Ухвала

від 12.09.2016 по справі 808/7182/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

12 вересня 2016 року К/800/18470/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Чумаченко Т.А., розглянувши заяву Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області про повернення судового збору за результатами розгляду касаційної скарги Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Пожежне спостереження-Донецьк» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області про скасування рішення, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пожежне спостереження-Донецьк» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області про скасування рішення.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року, позов задоволено.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 11 липня 2016 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Пожежне спостереження-Донецьк» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області про скасування рішення.

При цьому Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області звернулась до Вищого адміністративного суду України із заявою про повернення судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, посилаючись на положення частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

З аналізу наведеної норми вбачається, що дії судді у даному випадку не є суто процесуальними, тобто такими, що передбачені частиною 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», оскільки суддею здійснюється оцінка обґрунтованості доводів касаційної скарги та порівняння їх із висновками судів попередніх інстанцій.

Крім того, з даної норми вбачається, що судовий збір повертається у випадку настання процесуальних наслідків, які не залежать від суті спору, не потребують розгляду справи по суті та оцінки обставин справи і наданих сторонами доказів.

Таким чином, вимоги пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» не можуть застосовуватись у разі відмови у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 12 листопада 2014 року №6-138цс14, який згідно зі статтею 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи уподовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Brumarescu v. Romania» від 28 листопада 1999 року наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті Преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів». «Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі» (справа «Ryabykh v. Russia» від 24 липня 2003 року).

Відмовляючи у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач надає оцінку доводам касаційної скарги, порівнює їх з висновками судів, викладених у судових рішеннях, вирішує питання необхідності перевірки висновків судів на підставі матеріалів справи.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові

від 09 грудня 2014 року №21-532а14.

Крім того, відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України

від 22 вересня 2015 року №21-1884а15, суд касаційної інстанції, відмовляючи у відкритті провадження по пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, фактично надавши оцінку доводам касаційної скарги, погодився з висновком суду апеляційної інстанції та залишив без змін судове рішення.

Виходячи з наведених норм права, а також правової позиції Верховного Суду України, яка полягає у поверненні судового збору в разі, якщо справа не розглядалась по суті, і судом не здійснювалась перевірка доводів касаційної скарги, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви про повернення судового збору.

Керуючись статтями 87, 98, 210, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні заяви Державної податкової інспекції у Ленінському районі

м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області про повернення судового збору.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя

Вищого адміністративного суду України Т.А. Чумаченко