Ухвала

від 13.09.2016 по справі 826/22578/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/22578/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

13 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Глущенко Я.Б., Чаку Є.В.

При секретарі судового засідання: Кравченко Л.А.

За участі представників:

позивача: Косінова А.А.;

відповідача: Шамсетдінов М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.03.16р. у справі №826/22578/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлетикспорт» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

у с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 10.06.15р. №0004192208 та №0004182208.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.03.16р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що господарські операції позивача з його контрагентами не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, про що свідчить зібрана територіальними податковими органами податкова інформація.

Представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «АВ БЛЕК ГОЛД», ТОВ «ЧЕРРІ ТРЕЙД» за період з 01.09.14р. по 30.09.14р., та з ТОВ «ДЖЕНЕРАЛ-СПОРТ» за період з 01.10.14р. по 31.10.14р., за результатами якої складено акт від 02.06.15р. №327/1-26-50-22-08/38683278.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 10.06.15р.

№0004192208, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1 664 296,25 грн., в т.ч. основний платіж - 1 331 437 грн.; штрафні (фінансові) санкції - 332 859,25 грн.;

№0004182208, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2 219 062,50 грн., в т.ч. основний платіж - 1 479 375 грн.; штрафні (фінансові) санкції - 739 687,50 грн.

Підставою для винесення спірних податкових повідомлень - рішень слугував висновок податкового органу про порушення вимог:

п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у загальній сумі 1 331 437 грн. за 2014 р.;

п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за перевірений період у сумі 1 479 375 грн., а саме по періодах: вересень 2014 року у сумі 1 091 492 грн., жовтень 2014 року у сумі 387 883 грн.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що у контрагентів позивача відсутнє майно, трудові ресурси, виробничо-складські приміщення, технічний персонал, основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, засоби для транспортування та інше майна, яке економічно необхідне для здійснення господарських операцій у таких обсягах, що встановлено ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області у податковій інформації від 21.04.15р. №216/10-13-22-05/39208440 «Щодо спектру фінансово - господарської діяльності ТОВ «ЧЕРРІ ТРЕЙД» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами - постачальниками та з контрагентами-покупцями за період з 01.08.14р. по 30.11.14р.»; від 11.03.15р. №160/10-13-22-05/38192723 «Щодо спектру фінансово - господарської діяльності ТОВ «АВ БЛЕК ГОЛД» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами - постачальниками та з контрагентами-покупцями за період з 01.08.14р. по 30.11.14р.»; від 15.05.15р. №273/10-13-22-05/38952140 «Щодо спектру фінансово - господарської діяльності ТОВ «ДЖЕНЕРАЛ-СПОРТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами - постачальниками та з контрагентами-покупцями за період липень, жовтень, листопад 2014 року, січень 2015 року».

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарських операцій з придбання товару в межах звичайної господарської діяльності суб'єктів господарювання, оплата вартості товару, правомірність формування даних податкового обліку на підставі первинних та інших документів бухгалтерського та податкового обліку, які відповідають вимогам закону.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (надалі - Закону N 996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону N 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку .

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону N 996-XIV).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У даному випадку, обставини справи та зібрані у ній докази у їх сукупності свідчать про те, що господарські операції позивача з його контрагентами мали товарний (реальний) характер, вчинені в межах та з метою господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи витягу з ЄДРПОУ, основними видами діяльності позивача за КВЕД, зокрема, є: оптова торгівля одягом і взуттям; роздрібна торгівля спортивним інвентарем у спеціалізованих магазинах.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ТОВ «ДЖЕНЕРАЛ-СПОРТ», ТОВ «ЧЕРРІ ТРЕЙД», ТОВ «АВ БЛЕК ГОЛД» у перевіряємий період були укладені договори поставки товару №07/02-2014АС від 07.02.14р., №05/08/2014 від 05.08.14р. та №11-08-2014АТ відповідно, за умовами яких продавець зобов'язується передати у власність покупця, у встановлені договором строки, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товари на умовах, визначених в договорі. Кількість, асортимент, ціна на товари зазначені у видаткових накладених, які є невід'ємною частиною договору.

Під товаром, у даному випадку, слід розуміти: спортивний одяг (куртки, кросівки, брюки, футболки, тощо).

На підтвердження факту виконання умов договорів матеріали справи містять видаткові та податкові накладні, які відповідають вимогам ст. 9 Закону N 996-XIV та розкривають зміст та обсяг господарської операції з придбання товару. Оплата вартості товару здійснювалась у безготівковій формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

На придбані товари позивачем надано сертифікати відповідності (а/с 136 - 138).

Матеріалами справи підтверджується наявність у позивача складських приміщень (договір оренди №12 від 01.10.13р., укладений позивачем з ПАТ «Галант»; акт прийому - передачі від 01.10.13р.).

Згідно з підпунктом 14.136 Податкового кодексу України підприємництво - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Розглядувана позиція випливає зі змісту підпункту 14.1.231 Податкового кодексу України, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину.

При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку, і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов'язання).

У даному випадку, як свідчать обставини справи, обумовлені договорами товари придбавались позивачем у ТОВ «ДЖЕНЕРАЛ-СПОРТ», ТОВ «ЧЕРРІ ТРЕЙД», ТОВ «АВ БЛЕК ГОЛД» з метою їх подальшої реалізації на користь третіх осіб (ТОВ «САТТОН», ФОП ОСОБА_4; ТОВ «Шахтар Трейдінг»), що підтверджено документально.

Посилаючись на відсутність у контрагентів позивача ресурсів, необхідних для ведення господарської діяльності, відповідач не звернув уваги на те, що ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області, якою здійснювались контрольні заходи щодо контрагентів (податкова інформація від 21.04.15р. №216/10-13-22-05/39208440 «Щодо спектру фінансово - господарської діяльності ТОВ «ЧЕРРІ ТРЕЙД» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами - постачальниками та з контрагентами-покупцями за період з 01.08.14р. по 30.11.14р.»; від 11.03.15р. №160/10-13-22-05/38192723 «Щодо спектру фінансово - господарської діяльності ТОВ «АВ БЛЕК ГОЛД» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами - постачальниками та з контрагентами-покупцями за період з 01.08.14р. по 30.11.14р.»; від 15.05.15р. №273/10-13-22-05/38952140 «Щодо спектру фінансово - господарської діяльності ТОВ «ДЖЕНЕРАЛ-СПОРТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами - постачальниками та з контрагентами-покупцями за період липень, жовтень, листопад 2014 року, січень 2015 року»), такі висновки зроблені лише на підставі відсутності таких за місцем реєстрації та виходячи із даних поданої ними податкової звітності ; жодні заходи щодо виявлення фактичної відсутності у контрагентів трудових ресурсів, основних засобів, матеріально-технічної бази не здійснювалися. Водночас, обставиною, яка свідчить про не здійснення господарської операції, може бути фактична відсутність ресурсів.

Разом з тим, податковим органом не надано належних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагентів об'єктивної неможливості здійснення господарських операцій.

До того ж, у комерційній діяльності виконання поставок товарів, робіт, послуг не завжди вимагає наявності власних основних засобів, значної кількості персоналу; звичаями ділового обороту встановлені й інші можливості залучення матеріальних ресурсів без реєстрації в уповноважених органах (як-от - на умовах оренди, найму за цивільними договорами тощо).

Судом першої інстанції також обґрунтовано відхилено доводи відповідача щодо відсутності документів на транспортування товару, оскільки відповідно до умов договорів поставки, поставка товару здійснюється продавцем, його силами і засобами.

Колегія суддів зазначає, що недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для таких контрагентів, адже порушення платником податків вимог податкового законодавства має персональний характер, тобто тягне за собою застосування заходів відповідальності саме для такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява №803/02),"Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання «справедливого балансу» між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що «справедливий баланс» не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Варто також зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування чи перевірки законності їх створення (заснування), а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. А відтак платник не може зазнавати негативних наслідків (зокрема, у вигляді позбавлення його права на податковий кредит) внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Однак, у разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

У даному випадку, податковим органом не доведено обізнаність позивача про порушення вимог податкового чи іншого законодавства, як і не доведено зв'язок таких порушень (навіть якщо такі і мали місце) з формуванням позивачем податкового кредиту та витрат за господарськими операціями з вказаними контрагентами.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність донарахування податковим органом позивачу грошових зобов'язань, визначених оспорюваними рішеннями.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Враховуючи, що ухвалою суду апеляційної інстанції сплату судового збору на подання апеляційної скарги було відстрочено до ухвалення рішення у справі, судовий збір за подачу апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції підлягає стягненню з апелянта у розмірі 64 075,41 грн.

Керуючись ст.ст.195, 196, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

у х в а л и в:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.03.16р. у справі №826/22578/15 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.03.16р. у справі №826/22578/15 - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві (адреса: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 23; код ЄДРПОУ 39468461) до Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському р-ні; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897; банк отримувача: ГУДКCУ у м. Києві; код банку отримувача (МФО): 820019; рахунок отримувача: 31211206781007; код класифікації доходів до бюджету: 22030001) судовий збір за подання апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду у розмірі 64 075 (шістдесят чотири тисячі сімдесят п'ять) грн. 41 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Глущенко Я.Б.

Чаку Є.В.

Повний текст ухвали складений: 13.09.16р.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Чаку Є.В.

Глущенко Я.Б.