Ухвала

від 07.09.2016 по справі 465/2519/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

07 вересня 2016 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С., Кафідової О.В.,

Умнової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» до ОСОБА_3 про стягнення боргу , за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Львівської області від 24 грудня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2015 року публічне акціонерне товариство «Львівобленерго» (далі - ПАТ «Львівобленерго») звернулося до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач є мешканцем квартири АДРЕСА_1, який перебував на балансі державного житлово-комунального підприємства державного концерну «ЛОРТА» (далі - ДЖКП ДК «ЛОРТА»). Станом на лютий 2014 року ОСОБА_3 заборгував ДЖКП «ЛОРТА» за надані житлово-комунальні послуги 4 860,18 грн. Франківським районним судом м. Львова за заявою ДЖКП ДК «ЛОРТА» 23 вересня 2013 року видано судовий наказ про стягнення заборгованості, який 11 квітня 2014 року за заявою боржника було скасовано. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09 липня 2014 року ДЖКП ДК «ЛОРТА» ліквідовано. Право вимоги до боржників ДЖКП ДК «ЛОРТА» щодо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги набуло ПАТ «Львівобленерго». Заборгованість відповідача у розмірі 4 860,18 грн. була виявлена арбітражним керуючим при здійсненні останнім своїх повноважень у ліквідаційній процедурі ДЖКП ДК «ЛОРТА» та включена до складу дебіторської заборгованості банкрута.

Враховуючи викладене, ПАТ «Львівобленерго» просило стягнути з ОСОБА_3 4 860,18 грн. за надані комунальні послуги.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 02 вересня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 24 грудня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Львівобленерго» заборгованість у розмірі 4 860,18 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Львівобленерго» судові витрати у розмірі 114,70 грн. за подання заяви про видачу судового наказу та судові витрати за подання позовної заяви і апеляційної скарги у розмірі 255,78 грн.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 , мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що заборгованість ОСОБА_3 перед позивачем виникла на підставі договору № 2 про відступлення права вимоги від 18 червня 2014 року в розмірі, визначеному ухвалою Господарського суду Львівської області від 09 липня 2014 року. Крім того, з відповідача на користь ПАТ «Львівобленерго» необхідно стягнути судові витрати за подання ДЖКП ДК «ЛОРТА» заяви про видачу судового наказу.

Проте з таким висновком апеляційного суду повністю погодитись не можна.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити рішення по суті позовних вимог.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Таким вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1. Членами його сім'ї є ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а балансоутримувачем вказаного вище будинку було ДЖКП ДК «ЛОРТА».

У вересні 2013 року ДЖКП ДК «ЛОРТА» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 на його користь 5 837,72 грн. заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг.

Згідно постанови Господарського суду Львівської області від 19 червня 2013 року ДЖКП ДК «ЛОРТА» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

23 вересня 2013 року Франківським районним судом м. Львова видано судовий наказ № 2-н/465/1365/13, яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь ДЖКП ДК «ЛОРТА» суму заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 4 616,39 грн. та стягнуто 114,70 грн. судового збору на користь держави.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 11 квітня 2014 року заяву ОСОБА_3 задоволено та скасовано судовий наказ № 2-н/465/1365/13, виданий Франківським районним судом м. Львова 23 вересня 2013 року.

Згідно договору № 2 про відступлення права вимоги від 18 червня 2014 року первісний кредитор - ДЖКП ДК «ЛОРТА» передав, а новий кредитор - ПАТ «Львівобленерго» прийняв на себе право вимоги, що належить первісному кредитору за надані житлово-комунальні послуги фізичним особам на загальну суму 425 262,88 грн., і став кредитором за цими зобов'язання.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09 липня 2014 року встановлено, що відповідно до договору № 2 про відступлення права вимоги від 18 червня 2014 року ДЖКП ДК «ЛОРТА» відступило, а ПАТ «Львівобленерго» прийняло на себе право вимоги за надані житлово-комунальні послуги фізичним особам (боржникам) і стало кредитором за цими зобов'язаннями на загальну суму 425 262,88 грн.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 57 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті (ст. 212 ЦПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 213 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 57 - 60, 131 - 132, 137, 177, 179, 185, 194, 212 - 215 ЦПК України, визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру збитків, наявності доказів, що їх підтверджують).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що наявність боргу ОСОБА_3 та його розмір встановлені судовим рішенням у господарській справі.

Апеляційний суд погодився з такими доводами та задовольнив позов.

Позивач заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що позивачем не надано, а в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження заявлених позовних вимог, зокрема, договори про надання послуг, акти виконаних робіт, квитанції, які б свідчили про надання житлово-комунальних послуг відповідачу та виникнення заборгованості на суму 4 860,18 грн. Позивачем також не зазначено, за який конкретно період виникла заборгованість, за які саме послуги та які тарифи застосовувались.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування, а відтак і рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Разом з тим, заперечуючи проти суми боргу та посилаючись на судовий наказ, відповідач не надав його до матеріалів справи та не спростував наявності боргу та його розміру.

Апеляційний суд вірно вирішив спір в частині стягнення боргу, а тому відсутні підстави для його скасування в цій частині.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Разом з тим, апеляційний суд безпідставно стягнув судовий збір за видачу судового наказу, який було видано за заявою ДЖКП ДК «ЛОРТА» й за заявою боржника скасовано.

За правилом ч. 2 ст. 99 ЦПК України, у разі відмови в прийнятті заяви про видачу судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу зараховується до суми судового збору, встановленої за позовну заяву.

Крім того, нормами ЦПК України не передбачено стягнення судових витрат при розгляді однієї справи за розгляд іншої справи.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, суд апеляційної інстанції в частині розподілу судових витрат невірно вирішив спір.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, ухвалене апеляційним судом рішення в частині розподілу судових витрат - скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ч. 3 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись статтями 336, 337, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 24 грудня 2015 року в частині розподілу судових витрат скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У решті рішення апеляційного суду Львівської області від 24 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.С. Ткачук

Судді: В.С. Висоцька

О.В.Кафідова

О.В.Умнова

І.М. Фаловська