Ухвала

від 16.11.2016 по справі 826/1377/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1377/14 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Карпушова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

16 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І., секретар судового засідання Тищенко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2016 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "П'ятий елемент" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "П'ятий Елемент" (надалі - ТОВ "П'ятий Елемент") звернулося до суду з позовом до державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - ДПІ у Святошинському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001292201 від 14.10.2013, № 00026522201 та № 00026422201 від 31.12.2013, які прийняті відповідачем за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки відповідача про відсутність реальних операцій позивача з контрагентами спростовуються наданими позивачем первинними документами, які відповідають вимогам чинного законодавства.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.03.2014 р. яка була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014 р. щодо відмови у задоволенні позову скасовано ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.11.2015 р. справу № 826/1377/14 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.09.2016 р. позовні вимоги задоволено.

Суд першої інстанції виходив з того, що в діях позивача відсутні порушення приписів чинного законодавства, що свідчить про неправомірність податкових повідомлень - рішень, що не було спростовано відповідачем.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.09.2016 р. як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято правомірно, оскільки позивач під час перевірки не довів здійснення господарських операцій з контрагентами.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином, справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності, повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість за період з 01.07.2010 по 30.06.2013, за результатами якої складено акт від 30.09.2013 № 210/26-57-22-01-07/32160607.

В акті перевірки зазначений висновок про порушення позивачем норм податкового законодавства:

- п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР(далі - Закон № 334/94-ВР), пп. 14.1.27, пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого позивачем було занижено податок на прибуток на загальну суму 426 460,00 грн., в т.ч. за 3 квартал 2010 року на суму 116 054,00 грн., за 4 квартал 2010 року на суму 13 501,00 грн., за 1 квартал 2011 року на суму 19 801,00 грн., за 2 квартал 2011 року на суму 92 250,00 грн., за 3 квартал 2011 року на суму 50 684,00 грн., за 4 квартал 2011 року на суму 112 586,00 грн., за 4 квартал 2012 року на суму 2 976,00 грн., за 2 квартал 2013 року на суму 18 608,00 грн.;

- пп. 14.1.27, пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, внаслідок чого позивачем було завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування в періоді, що перевірявся, на загальну суму 509 779,00 грн., в т.ч. за 1 півріччя 2013 року на суму 509779,00 грн.;

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7, п. 10.1 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі -Закон № 168/97-ВР), п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, внаслідок чого позивачем було занижено податок на додану вартість на загальну суму 368 447,00 грн.

Відповідачем зроблено висновок щодо нереальності здійснення господарських операції між позивачем та ТОВ "Епіцентр К", ФОП ОСОБА_2 та Спільним підприємством у формі ТОВ "Метал Холдинг" за період з липня 2010 р. по червень 2013 р.

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- ППР № 0001292201 від 14.10.2013, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 464 245,75 грн. (за основним платежем - 426 460,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 37 785,75 грн.).

- ППР № 0001302201 від 14.10.2013, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 440 143,00 грн.;

- ППР № 0001312201 від 14.10.2013, відповідно до якого позивачу було зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 509 779,00 грн.

Після оскарження позивачем в адміністративного порядку вказаних рішень до ГУ Міндоходів у м. Києві податкове повідомлення-рішення № 0001302201 було в частині сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6 850,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 712,00 грн. скасовано, в іншій частині залишено без змін, податкове повідомлення-рішення № 0001312201 скасовано та зобов'язано ДПІ у Святошинському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві прийняти податкове повідомлення-рішення про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 509 779,00 грн.

Внаслідок вказаного відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0002652201 від 31.12.2013, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 509 779,00 грн.;

- № 0002642201 від 31.12.2013, яким якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 431 580,75 грн., за основним платежем - 361 597,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 69 983,75 грн.

Вищенаведені обставини підтверджені належними доказами і не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94 (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Податковий кодекс України (який діє з 01.01.2011р.) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені розділом 5 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. цієї статті встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу положень підпунктів 198.6 та 198.3. статті 198 Податкового кодексу України випливає, що виникнення у платника ПДВ права на включення податку до податкового кредиту пов'язано із фактичним відбуттям господарської операції з постачання товарів (виконання робіт, надання послуг), визначеної в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі за текстом Закон №996-XIV). Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані із рухом активів, зміною зобов'язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 необхідною умовою для віднесення позивачем сум податку з придбаних товарів (робіт, послуг) до податкового кредиту та до складу валових витрат є факт придбання таких товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в межах його власної господарської діяльності, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів (робіт, послуг), тому в межах даного спору підлягає встановленню факт підтвердження сум витрат на придбання товарів (робіт, послуг) належним чином оформленими первинними документами, факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентом та спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність вчинення господарської операції, відповідність вчиненої господарської операції господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (надалі за текстом Закон № 996) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону № 996 документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом.

Згідно частини 1 статті 9 Закону № 996 первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (постачальник) та ТОВ "Епіцентр К" (покупець) було укладено договір поставки № 1122/40/10 від 01.04.2010 з додатками до нього (т. 1 а.с. 107 - 119), відповідно до якого постачальник поставляє товар та укладено договір надання послуг по організації просування товарів (торгової марки) № 1123/40/10 від 01.04.2010 (т. 1 а.с. 120 - 122), відповідно до якого є надання виконавцем замовнику інформаційних, маркетингових та інших послуг з метою подальшого просування та збільшення обсягів продажу товарів, що поставляються Замовником за договорами поставки, та договір про надання консультацій № 583740 від 30.12.2010 з додатком до нього (т. 1 а.с. 123 - 126) відповідно до якого виконавцем надається замовнику консультацій з метою забезпечення продажу товару.

Позивачем на підтвердження виконання умов вказаних договорів надані документи: податкові накладні, акти виконаних робіт (надання послуг), звітів до вказаних актів, податкових накладних та відомостей по рахунку (т.1 а.с.107-176).

Крім того, між позивачем та ФОП ОСОБА_2 (підрядник) було укладено договір підряду на виготовлення продукції із матеріалів замовника № 2 від 01.06.2010 з додатками (Специфікаціями) до нього (т. 1 а.с. 186 - 211), відповідно до якого підрядник зобов'язаний на власний ризик виконати роботи, визначені у п. 2.1 цього Договору (роботи) щодо виготовлення металевих виробів (продукції) із матеріалів замовника, а замовник зобов'язується прийняти роботи та продукцію та оплатити виконані підрядником роботи.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем копії актів здачі-прийому робіт (наданих послуг), податкові накладні, банківські виписки, рахунки на оплату (т. 1, а.с. 212 - 250, т. 2 а.с. 1 - 249, т. 3 а.с. 192 - 193, т.5 а.с.1- 148).

Крім того, між позивачем, як орендарем, та Спільним підприємством у формі ТОВ "Метал Холдинг" (орендодавець) було укладено договір оренди майна № 03/14/10 від 01.05.2010 з додатками до нього (т. 3 а.с. 1 - 8), відповідно до якого орендодавцем передано позивачу у користування частини павільйону площею 175,5 кв.м., який знаходиться за адресою м.Київ, вул..Саперно-Слобідський проїзд, 4 (т.3 а.с.1) для розміщення та зберігання кованих виробів орендаря.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано: акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні, видаткові накладні, відомості по рахунку, подорожні лист та товарно-транспортні накладні (т. 3 а.с. 9 - 94, 194).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач на підтвердження виконання вказаних договорів надав суду належним чином оформлені первинні документи та інші документи.

Реальність характеру господарських операцій з контрагентами підтверджено первинними документи бухгалтерського обліку та податкової звітності, які містять всі необхідні реквізити, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що і не заперечувалося представника відповідача в судовому засіданні.

Суду не надано доказів того, що сторони зазначених договорів мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, щодо несплати податків.

При постановлені даного рішення також враховується рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Також, колегія суддів прийняла до уваги правову позицію Верховного Суду України висловлено при розгляді справи 27 січня 2015 року.

З приводу доводів відповідача, що позивач не надав необхідні первинні документи під час перевірки, колегія суддів зазначає, що з огляду на вище перелічені правові позиції Верховного Суду України та практику Європейського суду з прав людини ненадання позивачем вказаних документів не можна вважати як доказ нереальності здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами. Тобто, доводи апелянта-відповідача не заслуговують уваги.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.

Повний текст ухвали виготовлено 21.11.2016р.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд , -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2016 р., залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2016 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "П'ятий елемент" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

М.І. Кобаль

Головуючий суддя Карпушова О.В.

Судді: Епель О.В.

Кобаль М.І.