Постанова

від 12.01.2017 по справі 910/14482/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2017 р. Справа№ 910/14482/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Калатай Н.Ф.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Поліграф"

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2016

у справі №910/14482/16 (суддя Балац С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Поліграф"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія-Пак",

про стягнення 78 556,00 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: Козачишин В.С. (довіреність від 01.09.2016 № б/н);

від відповідача: Хашко О.М. (довіреність від 13.07.2015 № б/н);

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юг-Поліграф" (надалі - ТОВ "Юг-Поліграф", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія-Пак" (надалі - ТОВ "Асканія-Пак", відповідач) про стягнення 78 556,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.09.2016 у справі №910/14482/16 у позові відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ "Юг-Поліграф" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким стягнути з відповідача на користь позивача кошти, сплачені за товар неналежної якості в сумі 73 080,00 грн, витрати на перевезення товару в сумі 1600,00 грн, витрати на оплату проведеної Одеською регіональною торгово-промисловою палатою Торгово-промислової палати України експертизи у розмірі 3 876,00 грн, а також сплачений судовий збір у розмірі 1 378,00 грн за розгляд справи судом першої інстанції та 1 518,00 грн - за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Апеляційну скаргу вмотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним і неповним дослідженням доказів, порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2016 апеляційну скаргу ТОВ "Юг-Поліграф" прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Мальченко А.О., судді Жук Г.А., Дикунська С.Я. та призначено розгляд скарги на 02.11.2016.

У зв'язку з перебуванням судді Дикунської С.Я. у відпустці, протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів справа №910/14482/16 передана для розгляду судовій колегії у складі: головуючий суддя Мальченко А.О., судді Жук Г.А., Калатай Н.Ф. та ухвалою від 02.11.2016 апеляційна скарга прийнята до провадження у зазначеному складі суду.

В судовому засіданні 02.11.2016 суд, заслухавши пояснення представників сторін, задовольнив клопотання представника позивача про витребування у ТОВ Верекон та ТОВ ВК інформації щодо укладення останніми господарських договорів з відповідачем або з ТОВ Юг-Поліграф , починаючи з 01.01.2012 та, в порядку статті 77 ГПК України, оголосив перерву до 08.12.2016.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2016 строк розгляду скарги за заявами представників сторін було продовжено на п'ятнадцять днів в порядку ст. 69 ГПК України, а в судовому засіданні оголошено перерву до 12.01.2017.

Відповідач скористався правом, наданим ст. 96 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Представник відповідача проти задоволення скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві.

12.01.2017 в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 01.01.2012 між товариством з обмеженою відповідальністю "Юг-Поліграф", як покупцем (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Асканія-Пак", як постачальником було укладено договір поставки № 39М/12, за умовами якого відповідач зобов'язувався поставити та передати у власність, а позивач - прийняти та оплатити пакувальний матеріал (далі - товар) у кількості, за номенклатурою, ціною, строками та умовами поставки відповідно умовам даного Договору на підставі специфікації та накладних, які є невід'ємними частинами даного Договору.

Водночас, сторонами було підписано ряд додаткових угод, якими останні продовжували строк дії вищевказаного договору.

З вбачається, а Місцевим господарським судом встановлено, що позивач здійснив на користь відповідача попередню оплату в сумі 73 080,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копією рахунку відповідача від 24.02.2016 № 74703 та копією платіжного доручення від 26.02.2016 № 78. Вказана оплата була проведена позивачем за товар, поставлений відповідачем відповідно до видаткової накладної від 26.02.2016 № 743.

Аналізуючи ті обставини, що ані в замовленні, ані в рахунку, ані в накладній немає посилань на вищезазначений договір, судова колегія вважає, що вказана поставка була здійснена сторонами у спрощений спосіб.

Згідно зі статтею 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори) - тобто погодженою дією двох або більше сторін.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За приписом частини 1 статті 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Стаття 218 Цивільного кодексу України встановлює, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Зі змісту вказаної видаткової накладної вбачається, що вона, оформлена відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку , затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 № 88 щодо зазначення обов'язкових в них реквізитів, а саме найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа (форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції(у натуральному та\або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За приписом статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відтак, факт передачі товару позивачем та прийняття його відповідачем свідчить про укладення ними правочину у відповідності до статей 202, 205, 207 Цивільного кодексу України, який відповідає вимогам статей 180, 181 Господарського кодексу України та має ознаки поставки.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дана норма кореспондується зі статтею 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, сторонами у справі не заперечується, що позивачем було надано відповідачеві замовлення від 23.02.2016 на поставку плівки пакувальної полімерної (проз) TS 40/900 у кількості 1218 кг на загальну суму 73 080,00 грн з ПДВ.

На підставі рахунку відповідача від 24.02.2016 № 74703 позивач здійснив на користь відповідача попередню оплату в сумі 73 080,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 26.02.2016 № 78, належним чином засвідчена копія якого наявна в матеріалах справи.

Вказана оплата здійснена позивачем за товар, поставлений відповідачем відповідно до видаткової накладної від 26.02.2016 № 743.

Як у позовній заяві так і в апеляційній скарзі позивач стверджує, що поставлений відповідачем товар виявився неналежної якості, не відповідав продукції, заявленій у видатковій накладній від 26.02.2016 № 743, у зв'язку з чим представниками позивача 29.02.2016 був складений комісійний акт № 2/02 про виявлення невідповідності потребам НД матеріалів при вхідному контролі, в якому зазначено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Юг-Поліграф" було доставлено дві палети загальною вагою 600 кг, на яких знаходились невеликі рулони плівки різних параметрів (ширина, товщина), серед яких не було жодного рулону, який би відповідав параметрам матеріалу Плівка пакувальна полімерна (проз) ТS 40/900 Т. Також в акті відображено, що 27.02.2016 фотографії палет було надіслано Терехову Захару - керівнику відділу продажів ТОВ Асканія Пак . Комісією було прийнято рішення: 1. Про визнання поставленої відповідачем плівки браком; 2. Про заявлення відповідачеві вимоги про доставку плівки згідно замовлених параметрів за рахунок ТОВ Асканія-Пак або ж повернення коштів у розмірі 73 080,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з листом від 10.03.2016 №78, в якому просив ТОВ Асканія Пак направити свого уповноваженого представника для участі у проведенні експертизи плівки, поставленої 27.02.2016 по накладній №743 від 06.02.2016, проведення якої було призначено Одеською регіональною торгово-промисловою палатою Торгово-промислової палати України на 10.00 год. 12.03.2016 за адресою: Одеська область, с. Бурлача Балка, вул. Північна, 9.

Згідно висновку експерта №УТЕ-488 від 15.03.2016, пред'явлена для дослідження плівка полімерна має різні розміри та найменування всупереч даним видаткової накладної від 26.02.2016 № 743, в якій зазначено "Плівка пакувальна полімерна (проз) TS 40/900, кількість 1218 кг". Крім того, експертами зафіксовано, що фактична маса брутто пред'явленої полімерної плівки в кількості 2 палет склала 778,81кг.

Також висновок експерта містить інформацію, що огляд, підрахунок, зважування та проведення вимірів пред'явленого для дослідження товару здійснювалось за участю представника замовника експертизи та керівника відділу продажів ТОВ Асканія Пак Терехова З.В.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем заявлених вимог з огляду на те, що в матеріалах справи відсутня специфікація, яка є обов'язковою за умовами укладеного сторонами договору поставки; позивач як покупець не скористався своїм правом на реалізацію отриманого товару та не повернув його відповідачеві всупереч вимогам частини 8 статті 268 Господарського кодексу України; невідповідність поставленого товару видатковій накладній від 26.02.2016 №743 підтверджується лише актом позивача, який складений в односторонньому порядку, а експертний висновок ідентифікує лише вміст двох палет, експертами не було встановлено належність цих двох палет, а також їхнього вмісту. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що факт поставки неякісного товару позивачем не був доведедений належними та допустимими доказами.

Однак, на переконання судової колегії, до такого висновку суд першої інстанції дійшов передчасно.

Варто наголосити на тому, що зауважень до висновку експерта Одеської Регіональної Торгово-промислової палати Торгово-Промислової палати України зі сторони відповідача не надходило, в зазначеному висновку відсутні застереження про те, що присутній при проведенні експертизи уповноважений представник відповідача мав будь-які зауваження щодо його змісту. Оскільки на момент проведення експертизи належність палет відповідачеві представником останнього не заперечувався, експертиза проводилася щодо кількості та якості плівки та її відповідності встановленим замовником параметрів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про помилковість висновку суду першої інстанції стосовно того, що факт заперечень представника відповідача Терехова З.В. з приводу експертизи підтверджується листом ТОВ Асканія Пак від 08.04.2016, оскільки зазначений лист був надісланий майже через місяць після складання висновку експерта.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з вищенаведеними обставинами, позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 24.03.2016 №99 про повернення сплачених за поставку товару коштів. Цим же листом позивач повідомив відповідача про необхідність забрати поставлену плівку та попереджений про її подальшу реалізацію на місці у випадку відмови забрати товар.

Хоча ТОВ Асканія-Пак відповіді на претензію позивача № 99 від 24.03.2016 не було надало, однак 08.04.2016 відповідач направив на адресу поизвача листа, в якому зазначив, що експертами не було встановлено ні належності двох палет, ані їхнього вмісту, а тому такий висновок не може вважатись належним доказом. В свою чергу, невідповідність поставленого відповідачем позивачу товару видатковій накладній підтверджується лише заявами та актом позивача, складеного лише в присутності представників останнього, що також не може вважатися належним та допустимим доказом невідповідності поставленого товару видатковій накладній.

Відповідно до частини 5 статті 268 Господарського кодексу України у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

Приписами частини 8 статті 268 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товарів, які не відповідають за якістю стандартам, технічним умовам, зразкам (еталонам) або умовам договору, постачальник (виробник) зобов'язаний розпорядитися товарами у десятиденний строк, а щодо товарів, які швидко псуються, - протягом 24 годин з моменту одержання повідомлення покупця (одержувача) про відмову від товарів. Якщо постачальник (виробник) у зазначений строк не розпорядиться товарами, покупець (одержувач) має право реалізувати їх на місці або повернути виробникові.

Оскільки відповіді на претензію зі сторони відповідача позивач не отримав, останній здійснив її реалізацію, що підтверджується копією договору №9 від 04.05.2016, укладеного між ТОВ Юг-Поліграф та ТОВ Рісейл-Компані , предметом якого є поставка партії полімерних відходів та копією видаткової накладної №146 від 10.05.2016 про поставку позивачем 550 кг відходів плівки на суму 4 950,00 грн.

Під час апеляційного провадження судом було задоволено клопотання скаржника та здійснено запити до ТОВ Верекон та ТОВ ВК про надання інформації щодо укладення між вказаними юридичними особами та ТОВ Юг-Поліграф , ТОВ Асканія Пак договорів, починаючи з 01.01.2012.

Як вбачається з інформації, наданої ТОВ Верекон від 23.11.2016 вих.№143, між останнім та ТОВ Юг-Поліграф відсутні будь-які господарські взаємовідносини, з 01.01.2012 по теперішній час жодних правочинів не укладалось. Однак, ТОВ Верекон надало до своєї відповіді в якості додатку копію договору поставки №31М/12 від 03.01.2012, укладеного ним та ТОВ Асканія-Пак , а також копії договорів про внесення змін до цього договору .

Зі змісту договору поставки №31М/12 від 03.01.2012, укладеного між ТОВ Верекон , як постачальником та ТОВ Асканія-Пак , як покупцем, слідує, що його предметом є зобов'язання постачальника поставити та передати у власність, а покупця - прийняти та оплатити пакувальний матеріал у кількості, за номенклатурою, ціною, строками та умовами поставки відповідно умовам даного договору на підставі Специфікації та накладних, які є невід'ємними частинами даного договору.

З копій договорів про внесення змін до вищезазначеного договору від 02.01.2013 за №31М/12, підписаних сторонами 31.12.2013, 17.04.2014, 31.12.2014 вбачається, що строк дії цього договору сторони постійно продовжували, і зокрема, останнім договором від 31.12.2014 строк його дії було продовжено до 31.12.2015 (а.с.133).

Оскільки експертами при дослідженні поставлених позивачеві палет та складанні експертного висновку було виявлено та зафіксовано маркування на частині упаковок плівки - ТОВ Верекон , з яким у відповідача існували господарські відносини, колегія суддів вважає висновок суду про те, що експертами не було встановлено належність палет з пакувальною плівкою, передчасним.

Місцевий суд у своєму рішенні дійшов хибного висновку стосовно того, що позивачем не було доведено невідповідності поставленого товару даним, зазначеним у видатковій накладній з огляду на те, що висновком експерта чітко встановлено невідповідність поставленого товару, а під час проведення експертизи представником постачальника жодних заперечень надано не було, колегія суддів вважає доведеним факт невідповідності поставленого товару відомостям, зазначеним у видатковій накладній, відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати за товар в сумі 73 080,00 грн є законною та обґрунтованою.

Оскільки позивач поніс витрати по оплаті експертизи, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 330 від 21.03.2016, зумовленої неналежним виконанням постачальником своїх зобов'язань, колегія вважає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача вартості експертизи у сумі 3 876,00 грн.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача витрат на перевезення товару у сумі 1600,00 грн, то вказана вимога задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не надано жодних доказів понесення таких витрат, як то банківська виписка, платіжне доручення тощо, а наданий до матеріалів справи разовий договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом №1-03/16 від 26.02.2016 таким доказом не є, у зв'язку з чим в задоволенні позову в цій частині має бути відмовлено.

Господарський суд у відповідності до статті 43 Господарського процесуального кодексу України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

З огляду на вищевикладене та обґрунтованість апеляційної скарги ТОВ "Юг-Поліграф", колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини 6 статті 49 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у розмірі 1515,80 грн у зв'язку з її задоволенням на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Поліграф" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2016 у справі №910/14482/16 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2016 у справі № 910/14482/16 скасувати.

3. Постановити нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія-Пак" (02121, м.Київ, вул. Харківське шосе, 23 км, буд. 4, код ЄДРПОУ 32157382) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Поліграф" (68094, Одеська обл., м. Іллічівськ, село Бурлача Балка, вул. Північна , буд. 9, код 23992719) 73 080 (Сімдесят три тисячі вісімдесят) грн 00 коп. попередньої оплати, 3 876 (Три тисячі вісімсот сімдесят шість) грн 00 коп. вартості експертизи, 2 834 (Дві тисячі вісімсот тридцять чотири) грн 86 коп. судового збору за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання даної постанови.

5. Матеріали справи №910/14482/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Н.Ф. Калатай

Г.А. Жук