Ухвала

від 24.06.2016 по справі 442/3285/16-ц

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 442/3285/16-ц

Провадження № 2/442/1250/2016

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2016 р. Суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області - Крамар О.В., при секретарі Малик О.Я. розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_2) та ОСОБА_4 (АДРЕСА_2) про визнання недійсним договору дарування, відшкодування моральної та матеріальної шкоди, -

в с т а н о в и в :

В провадженні Дрогобицького міськрайонного суду знаходиться вищевказана справа.

З метою забезпечення позовних вимог, представником позивача 23 червня 2016 року подано заяву про забезпечення позову, в обґрунтування якої посилаються на те, що 15 січня 2016 року Ухвалою Апеляційного суду Львівської області у цивільній справі № 442/2964/15-ц за позовом ОСОБА_2 про стягнення боргу, було накладено арешт на квартиру №4 будинку №6, що по вул.. С.Бандери, м.Стрий Львівської області, заг.пл.39,3 м.кв., яка на той момент належала на праві приватної власності Відповідачу, та 29 січня 2016 року вже іншою Ухвалою Апеляційного суду Львівської області у тій же справі було накладено арешт на ще два об'єкти нерухомого майна ОСОБА_4, а саме: незавершене будівництво торгово-виробнича будівля, реєстр. ном. 463556646106, що розташована за адресою: Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Самбірська 128/1 та земельна ділянка, реєстр. Ном 463561446106, що розташована за адресою: Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Самбірська 128/1.

Про накладення арештів на вищезазначене майно та заборону відчуження його ОСОБА_4 знав, оскільки був присутній на всіх судових засіданнях і отримував відповідні Ухвали. Незважаючи на це, відповідачі наступного робочого дня після винесення Ухвали Апеляційного суду Львівської області, 01.02.2016 року, відчужив дані три об»єкти нерухомого майна доньці ОСОБА_4, уклавши у Приватного нотаріуса Дрогобицького нотаріального округу Львівської обл., ОСОБА_5, з останньою Договори дарування: Договір дарування нерухомого майна -квартири, реєстр, ном. 187946846112, що розташована за адресою: Львівська обл., м.Стрий, вул.С.Бандериб.кв.4.серія та №42: Договір дарування земельної ділянки реєстр. Ном 463561446106, що розташована за адресою: Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Самбірська 128/1, серія та №43; Договір дарування Незавершеного будівництва-торгово-виробнича будівля,реєстр ном. 463556646106,що розташована за адресою:Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Самбірська 128/1 серія та №44.

Даний факт відчуження підтверджують дані з двох Інформаційних довідок з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, одна з яких станом на 04.01.2016 р. вказує про належність вищезазначеного майна на праві приватної власності ОСОБА_3, а вже - 18.03.2016р. власником даного майна зазначається - ОСОБА_4.

Своїми діями відповідачі свідомо порушили публічний порядок та незаконно відчужили майно, право користування і розпорядження яким було обмежене Ухвалами Апеляційного суду Львівської області. В результаті таких дій відповідачів, позивач втратив можливість повернути належні йому кошти.

Слід також врахувати той факт, що ОСОБА_4, як сторона недійсного правочину, знала та могла знати про наявність перешкод до вчинення правочину, зокрема й те, її батько не мав права відчужувати майно, що свідчить про недобросовісність набувача. Вбачається прямий умисел обидвох сторін договору приховати майно, змінивши його власника, з метою ухилення від відповідальності за Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18.09.2015 року. Підтвердженням цього є фантастична поспішність відповідачів в укладенні Договорів дарування, а саме, на другий робочий день після винесення Ухвали Апеляційного суду, якою накладалися арешти на майно.

Враховуючи те, що усі попередні дії ОСОБА_3 вказували на відсутність наміру повернути кошти, вважає, що не вжиття судом заходів до забезпечення позову про визнання договору дарування незаконним, можуть призвести до відчуження майна ОСОБА_4 на користь третіх осіб.

Наведене свідчить, що, невжиття заходів забезпечення позову до вирішення даного спору по суті, враховуючи підстави позовних вимог, може призводити до послідуючих порушень прав позивача, а також унеможливити виконання рішення суду у даній справі.

Саме ці обставини свідчать про необхідність забезпечення позову, шляхом накладення арешту на спірне майно, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду про стягнення боргу, тому що є велика ймовірність перепродажу, передання в заставу та вчинення інших можливих юридичний дій із спірним майном.

Згідно ч.1 ст. 153 ЦПК України «Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі».

Враховуючи мету та призначення інституту забезпечення позову, приймаючи до уваги вищенаведене, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд виходить із керівних роз'яснень п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України В«Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позовуВ» № 9 від 22.12.2006р. в якій сказано, що суд розглядаючи заяву про забезпечення позову має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогами.

Мотиви забезпечення позову, зазначені у заяві та матеріалах справи, дають підстави припускати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, а тому заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Враховуючи вище наведене та керуючись ст. ст. 151-153 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України В«Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позовуВ» № 9 від 22.12.2006р. -

у х в а л и в :

Заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову - задоволити.

На класти арешт на майно ОСОБА_4, а саме:

1.) Незавершене будівництво торгово-виробничої будівлі, реєстр ном. 463556646106, що розташована за адресою: Львівська обл., м.Дрогобич, вул.Самбірська, 128/1 серія та №44;

2.) Земельну ділянку, реєстр. Ном. 463561446106, що розташована за адресою: Львівська обл., м.Дрогобич, вул. Самбірська, 128/1, серія та №43;

З.) Нерухоме майно - квартира, реєстр. ном. 187946846112, що розташована за адресою: АДРЕСА_3.

Ухвала набуває чинності з дати її винесення та підлягає негайному виконанню в порядку встановленому для виконання судових рішень Відділом Державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області.

Копію ухвали суду направити сторонам.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Дрогобицький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення, а у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує - в цей же строк з дня отримання копії ухвали .

Суддя Крамар О.В.