Постанова

від 12.06.2020 по справі 826/22578/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2020 року

Київ

справа №826/22578/15

адміністративне провадження №К/9901/19286/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Кузьменка В.А. від 09 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Шелест С.Б., суддів Глущенко Я.Б., Чаку Є.В. від 13 вересня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Атлетикспорт до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Атлетикспорт (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду із адміністративними позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, Інспекція), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10 червня 2015 року №0004182208 та №0004192208.

Предметом перевірки судів у цій справі були рішення податкового органу щодо правильності визначення грошових зобов`язань зі сплати податку на прибуток та податку на додану вартість (далі - ПДВ) за наслідками господарської діяльності Товариства з ТОВ АВ Блек Голд (код 38192723), ТОВ Черрі Трейд (код 39208440) у вересні 2014 року та з ТОВ Дженерал-Спорт (код 38952140) у жовтні 2014 року.

Товариство не погодилось із рішеннями Інспекції і послалося на необґрунтованість висновків акту перевірки, на підставі якого прийняті оскаржені податкові повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 березня 2016 року позов задоволено повністю; визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Застосувавши при вирішенні спору підпункти 14.1.27, 14.1.36, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункти 138.1, 138.2, 138.4, 138.5 статті 138, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункти 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункти 201.1, 201.8, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), статті 1, 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996-ХІV), статтю 3 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, які підтверджують здійснення операцій між Товариством та його контрагентами ТОВ АВ Блек Голд , ТОВ Черрі Трейд та ТОВ Дженерал-Спорт щодо поставки останніми товарно-матеріальних цінностей (одягу та взуття) й подальше використання придбаної продукції у власній господарській діяльності платника, тому позивач, включивши до складу податкового кредиту суми ПДВ та зменшивши оподатковуваний дохід на суму валових витрат за результатами таких відносин, дотримався передбачених законодавством умов для формування податкової вигоди. Зазначив, що відповідачем не наведено, а судом не встановлено підстав, що дозволяли б дійти висновку про фактичне невиконання контрагентами своїх зобов`язань за угодами, укладеними із позивачем, відсутність у постачальників адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських зобов`язань; при цьому визнав безпідставними посилання контролюючого органу на ненадання Товариством документів щодо транспортування товару, оскільки відповідно до умов договорів, поставка товару здійснювалась продавцями, їхніми силами та засобами.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13 вересня 2016 року постанову суду першої інстанції залишив без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У доводах касаційної скарги по суті порушує питання щодо неправильного застосування судами норм податкового і пов`язаного з ним законодавства, що регулюють підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум податкових зобов`язань з податку на прибуток і ПДВ. Насамперед йдеться про нездійснення господарських операцій, на підставі яких формувався податковий кредит та валові витрати, а також про непідтвердження платником податку їх товарності відповідними доказами. Такий висновок контролюючого органу ґрунтується на тому, що у контрагентів позивача відсутні трудові та інші матеріальні ресурси, економічно необхідні для здійснення господарських операцій у таких обсягах.

Письмових заперечень на касаційну скаргу не надходило.

Справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про таке.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ АВ Блек Голд , ТОВ Черрі Трейд за період вересня 2014 року та з ТОВ Дженерал-Спорт за період жовтня 2014 року, за результатами якої складено акт від 02 червня 2015 року №327/1-26-50-22-08/38683278, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог: підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток у загальній сумі 1331437,00 грн.; пунктів 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ у сумі 1479375,00 грн.

У акті перевірки Інспекція дійшла висновків про формування Товариством витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ АВ Блек Голд , ТОВ Черрі Трейд та з ТОВ Дженерал-Спорт без дотримання відповідних законодавчих підстав, оскільки, на думку відповідача, такі відносини не мали реального характеру. Наведене обґрунтовується посиланням на податкову інформацію, згідно якої вказані контрагенти не знаходяться за своєю податковою адресою, а отже, як стверджує контролюючий орган, виписані цими підприємствами податкові накладні слід вважати складеними з порушеннями й не брати їх до уваги як первинні документи; вказується на незначний штат працюючих осіб у контрагентів, відсутність основних фондів, складських приміщень.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 10 червня 2015 року: №0004182208, згідно якого збільшено позивачу суму грошового зобов`язання з ПДВ на 2219062,50 грн., в тому числі за основним платежем - 1479375,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 739687,50 грн.; №0004192208, за яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 1664296,25 грн., в тому числі за основним платежем - 1331437,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 332859,25 грн.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд виходить з наступного.

Так, згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За змістом пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що у періоді, який перевірявся контролюючим органом, Товариство у межах своєї господарської діяльності придбавало товарно-матеріальні цінності (одяг та взуття), зокрема у ТОВ Дженерал-Спорт (продавець) на підставі укладеного договору від 07 лютого 2014 року №07/02-2014АС (жилетки чоловічі, черевики чоловічі, куртки); у ТОВ Черрі Трейд (продавець) на підставі укладеного договору від 05 серпня 2014 року №05/08/2014 (куртки жіночі та чоловічі, кросівки); у ТОВ АВ Блек Голд (продавець) на підставі укладеного договору від 11 серпня 2014 року №11-08-2014АТ (толстовки, щитки, брюки, гетри, бутси, рюкзаки, м`ячі, шапки, кросівки чоловічі, костюми, футболки, топи, шорти).

За висновком судів фактична поставка позивачу товару вказаними постачальниками підтверджується залученими до матеріалів справи первинними документами, (видатковими накладним, сертифікатами відповідності), які оформлені у відповідності із вимогами Закону №996-XIV, отримані блага використані позивачем у власній господарській діяльності, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі його активів.

Контрагентами виписано на адресу позивача податкові накладні, які містять усі обов`язкові реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 ПК України, й на момент їх складення постачальники були зареєстровані у якості юридичних осіб та платників ПДВ.

Розрахунки за отриманий товар, як свідчать установлені судами обставини, здійснювались безготівково за платіжними дорученнями.

На підтвердження можливості зберігання придбаного у контрагентів товару до матеріалів справи залучено копію договору оренди нежитлового приміщення від 01 жовтня 2013 року №12, укладеного із ПАТ Галант , за умовами якого позивач приймає в оренду складське приміщення площею 50 кв.м. за адресою м. Київ, вул. Чорноморська, 1 для використання під склад та зберігання товарів. Приміщення передано Товариству згідно акту прийняття-здачі приміщення від 01 жовтня 2013 року.

З`ясовано, що придбаний товар був реалізований позивачем третім особам (ТОВ САТТОН та ТОВ Шахтар Трейдінг ), про що свідчать надані відповідні господарські договори, довіреності, видаткові накладні, рахунки на оплату, оформлені за результатами операцій із такими особами.

У ході судового розгляду встановлено, що у даному конкретному випадку Товариство не було учасником транспортних відносин, а враховуючи особливості, передбачені договорами, поставка здійснювалась постачальниками власними силами та засобами.

Як зазначили суди, досліджені у ході розгляду справи документи спростовують висновок контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту за господарськими операціями із зазначеними вище контрагентами, оскільки такі реально проведені, а витрати з придбання товарно-матеріальних цінностей відповідають господарській меті Товариства.

Твердження ж контролюючого органу про неможливість виконання контрагентами своїх зобов`язань ґрунтуються лише на обставинах відсутності підприємств за місцем реєстрації та виходячи із даних поданої ними податкової звітності. Однак, як установили суди, жодних заходів щодо перевірки фактичної наявності у контрагентів трудових ресурсів, основних засобів, матеріально-технічної бази не здійснювалось.

Відтак, оцінивши повноту, характер, об`єктивність та юридичне значення установлених конкретних фактичних обставин справи, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про помилковість тверджень відповідача щодо нереального характеру правовідносин позивача із згаданими контрагентами, підставою для яких стали лише припущення контролюючого органу та недоведені обставини.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, дублюють аргументи акту перевірки та апеляційної скарги, належна правова оцінка яким була надана судами першої та апеляційної інстанцій. Відповідач на обґрунтування своїх вимог не зазначив, у чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права (неправильно розтлумачено закон або застосовано закон, який не підлягав застосуванню, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню) чи порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій, що призвело до постановлення незаконних судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи те, що обставини неправильного застосування судами норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм не підтвердилися, підстави для задоволення касаційної скарги відповідача відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду