Постанова

від 14.11.2016 по справі 910/10957/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2016 р. Справа№ 910/10957/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Дідиченко М.А.

за участю представників:

від позивача - Березова І.Г., довіреність № 198 від 03.10.2016; Козаченко Т.В., довіреність № 353 від 24.10.2016;

від відповідача - Бойков О.С., довіреність № б/н від 11.07.2016,

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення господарського суду міста Києва від 02.09.2016р. у справі №910/10957/16 (суддя Спичак О.М.) за позовом публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до житлово-будівельного кооперативу "Аеліта" про стягнення 271 283, 64 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до житлово-будівельного кооперативу "Аеліта" про стягнення 271 283,64 грн., з яких основний борг в сумі 172 518,45 грн., інфляційні втрати в розмірі 54 856,10 грн., 3% річних в сумі 4 922,53 грн., пеня в розмірі 30 360,65 грн. та штраф в сумі 8625,92 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.09.2016р. у справі №910/10957/16 позов задоволено частково; присуджено до стягнення з відповідача основний борг в сумі 57 240,67 грн., пеню в сумі 1 176,43 грн., штраф в сумі 2 862,03 грн., 3% річних в сумі 77,58 грн., інфляційні втрати в сумі 221,66 грн.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту порушення відповідачем зобов'язань в частині оплати послуг з водопостачання та водовідведення.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 02.09.2016р. у справі №910/10957/16 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі апелянт посилається, зокрема, на те, що місцевий господарський суд дійшов необґрунтованого висновку про відсутність у відповідача обов'язку оплачувати питну воду, що йде на підігрів.

Також, апелянт вказує на те, що зарахування коштів платника в погашення заборгованості за минулі періоди не заборонено нормами законодавства.

Представники апелянта - позивача у справі в судовому засіданні 14.11.2016 підтримали вимоги за апеляційною скаргою.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - зміні в частині присуджених до стягнення сум основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних, з наступних підстав.

Між відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (яке перейменовано на публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал") (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом "Аеліта" (абонент) 24.07.2007р. було укладено договір №07551/4-08 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватись порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими Наказом №65 від 01.07.1994р. Держжитлокомунгоспу України, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими Наказом №37 від 19.02.2002р. Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України, а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за договором.

За умовами п.2.2.1 договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента платіжні документи в електронному вигляді (дебетові повідомлення, вимоги-доручення, тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно з чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. У разі зміни тарифів у період дії договору постачальник доводить абоненту нові тарифи у платіжних документах без внесення додаткових змін до договору стосовно строків їх введення та розмірів.

У розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента. У разі утворення боргу, оплата, що надходить від абонента першочергово зараховується постачальником в погашення боргу (п.2.2.2 договору).

Згідно п. 2.1 договору облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється: за показаннями водолічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом.

Кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за кількістю води, що надходить до комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями водолічильників та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності з п.21 Правил користування (п.2.1.4 договору).

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у 5-ти денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання відповідного акту в цей же термін. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ вважатиметься безпідставною (п. 2.2.4 договору).

З метою облікування послуг, які надаються публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" Житлово-будівельному кооперативу "Аеліта" було відкрито код №8-143 (холодна вода та стоки) та №8-50143 (вода, що йде на підігрів, та стоки води, яка йде на підігрів).

За твердженнями позивача, за період з 01.06.2013р. по 31.01.2016р. ним надавались послуги з водопостачання та приймання стічних вод за договором №07551/4-08 від 24.07.2007р.

З представленого позивачем розрахунку вбачається, що за кодом №8-143 ним було нараховано (за період з 01.02.2015р. по 31.12.2015р. включно) плату в сумі 76 019,42 грн. та за кодом №8-50143 (за період з 01.06.2013р. по 31.01.2016р.) - на суму 110437,21 грн.

За доводами позивача, відповідачем послуги з водопостачання та водовідведення не було оплачено в повному обсязі, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість за кодом №8-143 в сумі 62 081,24 грн. та за кодом №8-50143 - 110 437,21 грн., що загалом становить 172 518,45 грн.

З позовом про стягнення вказаних коштів позивач і звернувся до суду.

Також, окрім суми основного боргу позивачем було заявлено до стягнення 3% річних в сумі 4 922,53 грн., інфляційні втрати в сумі 54 856,10 грн., пеню в сумі 30 360,65 грн. та штраф в сумі 8 625,92 грн.

Судом першої інстанції вказані вимоги задоволено частково; присуджено до стягнення з відповідача основний борг в сумі 57 240,67 грн., пеню в сумі 1 176,43 грн., штраф в сумі 2 862,03 грн., 3% річних в сумі 77,58 грн., інфляційні втрати в сумі 221,66 грн.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Колегія суддів не погоджується із задоволенням позовних вимог про стягнення основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних у розмірах, визначених судом першої інстанції та вважає, що оскаржуване рішення підлягає зміні у вказаних частинах, з огляду на наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою для виникнення зобов'язань є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до ст. 12, 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги поділяються за: функціональним призначенням; порядком затвердження цін/тарифів.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Як зазначалось вище, позивачем за надання послуг холодного водопостачання та водовідведення за кодом №8-143 було нараховано за період з 01.02.2015р. по 31.12.2015р. включно плату в сумі 76 019,42 грн., з яких, за доводами позивача, відповідачем було оплачено лише 13 938,18 грн.

Решта заборгованості в сумі 62 081,24 грн. за надання послуг холодного водопостачання та водовідведення за кодом №8-143, як вказує позивач, відповідачем оплачена не була.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, Житлово-будівельним кооперативом "Аеліта" було сплачено позивачу грошові кошти, як оплату послуг за кодом №8-143 на загальну суму 76 515,97 грн.

Вказані обставини підтверджуються представленими до матеріалів справи платіжними дорученнями за період з 29.01.2015р. по 28.12.2015р. та банківськими виписками.

При цьому, у призначенні платежу вказаних платіжних доручень зазначено саме спірний період.

Доводи апелянта про те, що зазначені грошові кошти було зараховано у попередній період (який не є спірним в межах даної справи), є необґрунтованими, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивачем належних та допустимих доказів наявності у Житлово-будівельного кооперативу "Аеліта" заборгованості за попередні періоди за договором №07551/4-08 від 24.07.2007р. не надано.

Отже, враховуючи наведене вище, з огляду на наявні в матеріалах справи докази здійснення абонентом оплати за послуги холодного водопостачання та водовідведення (код №8-143) у спірний період, та враховуючи ненадання позивачем доказів наявності у відповідача заборгованості за попередні періоди, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Аеліта" основного боргу в сумі 62 081,24 грн.

Також, колегія суддів погоджується із відмовою місцевого господарського суду у задоволенні вимоги в частині стягнення 43 934,83 грн. вартості холодної води, яка використовується для виготовлення гарячої води (код №8-50143), з огляду на наступне.

Згідно з вимогами п. п. 2.1, 2.2 та 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27 червня 2008 р., договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду і питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги". Істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Таким чином, з урахуванням вищевказаного, вартість спожитої води, що іде на підігрів має оплачувати балансоутримувач теплових пунктів.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів, фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Змістом наведеного пункту Правил № 190 визначено, що розрахунок за спожиту гарячу воду повинен проводитися з балансоутримувачем бойлеру.

Отже, відповідач має оплачувати за отримані послуги з постачання питної води для підігріву тільки по тим бойлерам, що знаходяться у нього на балансі.

Крім цього, відповідно до ст. ст. 1, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Отже, наведене свідчить, що не існує такого виду комунальних послуг, як "питна вода, що використовується для виготовлення гарячої води".

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Укладений між сторонами у даній справі договір не регулює відносини з приводу постачання відповідачеві холодної води для виготовлення гарячої води та сплати її вартості, при цьому й інші договори, які б регулювали відносини між сторонами щодо поставки холодної питної води, яка використовується для приготування гарячої, суду надані не були.

Таким чином, позивачем не доведено, що ним були встановлені з відповідачем відповідні відносини щодо постачання води, яка використовується для виготовлення гарячої води.

Згідно зі статтею 1 закону України "Про теплопостачання", теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Згідно з ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Відповідно до п. п. 2, 6 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, централізоване постачання гарячої води - це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання. Послуги повинні відповідати з централізованого постачання гарячої води - вимогам щодо якості і тиску води, температури гарячої води, а також розрахунковим нормам витрати води у точці розбору.

З наведених норм вбачається, що чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду (яку законодавець також називає енергією). Постачання холодної води для приготування гарячої є окремою послугою, що повинна, в якості сировини, надаватись підприємству, яке має можливість та безпосередньо виробляє гарячу воду.

Таким чином, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач, при цьому саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води.

Із наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що теплові пункти за адресою, на яку позивачем постачається питна вода на підігрів для виготовлення гарячої води, за яку останній виставляє рахунки відповідачу, знаходяться в обслуговуванні та на балансі публічного акціонерного товариства "Київенерго".

Отже, позивачем безпідставно включено до розрахунку основного боргу суму заборгованості за надані послуги з постачання холодної води для її підігріву стосовно теплових пунктів, які не перебувають на балансі відповідача.

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача вартості холодної води, яка була ним поставлена на теплові пункти, що не перебувають на балансі відповідача, для підігріву, задоволенню не підлягають, оскільки умови договору укладеного між сторонами передбачають постачання позивачем відповідачу питної води, і не містять зобов'язань відповідача оплачувати вартість води, яка буде постачатись йому з теплових пунктів, які не знаходяться на його обліку, у вигляді гарячої води.

З огляду на викладене, доводи апелянта про те, що місцевий господарський суд дійшов необґрунтованого висновку про відсутність у відповідача обов'язку оплачувати питну воду, що йде на підігрів, відхиляються колегією суддів.

Отже, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено позивачу у задоволенні вимоги про стягнення заборгованості з оплати вартості холодної води, яка іде на підігрів, облікованої позивачем за кодом 8-50143, на суму 43 934,83 грн.

Крім цього, за кодом 8-50143 позивачем також обліковувались стоки води, що йде на підігрів. Зокрема, за період 06.2013р. по 01.2016р. позивачем нараховано плату на суму 66 502,37 грн.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, а саме довідки публічного акціонерного товариства "Київенерго" про надання інформації про період відсутності теплової енергії на потреби гарячого водопостачання для Житлово-будівельного кооперативу "Аеліта" за адресою Туполева, 5 (адреса, за якою здійснювалось надання послуг з водопостачання та водовідведення за договором №07551/4-08 від 24.07.2007р.) (т.1, а.с.174) у червні 2014р. було відсутнє гаряче водопостачання протягом 8 днів, у липні 2014р., серпні 2014р., серпні 2015р. та вересні 2015р. протягом всього місяця, у вересні 2014р. гаряче водопостачання було відсутнє 5 днів, а у липні 2015р. - 21 день.

Листом Житлового-будівельного кооперативу "Аеліта" підтверджується, що останній звернувся до публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" з вимогою провести перерахунок вартості послуг водовідведення за періоди, в які було відсутнє гаряче водопостачання.

Проте, публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" відповідного перерахунку здійснено не було.

За таких обставин, враховуючи безпідставність нарахування плати за послуги з відведення води, що йде на підігрів, у періоди, в які гаряче водопостачання було відсутнє (загалом протягом 157 днів), заборгованість відповідача з оплати водовідведення за кодом 8-50143 складає 55 240,67 грн. (66 502,37 грн. - 11 261, 70 грн.), а не 57 240, 67 грн., як зазначив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

При цьому, враховуючи наявність доказів (довідки публічного акціонерного товариства "Київенерго"), доводи апелянта про обов'язковість оплати відповідачем за весь спірний період заборгованості за стоки води, що йде на підігрів, відхиляються колегією суддів.

Таким чином, враховуючи те, що судом першої інстанції було допущено помилку в частині визначення присудженої до стягнення з відповідача суми заборгованості за послуги з відведення води, що йде на підігрів, оскаржуване рішення в зазначеній частині підлягає зміні.

Позивачем, окрім суми основного боргу було заявлено до стягнення 3% річних в сумі 4 922,53 грн., інфляційні втрати в сумі 54 856,10 грн., пеню в сумі 30 360,65 грн. та штраф в сумі 8 625,92 грн.

Судом першої інстанції вказані вимоги задоволено частково; присуджено до стягнення з відповідача пеню в сумі 1 176,43 грн., штраф в сумі 2 862,03 грн., 3% річних в сумі 77,58 грн., інфляційні втрати в сумі 221,66 грн.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Колегія суддів не погоджується із визначеними судом першої інстанції розмірами сум пені, 3% річних та інфляційних, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами п. 4.2 договору у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена вказаною статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від наявності відповідного положення в договорі.

Пеня, 3% річних та інфляційні, нараховані у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати послуг холодного водопостачання та водовідведення за кодом №8-143, підлягають задоволенню у нижченаведених сумах та обраховуються наступним чином.

Так, у лютому 2015 року у відповідача була наявна заборгованість в сумі 865, 82 грн., пеня за якою складає 28,68 грн., 3% річних - 2,21 грн., інфляційні - 93, 51 грн.

Наступна заборгованість виникла у відповідача у серпні 2015 року в сумі 5 716, 27 грн. Враховуючи несвоєчасну оплату зазначеної суми боргу, обґрунтованим розміром пені є 281, 90 грн., 3% річних - 14,10 грн., інфляційних - 131,47 грн.

Заборгованість у листопаді 2015 року складала 3 374, 73 грн., відповідно обґрунтованим розміром пені є 126,11 грн., 3% річних - 8, 60 грн. та інфляційних - 23,62 грн.

В інших місяцях спірного періоду заборгованість у відповідача перед позивачем була відсутня.

Таким чином, загальний розмір пені, 3% річних та інфляційних, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати послуг холодного водопостачання та водовідведення за кодом №8-143 складає: пеня - 436, 69 грн., 3% річних - 24,91 грн., інфляційні - 248, 60 грн.

Щодо пені, 3% річних та інфляційних, нарахованих за неналежне виконання зобов'язань в частині оплати послуги з відведення води, що йде на підігрів за кодом 8-50143, слід зазначити наступне.

Враховуючи перерви у постачанні гарячої води у спірному періоді та встановлення судом обґрунтованого розміру заборгованості у зв'язку з цим в сумі 55 240,67 грн., пеня, 3% річні та інфляційні обраховуються наступним чином.

У червні 2014 року позивачем було нараховано до сплати відповідачем 1 073, 23 грн. за стоки по коду 8-50143, згідно відомостей публічного акціонерного товариства "Київенерго" у червні 2014р. було відсутнє гаряче водопостачання протягом 8 днів.

Отже, за вказані вісім днів позивачем було безпідставно виставлено відповідачу вартість стоків на суму 286, 19 грн. Таким чином, обґрунтованим розміром заборгованості відповідача за червень 2014р. є 787, 04 грн. (1 073, 23 грн. - 286, 19 грн.).

Інфляційні втрати за несвоєчасну оплату вказаної заборгованості складають 486, 71 грн., а річні - 36, 87 грн.

У липні, серпні 2014 року заборгованість у відповідача була відсутня.

У вересні 2014 року заборгованість складала 485, 74 грн., відповідно обґрунтованим розміром інфляційних є 251, 47 грн., а 3% річних - 17, 33 грн.

У липні 2015 року у відповідача перед позивачем була наявна заборгованість в сумі 875,16 грн., відповідно інфляційні складають 33,34 грн., річні - 13,16 грн. та пеня - 263, 27 грн.

У серпні та вересні 2015 року заборгованість у відповідача перед позивачем була відсутня.

Таким чином, загальний розмір пені, 3% річних та інфляційних, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати послуги з відведення води, що йде на підігрів за кодом 8-50143 складає: пеня - 7 473,44 грн., 3% річних - 1 668,75 грн., інфляційні - 19 894,20 грн.

Отже, з урахуванням вищевикладеного обґрунтованими загальними розмірами пені, 3% річних та інфляційних, що підлягають задоволенню є: пеня - 7 910, 13 грн., 3% річних - 1 693, 66 грн., інфляційні - 20 142, 80 грн.

За наведених обставин, оскаржуване рішення суду підлягає зміні у вказаних частинах.

Стосовно вимоги про стягнення штрафу, колегія суддів погоджується із її частковим задоволенням судом першої інстанції.

Так, згідно п. 4.6 договору за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок, або вимогу щодо оплати, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми, яку відмовився платити.

Враховуючи несвоєчасну оплату відповідачем заборгованості за договором, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення вимоги про стягнення штрафу в сумі 2 862, 03 грн.

Отже, у вказаній частині оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом було всебічно, повно та об'єктивно розглянуто в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, проте невірно здійснено перерахунок, заявлених до стягнення позивачем сум основної заборгованості, пені, річних та інфляційних.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційна інстанція має право змінити рішення.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - зміні в частині визначення сум основної заборгованості, пені, річних та інфляційних.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в сумі 55 240,67 грн., пеня в сумі 7 910, 13 грн., 3% річних в сумі 1 693, 66 грн., інфляційні в сумі 20 142, 80 грн. та штраф в сумі 2 862, 03 грн. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення господарського суду міста Києва від 02.09.2016р. у справі №910/10957/16 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 02.09.2016р. у справі №910/10957/16 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«1. Позов публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до житлово-будівельного кооперативу "Аеліта" про стягнення 271 283, 64 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Аеліта" (04128, м.Київ, вул.Академіка Туполева, буд.5, код ЄДРПОУ 23697179) на користь публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м.Київ, вул.Лейпцизька, буд.1-А, код ЄДРПОУ 03327664) основний борг в сумі 55 240 грн. 67 коп., пеню в сумі 7 910 грн. 13 коп., 3% річних в сумі 1 693 грн. 66 коп., інфляційні в сумі 20 142 грн. 80 коп., штраф в сумі 2 862 грн. 03 коп. та судовий збір в сумі 1 317 грн. 61 коп.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.».

4. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Аеліта" (04128, м.Київ, вул.Академіка Туполева, буд.5, код ЄДРПОУ 23697179) на користь публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м.Київ, вул.Лейпцизька, буд.1-А, код ЄДРПОУ 03327664) 1 449 грн. 37 коп. судового збору за апеляційною скаргою.

5. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

6. Матеріали справи №910/10957/16 повернути до господарського суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

М.А. Дідиченко