Ухвала

від 05.09.2016 по справі 817/950/16

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

05 вересня 2016 року Р і в н е №817/950/16

Рівненський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Сала А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1 доДубенської міської ради ( відділ державної реєстрації) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Глушан Людмила Миколаївна про скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Дубенської міської ради (відділ державної реєстрації), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Глушан Людмила Миколаївна про визнання протиправним та скасування рішення про реєстрацію права власності на земельну ділянку.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням державного реєстратора реєстраційної служби Дубенського міськрайонного управління юстиції Рівненської області Цимбалюка Олега Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обмежень індексний номер 12826070 від 05.05.2014 на земельну ділянку (кадастровий номер 5621683500:03:008:0005), що знаходиться на території Малосадівської сільської ради Дубенського району Рівненської області зареєстровано за Глушан Людмилою Миколаївною. Зазначив, що підставою виникнення права власності та реєстрації такого права власності було рішення Дубенського міськрайонного суду від 19.03.2012 у справі 1705/560/2012 за позовом Глушан Людмили Миколаївни до Малосадівської сільської ради про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом. Однак, рішенням апеляційного суду Рівненської області від 16.06.2014 скасовано рішення Дубенського міськрайонного суду від 19.03.2012. На думку позивача рішення державного реєстратора реєстраційної служби Дубенського міськрайонного управління юстиції Цимбалюка Олега Олександровича від 05.05.2014 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки в судовому порядку скасовано рішення, яке служило підставою для його прийняття. Будучи не згідним із прийнятим рішенням позивач звернувся із позовом до суду із вказаним позовом.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про час та місце проведення судового засідання повідомленні належним чином.

Разом з тим, в матеріалах справи наявні клопотання позивача та відповідача, в якому останні просять розгляд справи здійснювати без їхньої участі.

За таких обставин, на підставі частини 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Так, у відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів . З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно із ч.1 с. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

При цьому, термін "суб'єкт владних повноважень", позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Відтак, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Таким чином, суд дійшов висновку, що після вчинення дій державним реєстратором Реєстраційної служби Дубенського міськрайонного управління юстиції Рівненської області виник спір про право цивільне, а відтак і захищати свої права та інтереси особи повинні у спосіб, визначені у ст. 16 Цивільного кодексу України, а також у відповідності до ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України.

Аналогічного змісту правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 29.03.2016 справа №21-5430а15.

Частиною 1 ст. 244-2 КАС України встановлено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З врахуванням наведеного суд вважає, що ці позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки даний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Згідно п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 157, ст. 165 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Дубенської міської ради (відділ державної реєстрації) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Глушан Людмила Миколаївна про скасування рішення - закрити.

Роз'яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду.

Повторне звернення з тією самою позовною заявою до Рівненського окружного адміністративного суду не допускається.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 КАС України, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.

Суддя Сало А.Б.