Постанова

від 04.04.2017 по справі 910/14482/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2017 року Справа № 910/14482/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач ), Вовк І.В., Корнілова Ж.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія-Пак" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 у справі № 910/14482/16 господарського суду міста Києва за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Поліграф" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Асканія-Пак" простягнення 78 556 грн., за участю представників

позивача: Козачишина В.С.,

відповідача: Хашко О.М.,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Юг-Поліграф" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія-Пак" про стягнення 78 556 грн., з яких: 73 080 грн. попередньої оплати за товар неналежної якості, 1 600 грн. витрат на перевезення товару та 3 876 грн. витрат на проведення експертизи.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.09.2016 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 73 080 грн. попередньої оплати та 3 876 грн. витрат на проведення експертизи. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржу постанову апеляційного, а також рішення місцевого господарських судів, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між товариством з обмеженою відповідальністю "Юг-Поліграф" (покупцем) та товариством з обмеженою відповідальністю "Асканія-Пак" (постачальником) 01.01.2012 укладено договір поставки № 39М/12, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець - прийняти та оплатити пакувальний матеріал (далі - товар) у кількості, за номенклатурою, ціною, строками та умовами поставки відповідно до умов договору на підставі специфікації та накладних, які є його невід'ємними частинами.

Між сторонами було підписано ряд додаткових угод, якими останні продовжували строк дії вищевказаного договору.

Позивачем було надано відповідачу замовлення від 23.02.2016 на поставку плівки пакувальної полімерної (проз) TS 40/900 у кількості 1 218 кг на загальну суму 73 080 грн. з ПДВ.

На підставі рахунка відповідача від 24.02.2016 № 74703 позивач здійснив попередню оплату в сумі 73 080 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 26.02.2016 № 78, копія якого наявна в матеріалах справи.

Вказана оплата здійснена позивачем за товар, поставлений відповідачем відповідно до видаткової накладної від 26.02.2016 № 743.

За твердженнями позивача поставлений відповідачем товар виявився неналежної якості, не відповідав продукції, заявленій у видатковій накладній від 26.02.2016 № 743, у зв'язку з чим представниками позивача 29.02.2016 складено комісійний акт № 2/02 про виявлення невідповідності потребам НД матеріалів при вхідному контролі. Так в акті зазначено, що позивачем доставлено дві палети загальною вагою 600 кг, на яких знаходились невеликі рулони плівки різних параметрів (ширина, товщина), серед яких не було жодного рулону, який би відповідав параметрам матеріалу "Плівка пакувальна полімерна (проз) ТS 40/900". Також в акті відображено, що 27.02.2016 фотографії палет було надіслано Тереховому Захару - керівнику відділу продажів відповідача. Комісією у складі представників позивача було прийнято рішення про визнання поставленої відповідачем плівки браком та про заявлення відповідачу вимоги про доставку плівки згідно з замовленими параметрами за рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія-Пак" або ж повернення коштів у розмірі 73 080 грн.

Позивач звертався до відповідача з листом від 10.03.2016 № 78 у якому просив останнього направити свого уповноваженого представника для участі у проведенні Одеською регіональною торгово-промисловою палатою Торгово-промислової палати України експертизи плівки, поставленої 27.02.2016 за накладною № 743 від 06.02.2016.

Відповідно до висновку експерта № УТЭ-488 від 15.03.2016 пред'явлена для дослідження плівка полімерна має різні розміри та найменування всупереч даним видаткової накладної від 26.02.2016 № 743, в якій зазначено "Плівка пакувальна полімерна (проз) TS 40/900, кількість 1 218 кг". Крім того, експертами зафіксовано, що фактична маса брутто пред'явленої полімерної плівки в кількості 2 палет склала 778, 81 кг.

З огляду на викладені обставини позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 24.03.2016 № 99 про повернення сплачених за поставку товару коштів. Цим же листом позивач повідомив відповідача про необхідність забрати поставлену плівку та попередив про її подальшу утилізацію на місці у випадку відмови забрати товар.

Відповідач 08.04.2016 направив на адресу позивача лист, в якому зазначив, що експертами не було встановлено ні належності двох палет, ані їхнього вмісту до поставки за накладною № 743 від 26.02.2016, а тому такий висновок не може вважатись належним доказом. При цьому відповідач зазначив, що невідповідність поставленого товару видатковій накладній підтверджується лише заявами та актом позивача, складеного в присутності представників останнього, що також не може вважатися належним та допустимим доказом невідповідності поставленого товару видатковій накладній.

У зв'язку з відмовою відповідача повернути позивачу 73 080 грн. попередньої оплати, а також оплатити витрати на перевезення плівки та проведення експертизи, останній звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив з того, що: позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту здійснення поставки товару на підставі укладеного договору; позивач не скористався своїм правом на реалізацію отриманого товару та не повернув його відповідачу всупереч вимогам ч. 8 ст. 268 Господарського кодексу України; невідповідність поставленого товару видатковій накладній підтверджується лише актом позивача, який складений в односторонньому порядку, а експертний висновок ідентифікує лише вміст двох палет, однак експертами не встановлено належність цих двох палет, а також їхнього вмісту. Враховуючи викладене місцевий господарський суд дійшов висновку, що факт поставки неякісного товару належними та допустимими доказами позивачем не доведено.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та постановляючи нове - про часткове задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що висновком експерта чітко встановлено невідповідність поставленого товару заявленому у накладній, під час проведення експертизи представником постачальника жодних заперечень надано не було, у зв'язку з чим доведеним є факт невідповідності поставленого товару відомостям, зазначеним у видатковій накладній, а відтак вимога про стягнення 73 080 грн. попередньої оплати є законною та обґрунтованою. Враховуючи, що понесені позивачем витрати на проведення експертизи підтверджуються наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 330 від 21.03.2016, а її проведення зумовлено неналежним виконанням постачальником своїх зобов'язань, апеляційний господарський суд стягнув з останнього на користь позивача 3 876 грн. вартості експертизи. При цьому з огляду на відсутність доказів понесення витрат на перевезення товару у сумі 1 600 грн. суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні вимог в цій частині.

Колегія суддів касаційної інстанції частково погоджується з висновками апеляційного господарського суду з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Дана норма кореспондується зі ст. 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 268 Господарського кодексу України передбачено, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Згідно з ч. 3 ст. 268 Господарського кодексу України у разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості.

Правові наслідки передання товару неналежної якості встановлені ст. 678 Цивільного кодексу України, згідно з ч. 2 якої у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Таким чином, приписами даної статті встановлено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару покупець має право, зокрема, відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої суми.

Зазначене право покупця також передбачено ч. 5 ст. 268 Господарського кодексу України, відповідно до якої у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

За приписами ч.ч. 7, 8 ст. 268 Господарського кодексу України, якщо поставлені товари відповідають стандартам або технічним умовам, але виявляться більш низького сорту, ніж було зумовлено, покупець має право прийняти товари з оплатою за ціною, встановленою для товарів відповідного сорту, або відмовитися від прийняття і оплати поставлених товарів.

У разі якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товарів, які не відповідають за якістю стандартам, технічним умовам, зразкам (еталонам) або умовам договору, постачальник (виробник) зобов'язаний розпорядитися товарами у десятиденний строк, а щодо товарів, які швидко псуються, - протягом 24 годин з моменту одержання повідомлення покупця (одержувача) про відмову від товарів. Якщо постачальник (виробник) у зазначений строк не розпорядиться товарами, покупець (одержувач) має право реалізувати їх на місці або повернути виробникові. Товари, що швидко псуються, підлягають в усіх випадках реалізації на місці.

Таким чином, із приписів даної правової норми випливає, що у разі відмови покупця від прийняття товару неналежної якості, він зобов'язаний попередити про це постачальника, який має розпорядитися даним товаром, а у разі якщо повідомлений про відмову від прийняття постачальник не розпорядиться товаром - покупець має право реалізувати товар або повернути його виробникові.

Апеляційним господарським судом встановлено, що висновком експерта № УТЭ-488 від 15.03.2016 чітко визначено невідповідність поставленого товару зазначеним у накладній відомостям, а під час проведення експертизи представником постачальника жодних заперечень надано не було.

При цьому позивач надсилав на адресу відповідача претензію від 24.03.2016 № 99, у якій, зокрема, вказував про необхідність останньому забрати поставлену плівку та попередив про її подальшу утилізацію на місці у випадку відмови забрати товар.

Разом з тим, відповідач 08.04.2016 направив на адресу позивача лист, в якому зазначив, що експертами не було встановлено ні належності двох палет, ані їхнього вмісту до поставки за накладною № 743 від 26.02.2016, а тому такий висновок не може вважатись належним доказом. При цьому відповідач зазначив, що невідповідність поставленого товару видатковій накладній підтверджується лише заявами та актом позивача, складеного в присутності представників останнього, що також не може вважатися належним та допустимим доказом невідповідності поставленого товару видатковій накладній.

Враховуючи викладене колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду, що оскільки позивач повідомив відповідача про необхідність забрати поставлену плівку та попередив останнього про її подальшу реалізацію на місці у випадку відмови, відповідач поставлений товар не забрав та направив позивачу лист про незгоду з висновками експертизи, заявами та комісійним актом позивача, останній в свою чергу правомірно скористався передбаченим ст. 268 Господарського кодексу України правом та реалізував товар неналежної якості товариству з обмеженою відповідальністю "Рісейл-Компані", що підтверджується копією договору № 9 від 04.05.2016 (предметом якого є поставка партії полімерних відходів) та копією видаткової накладної № 146 від 10.05.2016 про поставку позивачем 550 кг відходів плівки на суму 4 950 грн.

Доводам скаржника про те, що експертизою не встановлено ні належності двох палет, ані їхнього вмісту до поставки за накладною № 743 від 26.02.2016, а тому такий висновок не може вважатись належним доказом поставки товару, який не відповідає зазначеним у накладній відомостям, надана правова оцінка апеляційним господарським судом, відповідно до якої суд дійшов висновку, що зауважень до висновку експерта Одеської Регіональної Торгово-Промислової палати Торгово-Промислової палати України зі сторони відповідача не надходило, в зазначеному висновку відсутні застереження про те, що присутній при проведенні експертизи уповноважений представник відповідача мав будь-які зауваження щодо його змісту. Оскільки на момент проведення експертизи належність палет відповідачеві представником останнього не заперечувалась, експертиза проводилася щодо кількості та якості плівки та її відповідності встановленим замовником параметрів. При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що експертами при дослідженні поставлених позивачеві палет та складанні експертного висновку було виявлено та зафіксовано маркування на частині упаковок плівки - ТОВ "Верекон", з яким у відповідача існували господарські відносини.

Посилання скаржника на помилковість вказаних висновків апеляційного суду стосовно того, що висновком експерта чітко встановлено невідповідність поставленого товару зазначеним у накладній відомостям, фактично зводиться до необхідності переоцінки наявних у справі доказів, що суперечить ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до положень ч. 2 якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Разом з тим колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що апеляційним господарським судом не було враховано положення ч. 3 ст. 690 Цивільного кодексу України, відповідно до якої витрати покупця у зв'язку із зберіганням товару, його реалізацією або поверненням продавцеві підлягають відшкодуванню продавцем. При цьому суми, одержані від реалізації товару, передаються продавцеві за вирахуванням сум, що належать покупцеві.

Таким чином, дійшовши обґрунтованого висновку про невідповідність поставленого товару зазначеним у накладній відомостям та наявність у позивача права вимагати повернення від відповідача суми попередньої оплати апеляційний господарський суд помилково не вирахував з неї суму коштів, які були отримані позивачем внаслідок реалізації товару.

Враховуючи викладене, беручи до уваги позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14, відповідно до якої повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, колегія суддів касаційної інстанції вважає за можливе прийняти нове рішення, яким зменшити заявлену до стягнення суму попередньої оплати на суму коштів, які були отримані позивачем внаслідок реалізації зазначеного товару та повинні бути передані постачальнику - 4 950 грн. (відповідно до накладної № 146 від 10.05.2016 про поставку позивачем товариству з обмеженою відповідальністю "Рісейл-Компані" 550 кг відходів плівки на суму 4 950 грн.). В решті постанова Київського апеляційного господарського суду підлягає залишенню без змін.

Крім цього колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 3 876 грн. вартості проведення експертизи, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 330 від 21.03.2016 (зумовленої неналежним виконанням постачальником своїх зобов'язань) та про відмову у стягненні 1 600 грн. на перевезення товару з огляду на відсутність доказів понесення зазначених витрат.

За таких обставин, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, з товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Поліграф" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія-Пак" підлягає стягненню 137, 88 грн. (сто тридцять сім гривень 88 копійок) витрат з оплати судового збору за подання касаційної скарги, а з товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія-Пак" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Поліграф" підлягає стягненню 1 389, 41 грн. (одна тисяча триста вісімдесят дев'ять гривень 41 копійка) витрат з оплати судового збору за подання апеляційної скарги та 1 263, 10 грн. (одна тисяча двісті шістдесят три гривні 10 копійок) витрат з оплати судового збору за позовною заявою. Крім цього, з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія-Пак" підлягає поверненню 1 896, 40 грн. (одна тисяча вісімсот дев'яносто шість гривень 40 копійок) надмірно сплаченого судового збору за подання касаційної скарги за платіжним дорученням № 352 від 27.01.2017.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 44, 49, 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 у справі № 910/14482/16 в частині стягнення 73 080 грн. попередньої оплати скасувати.

В цій частині прийняти нове рішення. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія-Пак" (код ЄДРПОУ 32157382) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Поліграф" (код ЄДРПОУ 23992719) 68 130, 00 грн. (шістдесят вісім тисяч сто тридцять гривень 00 копійок) попередньої оплати.

В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 у справі № 910/14482/16 залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Поліграф" (код ЄДРПОУ 23992719) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія-Пак" (код ЄДРПОУ 32157382) 137, 88 грн. (сто тридцять сім гривень 88 копійок) витрат з оплати судового збору за подання касаційної скарги.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія-Пак" (код ЄДРПОУ 32157382) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Поліграф" (код ЄДРПОУ 23992719) 1 389, 41 грн. (одна тисяча триста вісімдесят дев'ять гривень 41 копійка) витрат з оплати судового збору за подання апеляційної скарги та 1 263, 10 грн. (одна тисяча двісті шістдесят три гривні 10 копійок) витрат з оплати судового збору за позовною заявою.

Повернути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія-Пак" (код ЄДРПОУ 32157382) 1 896, 40 грн. (одна тисяча вісімсот дев'яносто шість гривень 40 копійок) надмірно сплаченого судового збору за подання касаційної скарги за платіжним дорученням № 352 від 27.01.2017.

Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

Головуючий суддяМогил С.К. Судді:Вовк І.В. Корнілова Ж.О.