Рішення

від 11.11.2016 по справі 442/3285/16-ц

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №442/3285/16-ц

Провадження №2/442/1250/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2016 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Крамара О.В.,

при секретарі - Малик О.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дрогобич цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування, відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати недійсним і повернути у попередній стан Договір дарування незавершеного будівництва - торгово-виробнича будівля, реєстр.номер 463556646106, яка розташована за адресою: м.Дрогобич вул.Самбірська 128/1, укладений від 01.02.2016 року між ОСОБА_2 (далі - Відповідач -1) та ОСОБА_3 (далі - Відповідач - 2); Договір дарування земельної ділянки реєстр.номер 46351446106, яка розташована за адресою: м.Дрогобич вул.Самбірська 128/1, укладений від 01.02.2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також Договір дарування нерухомого майна - квартири, реєстр.номер 187946846112, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Окрім цього, просить стягнути з відповідачів завдану їй моральну шкоду, яку оцінює в 800000 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що в провадженні Апеляційного суду Львівської області знаходилась цивільна справа №442/2964/15-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18.09.2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 15.01.2016 року в межах зазначеної цивільної справи було накладено арешт на квартиру №4 в будинку №6 на вул.С.Бандери в м.Стрий, а Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 29.01.2016 року накладено арешт на незавершене будівництво - торгово-виробничу будівлю, реєстр.номер 463556646106, яка розташована за адресою: м.Дрогобич вул.Самбірська 128/1 та земельну ділянку реєстр.номер 46351446106, яка розташована за зазначеною вище адресою. Із вказаними ухвалами Відповідач -1 був ознайомлений, оскільки був присутній в судовому засіданні під час проголошення таких рішень суду. Незважаючи на це, він наступного дня відчужив дані об'єкти нерухомого майна своїй доньці - ОСОБА_3, уклавши спірні договори.

Вважає спірні договори дарування нікчемними, такими, що порушують публічний порядок, оскільки спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, розпорядження, користування майном, внаслідок укладення таких договорів позивач втратила можливість повернути належні їй кошти, які ОСОБА_2 заборгував їй за договором позики.

ОСОБА_3, як сторона недійсного правочину знала та могла знати про наявність перешкод до вчинення правочину, а саме про те, що її батько не мав права відчужувати спірне майно, що свідчить про її недобросовісність як набувача.

Окрім цього, в обґрунтування позовних вимог позивач покликається на фіктивність правочинів, оскільки з дій відповідачів вбачається прямий умисел на приховування майна, змінивши власника такого, з метою ухилення від відповідальності за рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18.09.2015 року.

Зазначає, що такими протиправними діями відповідачів їй було завдано значної матеріальної та моральної шкоди, оскільки через укладення спірних правочинів стало неможливим виконання рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18.09.2015 року, що призвело до втрати можливості повернути належні їй кошти. Вона є матір'ю трьох неповнолітніх дітей, вони мешкають в квартирі разом із її матір'ю пенсіонеркою, а також із братом та сестрою, які ще навчаються і фактично перебувають на її утриманні. Кошти, які заборгував їй Відповідач -1 є значними для її сім'ї, вона мала намір залучити такі для покращення майнового стану родини. Натомість їм довелось перебувати на межі існування, що також відобразилось і на здоров'ї її батьків. Так, через серцевий приступ раптово пішов із життя її батько, родина припускає, що це сталось через переживання батька, які виникли внаслідок слів відповідача-1 про неповернення коштів. Мати її також через душевні страждання втратила здоров'я.

Позивач та її представник ОСОБА_4 в судовому засіданні позов підтримали, покликаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просять позов задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 в дане судове засідання не з'явився, однак в попередніх судових засіданнях позов заперечував через його безпідставність.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_5 в дане судове засідання не з»явилися, хоч належним чином були повідомлені про день та час слухання справи. ОСОБА_2 в черговий раз подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з»явилася, хоч належним чином була повідомлена про день та час слухання справи. Причини неявки суду не повідомила.

Відповідно до ст. 157 ч.1 ЦПК України, суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі.

Із аналізу дій відповідачів можна зробити висновок про ненадання пріоритету участі в даній цивільній справі. Таке безвідповідальне ставлення відповідачів до виконання своїх зобов'язань, які покладені на них чинним процесуальним законодавством України, може бути наслідком безпідставного затягування розгляду справи судом, вищевказане свідчить про перешкоджання з боку відповідачів вчиненню правосуддя.

Оскільки згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про можливі причини неявки у судове засідання з наданням суду доказів поважності цих причин, відтак суд визнав неявку відповідачів неповажною та вирішив провести судове засідання на підставі доказів, поданих до матеріалів позовної заяви.

Вислухавши пояснення позивача, представника позивача, беручи до уваги пояснення представника відповідача, які він давав в попередніх судових засіданнях та висловив свою правову позицію щодо позову, перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Встановлено, що рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18.09.2015 року позов задоволено частково, ухвалено стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 борг в сумі 20000 доларів США, що становить 445000 гривень згідно курсу НБУ станом на 21.04.2015 року, вирішено питання щодо судових витрат, в решті позову - відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 29.01.2016 року вказане рішення залишено без змін.

В межах розгляду апеляційної скарги на вищевказане рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області, з метою уникнення загрози відчуження майна третім особам, що унеможливить виконання рішення суду, ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 15.01.2016 року забезпечено позов шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 39,3 кв.м., яка належить на праві власності ОСОБА_2; а ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 29.01.2016 року накладено арешт на незавершене будівництво та земельну ділянку за адресою: Львівська область м.Дрогобич вул.Самбірська 128/1, що належить ОСОБА_2.

01.02.2016 року ОСОБА_2 на підставі Договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстровано в реєстрі №42, подарував ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_2.

На підставі Договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстровано в реєстрі №43 ОСОБА_2 подарував ОСОБА_3 незавершене будівництво - нежитлову торгово-виробничу будівлю, розташовану за адресою: м.Дрогобич вул.Самбірська 128/1, готовністю 97%.

На підставі Договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстровано в реєстрі №44 ОСОБА_2 подарував ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 0,0754 га, що розташована за адресою: м.Дрогобич вул.Самбірська 128/1, кадастровий номер: 4610600000:01:068:0022.

ОСОБА_3 є донькою ОСОБА_2.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Згідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

За змістом частини п'ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Як вбачається з п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року №9 для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п'ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Беручи до уваги те, що спірні правочини укладені між відповідачем - 1 та його дочкою Відповідачем - 2 (між близькими родичами), після ухвалення рішення Апеляційного суду Львівської області, яким залишено без змін рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області про стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів за договором позики, тобто були обізнані про можливі негативні наслідки у випадку виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на це нерухоме майно, то суд приходить до висновку, що оскаржувані правочини вчинено з метою ухилитись від виконання цього судового рішення, без наміру створення правових наслідків, обумовлених цими договорами, з направленням дій сторін договору на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича та з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок грошового зобов'язання шляхом звернення стягнення на майно в порядку виконання судового рішення про стягнення грошових коштів, а тому зазначений договір дарування підлягає визнанню недійсним відповідно до положень статті 234 ЦК України.

При ухваленні судом рішення, враховано правову позицію Верховного Суду України у справі №6-1873цс16.

При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди суд враховує наявність такої, протиправність дій її заподіювача (відповідачів), причинний зв'язок між шкодою і протиправним діянням відповідача.

Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких позивач зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, що передбачено ст. 23 ЦК України.

Відповідно до ч.3 ст. 23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, якщо вина є підставою для відшкодування. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди судом враховується те, що не можна відшкодувати моральну шкоду в повному обсязі, так як не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь - яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь - який її розмір буде мати суто умовний вираз. У будь - якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватний нанесеній моральній шкоді.

Враховуючи наведене та вимоги п.п.3, 5, 9 постанови Пленуму Верховоного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995р. №4, з відповідачів в користь позивачки слід солідарно стягнути 5000 грн. моральної шкоди.

Відповідно до п. 6 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Частиною 1 ст. 88 ЦПК України визначено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Згідно ст.4 вказаного Закону за подання до суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, що становить 551,20 грн., а за подання до суду позовної заяви про відшкодування моральної шкоди сплачується судовий збір в розмірі 551,20 грн.

Ухвалою суду від 26.04.2016 року відстрочено позивачці сплату судового збору до ухвалення рішення по справі, а відтак такий слід стягнути солідарно з відповідачів в дохід держави в розмірі 1102,40 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214- 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним Договір дарування квартири АДРЕСА_2, посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_6, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі №42.

Визнати недійсним Договір дарування незавершеного будівництва - нежитлової торгово-виробничої будівлі, розташовану за адресою: м.Дрогобич вул.Самбірська 128/1, готовністю 97%, посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_6, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі №43

Визнати недійсним Договір дарування земельної ділянки загальною площею 0,0754 га, що розташована за адресою: м.Дрогобич вул.Самбірська 128/1, кадастровий номер: 4610600000:01:068:0022, посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_6, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі №44.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 5000 (п'ять тисяч) гривень моральної шкоди.

В решті позову - відмовити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 1102,40 (одну тисячу сто дві) гривні 40 коп. судового збору в дохід держави .

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення або десяти днів з дня отримання копії цього рішення особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час його проголошення до апеляційного суду Львівської області через місцевий суд.

Суддя О.В. Крамар