Постанова

від 01.09.2016 по справі 810/2394/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2016 року 810/2394/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вакант» до Фастівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про скасування вимоги та рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вакант" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Фастівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про скасування вимоги від 21.07.2016 №Ю4 та рішень про застосування фінансових санкцій від 21.07.2016 №№7, 8.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок проведення позапланової перевірки позивача Фастівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Київської області було винесено вимогу про сплату недоїмки зі страхових внесків та прийняті рішення про застосування штрафних санкцій за заниження сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески та за донарахування органом Пенсійного фонду України своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків. Позивач не погоджується із виставленою вимогою та рішеннями про застосування санкцій оскільки вважає, що перебування його на спрощеній системі оподаткування звільняє від обов'язку щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, відповідно до пункту 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 3 липня 1998 року № 727/98. Окрім цього позивач зазначив, що відповідачем не були враховані вимоги Закону України «Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - І кварталу 2005 року», положеннями якого встановлено, що не вважаються заборгованістю суми внесків до Пенсійного фонду України, суб'єктів господарської діяльності, що застосовували особливі умови оподаткування обліку та звітності та які були ним сплачені в складі податків згідно з чинним законодавством України протягом 2004 року - 1 кварталу 2005 року, але не були зараховані на їх особові рахунки в цих фондах.

Представник відповідача надав до суду письмові заперечення, в яких просив у задоволенні позову відмовити. Зокрема зазначив, що всі платники незалежно від форм власності та господарювання, а також обраної системи оподаткування, зобов'язані нараховувати на суми фактичних витрат на оплату праці працівників та допомоги по тимчасовій непрацездатності страхові внески та сплачувати їх у встановлені строки.

У судове засідання, призначене на 17 серпня 2016 року, сторони не з'явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Разом з цим, від сторін надійшло спільне клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

В силу положень частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Враховуючи, що таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вакант» зареєстроване 23.12.1994 як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.13-17).

21 липня 2016 року Фастівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Київської області проведена позапланова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вакант» щодо додержання вимог законодавства у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, за результатами якої складений акт №47 (а.с. 23-31).

Так, відповідачем у ході проведення перевірки встановлено, що позивачем за період з 01.01.2004 по 31.03.2004 не нараховувалися внески на заробітну плату найманих працівників у розмірі 32% всього у сумі 679,50 грн., за період з 01.04.2004 по 31.12.2004 були нараховані внески у розмірі 32% на суму 2016,00 грн., проте у звіті за лютий 2005 року зменшено суму внесків на 2016,00 грн., чим порушено положення пункту 6 частини 2 статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

На підставі акта про результати проведення позапланової перевірки №47 від 21.07.2016, Фастівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Київської області прийнято вимогу про сплату боргу №Ю4 від 21.07.2016, якою встановлено заборгованість ТОВ «Фірма «Вакант» зі сплати страхових внесків у розмірі 2821,36 грн.

Крім цього, Фастівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області на підставі висновків акта перевірки №47 від 21.07.2016, відповідно до пункту 3 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішенням №7 від 21.07.2016 застосувало до позивача фінансові санкції у розмірі 6445,00 грн. за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески (а.с. 34-35) та згідно з пунтом 4 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішенням №8 від 21.07.2016 застосувало до позивача фінансові санкції у розмірі 20300,48 грн. за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків (а.с. 36-37).

Позивач зазначені рішення про застосування фінансових санкцій та вимогу про сплату боргу вважає протиправними, у зв'язку з чим звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до статті 1 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

В силу положень статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці правовідносини лише у випадках, передбачених зазначеним Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим нормативно-правовим актом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, на яких поширюється його дія; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення, сплати цих внесків і стягнення заборгованості за ними.

Пунктом 1 статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, інших відокремлених підрозділах цих підприємств, організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб, включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований чи єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 статті 14 зазначеного Закону, страхувальниками зазначених осіб є їхні роботодавці, які відповідно до частини першої статті 15 цього Закону належать до платників страхових внесків і зобов'язані на підставі пункту 6 частини другої статті 17 цього ж нормативно-правового акта нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки й у повному обсязі страхові внески.

У статті 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України у порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, з яких складається система оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Ставки, механізм справляння та пільги зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлено Законом України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

Разом з цим, ні у Законі України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», ні у Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено такої пільги, як звільнення від сплати цього збору для суб'єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.

Таким чином суд робить висновок, що страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не встановлені пільги з нарахування та сплати цих внесків або звільнення від їх сплати.

Отже обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування осіб, які працюють у суб'єктів підприємницької діяльності - платників єдиного податку, не залежить від статусу платника податку.

Згідно з пунктом 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить йому.

Враховуючи, що положення статті 6 Указу Президента України № 727/98 про звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, на яке посилається позивач, суперечить Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суд вважає, що таке положення застосуванню не підлягає.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 07 травня 2012 року у справі №21-300а11 та від 05 грудня 2013 року у справі №21-427а13.

Таким чином вимога відповідача про сплату боргу від 21.07.2016 №Ю4, якою визначено суму заборгованості ТОВ «Фірма «Вакант» зі сплати страхових внесків є правомірною та такою, що ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та відповідає практиці Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії.

Щодо позовної вимоги позивача про скасування рішення №7 про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески та рішення №8 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків суд зазначає наступне.

Пунктом 3 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції, що діяла до 01 січня 2011 року, було передбачено, що за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, накладається штраф у розмірі всієї суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу), а в разі повторного протягом року такого порушення - штраф у триразовому розмірі суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу).

Відповідно до пункту 4 частини 9 статті 106 цього Закону за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

Суд зазначає, що із набранням чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» наведені вище норми матеріального права були скасовані (підпункт 12 пункту 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).

Водночас відповідно до абзацу 5 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та суми штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що заборгованість у зв'язку з несплатою страхових внесків, а отже, і накладені фінансові санкції за порушення вимог закону щодо їх сплати мають бути застосовані і після 1 січня 2011 року, оскільки зазначені заборгованість і штрафні санкції виникли в період дії пунктів 3-4 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 19 лютого 2013 року у справі №21-432а12, від 26 березня 2013 року у справі №21-71а13, від 15 жовтня 2013 року у справі №21-318а13 та від 07 жовтня 2014 року у справі №21-269а14.

Враховуючи, що позивачем не було надано суду доказів того, що підприємством у період з 01.04.2004 по 31.12.2004 сплачувались страхові внески у розмірі, визначеному законом, суд робить висновок про правомірність прийняття Фастівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Київської області рішення №7 від 21.07.2016 про застосування фінансових санкцій.

Разом з цим, суд не погоджується із розміром застосованої Фастівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Київської області фінансової санкції згідно з рішенням №8 від 21.07.2016 з огляду на наступне.

Як вже зазначалось судом, за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми

Однак, штрафна (фінансова) санкція, застосована відповідачем відповідно до рішення від 21.07.2016 №8, не відповідає вимогам закону, оскільки наведена норма права не дає підстав для визначення суми штрафу наростаючим підсумком у випадку коли попередньо борг зі сплати страхових внесків не був визначений.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 07 травня 2012 року у справі №21-300а11 та від 10 грудня 2013 року у справі №21-448а13.

Таким чином, враховуючи, що сума боргу визначена відповідачем лише 21.07.2016 , то сума штрафу не може перевищувати 5 відсотків такого донарахування, а саме, 141,07 грн. (2821,36 грн. х 5%).

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що рішення №8 від 21 липня 2016 року в частині застосування фінансових санкцій у розмірі 20159,41 грн. підлягає скасуванню.

Щодо посилання позивача на положення Закону України «Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - І кварталу 2005 року» суд зазначає наступне.

Так, згідно з статтею 2 зазначеного Закону донарахування та фінансові (штрафні) санкції до суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності щодо сум фактично сплачених внесків у 2004 році - І кварталі 2005 року не застосовуються.

Разом з цим, таке положення Закону суперечить Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до якого не може бути застосоване.

Даної правової позиції дотримується і Верховний Суд України, що підтверджується його висновком, викладеним у Постанові Судової палати в адміністративних справах ВСУ від 15 травня 2007 року у справі № 21-1142во06.

За правилами статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач доказів, які б спростували доводи відповідача в частині наявності правових підстав для прийняття вимоги про сплату боргу, рішення №7 про застосування фінансових санкцій у розмірі 6445,00 грн. та рішення №8 в частині застосування штрафу у розмірі 141,07 грн. у ході розгляду справи не надав.

Водночас, відповідачем не доведена правомірність рішення №8 від 21.07.2016 в частині застосування до позивача фінансової санкції у розмірі 20159,41 грн.

У зв'язку з чим позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Із матеріалів справи вбачається, що розмір майнових вимог, заявлених позивачем, становить 29566,84 грн. За наслідками розгляду справи, майнові вимоги позивача у розмірі 29566,84 грн. задоволені у частині 20159,41 грн., що складає 68,18%.

Квитанцією №0.0.592635659.1 від 29.07.2016 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1660,00 грн.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вакант» судові витрати у розмірі 1131,79 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Фастівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати рішення Фастівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області №8 від 21.07.2016 в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вакант» фінансової санкції у розмірі 20159 (двадцять тисяч сто п'ятдесят дев'ять) грн. 41 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вакант» (ідентифікаційний код 20601730) судові витрати у розмірі 1131,79 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Фастівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (ідентифікаційний код 37583191, місцезнаходження: 08500, Київська область, місто Фастів, вул. Андрія Саєнка, будинок 10).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови - 01.09.2016.