Рішення

від 05.09.2016 по справі 910/14482/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2016Справа №910/14482/16

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ-ПОЛІГРАФ";

до: товариства з обмеженою відповідальністю "АСКАНІЯ-ПАК";

про: стягнення 78.556,00 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Козачишин В.С. - за довіреністю від 01.09.2016 № б/н;

відповідача: Хашко О.М. - за довіреністю від 13.07.2015 № б/н.

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮГ-ПОЛІГРАФ" звернулося до господарського суду міста Києва із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "АСКАНІЯ-ПАК" про стягнення 78.556,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено зобов'язання за укладеним між сторонами спору договором поставки від 01.01.2012 № 39М/12 в частині поставки товару позивачу неналежної якості.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.08.2016 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/14482/16. Розгляд даної справи призначено судом на 05.09.2016.

Відповідач, скориставшись правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позовні вимоги відхилив повністю з тих підстав, що фактична поставка товару, відносно якого виник спір відбулась у спрощений спосіб на підставі видаткової накладної від 26.02.2016 № 743, а не на підставі договору щодо якого заявлений даний позов. В свою чергу, невідповідність поставленого позивачу товару видатковій накладній від 26.02.2016 № 743 підтверджується лише заявами позивача.

Представник позивача звернувся до суду із клопотанням про витребування доказів у товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРЕКОН" та товариства з обмеженою відповідальністю "ВК".

Вказане клопотання представника позивача відхилено, оскільки не відповідає вимогам статті 38 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 05.09.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважних представників сторін по суті даного спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між товариством з обмеженою відповідальністю "ЮГ-ПОЛІГРАФ", як покупцем (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "АСКАНІЯ-ПАК", як постачальником, укладено договір поставки від 01.01.2012 № 39М/12 (далі - Договір) відповідно до предмету якого, відповідач зобов'язується поставити та передати у власність, а позивач прийняти та оплатити пакувальний матеріал (далі - товар) у кількості, за номенклатурою, ціною, строками та умовами Договору на підставі специфікації та накладних, які є невід'ємними частинами даного Договору (п. 1.1 Договору).

Пунктом 2.1 Договору визначено, що асортимент, кількість та ціна товару кожної окремої партії визначаються сторонами у замовленні та вказується в накладних.

Положеннями пунктів 4.1, 4.2. Договору передбачено, що орієнтована ціна Договору становить 1.000.000,00 грн. Ціна Договору складається з усіх сум накладних на товар, який постачається за Договором окремими партіями.

Згідно з п. 10.1 Договору, даний Договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2012, але у будь-якому випвдку, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному Договору.

Між сторонами спору укладений договір про внесення змін та доповнень від 02.01.2013 № 1 до Договору, відповідно до п. 1 якого сторони домовились п. 10.1 Договору викласти в наступній редакції:

"п. 10.1 - даний Договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2013, але у будь-якому випвдку, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному Договору.

Між сторонами спору укладений договір про внесення змін та доповнень від 02.01.2014 № 2 до Договору, відповідно до п. 1 якого сторони домовились п. 10.1 Договору викласти в наступній редакції:

"п. 10.1 - даний Договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2014, але у будь-якому випвдку, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному Договору.

Відповідно до п. 10.6 Договору, якщо за один місяць до закінчення строку, вказаного у п. 10.1 Договору жодна із сторін не попередить у письмовій формі про свій намір припинити дію Договору, даний Договір вважається пролонгованим на той же самий строк і на тих же умовах.

Таким чином термін дії укладеного між сторонами спору Договору закінчився 31.12.2015.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з поставки товару, відтак, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.

Приписом ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

На підставі рахунку відповідача від 24.02.2016 № 74703 позивачем здійснено на користь відповідача попередню оплату в сумі 73.080,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 26.02.2016 № 78, засвідчена копія якого наявна в матеріалах справи. Вказана оплата здійснена позивачем за товар, поставлений відповідачем відповідно до видаткової накладної від 26.02.2016 № 743.

Як стверджує позивач, у зв'язку з тим, що поставлений відповідачем товар виявився неналежної якості та не відповідав видатковій накладній від 26.02.2016 № 743 представниками позивача складено акт від 29.02.2016 № 2/02 про виявлення невідповідності потребам НД матеріалів при вхідному контролі.

Також позивач звернувся до Одеської регіональної торгово-промислової палати торгово-промислової палати України для проведення експертизи поставленого відповідачем товару за результатами якої складений висновок експерта від 15.03.2016 № УТЭ - 488. Вказаним висновком, зокрема, встановлено, що пред'явлена плівка полімерна різних розмірів та найменувань, всупереч даним видаткової накладної від 26.02.2016 № 743 в якій зазначено "Плівка пакувальна полімерна (проз) TS 40/900, кількість 1218 кг".

У зв'язку з вказаними обставинами позивач звернувся до відповідача з претензією від 24.03.2016 № 99 в якій викладені вимоги про повернення сплачених грошових коштів в якості попередньої оплати за товар неналежної якості в сумі 73.080,00 грн., а також про необхідність забрати поставлену плівку. Однак вказана претензія залишена відповідачем без виконання.

Спір між сторонами даного судового процесу, на думку позивача, виник внаслідок порушення відповідачем умов укладеного між сторонами спору Договору. Відповідачем здійснено поставку товару позивачу неналежної якості, що призвело до звернення останнього до господарського суду з метою захисту порушеного права шляхом стягнення з відповідача 78.556,00 грн., з яких: 73.080,00 грн. - попередня оплата за товар неналежної якості, 1.600,00 грн. - витрати на перевезення товару та 3.876,00 грн. - витрати на проведення експертизи Одеською регіональною торгово-промисловою палатою торгово-промислової палати України.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з урахуванням такого.

З наявної в матеріалах справи видаткової накладної від 26.02.2016 № 743 вбачається, що відповідачем на користь позивача відвантажено товар: "Плівка пакувальна полімерна (проз) TS 40/900" у кількості 1218 кг. На загальну суму 73.080,00 грн. з ПДВ. Проте, у вказаній вище накладній не вказано про те, що товар був поставлений на підставі Договору.

Відтак, поставка товару, на підставі якого між сторонами виник спір, здійснена у спрощений спосіб, а не на підставі укладеного між сторонами спору Договору, який передбачав, що поставлений товар мав відповідати специфікації Договору, яка є невід'ємною його частиною.

Приписами частини 8 статті 268 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товарів, які не відповідають за якістю стандартам, технічним умовам, зразкам (еталонам) або умовам договору, постачальник (виробник) зобов'язаний розпорядитися товарами у десятиденний строк, а щодо товарів, які швидко псуються, - протягом 24 годин з моменту одержання повідомлення покупця (одержувача) про відмову від товарів. Якщо постачальник (виробник) у зазначений строк не розпорядиться товарами, покупець (одержувач) має право реалізувати їх на місці або повернути виробникові.

Однак позивач, як покупець не скористався своїм правом на реалізацію отриманого товару та не повернув його відповідачу, а знищив отриманий від відповідача товар, що унеможливлювало здійснення його ідентифікації (відповідності) видатковій накладній від 26.02.2016 № 743.

Поданий позивачем в обґрунтування позовних вимог висновок експерта від 15.03.2016 № УТЭ - 488 Одеської регіональної торгово-промислової палати торгово-промислової палати України не може вважатися належним та допустимим доказом невідповідності поставленого відповідачем позивачу товару видатковій накладній від 26.02.2016 № 743, оскільки за результатами вказаної експертизи було ідентифіковано вміст двох палет, наданих позивачем, однак експертами не було встановлено належність цих двох палет, а також їхнього вмісту. В свою чергу, невідповідність поставленого відповідачем позивачу товару видатковій накладній від 26.02.2016 № 743 підтверджується лише заявами та актом позивача, складеного лише в присутності представників останнього, що не може вважатися належним та допустимим доказом невідповідності поставленого товару видатковій накладній від 26.02.2016 № 743.

Крім того, вказане вище експертне дослідження відбувалось в присутності керівника відділу продажу пакувальних матеріалів відповідача Терехова З.В., який повідомив про те, що подані для експертизи палети не можуть бути ідентифіковані як такі, що поставлені відповідачем позивачу відповідно до видаткової накладної від 26.02.2016 № 743, про що позивача було повідомлено листом від 08.04.2016, який наявний в матеріалах справи у вигляді засвідченої копії.

Підсумовуючи наведені вище фактів та обставин даного спору, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 78.556,00 грн. є необґрунтованою та задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту здійснення відповідачем поставки товару на підставі укладеного між сторонами спору Договору, який передбачає його специфікацію. Позивач, як покупець не скористався своїм правом на реалізацію отриманого товару та не повернув його відповідачу, а знищив отриманий від відповідача товар всупереч вимогам частини 8 статті 268 Господарського кодексу України. В свою чергу, невідповідність поставленого відповідачем позивачу товару видатковій накладній від 26.02.2016 № 743 підтверджується тільки заявами та актом позивача, складених лише в присутності представників останнього, а поданий до суду експертний висновок ідентифікує лише вміст двох палет, наданих позивачем (частину товару), однак експертами не було встановлено належність цих двох палет, а також їхнього вмісту. Тобто позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт поставки неякісного товару.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49 ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

У задоволені позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Повне рішення складено 12 вересня 2016 року

Суддя С.В. Балац