Рішення

від 06.09.2016 по справі 904/3505/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.09.16р. Справа № 904/3505/14

За позовом Приватного підприємства "Політ Сервіс", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Гетьман", с. Чкалове, Нікопольський район, Дніпропетровська область

про стягнення 191 737,42 грн. за договором про надання послуг

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Гриценко І.О.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 11.07.2016р., ОСОБА_2 довіреність № б/н від 11.07.2016р.

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Політ Сервіс" звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Гетьман", у якому просить суд стягнути з Відповідача на свою користь суму основного боргу у розмірі 126 897,84 грн., суму штрафу - 50 759,14 грн., суму інфляційних втрат - 3 045,55 грн., 3% річних - 11 034,89 грн. за договором № 2/02 від 25.04.2011р. про надання послуг.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачам зобов'язань за договором № 2/02 від 25.04.2011р. про надання послуг.

02.06.2014р. в судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті позовних вимог та відкладено розгляд справи на 08.07.2014р.

05.06.2014р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Гельман" надійшла зустрічна позовна заява б/н від 03.06.2014р. в якій він просить стягнути на відшкодування матеріальної шкоди з Приватного підприємства "Політ Сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Гетьман" 1 256 022,93 грн.

Ухвалою від 06.06.2014р. відмовлено в прийнятті зустрічної позовної заяви.

У судовому засіданні 08.07.2014р. оголошено перерву до 21.07.2014р.

18.07.2014р. позивач надав до суду заяву про зменшення позовних вимог в якій просить суд стягнути з відповідача:

- 86 877, 84 грн. - основного боргу,

- 34 751, 13 грн. - штрафу,

- 7 547, 66 грн. - 3% річних.

Суд прийняв зазначену заяву до розгляду ухвалою від 21.07.2014р.

Ухвалами суду від 21.07.2014р. продовжено строк розгляду справи на 15 днів до 07.08.2014р. та відкладено розгляд справи на 04.08.2014р.

В ході розгляду справи відповідач надав клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку з розглядом господарським судом Дніпропетровської області справи № 904/4184/14 за позовом ТОВ "Агрофірма "Гетьман" до ПП "Політ Сервіс" про відшкодування збитків в сумі 1 256 022,93 грн. за спірним договором.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2014р. провадження у справі було зупинено до розгляду справи № 904/4184/14.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2016р. по справі 904/4184/14 в задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Ухвалою суду від 10.08.2016р. призначено судове засідання на 05.09.2016р. для вирішення питання щодо можливості поновлення провадження у справі № 904/3505/14.

29.08.2016р. відповідач надав до суду заяву про відкладення розгляду справи та заяву про застосування строку позовної давності у справі № 904/3505/14, яка обґрунтована тим, що п. 4.4. Договору № 2/02 про надання послуг від 25.08.2011р. визначено, що остаточний розрахунок за надані послуги відбувається протягом п'яти банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт, а при не підписанні його замовником у встановлений договором термін, на підставі отриманого плану-завдання. А з матеріалів справи вбачається, що акт виконання авіаційно-хімічних робіт було підписано уповноваженою особою ТОВ "Агрофірма "Гетьман" 05.05.2011р. Отже, остаточний розрахунок у відповідності з п. 4.4. Договору мав бути здійснений товариством у період з 06.05.2011р. по 13.05.2011р. За таких обставин перебіг позовної давності для позивача починається з 16.05.2011р., а строк, в межах якого він може звернутися до суду з позовом, закінчується 16.05.2014р.

Ухвалою суду від 05.09.2016р. поновлено провадження у справі № 904/3505/14 та відкладено розгляд справи на 06.09.2016р.

В ході розгляду справи Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Позивач 06.09.2016р. надав до суду заперечення на заяву відповідача про застосування строку позовної давності в якій зазначив, що кінцевий строк надання позовних вимог за договором - 16.05.2014р. Позов, по справі № 904/3505/14, ПП "Політ Сервіс" було подано 23.05.2014р.

Однак за вказаними вимогами позов раніше було подано до господарського суду Дніпропетровської області 08.05.2014р. (справа № 904/3090/14), але 12.05.2014 року судом позовна заява від 08.05.2014р., по справі № 904/3090/14 була повернута поштою на адресу ПП "Політ Сервіс" м. Дніпропетровськ, вул. Єнісейська, 55-а., рекомендованим листом № 4994516683023 з господарського суду від 14.05.2014р.

21.05.2014р. вищевказаний рекомендований лист з суду (позов з додатками) було вручено директору ПП "Політ Сервіс". Негайно після цього, 23.05.2014р. використовуючи додатки, вказаний вище позов було подано до господарського суду Дніпропетровської області (справа 904/3505/14).

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд вважає, що відповідач про розгляд справи в господарському суді був повідомлений належним чином на підставі наступного.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.(п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р.)

У випадках коли ухвала про порушення провадження у справі не може бути вручена стороні у зв'язку з обмеженим строком розгляду, належним підтвердженням повідомлення учасників судового процесу про час та місце розгляду справи може вважатися телефонограма суду з відміткою про її прийняття посадовою (службовою) особою сторони. При цьому зазначена ухвала надсилається сторонам в обов'язковому порядку. 3.9.1 1 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р.).

Відповідачу 06.09.2016р. судом направлено телефонограму з повідомленням про час та дату наступного розгляду справи, яка отримана ОСОБА_3 (а.с.145).

Відповідно до приписів ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

Отже, приймаючи до уваги, що відповідач знав про наявність в господарському суді справи, він не був позбавлений можливості після отримання ухвали про порушення провадження у справі з'ясувати як в телефонному режимі, так і на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень про стан розгляду справи та надати свої заперечення на позов та докази в їх обґрунтування.

Також в ухвалах які були отримані відповідачем зазначено, що інформацію про дату та час розгляду справи можна отримати за електронною адресою суду: http://dp.arbitr.gov.ua/sud5005/spisok/csz\ .

Крім того, слід зазначити, що строк розгляду справи, встановлений ст. 69 ГПК України, спливає 07.09.2016р.

Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, за відсутності представника відповідача, оскільки про час та місце розгляду справи останній повідомлений належним чином.

Клопотання про використання засобів технічної фіксації судового процесу при розгляді цієї справи не заявлялось.

У судовому засіданні 06.09.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним підприємством "Політ Сервіс" (далі - Позивач, Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Гетьман" (далі - Відповідач, Замовник) укладено договір №2/02 від 25.04.2011р. про надання послуг (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору замовник доручає, Виконавець приймає на себе зобов'язання виконати за плату авіаційно-хімічні роботи (надалі іменуються АХР) повітряними суднами (надалі іменується ПС), з залученням третіх осіб, на умовах даного договору, відповідно до таблиці 1.

Згідно п. 1.2. Договору підставою для вильоту в сільськогосподарське підприємство повітряного судна, є отримана на розрахунковий рахунок виконавця передоплата в розмірах і терміни, визначені п. 4.1. даного договору.

Вартість обробки 1 гектара зазначена в п. 1.1. визначена при підльоті до оброблюваного поля до 1 км. При збільшенні відстані підльоту більш ніж на 1 км вартість обробки 1 гектара збільшується на 15 % за кожен додатковий кілометр (тобто 2 км -15%, 3 км - 30%). Але відстань від злітно-посадочного майданчика до оброблювального поля не повинна перевищувати 3 км (п. 1.3. Договору).

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що замовник зобов'язується підписати Акт виконаних робіт протягом 2 днів з дня його передачі виконавцем. У випадку не підписання замовником акта виконаних робіт у зазначений термін, виконавець визначає обсяг робіт відповідно до отриманого плану-завдання.

Відповідно п. 3.3. Договору претензії замовника до якості виконаних робіт приймаються виконавцем протягом 2 днів. Після закінчення 2 денного терміну з дня передачі акта виконаних робіт замовнику, при відсутності претензії з боку замовника, робота вважається остаточно прийнятою замовником.

Остаточна вартість АХР визначається за фактично виконаним виконавцем обсягом робіт та вказується в акті виконаних робіт, що підписується обома сторонами договору (п. 3.4. Договору).

Згідно п. 4.1. Договору не пізніше, ніж за три дні до початку робіт замовник перераховує на розрахунковий рахунок виконавця передоплату в розмірі ___% вартості від обсягу робіт, згідно п. 1.1. договору.

У відповідності до п. 4.3. Договору акт виконаних робіт, оформлений відповідно до умов даного договору, а при не підписанні його замовником у встановлений даним договором термін - розрахунок обсягу виконаних робіт, зроблений виконавцем відповідно до плану - завдання, є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Остаточний розрахунок відбувається протягом п'яти банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт, а при не підписанні його замовником у встановлений даним договором термін, на підставі отриманого плану - завдання (п. 4.4. Договору).

Згідно п. 8.4. Договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

Строк цього договору починає свій перебіг у момент його підписання та діє до повного виконання зобов'язань по даному договору (п. 8.5. Договору).

Відповідно до умов вказаного Договору позивач надав відповідачеві послуги у вигляді авіаційно-хімічних робіт на загальну суму 153 297,84 грн., що підтверджується акта виконаних авіаційно-хімічних робіт від 05.05.2011р. (а.с. 23), підписаного повноважними представниками сторін без зауважень та скріпленого печатками підприємств сторін.

Крім того відповідно до п. 7 вказаного акту замовник не має ніяких претензій до виконавця, щодо виконання їм своїх зобов'язань за договором № 2/02 від 25.04.2011р.

Відповідач, за надані послуги розрахувався частково у вигляді передоплати у сумі 26 400,00 грн. та 40 020,00 грн., на підставі чого у відповідача виникла заборгованість у сумі 86 877,84 грн, що і стало причиною звернення Позивача з позовом до суду.

Вивчивши матеріали справи , заслухавши представника позивача суд прийшов до висновку про задоволення спору на підставі наступного.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивачем на адресу відповідача направлялася претензія (а.с. 24-25) з вимогою оплатити суму боргу.

Відповідач відповіді на вказану претензію не надав, суму боргу не оплатив.

Протягом розгляду справи відповідачем позовні вимоги не спростовані, суму боргу за надані послуги не сплачено.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу у сумі 86 877,84 грн. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача штраф у сумі 34 7541,13 грн., 3 % річних у сумі 7 547,66 грн. за період з 12.05.2011р. по 05.05.2014р.

Відповідно п. 6.4. Договору у випадку затримки оплати, зазначеної в акті виконаних робіт, більш ніж на 7 банківських днів, договором передбачається відповідний штраф:

- від 8 до 25 календарних днів у розмірі 10% від суми, зазначеної в акті виконаних робіт;

- від 25 до 50 календарних днів у розмірі 20% від суми, зазначеної в акті виконаних робіт;

- від 50 і більше календарних днів у розмірі 40% від суми, зазначеної в акті виконаних робіт.

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Зважаючи на прострочення відповідачем оплати за виконані роботи понад 50 днів, нарахування Позивачем 40% штрафу у сумі 34 751,13 грн. грн. є правомірним, обґрунтованим, та підлягає задоволенню.

Згідно з ст. 625 ЦК України, Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки надані Позивачем, судом встановлено, що 3 % річних за період з 12.05.2011р. по 05.05.2014р. становить 7 769,02 грн., однак, зважаючи на те, що суд не може вийти за межі позовних вимог, до стягнення підлягає сума, заявлена позивачем в розмірі 7 547,66 грн.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності суд зазначає наступне.

Право на задоволення позову або право на позов у матеріальному розумінні - це право позивача вимагати від суду задоволення позову.

За приписами статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Зі спливом позовної давності особа втрачає право на позов саме в матеріальному розумінні.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України та вирішити питання про наслідки такого спливу, тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму Цивільного кодексу України.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

З урахуванням частини 1 статті 53 Господарського процесуального кодексу України підставою для поновлення позовної давності, як процесуального строку, є поважна причина його пропуску, наявність якої обґрунтовується заявником.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відновлення процесуального строку являє собою визнання судовим органом (суддею) дійсним права вчинити певну процесуальну дію, втраченого внаслідок пропуску заінтересованою особою процесуального строку, який встановлено для його здійснення, з причин, які визнано судом поважними.

Питання про відновлення пропущеного процесуального строку розглядається судом за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи. У заяві повинно міститися обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку. Суд відновлює процесуальний строк, якщо визнає причини пропуску строку поважними. Відновлення процесуального строку означає лише, що суд надає дозвіл особі вчинити процесуальну дію, незважаючи на те, що строк для її вчинення пропущено. Тобто відновлення строку не означає, що перебіг строку продовжується. Відновлення пропущеного строку є можливим як для строків, установлених законом, так і для строків, що встановлює суд. Питання про відновлення строку може бути поставлене лише після закінчення процесуального строку.

Доводи, що наведені в обґрунтування заяви про відновлення пропущеного строку для звернення із позовом, на предмет поважності чи неповажності причин пропуску строку підлягають оцінці судом у кожному випадку з урахуванням конкретних обставин справи.

Тобто, причини поважності пропуску строку оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин та наданих доказів, за правилами статті 53 Господарського процесуального кодексу України. Поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

Як вбачаться з матеріалів справи, Акт виконання авіаційно-хімічних робіт було підписано уповноваженою особою ТОВ "Агрофірма "Гетьман" 05.05.2011р. Отже, остаточний розрахунок у відповідності з п. 4.4. Договору мав бути здійснений товариством у період з 06.05.2011р. по 13.05.2011р. За таких обставин перебіг позовної давності для позивача розпочався з 16.05.2011р., а строк, в межах якого він може звернутися до суду з позовом, закінчується 16.05.2014р.

Вперше, як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до суду з позовом, який датований 07.05.2014р. У господарському суді Дніпропетровської області позовна заява зареєстрована за № 904/3090/14.

12.05.2014р. господарським судом Дніпропетровської області у даній справі винесено ухвалу про повернення позовної заяви на підставі п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Ця ухвала була отримана позивачем 21.05.2014р., що не заперечується позивачем та підтверджено листом УДППЗ «Укрпошта» Поштамт ЦПЗ № 1 (а.с. 147)

Позивач у своїх запереченнях пояснив, що після отримання у відділені пошти вищевказаної позовної заяви та усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду від 12.05.2014р., він 23.05.2014р. здав до канцелярії суду цю ж саму позовну заяву (від 07.05.2014р. № 27/2014) з додатками.

Крім того, позивач у судовому засіданні пояснив, що у зв'язку з скрутним фінансовим становищем підприємства, подати іншу позовну заяву він не міг, оскільки оригінал квитанції про сплату судового збору за даним позовом знаходився разом із матеріалами позову, поданого вперше, а грошових коштів на повторну сплату майже 4 000,00 грн. судового збору у підприємства не було.

Своє звернення до суду в кінці трьохрічного строку позовної давності, встановленого законом, пояснює тим, що протягом тривалого періоду (8 років) між підприємствами не виникало жодних спорів або суперечок, а в ході неодноразових телефонних переговорів відповідач обіцяв сплатити заборгованість в добровільному порядку. Однак, зважаючи, що строк спливав, а оплати від відповідача не надходило, позивач вимушений був звернутися до суду з даним позовом.

Враховуючи, що позивачем не було надано належних доказів направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками на юридичну адресу відповідача, суд повернув позовну заяву без розгляду на підставі п.6 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, що й стало причиною пропуску позивачем строку позовної давності.

Водночас, статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з Конвенцією про захист прав і основних свобод людини, ратифікованою Верховною Радою України 17.07.1997 року, Україна взяла на себе зобов'язання з забезпечення права на справедливий суд, передбаченого ст. 6 зазначеної Конвенції (постанова ВГСУ від 17.02.2017 Справа № 922/5260/15).

На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України» вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).

Як зазначено у п. 22 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (Заява N 63134/00) від 8 листопада 2005 року поняття "власності", яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу N 1 (994_535), має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як "майнові права", і, таким чином, як "власність" в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу N 1 (див. Broniowski v. Poland, N 31443/96, пар. 98).

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону (ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно з ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

З матеріалів справи та документів наданих сторонами вбачається, що позивач пропустив строк позовної давності на 7 днів, що є досить незначним.

Із огляду на зазначене, враховуючи, що за статтею 1 Конституції України держава Україна є правовою державою у якій згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру, господарський суд визнає причини пропущення позивачем строку позовної давності поважними, а його майнове право таким, що підлягає захисту.

Враховуючи наведене вище, оцінюючи докази у справі у їх сукупності, як того вимагає стаття 43 Господарського процесуального кодексу України, позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі з стягненням з Відповідача на користь Позивача суми основного боргу у розмірі 86 877,84грн., 3% річних - 7 547,66 грн. та штрафу - 34 751,13 грн.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати у справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 32-36, 43, 44, 49, 82-85, 116-117 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Гетьман» (53271, Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Чкалове, вул. Леніна, 61-а, код ЄДРПОУ 32328724) на користь Приватного підприємства «Політ Сервіс» (49074, м. Дніпропетровськ, вул. Єнісейська, д. 55-а, код ОКПО 35497352) суму основного боргу у розмірі 86 877,84 грн. (вісімдесят шість тисяч вісімсот сімдесят сім грн. 84 коп.), 3% річних у розмірі 7 547,66 грн. (сім тисяч п'ятсот сорок сім грн. 66 коп.), штрафу у розмірі 34 751,13 грн. (тридцять чотири тисячі сімсот п'ятдесят одна грн. 13 коп.) та витрати по сплаті судового збору 2 583,54 грн . (дві тисячі п'ятсот вісімдесят три грн. 54 коп.), про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 12.09.2016р.

Суддя ОСОБА_4