Рішення

від 02.09.2016 по справі 910/10957/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2016Справа №910/10957/16

За позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до Житлово-будівельного кооперативу «Аеліта»

про стягнення 271 283,64 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Касянчук Л.М. - по дов.

від відповідача: Бойков О.С. - по дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Аеліта» про стягнення 271 283,64 грн., з яких основний борг в сумі 172 518,45 грн., інфляційні втрати в розмірі 56 856,10 грн., 3% річних в сумі 4922,53 грн., пеня в розмірі 30 360,65 грн. та штраф в сумі 8625,92 грн.

Ухвалою від 14.06.2016р. було порушено провадження по справі №910/10957/16 та призначено її до розгляду на 11.07.2016р.

08.07.2016р. представником відповідача було подано відзив та клопотання про надання документів на виконання вимог ухвали суду.

Представником позивача 08.07.2016р. через відділ діловодства господарського суду подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

11.07.2016р. представником Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» було подано документи на виконання вимог суду.

Представником відповідача 11.07.2016р. також було подано документи на виконання вимог ухвали суду.

Одночасно, у судовому засіданні 11.07.2016р. представником Житлово-будівельного кооперативу «Аеліта» було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке було розглянуто та задоволено судом.

У судовому засіданні 11.07.2016р. представником позивача надано усні пояснення по суті спору, відповідно до змісту яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Представник відповідача в процесі розгляду спору 11.07.2016р. проти задоволення позовних вимог надав заперечення.

13.07.2016р. позивачем подано додаткові письмові пояснення по суті справи.

15.07.2016р. представником заявника було подано через канцелярію господарського суду письмові пояснення по суті справи та клопотання про витребування доказів у відповідача, яке було залишено судом без задоволення, як необґрунтоване та безпідставне.

У судовому засіданні 18.07.2016р. представником позивача було підтримано позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача під час розгляду справи 18.07.2016р. проти задоволення позовних вимог надав заперечення.

Крім того, сторонами було подано спільне клопотання про продовження строків розгляду справи на 15 днів, яке було розглянуто та задоволено судом.

У судовому засіданні 18.07.2016р. відповідно до приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 29.08.2016р.

15.08.2016р. представником позивача через відділ діловодства господарського суду подано письмові пояснення по справі.

29.08.2016р. відповідачем подано письмові пояснення з приводу розглядуваного спору.

Згідно приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 29.08.2016р. було оголошено перерву до 02.09.2016р.

Під час розгляду справи у судовому засіданні 29.08.2016р. представниками сторін було підтримано раніше висловлену позицію по суті позову.

31.08.2016р. представником позивача через канцелярію суду подано письмові пояснення по справі.

У судовому засіданні 02.09.2016р. було представником заявника позовні вимоги було підтримано в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог надав заперечення.

В судовому засіданні 02.09.2016р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.07.2007р. між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (яке перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал») (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом «Аеліта» (абонент) було укладено договір №07551/4-08 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватись порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими Наказом №65 від 01.07.1994р. Держжитлокомунгоспу України, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими Наказом №37 від 19.02.2002р. Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України, а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за договором.

Згідно з п.1.4 договору №07551/4-08 від 24.07.2007р. постачальник забезпечує якість питної води відповідно до ГОСТ 2874-82 «Вода питна».

Зі змісту п.1.5 договору №07551/4-08 від 24.07.2007р. вбачається, що абонент забезпечує скид стічних вод з дотримання допустимих концентрацій забруднюючих речовин.

За умовами п.2.2.1 укладеного між сторонами правочину постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента платіжні документи в електронному вигляді (дебетові повідомлення, вимоги-доручення, тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно з чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. У разі зміни тарифів у період дії договору постачальник доводить абоненту нові тарифи у платіжних документах без внесення додаткових змін до договору стосовно строків їх введення та розмірів.

У розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента. У разі утворення боргу, оплата, що надходить від абонента першочергово зараховується постачальником в погашення боргу (п.2.2.2 договору №07551/4-08 від 24.07.2007р.).

У п.2.1 укладеного між сторонами правочину зазначено, що облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється: за показаннями водолічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом.

Кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за кількістю води, що надходить до комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями водолічильників та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності з п.21 Правил користування (п.2.1.4 договору №07551/4-08 від 24.07.2007р.).

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у 5-ти денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання відповідного акту в цей же термін. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ вважатиметься безпідставною(п. 2.2.4. договору №07551/4-08 від 24.07.2007р.).

У відповідності до п.7.1 договору №07551/4-08 від 24.07.2007р. останній укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за двадцять днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення. Відносини сторін до укладання нового договору регулюються даним договором.

Сторона, що бажає розірвати договір, має письмово попередити про це другу сторону за один місяць до визначеної дати припинення (п.7.3 договору №07551/4-08 від 24.07.2007р.).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №07551/4-08 від 24.07.2007р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов'язків.

Як свідчать матеріали справи, з метою облікування послуг, які надаються Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» Житлово-будівельному кооперативу «Аеліта» було відкрито код №8-143 (холодна вода та стоки) та №8-50143 (вода, що йде на підігрів, та стоки води, яка йде на підігрів).

Наразі, за твердженнями позивача, за період з 06.2013р. по 01.2016р. заявником надавались послуги з водопостачання та приймання стічних вод за договором №07551/4-08 від 24.07.2007р.

Зокрема, з представленого позивачем розрахунку вбачається, що за кодом №8-143 було нараховано (за період з 02.2015р. по 12.2015р. включно) плату в сумі 76 019,42 грн. та за кодом №8-50143 (за період з 06.2013р. по 01.2016р.) - на суму 110437,21 грн.

Проте, за твердженнями заявника, відповідачем послуги з водопостачання та водовідведення на момент звернення до суду з розглядуваним позовом не було в повному обсязі оплачено, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість за кодом №8-143 в сумі 62081,24 грн. та за кодом №8-50143 - 110 437,21 грн., що загалом становить 172 518,45 грн., що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню з урахуванням наступного.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як зазначалось вище, позивачем за надання послуг холодного водопостачання та водовідведення за кодом №8-143 було нараховано за період з 02.2015р. по 12.2015р. включно плату в сумі 76 019,42 грн.

Однак, за поясненнями заявника вказана сума грошових коштів не була внесена на рахунок постачальника.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, Житлово-будівельним кооперативом «Аеліта» було сплачено позивачу грошові кошти, в якості оплати послуг за кодом №8-143 на загальну суму 76 515,97 грн. Зокрема, вказані обставини підтверджуються представленими до матеріалів справи платіжними дорученнями за період з 29.01.2015р. по 28.12.2015р. та банківськими виписками, що були надані заявником. До того ж, судом прийнято до уваги, що у призначенні платежу наявних в матеріалах справи платіжних доручень визначено саме оплату за період, що є спірним у межах розглядуваного спору.

Наразі, посилання заявника на те, що означені грошові кошти було скеровано на погашення заборгованості за попередній період (який не є спірним у межах розглядуваної справи), суд до уваги не приймає як безпідставні та такі, що позбавлені належного доказового обґрунтування. При цьому, суд зауважує наступне.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст.36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно зі ст.34 вказаного нормативно-правового акту господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи (п.2.5 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Проте, всупереч означених приписів чинного законодавства, позивачем належних та допустимих доказів наявності у Житлово-будівельного кооперативу «Аеліта» заборгованості за попередні періоди за договором №07551/4-08 від 24.07.2007р. не надано.

При цьому, представлений Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» витяг з розрахункового листа стосовно наявності вихідного сальдо суд до уваги не приймає в якості належного доказу наявності у відповідача попередньої заборгованості з водопостачання та водовідведення за договором №07551/4-08 від 24.07.2007р.

Отже, враховуючи наведене вище, з огляду на наявні в матеріалах справи докази внесення абонентом оплати за послуги холодного водопостачання та водовідведення (код №8-143), приймаючи до уваги, що позивачем так і не представлено доказів наявності у відповідача попередньої заборгованості, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Аеліта» основного боргу в сумі 62 081,24 грн.

Також суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 43 934,83 грн. вартості холодної води, яка використовується для виготовлення гарячої води, з огляду на наступне.

В силу приписів ст.14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За приписами статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Стаття 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» передбачає надання послуг з питного водопостачання на підставі договору з підприємством питного водопостачання.

Стаття 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлює, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виробник - це суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; споживач - це фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

У статті 13 зазначеного Закону України встановлено перелік комунальних послуг, який не є вичерпним.

Відповідно до п.3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом №190 від 27.06.2008р. Міністерства з питань житлово-комунального господарства України та зареєстрованих Міністерством юстиції України 07.10.2008р., суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

За п.2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду та питне водопостачання» та Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Таким чином, відповідно до п.3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України розрахунок за спожиту питну воду, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання, повинен проводитися балансоутримувачем бойлеру.

Чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду.

Тобто, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач.

При цьому, саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води, а споживач оплачує холодну воду, яка йде на підігрів, лише у тому випадку, якщо він отримує від водопостачальника холодну воду та самостійно підігріває її до стану гарячої води.

Із наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що тепловий пункт за адресою, на яку позивачем постачається питна вода на підігрів для виготовлення гарячої води, за яку останній виставляє рахунки відповідачу, знаходяться у володінні та користуванні не відповідача, а перебуває в обслуговуванні та на балансі Публічного акціонерного товариства «Київенерго».

Матеріалами справи підтверджується, що між Житлово-будівельним кооперативом «Аеліта» (абонент) та Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (постачальник) було укладено договір №720204 від 01.05.2003р. про постачання теплової енергії у гарячій воді, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі теплової енергії у гарячій воді.

При цьому, суд звертає увагу позивача, що ст.129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості

Як зазначалось, відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд зауважує, що позивачем не представлено до суду доказів того, що у період з 06.2013р. по 03.2015р. між Житлово-будівельним кооперативом «Аеліта» та Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» існували договірні відносини щодо постачання води, яка використовується для виготовлення гарячої води, адже укладений сторонами договір №07551/4-08 від 24.07.2007р. на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі не регулює відносин сторін з приводу постачання холодної води, яка іде на підігрів, а на балансі відповідача теплові пункти (котельні), з яких йому здійснюється постачання гарячої води, не перебувають. В процесі розгляду справи відповідачем факт існування між сторонами таких відносин було заперечено.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для облікування Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» та заявлення до стягнення з відповідача заборгованості з оплати вартості холодної води, яка іде на підігрів, облікованої позивачем за кодом 8-50143, на суму 43 934,83 грн. та відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Правову позицію щодо відсутності підстав для стягнення вартості води на підігрів у разі незнаходження на балансі споживача бойлеру наведено у постановах від 09.12.2014р., від 26.03.2015р. та від 23.09.2015р. Вищого господарського суду України по справах №910/13142/13, №910/12492/13 і №910/24791/14.

Одночасно, як свідчать матеріали справи, за кодом 8-50143 позивачем також обліковувались стоки води, що йде на підігрів. Зокрема, за період 06.2013р. по 01.2016р. заявником нараховано плату на суму 66 502,37 грн.

Однак, за висновками суду, означений розрахунок є безпідставним з огляду на таке.

Як вбачається з представлених до матеріалів справи документів, а саме довідки Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про надання інформації про період відсутності теплової енергії на потреби гарячого водопостачання для Житлово-будівельного кооперативу «Аеліта» за адресою Туполева, 5 (адреса, за якою здійснювалось надання послуг з водопостачання та водовідведення за договором №07551/4-08 від 24.07.2007р.) у червні 2014р. було відсутнє гаряче водопостачання протягом 8 днів, у липні 2014р., вересні 2014р, серпні 2015р. та вересні 2015р. протягом всього місяця, у вересні 2014р. гаряче водопостачання було відсутнє 5 днів, а у липні 2015р. - 21 день.

Представленим до матеріалів справи листом Житлового-будівельного кооперативу «Аеліта» підтверджується, що останній звернувся до Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» з вимогою провести перерахунок вартості послуг водовідведення за періоди, в які було відсутнє гаряче водопостачання. Заявником вказані обставини не заперечувались.

Одночасно, за твердженнями відповідача, які з боку відповідача не спростовано, Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» відповідного перерахунку здійснено не було.

За таких обставин, враховуючи безпідставність нарахування плати за послуги з відведення води, що йде на підігрів, у періоди, в які гаряче водопостачання було відсутнє, здійснивши власний перерахунок, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача з оплати водовідведення за кодом 8-50143 складає 57240,67 грн., а отже, саме в цій частині позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» про стягнення основного боргу з Житлового-будівельного кооперативу «Аеліта» і підлягають задоволенню.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку щодо часткового задоволення вимог позивача про стягнення інфляційних втрат в розмірі 56 856,10 грн., 3% річних в сумі 4922,53 грн., пені в розмірі 30 360,65 грн. та штрафу в сумі 8625,92 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного:

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За умовами п. 4.2 договору №07551/4-08 від 24.07.2007р. у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За безпідставну відмову оплатити направлений рахунок, або вимогу щодо оплати, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми, яку відмовився платити.

Наразі, посилаючись на порушення відповідачем строків внесення оплати послуг з холодного водопостачання (8-143) та водовідведення та гарячого водопостачання та водовідведення (8-50143) позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню на загальну суму 30 360,65 грн. та штраф в розмірі 8625,92 грн.

Приймаючи до уваги висновки суду щодо відсутності у відповідача заборгованості за кодом 8-143, з огляду на висновки суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення суми боргу за послуги з постачання води, що йде на підігрів, враховуючи арифметичні помилки, допущені позивачем, після здійснення власного перерахунку, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача пені на суму 1176,43 грн. та штрафу в розмірі 2862,03 грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За порушення строків внесення плати за послуги у межах договору №07551/4-08 від 24.07.2007р. позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 4922,53 грн. та інфляційних втрат в розмірі 54856,10 грн.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку, приймаючи до уваги висновки суду щодо відсутності у відповідача заборгованості за кодом 8-143, з огляду на висновки суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення суми боргу за послуги з постачання води, що йде на підігрів, враховуючи арифметичні помилки, допущені позивачем, після здійснення власного перерахунку, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача 3% річних в сумі 77,58 грн. та інфляційних втрат в розмірі 221,66 грн.

Одночасно, у застосуванні індексації судом враховано рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі №62-97р від 03.04.1997р. Верховного Суду України.

Відповідно до Листа №62-97р. від 03.04.1997р. Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» та Інформаційного листа №01-06/928/2012 від 17.07.2012р. Вищого господарського суду України «Про практику застосування ВГСУ у розгляді справ окремих норм матеріального права» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Вказані рекомендації щодо нарахування на суму заборгованості інфляційних втрат також викладено у Листі б/н від 01.07.2014р. Верховного Суду України «Аналіз практики застосування ст.625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві».

Згідно приписів ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Аеліта» (04128, м.Київ, вул.Академіка Туполева, буд.5, ЄДРПОУ 23697179) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м.Київ, вул.Лейпцизька, буд.1-А, ЄДРПОУ 03327664) основний борг в сумі 57 240,67 грн., пеню в розмірі 1176,43 грн., штраф в розмірі 2862,03 грн., 3% річних в сумі 77,58 грн., інфляційні втрати в сумі 221,66 грн. та судовий збір в сумі 923,68 грн.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

07.09.2016 р.

Суддя Спичак О.М.