посередницьких послуг з реалізації товару позивача, копії яких містяться в матеріалах справи.

На виконання умов вказаних договорів були складені акти прийому - передачі наданих посередницьких послуг від 29.03.2013р., 30.04.2013р., 31.05.2013р., 27.06.2013., 01.04.2014р., 30.04.2014р., 30.05.2014р., 30.06.2014р., 30.06.2012р., 31.08.2012р., 30.09.2012р., 10.01.2013р., 29.03.2013р., 01.04.2013р., 30.04.2013р., 31.05.2013р., 27.06.2013р., 31.05.2012р., 10.01.2013р., 29.03.2013р., 30.05.2013р., 30.09.2013р., 31.12.2013р. та інші.

Копії зазначених актів прийому - передачі наданих посередницьких послуг містяться в матеріалах даної справи.

Оглянувши копії актів прийому - передачі наданих посередницьких послуг, суд зазначає, що вони містять: найменування покупця товару позивача за посередництвом ФОП; реквізити видаткової накладної, за якої реалізовано товар позивача покупцеві; сума реалізації товару позивача покупцеві; сума винагороди ФОП за посередницькі послуги.

Таким чином, акти прийому - передачі наданих посередницьких послуг за формою та змістом є первинними обліковими документами, що на думку суду відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованими як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно з п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Зокрема згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011, № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, слід зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливої недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому, слід враховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій контрагент позивача -зареєстрований як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентами первинними документами, зокрема, видатковими накладними, актами прийому-передачі, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства.

На думку суду, позивач, не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Крім того, суд зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за виконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

Таким чином, на підставі вищевикладеного та враховуючи те, що судом встановлено реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Хімгруп».

Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладені в Акті перевірки висновок податкового органу є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесені на їх підставі спірні податкові повідомлення-рішення від 21.08.2015р. №0005952203, №0005962203, №0005972203 є безпідставними та неправомірними, а тому позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Хімгруп» підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1461,60грн. з бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Хімгруп» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 21.08.2015р. №0005952203, №0005962203, №0005972203.

Присудити з бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Хімгруп» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1461,60грн. (одна тисяча чотириста шістдесят одна гривня, 60 копійок).

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко