Постанова

від 09.09.2016 по справі 826/1377/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 вересня 2016 року № 826/1377/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши адміністративну справу та додані до неї матеріали в письмовому провадженні

за позовом до проТовариства з обмеженою відповідальністю "П'ятий Елемент" Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, - ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "П'ятий Елемент" (далі - позивач, ТОВ "П'ятий Елемент") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Святошинському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001292201 від 14.10.2013, № 00026522201 та № 00026422201 від 31.12.2013 (далі - ППР № 0001292201, ППР № 00026522201, ППР № 00026422201).

Позовні вимоги ґрунтувалися на тому, що позивачем не було допущено порушень вимог законодавства при формуванні витрат виробництва та податкового кредиту, реальності укладених угод та їх виконанні з боку контрагентів позивача.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 листопада 2015 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "П'ятий Елемент" задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 березня 2014 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року у справі № 826/1377/14 скасовано, справу № 826/1377/14 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішення суду касаційної інстанції містить вказівки про необхідність дослідження здійснення господарських операцій, їх господарської мети, використання отриманих благ у господарській діяльності позивача, оцінки доказів - платіжних доручень, банківських виписок на підтвердження оплати послуг за укладеними з контрагентами правочинами.

В судовому засіданні 04.02.2016 р. суд протокольною ухвалою замінив неналежного відповідача ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м.Києві на належного, його правонаступника - ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві та, зважаючи на неявку в судове засідання представника відповідача, ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У період з 03.09.2013 по 23.09.2013 на підставі наказу від 29.08.2013 № 364 ДПІ у Святошинському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності, повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість за період з 01.07.2010 по 30.06.2013, за результатами якої складено акт від 30.09.2013 № 210/26-57-22-01-07/32160607 (далі - Акт перевірки).

Відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог наступних норм податкового законодавства:

- п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР), пп. 14.1.27, пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого позивачем було занижено податок на прибуток на загальну суму 426 460,00 грн., в т.ч. за 3 квартал 2010 року на суму 116 054,00 грн., за 4 квартал 2010 року на суму 13 501,00 грн., за 1 квартал 2011 року на суму 19 801,00 грн., за 2 квартал 2011 року на суму 92 250,00 грн., за 3 квартал 2011 року на суму 50 684,00 грн., за 4 квартал 2011 року на суму 112 586,00 грн., за 4 квартал 2012 року на суму 2 976,00 грн., за 2 квартал 2013 року на суму 18 608,00 грн.;

- пп. 14.1.27, пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, внаслідок чого позивачем було завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування в періоді, що перевірявся, на загальну суму 509 779,00 грн., в т.ч. за 1 півріччя 2013 року на суму 509779,00 грн.;

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7, п. 10.1 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР), п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, внаслідок чого позивачем було занижено податок на додану вартість на загальну суму 368 447,00 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- ППР № 0001292201 від 14.10.2013, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 464 245,75 грн. (за основним платежем - 426 460,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 37 785,75 грн.).

- ППР № 0001302201 від 14.10.2013, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 440 143,00 грн.;

- ППР № 0001312201 від 14.10.2013, відповідно до якого позивачу було зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 509 779,00 грн.

Листом від 28.10.2013 № 2/40 позивач подав скаргу до ГУ Міндоходів у м. Києві на ППР № 0001292201, ППР № 0001302201 та ППР № 0001312201.

Рішенням ГУ Міндоходів у м. Києві від 23.12.2013 № 7905/10/26-15-1004-01 залишено без змін ППР № 0001292201; скасовано ППР № 0001302201 в частині сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6 850,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 712,00 грн., в іншій частині залишено без змін; скасовано ППР № 0001312201 та зобов'язано ДПІ у Святошинському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві прийняти податкове повідомлення-рішення про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 509 779,00 грн.

У зв'язку із скасуванням ГУ Міндоходів у м. Києві ППР № 0001302201 в частині сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6 850,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 712,00 грн., скасуванням ППР № 0001312201 та зобов'язанням ДПІ у Святошинському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві прийняти податкове повідомлення-рішення про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 509 779,00 грн., відповідачем було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- ППР № 0002652201 від 31.12.2013, відповідно до якого позивачу було зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 509 779,00 грн.;

- ППР № 0002642201 від 31.12.2013, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 431 580,75 грн. (за основним платежем - 361 597,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 69 983,75 грн.).

Відповідачем під час перевірки поставлено під сумнів господарські операції між позивачем та ТОВ "Епіцентр К", ФОП ОСОБА_1 та Спільним підприємством у формі ТОВ "Метал Холдинг" за період з липня 2010 року по червень 2013 року.

Щодо взаємовідносин позивача з вказаними контрагентами за перевіряємий період судом встановлено наступне.

Між ТОВ "П'ятий Елемент" (Постачальник) та ТОВ "Епіцентр К" (Покупець) було укладено договір поставки № 1122/40/10 від 01.04.2010 з додатками до нього (Т. 1, арк. 107 - 119).

Предметом вказаного договору було зобов'язання Постачальника поставляти Покупцеві Товар у встановлені строки та зобов'язання Покупця приймати такий Товар і сплачувати за нього на умовах даного Договору.

Також між ТОВ "П'ятий Елемент" (Замовник) та ТОВ "Епіцентр К" (Виконавець) було укладено договір надання послуг по організації просування товарів (торгової марки) № 1123/40/10 від 01.04.2010 (Т. 1, арк. 120 - 122).

Предметом вказаного договору було надання Виконавцем Замовнику інформаційних, маркетингових та інших послуг з метою подальшого просування та збільшення обсягів продажу товарів, що поставляються Замовником за договорами поставки між Замовником та Виконавцем.

Згідно п. 1.3 вказаного договору послуги щодо просування товару (торгової марки) передбачають надання наступної консультаційної інформації: розміщення товару на окремих стелажах та площадках Виконавця; формування Виконавцем споживчого кошику покупця щоденно; проведення інформаційного обслуговування товарів, які постачаються Замовником, та цільового опитування клієнтів, як фактичних, так і потенційних; інформування щодо залишку товарів на стелажах гіпермаркету; надання інформації Замовнику стосовно періодів проведення рекламних заходів всередині гіпермаркетів Виконавця та інформування про зміну попиту на товари, що постачаються Замовником; проведення аналізу рекламно-інформаційної продукції за аналогічними видами продукції; проведення аналізу результатів маркетингових досліджень, формування висновків і рекомендацій.

Крім цього, між ТОВ "П'ятий Елемент" (Замовник) та ТОВ "Епіцентр К" (Виконавець) було укладено договір про надання консультацій № 583740 від 30.12.2010 з додатком до нього (Т. 1, арк. 123 - 126).

Предметом вказаного договору було надання Виконавцем Замовнику консультацій з метою забезпечення продажу товару, що поставляється Замовником за договорами поставки між Замовником та Виконавцем.

Позивачем на підтвердження того, що ним було отримано інформаційні та маркетингові послуги, а також консультації від ТОВ "Епіцентр К", було надано суду копії актів виконання робіт (надання послуг), звітів до вказаних актів, податкових накладних та відомостей по рахунку (Т. 1, арк. 127 - 182).

Судом встановлено, а сторонами не спростовується, що позивач згідно з вищезазначеним договором поставки № 1122/40/10 від 01.04.2010 є постачальником мережі будівельних гіпермаркетів. При цьому, згідно з пунктом 9.2 даного договору оплата за поставлений позивачем товар здійснюється після його реалізації споживачам.

Таким чином суд вважає підтвердженим вищезазначеними умовами договору наявність матеріальної зацікавленості позивача у реалізації поставленого контрагенту товару, що в свою чергу, обумовлює віднесення витрат на забезпечення продажу товару, до кола витрат, прямо пов'язаних з господарською діяльністю позивача. Зазначене, на думку суду, підтверджує наявність ділової мети укладення договору про надання консультацій № 583740 від 30.12.2010р.

Між ТОВ "П'ятий Елемент" (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Підрядник) було укладено договір підряду на виготовлення продукції із матеріалів замовника № 2 від 01.06.2010 з додатками (Специфікаціями) до нього (Т. 1, арк. 190 - 211).

Предметом вказаного договору було зобов'язання Підрядника на власний ризик виконати роботи, визначені у п. 2.1 цього Договору (роботи) щодо виготовлення металевих виробів (продукції) із матеріалів Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти роботи та продукцію та оплатити виконані Підрядником роботи.

Згідно п. 2.1 вказаного договору Підрядник зобов'язується забезпечувати виробництво продукції в асортименті та по цінах, що визначаються та погоджуються Сторонами в Специфікаціях на виготовлення продукції. Специфікації є Додатками до Договору, які є його невід'ємною частиною.

Позивачем на підтвердження того, що ним було отримано відповідні роботи та продукцію від ФОП ОСОБА_1, було надано суду копії актів здачі-прийому робіт (наданих послуг), податкових накладних та відомостей по рахунку (Т. 1, арк. 212 - 250; Т. 2, арк. 1 - 249; Т. 3, арк. 192 - 193).

Між ТОВ "П'ятий Елемент" (Орендар) та Спільним підприємством у формі ТОВ "Метал Холдинг" (Орендодавець) було укладено договір оренди майна № 03/14/10 від 01.05.2010 з додатками до нього (Т. 3, арк. 1 - 8).

Предметом вказаного договору була передача Орендодавцем та прийняття Орендарем у тимчасове платне користування частини павільйону площею 175,5 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно п. 1.3 вказаного договору павільйон, що передається в оренду, використовується для розміщення та зберігання кованих виробів Орендаря.

Позивачем на підтвердження того, що ним було отримано у тимчасове платне користування частину павільйону площею 175,5 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, від Спільного підприємства у формі ТОВ "Метал Холдинг", було надано суду копії актів здачі-прийняття робіт, податкових накладних, видаткових накладних, відомостей по рахунку, подорожних листів та товарно-транспортних накладних (Т. 3, арк. 9 - 94, 194).

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно частини 1 статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 статті 9 даного Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічно згідно підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Так, віднесення на валові витрати відповідних сум, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, позивачем не доведено.

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналогічно згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Порядок надання документів під час проведення перевірок встановлено нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно із статтею 44.6 вищезазначеного кодексу, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Отже, вищезазначеною правовою нормою визначено обов'язок позивача надати документи на підтвердження правомірності формування показників звітності, та наслідки неподання таких документів. Крім того, цією правовою нормою визначено обов'язок врахування наданих документів під час прийняття рішення.

Статтею 44.7 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи). Протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні. У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

Зазначеною нормою визначено право платника податку після отримання акту перевірки надати документи, визначені в акті перевірки як відсутні. Таким чином передумовою обов'язку надання є саме визначення таких документів, як відсутніх.

Акт перевірки позивача не містить посилань на те, які саме документи, на думку відповідача, у позивача відсутні. Також відсутні в акті перевірки посилання на наявність будь яких дефектів, неточностей чи невідповідності будь - яким вимогам жодного документу, наданого позивачем до перевірки.

Також акт перевірки, яким сформульовано висновок про те, що у позивача відсутні належним чином оформлені первинні документи, в т.ч. податкові накладні, не містить жодних конкретних зауважень та переліку таких документів, що не дає можливості суду проаналізувати ці посилання відповідача, спростувавши чи підтвердивши їх.

В акті перевірки прямо зазначено про наявність у позивача податкових та видаткових накладних, актів приймання - здачі виконаних робіт, їх надання до перевірки. В акті перевірки не зазначено про наявність претензій до змісту конкретних первинних бухгалтерських документів позивача.

Відсутні в акті перевірки і посилання на будь - які пояснення посадових осіб контрагента позивача, порушені кримінальні справи, вироки чи постанови судів.

Крім того, матеріали справи містять додані позивачем на стадії апеляційного розгляду справи докази здійснення оплат на користь вищезазначених контрагентів, при цьому обставина переказу коштів відповідачем не спростовується, посилань на відсутність оплати акт перевірки не містить.

Слід відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "фіктивності" здійснених позивачем господарських операцій.

Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про фіктивність проведених позивачем господарських операцій.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "П'ятий елемент» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Мін доходів у м.Києві № 0001292201 від 14.10.2013, № 00026522201 та № 00026422201 від 31.12.2013р.

3. Витрати по сплаті судового збору в сумі 487,20грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "П'ятий елемент» за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя І.О. Іщук